Рішення № 102495674, 11.01.2022, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/639/236/22 Справа № 639/7232/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Барабаш Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 639/7232/21

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 )

третя особа: Універсальна біржа "України" (адреса місцезнаходження: майдан Конституції, Палац Праці, 1, м. Харків)

про визнання дійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Універсальна біржа "України", в якому просить, визнати договір купівлі-продажу 51/100 частин часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться на земельній ділянці площею 449 кв.м. по будинку АДРЕСА_1 , укладений між та продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 № Н10-1351 від 24.12.1998 року оформлений на Біржі нерухомості та основних фондів "України" - дійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що є власником 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності на 51/100 частин будинку набуто 24.12.1998 року на підставі договору купівлі-продажу № Н10-1351, укладеного на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» з ОСОБА_2 . Договір зареєстровано 28.12.1998 року в КП «ХМБТІ» за №3000. Продаж частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами було вчинено за грошові кошти в сумі 9476 грн (Дев`ять тисяч чотириста сімдесят шість ) грн., про що свідчить відповідне положення в п.4 договору купівлі-продажу. Сума сплачена покупцем до посвідчення угоди (п.5 договору). Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, укладені на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, а підлягають реєстрації в органах технічної інвентаризації (п.п. 9, 10 договору). На час укладення договору купівлі-продажу у грудні 1998 року сторони правочину не були повідомлені належним чином про те, що правочин купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до ст.47 ЦК України (в ред.1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки та той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно ст.15 якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.11.2021 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.12.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про визнання позову в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу місцезнаходження, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії договору № Н10-1351, від 24.12.1998 року ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) уклали договір купівлі - продажу, за яким ОСОБА_1 , придбала у власність 51/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого по АДРЕСА_1 . Договір складено та зареєстровано на Біржі нерухомості і основних фондів "Україна" та на підставі біржового контракту № БН10-1351 від 24.12.1998 року.

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонда власником на 51/100 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст. 2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Відповідно до ст. 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у квітні 1999 року, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору стаття 47 цього Кодексу.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (1963 р.) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Право позивача, як власника майна, на звернення до суду за захистом своїх майнових прав пов`язаних з правом володіння власністю не може бути обмежено позовною давністю.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації, тому позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на належну частину спірного будинку і правомірно володіє нею.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу будинку, її виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , посвідчений Біржею нерухомості і основних фондів "Україна" від 24.12.1998 року № Н10-1351.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дійсним підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Універсальна біржа "України" - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № Н10-1351 укладений 24.12.1998 року на Біржі нерухомості та основних фондів "України", укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 , придбала у власність 51/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 11.01.2022 року

Суддя В. В. Марченко