Рішення № 102490113, 10.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року місто Київ №640/12942/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які полягають у відмові перерахувати позивачу пенсію відповідно до довідок №21/3/2-9/878-150 від 11 лютого 2021 року, №21/3/2-9/878-127 від 02 червня 2020 року, №21/3/2-9/878-1766 від 27 грудня 2021 року, виготовлених Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 86% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження виплат пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідача здійснити з 01 квітня 2018 року по 01 лютого 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці №21/3/2-9/878-150 від 11 лютого 2021 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 лютого 2019 року по 01 січня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці №21/3/2-9/878-127 від 02 червня 2020 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити, починаючи з 01 січня 2020 року, перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці №21/3/2-9/878-1766 від 21 грудня 2020 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про перерахунок пенсії на підставі доданих довідок, проте Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправно відмовилось його здійснити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/12942/21 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва 29.06.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що, зокрема, врахування будь-яких інших додаткових видів грошового забезпечення не передбачено, а тому відповідач не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивача. Таким чином, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію за вислугу років.

Позивач звернувся до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України з заявами від 29 травня 2020 року, від 02 грудня 2020 року та від 08 лютого 2021 року, в яких просив надати довідки про розмір грошового забезпечення за відповідні періоди внаслідок збільшення грошового забезпечення за посадою заступника голови Служби безпеки України, яку позивач займав перед звільненням.

У відповідь на вказані заяви Фінансово-економічне управління Служби безпеки України підготувало та надало позивачу довідки про розмір його грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою на день звільнення зі служби №21/3/2-9/878-150 від 11 лютого 2021 року, №21/3/2-9/878-127 від 02 червня 2020 року, №21/3/2-9/878-1766 від 27 грудня 2021 року.

Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, виданою ОСОБА_1 Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України 02 червня 2020 року №21/3/2-9/878-127 розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою заступника Голови Служби безпеки України на 01 лютого 2020 року з урахуванням норм, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», від 06 лютого 2019 року №102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» та від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» становить: посадовий оклад - 20020,00 грн., оклад за військовим званням (генерал-майор)- 1550,00 грн., надбавка за вислугу років 50% - 10745,00 грн., надбавка за інтенсивність служби 100% - 20020,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 50% - 10010,00 грн., надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць 20% - 4004,00 грн., премія 105% - 21021,00 грн., всього - 87410,00 грн.

Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, виданою ОСОБА_1 Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України 21 грудня 2020 року №21/3/2-9/878-1766 розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою заступника Голови Служби безпеки України на 01 грудня 2020 року з урахуванням норм, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», від 18 січня 2017 року №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року №16) та від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» становить: посадовий оклад - 26500,00 грн., оклад за військовим званням (генерал-майор)- 1550,00 грн., надбавка за вислугу років 50% - 14025,00 грн., надбавка за інтенсивність служби 100% - 26500,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 50% - 13250,00 грн., надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць 20% - 5300,00 грн., премія 70% - 18550,00 грн., всього - 105675,00 грн.

Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, виданою ОСОБА_1 Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України 11 лютого 2021 року №21/3/2-9/878-150 розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою заступника Голови Служби безпеки України на 01 квітня 2018 року з урахуванням норм, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №121), від 18 січня 2017 року №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24) та від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» становить: посадовий оклад - 14500,00 грн., оклад за військовим званням (генерал-майор) - 1550,00 грн., надбавка за вислугу років 50% - 8025,00 грн., надбавка за інтенсивність служби 100% - 14500,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 50% - 7250,00 грн., надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць 20% - 2900,00 грн., премія - 14500,00 грн., всього - 63225,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 29 березня 2021 року, в якій просив, зокрема, перерахувати та виплачувати пенсію з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення та їх розмірів, що визначені в довідках №21/3/2-9/878-150 від 11 лютого 2021 року, №21/3/2-9/878-127 від 02 червня 2020 року, №21/3/2-9/878-1766 від 27 грудня 2021 року в розмірі 86% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження виплат пенсії максимальним розміром та, до якої долучив зазначені довідки.

За результатом розгляду заяви позивача відповідач в листі №2600-0310-8/54412 від 31 березня 2021 року повідомив, що у зв`язку з набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу ГУ ПФУ в м. Києві проведений перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої уповноваженим структурним підрозділом Служби безпеки України. На даний час повідомлення Мінсоцполітики про підстави для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців, грошове забезпечення яких визначається Постановою №718 до ГУ ПФУ в м. Києві не надходили; підстави для проведення перерахунку пенсії позивача згідно наданих довідок відсутні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Кабінет Міністрів України постановою від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» затвердив Порядок № 45.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (зі змінами) (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ. Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 121) співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби передбачено, що посада заступника Голови СБУ, яку позивач займав перед звільненням, віднесена до 3 групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року № 24), оклад по 3 групі збільшився з 11 000 грн. до 14 500 грн.

Водночас, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, постановою № 704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:

- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови № 704);

- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704).

При цьому, підпунктом 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про збільшення розміру грошового забезпечення, внаслідок чого позивачем отримано довідку від 11 лютого 2021 року № 21/3/2-9/878-150 для перерахунку розміру пенсії.

В свою чергу, Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року № 102, зазнала змін у бік збільшення розмірів посадових окладів, у зв`язку з чим посадовий оклад за посадою позивача вже становив 20020, 00 грн., а тому суд вважає обґрунтованим твердження позивача про наявність підстав для перерахунку пенсії на підставі довідки від 26 червня 2020 року № 21/3/2-9-878-127.

Схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року № 16, вже передбачала посадовий оклад за посадою позивача у розмірі 26500, 00 грн., що також дає підстави для висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії на підставі довідки від 21 грудня 2020 року № 21/3/2-9/878-1766, виданої позивачу у зв`язку з вказаними обставинами.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція суду підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За вказаних обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві, які полягають у відмові перерахувати позивачу пенсію відповідно до довідок №21/3/2-9/878-150 від 11 лютого 2021 року, №21/3/2-9/878-127 від 02 червня 2020 року, №21/3/2-9/878-1766 від 27 грудня 2021 року, виготовлених Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-12 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-12 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В частині позовних вимог щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідках, суд зазначає наступне.

Як наголосив позивач, його пенсія була нарахована відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення за військову вислугу, що становила 32 роки та яка виплачувалась до червня 2016 року, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", (який набрав чинності 01 січня 2017 року) у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:

- частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень;

- перше речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

- положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 -VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року, частина п`ята статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень".

Після чого, Законом України від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ слова і цифри" у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

З цієї позиції можна зробити висновок, що після визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, відповідачем буде здійснено такий перерахунок не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, на який сподівається позивач, та з обмеженням її граничним розміром.

Суд зазначає, що перерахунок пенсії не у тому відсотковому розмірі, який було встановлено позивачу при призначенні пенсії, та з обмеженням її граничним розміром, змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На думку суду, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідкахпідлягають задоволенню.

Отже, на думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Що стосується повернення судового збору, то слід зазначити, що позивачем сплачено 908,00 грн. за квитанцією, яка знаходиться в матеріалах справи.

Беручи до уваги приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які полягають у відмові перерахувати позивачу пенсію відповідно до довідок №21/3/2-9/878-150 від 11 лютого 2021 року, №21/3/2-9/878-127 від 02 червня 2020 року, №21/3/2-9/878-1766 від 27 грудня 2021 року, виготовлених Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 86% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження виплат пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідача здійснити з 01 квітня 2018 року по 01 лютого 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці №21/3/2-9/878-150 від 11 лютого 2021 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 лютого 2019 року по 01 січня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці №21/3/2-9/878-127 від 02 червня 2020 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити, починаючи з 01 січня 2020 року, перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці №21/3/2-9/878-1766 від 21 грудня 2020 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.