Рішення № 102494847, 10.12.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2120/21

Провадження № 2/545/1037/21

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гальченко О.О.,

при секретарі Лисенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю та повернення стягненого за ним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 05.07.2021 року звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за ним, мотивуючи тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області відкрито виконавче провадження № 64666334 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу - Горай Олегом Станіславовичем № 6301 від 20.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованості в розмірі 18 688,60 грн.

ОСОБА_1 не визнає боргу у повному обсязі перед ТОВ «ФК «Профіт Капітал», так як не укладала нотаріального договору з відповідачем.

Стягнення відповідного боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» грубо порушує її законні права та інтереси.

Вважає, що виконавчий напис № 6301 від 20.01.2021 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай О.С., вчинено із порушенням чинного законодавства, що підтверджується наступним.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» ( Закон ) та іншими актами законодавства України ( ч. 1 ст. 39 Закону ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5 ( Порядок ).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія ( п. 19 ст. 34 «Закону…» ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II «Порядку…».

Так, згідно ст. 87 Закону…, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 ( Перелік ).

Ст. 88 Закону… визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи :

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

«Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису ( пункти 1, 3 Глави 16 розділу II «Порядку…» ).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком…» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99р. № 1172 ( Перелік ).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному «Переліку…». При цьому цей «Перелік…» не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в «Законі…» та «Порядку…».

26.11.2014р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ : «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом : «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення «Переліку…» новим розділом : «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018р. було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція «Переліку…» передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

В свою чергу, ОСОБА_1 не має жодних укладених нотаріально посвідчених договорів із TОB «ФК «Профіт Капітал». Тому, вважає, що відповідачем не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису.

При цьому, нотаріус, який дотримується вимог «Закону…» та «Порядку…», у разі якщо йому необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, вправі витребувати їх у стягувана ( підпункт 2.2. пункту 2 Глави 16 розділу II «Порядку…» ).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах : від 27.03.2019р. у справі № 137/1666/16-ц. ( провадження № 14-84цс19 ), від 02.07.2019р. у справі № 916/3006/17 ( провадження № 14-278 гс18 ) та від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц. ( провадження № 14-557 цс 19 ).

При цьому, ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином за 30 днів про заборгованість та необхідність її погашення.

Право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, при цьому законодавством на нотаріуса покладається обов`язок здійснення перевірки безспірності заборгованості, в тому числі і строків коли у кредитора виникло право примусового стягнення боргу. Оскільки, ці строки за умовами договору, залежать від порядку вручення повідомлення, то слід погодитися з доводами позивача, про те, що під час вчинення виконавчого напису була порушена процедура повідомлення боржника про проведення процедури стягнення.

Таким чином, на час вчинення оспорюваного нотаріального напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості, оскільки безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Таким чином, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з`ясовано чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.

Отже, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог Закону щодо трирічного строку подання вимоги про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства.

Згідно роз`яснень, викладених у п.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні» справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів ( про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса ) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів.

Підсудність. Постанова ВС від 26.02.2020 року 3 справі № 643/2870/18.

Відповідно до ст. 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Оскільки, вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.

При цьому, нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналіз норми ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв`язку з положеннями статей 1 - б Закону України «Про судовий збір», зокрема статті п`ятої зазначеного закону в редакції Закону № 484~УІІІ, приводить до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв`язку саме з цим подає позов, відповідно до ст. 22 Закону, звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судовий збір» у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ( Відомості Верховної ради України, 2006р., № 7, ст. 84 ) слова «державного мита» замінені словами «судового збору». Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Правова позиція про звільнення позивачів від сплати судового збору висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц та за приписами ч, 4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судом.

Прохала визнати виконавчий напис від 20.01.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай Олег Станіславович та зареєстрований в реєстрі за № 6301, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованості у розмірі 18 688,60 грн. таким, що не підлягає виконанню та судові витрати покласти на відповідача, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача - адвокат Грибовод В.В. надав заяву, прохав розглядати справу без участі позивача та його представника, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Представники : відповідач та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору заздалегідь повідомлялись належним чином про день та час розгляду справи, про що маються докази у справі у вигляді поштових повідомлень з відмітками про отримання судових повісток та повернутої до суду кореспонденції з відміткою пошти щодо причин невручення. Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності не з`явившихся, належно повідомлених відповідача і третіх осіб по наявним матеріалам справи згідно ст. 223, 280-281 ЦПК України.

Судом встановлено всі обставини, на які послався в позові позивач і вони підтверджуються матеріалами справи на а. с. 9 -33, 59-62.

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст..8, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст..253, 256, 257, 261 ЦПК України, оскільки відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначених позивачем обставин.

Судові витрати по справі понесені позивачем підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимогіз відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 10, 43, 49, 77, 81, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-281, 288, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю та повернення стягненого за ним - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай Олегом Станіславовичем, 20.01.2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 6301 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості в розмірі 18 688,60 гривень та понесені судові витрати позивачкою у вигляді надання їй правничої допомоги у сумі 10 000 гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко