Ухвала суду № 102490057, 10.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

10 січня 2022 року м. Київ№ 640/19433/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвітретя особаУправління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), третя особа - Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання достовірної інформації у визначений Законами України "Про звернення громадян", "Про публічну інформацію" строк позивачу,

- встановити розмір пенсійної заборгованості відповідача, яка підлягає виплаті згідно постанови Верховного Суду від 27.02.2020 в сумі 1755001,09 грн,

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсійну заборгованість, яка підлягає виплаті згідно постанови Верховного Суду від 27.02.2020 в сумі 1755001,09 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він, з метою виконання постанови Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 2а-6873/11, звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати інформацію щодо виконання зазначеного рішення суду. Водночас, повної відповіді на своє звернення позивач від пенсійного органу так і не отримав. Крім того, рішення суду у справі №2а-6873/11 так і залишається невиконаним, а сума пенсійних виплат згідно зазначеного рішення протиправно не нараховується та не виплачується відповідачем.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною другою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

У частині першій статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що процесуальним законодавством регламентовано порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому, саме наведені вище норми адміністративного процесуального законодавства, зокрема, статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

Водночас, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України таких спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Тобто, судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, оскільки судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 23.09.2020 року у справі №760/3142/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для застосування судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.

Суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що наявність правових підстав для здійснення саме відповідачем перерахунку пенсії позивача було предметом судового розгляду в іншій справі № 2а-6873/11, в якій судовим рішенням, що набрало законної сили, було встановлено наявність у позивача права на відповідний перерахунок його пенсії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити такий перерахунок.

Тож, фактично, позов в цій справі був поданий позивачем у зв`язку з тим, що він не погоджується з діями/бездіяльністю відповідача, які вчиняються (допускаються) при виконанні судового рішення у справі № 2а-6873/11. Зокрема, позивач не погоджується з відповіддю пенсійного органу на його запит щодо стану виконання рішення суду, а також вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості по вказаному рішенню.

Тобто, фактично спір виник між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у вказаній справі, але на стадії виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.П. Огурцов