Ухвала суду № 102507205, 11.01.2022, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8135/20

1-і/310/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді - Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання – Димової Л.В.,

за участю прокурора – Войкової О.С.

адвоката Лебедєва О.В.- захисника обвинуваченого Анрєєва Р.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Бердянської окружної прокуратури Полозюка Є.Ю. про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 під час розгляду Бердянським міськрайонним судом Запорізької області об`єднаного кримінального провадження, внесеного 04.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080130002265 та 03.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080130002138 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України, ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт за матеріалами об`єднаного кримінального провадження, внесеного 04.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080130002265 та 03.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080130002138 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України, ч.3 ст. 185 КК України.

28.12.2020 прокурором Бердянської окружної прокуратури Полозюком Є.Ю. до суду скеровано письмове клопотання про продовження застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Зазначене клопотання на підставі розпорядження керівника апарату суду від 28.12.2021 за №486 передано в провадження судді Черткової Н.І.

З 28 грудня 2021 року суддя Кошева О.А. відсутня на робочому місці у зв`язку з перебуванням у відпустці, що унеможливлює її участь у розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, що може мати наслідком порушення строків розгляду вказаного клопотання.

Згідно з п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Згідно з абз. 5 вказаного пункту, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Під час судового провадження прокурор підтримав клопотання,оскільки строк тримання під вартою спливає 17.01.2022, а ризики передбачені п. п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України є наявними та не відпали, а саме, ОСОБА_1 може переховуватися від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник пояснив, що ризики, не доведені, свідки вже допитані на досудовому слідстві. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши пояснення прокурора, обвинуваченого, захисника, перевіривши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, суддя дійшов наступного висновку.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19.11.2021 , ОСОБА_1 продовжено строк дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів (до 17 січня 2022 року включно).

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, були встановлені на стадії досудового розслідування.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики.

Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, на стадії обрання запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв`язки, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Застосування запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик – це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та дійсними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , суд враховує підвищену соціальну небезпеку інкримінованого обвинуваченому злочину, ризики ухилення від суду та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, крім того у Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, усвідомлюючи невідворотність покарання, зможе переховуватися від суду з метою уникнення від покарання, окрім того ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків на території м. Бердянську Запорізької області, що у свою чергу унеможливить проведення судового розгляду у розумні строки, а також з урахуванням характеристики ОСОБА_1 як особи, яка раніше неодноразово вчиняла умисні корисливі злочини, неодноразово відбувала покарання у місцях позбавлення волі, не має постійного джерела доходів, а також аналізуючи обставини скоєного злочину, вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_1 може продовжити свою злочинну діяльність, тому суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, який визнав, що саме особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу (справа «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року та справа «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року).

Згідно із рішенням Європейського Суду «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості перевищує принцип поваги до особистості, а тому суд враховує підвищену соціальну небезпеку інкримінованого обвинуваченому злочину, ризики ухилення від суду, і у зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст.40, 131, 132, 176 – 178, 183, 184, 194, 199 КПК України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , – задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з 11 січня 2022 року по 11 березня 2022 року включно.

Встановити строк дії ухвали два місяці, тобто по 11 березня 2022 року включно. Копію ухвали надіслати до ДУ "Вільнянська установа виконання покарань №11" та вручити обвинуваченому.

Ухвала судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Н.І. Черткова