Рішення № 102503059, 12.01.2022, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3269/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2022 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Дацишиної Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Здолбунів справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, а саме просив ухвалити рішення, яким встановити, факт постійного проживання з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обгрунтовуючи вимоги, заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , він та ОСОБА_2 , проживали разом однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, підтримували фактичні шлюбні стосунки понад сім років, ОСОБА_2 хворіла «Хронічною інтоксикацією, лейкомією» тому потребувала постійного догляду, спільних дітей не мають, він є спадкоємцем після її смерті, інших спадкоємців не має. Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для оформлення спадщини.

Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суду показали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали близько семи років однією сім`єю без реєстрації шлюбу до смерті ОСОБА_2 та ввели спільне господарство.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явилися, подали заяви якими підтримали вимоги, просили розглянути справу без їх участі.

Представник заінтересованої особи Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненській області в судове засідання не з`явився, подав лист від 08.12.2021, яким просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пункт 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно до п. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні взаємні права та обов`язки.

Згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" п.20 судам роз`яснено, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім"ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

В постанові Верховного Суду у справі № 643/6799/17 від 30.10.2019 року зроблено такі правові висновки.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №5-рп/99 від 03.06.1999 року зазначено таке. До членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Також Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначив, що доводити такий факт слід документами та доказами того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні відносини - свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Слід зазначити, що згідно правових позицій Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справах № 643/6799/17-ц, № 522/25049/16-ц проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Отже із наведеного випливає, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Разом із тим, для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт спільного проживання, ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 41 рік, про що складено відповідний актовий запис №113, що стверджується свідоцтвом про смерть від 22 червня 2021 року.

Відповідно до довідки Мізоцької селищної ради від 22.10.2021 ОСОБА_1 здійснив поховання своєї громадянської дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживали разом без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Судом також було встановлено, що заявник ОСОБА_1 , який проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 , ввели спільне господарство, фактично виконували права та обов`язки подружжя.

Згідно копії матеріалів спадкової справи № 94/2021 заведеної до майна померлої ОСОБА_2 , спадщину прийняв заявник ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 13 та ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що заявником доведений належними і допустимими доказами факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 грудня 2014 року по 20 червня 2021 року, оскільки встановлено факт ведення ними спільного господарства, наявність взаємних прав і обов`язків, що свідчить про те, що між ними склались та мали місце протягом більш п`яти років усталені відносини, які притаманні подружжю і є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах.

Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17.

Таким чином, суд, проаналізувавши все в сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 263-268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`ю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 20 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області, місце знаходження смт Мізоч, вул. Т. Якимчука, 12, Рівненської області, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04386545.

Суддя: Ю.А. Ковалик