Рішення № 102502017, 16.12.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17320/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Гриценко О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: МТСБУ, ПрАТ СК «Здорово» про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 треті особи: МТСБУ, ПрАТ СК «Здорово» про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 59 204,65 грн., спричиненої в наслідок ДТП матеріальної шкоди, що не була покрита за рахунок страхових вимплат.; 2 400,00 додаткових витрат понесених для визначення розміру спричиненої матеріальної шкоди, та 747,86 грн., витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02 лютого 2017 року о 16 години 00 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Хрещатик, 34, в м. Києві, в порушення вимоги 10.3 ПДР України, не надала перевагу в русітранспортномку засобу «Фольцваген» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку вона мала намір перелаштовуватися, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2017 року по справі № 33/796/1322/2017 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 124 КУпАП та провадження закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з з закіенченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «СК «Здорово» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 2357307.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу №963-2017 від 22.12.2017 року, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Фольцваген» державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті його пошкодження складає 72 385,79 грн. На проведення даного звітк позивач витратив 2 400,00 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № 963-2017 від 20.12.2017 року.

03.02.2017 року позивач повідомив Приватне акціонерне товариство «СК «Здорово» про страховий вимпадок, а 06.02.2017 звернувся з заявою-повідомленням про пошкодження ТЗ в наслідок страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування. В свою чергу 29.08.2017 року на користь позивача було перераховано Приватним акціонерним товариством «СК «Здорово» страхове відшкодування у розмірі 4 901,67 грн. Крім цього, 22.01.2019 року на офіційному сайті МТСБУ з`явилася інформація відповідно до якої МТСБУ розпочинає врегулювання страхових випадків за зобов`язаннями Приватного акціонерного товариства «СК «Здорово». Таким чином, 03.07.2019 року на користь позивача було перераховано МТСБУ страхове відшкодування у розмірі 10 679,07 грн.

Таким чином, загальний розмір отриманого страхового відшкодування позивачем складає 15 581,14 грн., що дає підстави стягнути з відповідача суму повного відшкодування шкоди у розмірі 59 204,65 грн.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2018 року провадження у зазначеній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено справу до судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2018 року постановлено розглянути справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням по справі судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС ( м. Київ, вул. Хохлових, 5).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року, поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2021 року, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: МТСБУ, ПрАТ СК «Здорово» про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі виходячи з підстав викладених у змісті позовної заяви та письмових пояснення по суті спору, просив прийняти рішення, яким їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях та відзиві на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи МТСБУ у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Крім того, від третьої особи до суду надійшли письмові пояснепння, щодо предмету спору, в яких представник просив постановити рішення згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи ПрАТ СК «Здорово», в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Поважність причин неявки в судове засідання не надав.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В судовому засіданні встановлено 02 лютого 2017 року о 16 години 00 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Хрещатик, 34, в м. Києві, в порушення вимоги 10.3 ПДР України, не надала перевагу в русітранспортномку засобу «Фольцваген» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку вона мала намір перелаштовуватися, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2017 року по справі № 33/796/1322/2017 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 124 КУпАП та провадження закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з з закіенченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України "шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою".

У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Звертаючись з даним позовом, сторона позивача посилається на те, що МТСБУ та ПрАТ СК «Здорово» здійснено часткову виплату відшкодування шкоди.

Так, як встановлено в судовому засіданні, Моторне (транспортне) страхове бюро України та ПрАТ СК «Здорово» здійснили виплату страхового відшкодування у сукупному розмірі 15 581,14 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, висновками експертів.

За положенням частини 1 статті 78 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Згідно з нормою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності в Україні визначає Закон «Про судову експертизу», стаття 3 якого проголошує, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судову експертизу» законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

До таких нормативно-правових актіввідноситься, зокрема, Інструкція про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 у редакції Наказу від 20.12.2012 № 1950/5 (далі - Інструкція).

За правилом, закріпленим у пункті 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням по справі судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС ( м. Київ, вул. Хохлових, 5).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 31.03.2021 № СЕ-19/111/21/1576-АВ, встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу марки «Фольцваген» державний номерний знак НОМЕР_2 становм на 02.02.2017 року складає 584 920,69 грн.

Вартість відновленого ремонту автомобіля марки «Фольцваген» державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок отриманих механічних пошкоджень при ДТП, що мало місце 02.02.2017 року складає 66 310,57 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фольцваген» державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП, що мало місце 02.02.2017 року з урахуванням фізичного зносу складає 71 194,80 грн.

Таким чином, суд бере до уваги висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 31.03.2021 № СЕ-19/111/21/1576-АВ, як доказ про наявність матеріального збитку та вартості відновленого ремонту автомобіля марки «Фольцваген» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Окрім того, як встановлено судом в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами по справі, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була застрахована у ПрАТ «Здорово» за діючим на дату ДТП полісом АК 2357307 з лімітом відповідальності Страховика за шкоду, завдану майну у розмірі 100 000,00 грн.

03.02.2017 року позивач повідомив Приватне акціонерне товариство «СК «Здорово» про страховий випадок, а 06.02.2017 звернувся з заявою-повідомленням про пошкодження ТЗ в наслідок страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування.

В свою чергу 29.08.2017 року на користь позивача було перераховано Приватним акціонерним товариством «СК «Здорово» страхове відшкодування у розмірі 4 901,67 грн.

Крім цього, 22.01.2019 року на офіційному сайті МТСБУ з`явилася інформація відповідно до якої МТСБУ розпочинає врегулювання страхових випадків за зобов`язаннями Приватного акціонерного товариства «СК «Здорово».

Таким чином, 03.07.2019 року на користь позивача було перераховано МТСБУ страхове відшкодування у розмірі 10 679,07 грн., внаслідок ДТП, що мало місце 02.02.2017 року.

Відповідно до п. 20.2, 20.3 ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія.

У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія.

Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 41.1 ст.41 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, як викладено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №755/18006/15-ц), яка відступила від раніше висловленої правової позиції Верховного Суду України, на яку в обґрунтування своїх вимог посилається Позивач, та зробила наступні висновки про правильне застосування норм права: «69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавана шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавана шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавана шкоди замість останнього...

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».

Окремо варто зазначити і про практику застосування наведеної вище правової позиції у рішеннях самого Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 (справа №209/3145/15-ц) в якості лаконічного підсумку до наведеного вище висновку про правильне застосування норм права зазначено, що «власник автомобіля який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 (справа №757/20129/16-ц) вказано наступне: «у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог» (прим. - виділення наше).

У постанові Верховного Суду від 31.10.2018 (справа №342/134/16-ц) зазначено, що «Під час розгляду справи Верховний Суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, про те, що власник автомобіля який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом спочатку до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи те, ... що право страхувальника вимагати страхову виплату згідно зі ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передається потерпілому, то позивач повинен вимагати кошти за майнову шкоду з страхової компанії, а у випадку завершення процедури ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу - від МТСБУ.

Відповідно до ст.39 зазначеного Закону передбачено випадки, у яких МТСБУ звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду. До таких випадків ліквідація страховика не відноситься.

Підпунктом «ї» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що саме МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду, у разі недостатності коштів страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та ліквідований для виконання його зобов`язань за договорами страхування цивільно-правової відповідальності.»

Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначає умови, за яких МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів.

Однією з таких умов відповідно до підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є визнання учасника МТСБУ банкрутом та/або ліквідованим.

Під час розгляду справи представником позивача не були надані суду докази про банкрутство та/або ліквідацію Приватного акціонерного товариства «СК «Здорово», зокрема рішення суду або витяг з реєстру юридичних осіб.

Таким чином, позивач не має права вимагати від відповідача відшкодувати заподіяний збиток у розмірі, що покриваються лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну та має звертатися з відповідною вимогою до Страховика Приватного акціонерного товариства «СК «Здорово», а у випадку завершення процедури ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу останнього - до МТСБУ.

Разом з тим, суд вказує на те що, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: МТСБУ, ПрАТ СК «Здорово» про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: МТСБУ, ПрАТ СК «Здорово» про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2021 року .

Відомості щодо учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ;

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса : АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 ;

Треті особи: МТСБУ, адреса місця знаходження: м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, ідентифікаційний код 21647131;

ПрАТ «СК «Здорово» адреса місця знаходження: м.Київ, вул. Казимира Малевича, буд.86 -Н, ідентифікаційний код 33637321.

Суддя: