Рішення № 102489837, 11.01.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/3588/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради (далі - відповідач або Департамент), просить:

- визнати протиправним відмову суб`єкта владних повноважень, Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни III групи, відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради, надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни III групи та видати відповідне посвідчення.

1.2. Ухвалою суду від 04.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 04.11.2015 р. по 15.07.2018 р., являючись військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу на офіцерських посадах військової прокуратури сил антитерористичної операції та військової прокуратури об`єднаних сил приймав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей.

2.2. 17.08.2016 р. йому надано статус «Учасника бойових дій» та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 .

2.3. 25.02.2020 р. наказом Міністра Оборони України № 94 його звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), а з 04.03.2020 р. наказом Генерального прокурора № 540ц від 28.02.2020 р. виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

2.4. Зазначає, що в період проходження військової служби в районі проведення антитерористичної операції, з 22.06.2016 р. по 07.06.2017 р. перебував на посаді старшого слідчого військової прокуратури сил антитерористичної операції, за місцем дислокації в м. Краматорську Донецької області. Відповідно до зазначеної посади в обов`язки старшого слідчого військової прокуратури сил антитерористичної операції входило проведення першочергових, невідкладних слідчих і процесуальних дій під час досудового розслідування резонансних, багатоепізодних кримінальних проваджень, при цьому слідчі (розшукові) та процесуальні дії проводились як в районі проведення АТО (Донецька та Луганська області), так і за її межами.

2.5. Під час проходження служби 23.10.2016 р. позивач отримав травму, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та внаслідок якої позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

2.6. Згодом позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни III групи та видачу відповідного посвідчення, на що листом від 26.07.2021 (вих. №21/07/02/-97), отримав відмову. Позивач не погоджується із вказаною відмовою, оскільки відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (довідка серії 12 ААВ №590192 від 08.07.202 р.) йому встановлено ІІІ групу інвалідності, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надає право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Позиція відповідача

2.7. До суду надійшов відзив на позовну заяву, згідного якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

2.8. Так, зазначає, що статус учасника бойових дій гр. ОСОБА_1 встановлено 17.08.2016 р. за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

2.9. Вперше позивачу встановлено III групу інвалідності з визначенням причини інвалідності травма, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби від 08.07.2021 р. згідно довідки до акту огляду МСЕК (Серія 12 ААВ № 590162), з датою чергового перегляду - 07.07.2022 р.

2.10. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 5572 від 28.12.2019, встановлено, що під час руху з місця виконання обов`язків військової служби в рейсовому автобусі маршруту «Харків - Чернівці» 23.10.2016 р., позивач отримав закрито черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Із зазначеної довідки не вбачається причинного зв`язку отриманої позивачем травми із участю у бойових діях, інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), а одержана внаслідок під час руху з місця виконання обов`язків військової.

2.11. З огляду викладеного вважає, що Департамент діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. ОСОБА_1 відповідно до посвідчення від 19.06.2016 року серії НОМЕР_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 12).

3.2. Згідно довідки Генеральної Прокуратури України від 13.12.2019 року №10/7-1249вих-19 позивач з 08.11.2015 року по 15.07.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (а.с. 13).

3.3. З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 з 08.11.2015 року проходив службу у Військовій прокуратурі Донецького гарнізону, а з 22.06.2016 року по 25.02.2020 року у Військовій прокуратурі сил антитерористичної операції (а.с. 14, 20-21).

3.4. Наказом Міністра Оборони України від 25.02.2020 року № 94 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), а з 04.03.2020 року наказом Генерального прокурора №540ц від 28.02.2020 року - виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України (а.с. 22-23).

3.5. Згідно свідоцтва про хворобу №5572 від 27.12.2019 року (а.с. 15-16), оформленого за результатами проведеного огляду гарнізонною військово-лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ» за розпорядженням заступника Генерального прокурора - Головного прокурора від 15.11.2019 р. №910/7-1073 вих.19, судом встановлено, що 23.10.2016 року під час руху з місця виконання обов`язків військової служби в рейсовому автобусі маршруту «Харків-Чернівці» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (довідка про обставини травми №б/з вих-16 від 09.11.2016 року видана першим заступником військового прокурора сил антитерористичної операції). У пункті 12 («Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва») зазначено, що:

– травма, ТАК, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби;

– захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби;

– захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини.

3.6. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 590162 від 08.07.2021 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, а в графах 8-9 довідки зазначено: травма ТАК, пов`язана з виконання обов`язків військової служби. Підстава: акт огляду МСЕК № 192 (а.с. 19).

3.7. З метою отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та видачі відповідного посвідчення позивач звернувся до Департаменту із заявою, на що листом від 26.08.2021 року №21/07/02-97 отримав відмову з тих підстав, що травма отримана при проходженні військової служби, а не в районі воєнних чи бойових дій (а.с. 24).

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Предметом оскарження у цій справі є відмова Департаменту у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та видачі відповідного посвідчення. Відтак, суд у цій справі надасть оцінку такій відмові Департаменту через призму верховенства права.

4.2. Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII (далі – Закон №3551-XII).

4.3. Закон № 3551-XII спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я (стаття 1 Закону №3551-ХІІ).

Згідно пункту 1 частини 2 стаття 7 Закону 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

4.4. Разом із тим, для визначення права на встановлення статусу ««інвалід війни» підлягає встановленню те, що по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань; по-друге, те що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

4.5. Наведений правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 18.11.2020 року у справі № 1140/2362/18, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язкову застосуванню до спірних правовідносин.

4.6. Віднесення особи до «інваліда війни» відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону.

4.7. Отже, для встановлення статусу позивача як «особи з інвалідністю внаслідок війни» насамперед необхідно з`ясувати саму причину інвалідності, а саме чи дійсно пов`язана вона з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII, адже в іншому випадку особа не може вважатись особою з інвалідністю внаслідок війни, та її приналежність до числа осіб, в даному випадку, з інших військових формувань.

4.8. Відповідно до пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

4.9. Згідно пунктів 1.1, 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі – Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

4.10. Відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане військовослужбовцем під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, ВЛК приймає постанову у такому формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво) ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

4.11. Якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії, то відповідно до підпункту «б» пункту 21.5 Положення № 402 ВЛК приймає постанову у такому формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво) ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

4.12. Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про хворобу №5572 від 27.12.2019 року, оформленого за формою, визначеною Положенням №402, а також довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №590162 від 08.07.2021 року ОСОБА_1 на час звернення до Департаменту встановлена ІІІ група інвалідності у зв`язку із травмою, яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

4.13. Застосоване формулювання «травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» згідно вимог статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» обумовлює встановлення зв`язку інвалідності з травмою чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманим позивачем.

4.14. Отже, з урахуванням правового висновку Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 року у справі № 1140/2362/18, судом встановлено, що в даному випадку існують всі підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю війни, оскільки останній проходив військову службу (є особою з числа іншого військового формування) та отримав каліцтво саме під час виконання службових обов`язків.

4.15. З огляду на вищевикладене, відповідач неправомірно відмовив позивачу у встановлені статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видачі відповідного посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У свою чергу, відмова у встановлені статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видачі відповідного посвідчення порушує право позивача на соціальний захист і гарантії, які підпадають під регулювання іншого нормативного акту, зокрема відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

4.16. Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office зазначив, що принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

4.17. Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

4.18. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

4.19. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

4.20. Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

4.21. Слід зазначити, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

4.22. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

4.23. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

4.24. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року.

4.25. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

5.3. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та видачі відповідного посвідчення, діяв не на підставі Конституції та законів України, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

5.4. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

5.5. При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат.

6.2 У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не надано. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни III групи.

3. Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни III групи та видати відповідне посвідчення.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач – Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ 44161525).

Суддя О.В. Анісімов