Ухвала суду № 102495684, 11.01.2022, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/7222/21

Провадження №1-кп/639/175/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Рибалко О.О.,

прокурора - Ємельянової М.В.,

потерпілої та цивільного позивача - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої та цивільного позивача - адвоката Сороки О.О.,

обвинуваченого та цивільного відповідача - ОСОБА_2 ,

захисника - адвоката Тімохова О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220000000935 від 26.07.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

24.12.2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 , в якому вона просить:

- накласти арешт (без обмеження користуванням усім співвласникам) із забороною вчиняти певні дії ОСОБА_2 зі своєю частиною квартири, а саме: укладати будь-які угоди: купівлю продаж, дарування, укладати договори іпотеки, спадкові договори та інші угоди, на частину квартири, яка зареєстрована за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше його прізвище було ОСОБА_2 , яка на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зареєстрована за відповідачем (обвинуваченим) ОСОБА_2 та знаходиться у АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1995 р. № НОМЕР_1 , з метою реального виконання рішення суду про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП від 25.07.2020р., та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В обґрунтування клопотання зазначено, що з вини обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду, у вигляді знищення належного їй транспортного засобу Hyundai i20, номерний знак НОМЕР_2 , відновлювальний ремонт якого є нерентабельним, матеріальна шкода складає 210 926,50 грн., відповідно до висновку експерта від 29.09.2020 року.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок ДТП завдано шкоду її здоров`ю, спричинено моральну шкоду, розмір якої нею оцінюється на суму 3 000 000 грн.

Також потерпіла ОСОБА_1 зазначає, що нею були понесені витрати на встановлення імпланту на пошкоджену ногу.

Добровільно сплатити відшкодування відповідач ОСОБА_2 не бажає, а навпаки погрожує приховати наявне у нього майно.

У спільній власності відповідача ОСОБА_2 знаходиться частина квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ним на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1995р. № НОМЕР_1 , яку він може переоформити, з метою уникнення реального виконання рішення суду та не відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду.

Враховуючи вищевикладене, з метою реального виконання рішення суду (вироку) про компенсацію моральної та матеріальної шкоди, завданої у результаті ДТП, ОСОБА_1 просить забезпечити цивільний позов у кримінальному провадженні, шляхом накладення арешту на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1995р. № НОМЕР_1 .

У судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_1 та її представник Сорока О.О., а також прокурор Ємельянова М.В., клопотання про арешт майна підтримали та просили задовольнити.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Тімохов О.Є. проти задоволення клопотання про арешт майна заперечували, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність цього клопотання.

Стороною захисту зазначається, що попереднє клопотання про арешт майна ухвалою суду було повернуто цивільному позивачеві ОСОБА_1 , однак вимоги ухвали виконані не були протягом встановленого в ухвалі строку. Вказана квартира знаходиться в спільній сумісній власності декількох осіб, частки між співвласниками не визначені, а тому накладення арешту є неможливим. Одним із співвласників є матір обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому, на думку сторони захисту, розгляд цього клопотання без її участі призведе до порушення прав та законних інтересів цієї особи. Крім цього, до клопотання не долучені документи, які підтверджують актуальні відомості про право власності на зазначену квартиру.

Сторона захисту посилається, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 є значно завищеними та необґрунтованими, накладення арешту на майно є неспівмірним заходом забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши думку учасників судового провадження, оцінивши доводи заявленого клопотання та дослідивши надані до суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню, з огляду на таке.

На розгляді у Жовтневому районному суді м. Харкова знаходиться кримінальне провадження №12020220000000935 від 26.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12020220000000935 від 26.07.2020 року пред`явлено позовну заяву (цивільний позов), в якій вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати на лікування у розмірі 48 775,90 грн., матеріальну шкоду у розмірі 210 926,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 3 000 000 грн.

З відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №6691/04-08/21 встановлено, що реєстрація права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 проведена КП «ХМБТІ» Харківської міської ради за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1995, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, р. НОМЕР_1.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені від 23.09.2021 року встановлено, що 16.06.2007 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції складено актовий запис про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 (колишнє прізвище - ОСОБА_2 ) є одним із співвласників на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1995, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, р. НОМЕР_1.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Вимогами ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Враховуючи той факт, що потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, а також те, що вартість майна, яке належить арештувати, є співмірною розміру спричиненої шкоди, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, що належить обвинуваченому ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Оскільки згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1995, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, р. НОМЕР_1, власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено 3 (три) особи, однак частки в праві спільної сумісної власності на квартиру між співвласниками не визначено, судом накладається арешт на 1/3 частину цієї квартири, що відповідає частці у праві спільної сумісної власності, яка належить ОСОБА_2 .

При прийнятті зазначеного рішення судом враховується, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також те, що обмеження права власності відповідає завданням кримінального провадження.

Таким чином, клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 про накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.04.2021 року по справі №163/2831/20 (провадження №51-462км21), за правилами ч. 7 ст. 173 КПК України підозрюваний, обвинувачений, треті особи, мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 170 - 173, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12020220000000935 від 26.07.2020 року про накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) - задовольнити.

Накласти арешт (без обмеження права користування всім співвласникам), шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочини щодо відчуження належної йому частини квартири: купівля-продаж, дарування, укладати договори іпотеки, спадкові договори та інші угоди, на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 (колишнє прізвище - ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1995 р. № НОМЕР_1 .

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору, цивільному позивачу ОСОБА_1 та цивільному відповідачу ОСОБА_2 .

Копію ухвали направити до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали складено та оголошено 11.01.2022 року.

Суддя В.О. Курило