Постанова № 102491, 29.08.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2006 р.

Справа № 8/123-06-2868

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевеленко Т.М., дов. № 43-8/174 від 19.04.2006 р.

від відповідача: Патрикєєв Б.М., дов. б/н від 03.01.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства „Одесаліфт” (далі по тексту –ВАТ „Одесаліфт”)

на рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2006 р.

по справі № 8/123 -06-2868

за позовом ВАТ „Одесаліфт”

до Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” (далі по тексту – КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки”)

про стягнення 8572,70 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2006 року ВАТ „Одесліфт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки”, в якому просило стягнути з відповідача борг в сумі 8582,70 грн. за період з 16 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

31.05.2006 р. позивач доповнив позовні вимоги, вказавши, що заборгованість за січень-лютий 2003 року відсутня, за період з 01.03.2003 р. по 30.06.2003 р. заборгованість сплачена частково, за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р. заборгованість складає 8519,98 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2006 р. по справі № 8/123-06-2868 (суддя Атанова Т.О.) в задоволені позову відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що за період січень-лютий 2003 року пропущено строк позовної давності, за період з березня по червень 2003 року відповідач розрахувався, позовні вимоги за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р. не підтверджені матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ „Одесліфт” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідач не розрахувався з позивачем за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р. і наявність цього боргу підтверджена матеріалами справи.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінки фактичних обставин справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2003 р. між ВАТ „Одесліфт” та КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки ” був укладений договір № 0001 на технічне обслуговування (ремонт) ліфтів у будинках комунальної власності з 16.01.2003 р. по 28.02.2003 р., відповідно до умов якого КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” передає, а ВАТ „Одесліфт” приймає на себе організацію та виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів на об’єктах замовника, договор сторонами був виконаній.

01.03.2003 р. між ВАТ „Одесліфт” та КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” укладено договір № 0001, відповідно до умов якого КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” (Замовник) передає, а ВАТ „Одесліфт” (Підрядник) приймає на себе організацію та виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів на об’єктах замовника.

На підставі п. 3.1 договору Замовник зобов’язався здійснювати оплату щомісячної вартості робіт згідно акту виконаних робіт до 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 3.5 вказаного договору, якщо до 25 числа поточного місяця від Замовника не надійде претензій, оформлених у вигляді двостороннього акту, то Підрядник вправі вважати роботи виконаними.

Відповідно до п. 6.1 Договору строк дії договору з 01.03.2003 р. по 30.06.2003 р.

Відповідно до п 6.2 Договору, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору, жодна сторона в письмовій формі не попередить про розірвання договору, Договір вважається продовженим на слідуючий календарний рік.

Згідно наявних у справі документальних доказів (договір № 0001 від 01.03.2003 р. підряду на технічне обслуговування (ремонт) ліфтів у будинках комунальної власності, акти приймання виконаних робіт, акти звірки по простоям ліфтів –а. с. 28- 40 ), позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання, здійснивши технічне обслуговування ліфтів, на підставі Договору від 01.03.2003 р., який не був розірваний сторонами.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору) цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього, цивільні права і обов’язки виникають, зокрема, з угод передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.

Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків, визначених ним.

Між тим, в силу ст. 161 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Такий же обов’язок визначений і діючими на момент звернення до суду позивача з позовом та порушення зобов’язання відповідачем нормами.

Так, відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного між позивачем та КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” договору, останній брав на себе зобов’язання сплатити до 10-го числа наступного місяця щомісячну вартість робіт по договору.

В порушення договірних умов, відповідачем, за вищевказаним договором, не сплачено вартість робіт по технічному обслуговуванню ліфтів у період з липня по грудень 2003 року, яка складає 8582,70 грн.

Як вбачається з додаткової позовної заяви, ВАТ „Одесліфт” (а. с. 76) саме цей період заборгованості зазначено позивачем, тому висновок суду першої інстанції про наявність боргу відповідача перед позивачем за період з січня 2003 року по червень 2003 року не відповідає фактичним обставинам справи. Також, хибним є висновок місцевого господарського суду відносно того, що позивачем не надано доказів про наявність боргу за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р., тому що акти прийому виконаних робіт за вказаний період, підписані обома сторонами, свідчать про наявність заборгованості перед позивачем за період з липня по грудень включно 2003 р. в сумі 8582,70 грн.

За таких обставин, рішення господарського суду від 06.02.2006 р. підлягає скасуванню, позов ВАТ „Одесліфт” підлягає задоволенню, з КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” на користь ВАТ „Одесліфт” слід стягнути заборгованість в сумі 8582,70 грн.

Відповідно до ст. 105 ГПК України судова колегія здійснює розподіл судових витрат, які покладаються в сумі 102,00 грн. по сплаті держмита та в сумі 118,00 грн. по оплаті ІТЗ судового процесу на відповідача –КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки”.

Посилання відповідача на відсутність його обов’язку щодо сплати коштів за технічне обслуговування ліфтів з посиланням на договір № 06-030606/14 від 06.06.2003 р., укладений між ВАТ „Одесліфт”, КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” та ТОВ „ГЕРЦ”, не заслуговує на увагу, оскільки предметом цього договору є надання послуг по організації нарахування (ДЄЗ), прийому та обліку отриманих від населення коштів (ГЕРЦ) за надані Одесліфтом послуги, і умови цього договору не регламентують співвідносини між Одесліфтом та ДЄЗ в частині надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, що чітко визначено розділом І договору № 06-030606/14 від 06.06.2003 р. (а. с. 41).

За таких обставин та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ „Одесаліфт” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2006 р. по справі № 8/123-06-2868 скасувати.

Стягнути з КП „Дирекція єдиного замовника „Черьомушки” (65000, м. Одеса, вул. Гайдара, 38-а, рахунок 26002231481 в ВАТ МТБ м. Іллічівськ МФО 328168 КОД 32189893) на користь ВАТ „Одесліфт” (65003, м. Одеса, вул. Ат. Чепіги, 34, рахунок 26005120641 в ВАТ МТБ м. Іллічівськ, МФО 328168, КОД 03336031) заборгованість у розмірі 8582 (вісім тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 70 коп., витрати по сплаті держмита у розмірі 102,00 грн., витрати на ІТЗ –118,00 грн.

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лавренюк О.Т.

Суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я