Ухвала суду № 102501993, 12.01.2022, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/2581/22

Справа № 754/138/22

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2022 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Галась І.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», 3-тя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення,

встановив:

Представник ОСОБА_1 адвокат Гарницький П.П. звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з цивільним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», 3-тя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.3 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Представником позивача не була обґрунтована визначена підсудність справи Деснянському суду м. Києва.

Однак, представник зазначив, що просить стягнути на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Отже, суд може дійти висновку, що підсудність справи Деснянському районному суду міста Києва представником позивача була визначена відповідно до вимог ст. 3 ст. 28 ЦПК України.

З таким висновком суд не може погордитися з огляду на наступне.

Заявлені позивачем вимоги до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди представник позивача обґрунтував обов`язком відповідача відшкодувати потерпілій особі грошові кошти в межах страхової суми зазначеної в Полісі № АК/7351990 від 31.07.2017 року.

Зважаючи на те, що позивачем заявлені вимоги до страховика про стягнення страхового відшкодування згідно полісу про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власника наземних транспортних засобі укладеного між ПАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 , а не до особи, яка була визнана винною у вчиненні кримінального правопоуршення, суд знаходить підстав вважати обґрунтованим визначення підсудності даного спору на підставі ст. 28 ЦПК України, за місцем реєстрації позивача.

Відповідач знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись ст. 31 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», 3-тя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення передати для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя