Ухвала суду № 102509365, 12.01.2022, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1782/21

Провадження № 1-в/192/5/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Короти Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне в режимі відеоконференції подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України та спостережної комісії Дніпровської районної державної адміністрації про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі,

за участю учасників провадження:

представника СВК № 21 – Нікішенка В. В.,

прокурора – Костенка А. Д.,

засудженого (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_1 .

Початок строку: 23.01.2019 року

Кінець строку: 23.03.2023 року

В С Т А Н О В И В:

Начальник Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» Міністерства юстиції України та спостережна комісія Дніпровської районної державної адміністрації звернулися до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, посилаючись на те, що він на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, до праці ставиться сумлінно, працевлаштований робочим підсобного господарства. Постановою начальника установи від 21 грудня 2020 року на підставі ст. 101 КВК України був переведений до дільниці соціальної реабілітації, режиму утримання дотримується свідомо, має 8 заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, стягнень не має. Реалізував програму диференційованого виховного впливу «Професія», приймає участь у програмах «Підготовка до звільнення», «Правова освіта». Визнає провину у вчиненому злочині. Заборгованості за виконавчими листами не має.

Представник спостережної комісії Дніпровської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, положення ч.5 ст. 539 КПК України, згідно якої неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, судом здійснено судовий розгляд у відсутність належним чином повідомленої особи, яка не з`явилась.

Прокурор заперечував проти задоволення подання з тих підстав, що ОСОБА_1 не довів свого виправлення, після звільнення в 2013 році умовно-достроково знову вчиняв тяжкі злочини, а строк який залишився йому до відбуття є значним, а тому не доцільно застосовувати до нього умовно-дострокове звільнення.

Представник колонії просив подання задовольнити, оскільки засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

ОСОБА_1 подання підтримав. Вважав, що став на шлях виправлення, просив задовольнити подання та звільнити його умовно-достроково у зв`язку з тим, що дружина вагітна, вдома чекає мама, яким він бажає допомагати. Пояснив, що на даний час усвідомив всі свої помилки та повністю виправився.

Суд, вислухавши пояснення засудженого, представника адміністрації Солонянської виправної колонії № 21, прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що подання не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з`ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_1 в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» знаходиться з 07 лютого 2019 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований, до праці ставиться сумлінно.

Згідно характеристики ОСОБА_1 за час відбування покарання характеризується позитивно, порушень режиму утримання не доступив, має 8 заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці. Реалізував програму диференційованого виховного впливу «Професія», приймає участь у програмах «Підготовка до звільнення», «Правова освіта», а 21 грудня 2020 року на підставі ст. 101 КВК України був переведений до дільниці соціальної реабілітації (а.с.2).

Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний період часу ОСОБА_1 має 8 заохочень, застосовані до нього 19 липня 2019 року, 21 квітня, 19 жовтня 2020 року, 18 січня, 12 квітня, 13 липня, 23 серпня, 19 жовтня 2021 року за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці (а.с.3).

Однак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки останній хоча і працює, має заохочення, проте останні застосовані до нього не за весь період відбування покарання. Так, за умови відбування покарання в установі з 07 лютого 2019 року, ОСОБА_1 був заохочений лише 19 липня 2019 року, що суд сприймає критично.

Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризується позитивно. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав. Згідно довідки про заохочення та стягнення ОСОБА_1 стягнень не має.

Посилання представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» на відсутність у засудженого порушень режиму утримання під час перебування в колонії, судом враховано, але при цьому суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даного обов`язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Також судом враховано те, що ОСОБА_1 відбуває покарання в тому числі і за вчинення тяжкого умисного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а тому вважає, що на даний час застосування до нього умовно-дострокового звільнення є недоцільним з огляду на те, що 21 грудня 2020 року комісією установи ОСОБА_1 вже був заохочений та переведений до дільниці соціальної реабілітації, що суд вважає достатнім заохоченням сумлінного ставлення до праці та зразкової поведінки.

Судом враховано те, що ОСОБА_1 був засуджений за вчинення аналогічного корисливого злочину, та 23 квітня 2013 року звільнився умовно-достроково на невідбутий строк 01 рік 09 днів, проте знову був засуджений 10 листопада 2017 року та 07 листопада 2018 року за вчинення аналогічних умисних злочинів, в тому числі тяжкого злочину проти власності.

Суд вважає, що вказана обставина характеризує ОСОБА_1 , як такого що не зробив для себе належних висновків після умовно-дострокового звільнення. Тому суд вважає, що вказане характеризує його як особу, яка схильна до систематичної злочинної діяльності, а вказана поведінка на думку суду свідчить про відсутність належних висновків у засудженого щодо своєї поведінки після умовно-дострокового звільнення.

До подання також долучено оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 визначений середній рівень такого ризику (а.с.4 зворот), що також підтверджує висновки суду.

Оскільки умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині, а ОСОБА_1 не зробив для себе належних висновків, тому суд оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, а також встановивши, що засуджений має середній рівень ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, тому на даний час засуджений не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.

З урахуванням зазначених обставин, суд не може визнати поведінку засудженого як сумлінну, а відбуття засудженим певної частини покарання, наявність позитивної характеристики та заохочень, а також вагітної дружини, не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Враховуючи викладене суд, вважає, що підстави для задоволення подання відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України та спостережної комісії Дніпровської районної державної адміністрації про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина