Ухвала суду № 102489786, 11.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову та позовної заяви

11 січня 2022 року Справа № 580/161/22

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративної справи за заявою про забезпечення позову № 580/161/22

за позовом ОСОБА_1 (посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 запис №19720402-06236, орган, який видав 8011, дата видачі 30.08.2021, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 40270297)

про визнання протиправним у частині наказу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41, постановлено ухвалу.

10.01.2022 ОСОБА_2 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, просить: визнати протиправним та нечинним наказ Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області» у частині включення до меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення земельної ділянки за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Григорія Косинки 12 (кадастровий номер 7110800000:02:005:0335) – могила цадика Нахмана 1811 року.

Позовна заява (прошнуровано 157 аркушів) містить додатки, де значиться: квитанція про сплату судового збору за подачу позовної заяви і квитанція про сплату судового збору за заявою про забезпечення позову, заява про забезпечення позову, проте у дублікаті квитанції від 06.01.2022 у сумі 744.3 грн призначення платежу: «за позовом», у дублікаті квитанції від 06.01.2022 у сумі 992.4 грн призначення платежу: «за позовом», що не є тотожним повідомленню про сплату судового збору за заявою про забезпечення позову.

Судовий збір – це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом. Відповідно до статті 152 КАС України, визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначено у реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18.

Дублікат — це новий оригінал документа, що видається у разі втрати оригіналу. Видача дубліката тягне за собою втрату оригіналом юридичної сили (постанова ВГСУ від 07.06.2017 № 910/20427/16).

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті. Великою Палатою Верховного Суду 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

11.01.2022 вх. 1234/22 та вх.1278/22 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Цімоха Ростислава Руслановича (ордер №1022508 від 11.01.2022, свідоцтво від 16.01.2017 №000713) про відкликання адміністративного позову та повернення (не зазначено кому: позивачеві чи представнику позивача) позовної заяви з додатками та оригінали квитанцій про сплату судового збору. Заява про відкликання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у справі №580/161/22 мотивована таким: після направлення позовної заяви до суду позивачем було виявлено численні недоліки та неточності під час оформлення, виникла необхідність уточнення позовних вимог і доводів.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Позитивні зобов`язання держави у сфері прав людини — це обов`язки держави, що вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини. Належне збереження місць давніх поховань є складовою позитивних зобов`язань держави.

Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Польща про збереження місць пам`яті і поховання жертв війни та політичних репресій (дата підписання: 21.03.1994, набуття чинності: 29.08.1994) сторони домовились: «місце пам`яті» означає місце, пов`язане з боротьбою або катуванням; «улаштування місць пам`яті і поховання» є визначення їх меж, встановлення надгробків, пам`ятників, пам`ятних дошок та меморіальних споруд; «утримання місць пам`яті і поховання» означає охорону могил, гробків, пам`ятників та меморіальних споруд, їх підтримання у належному стані.

У березні 2007 року представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області, Уманської міської ради Черкаської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Управління містобудування та архітектури міськвиконкому Уманської міської ради, в якій просило визнати історичні межі давніх поховань на Стародавньому Єврейському кладовищі, визнати давні поховання в межах Стародавнього Єврейського кладовища у м. Умань об`єктом культурної спадщини національної меншини місцевого значення; визнати за позивачем право на упорядкування та утримання об`єкта культурної спадщини – давніх поховань в межах Стародавнього Єврейського кладовища у м. Умань (постанова ВС від 23.01.2020 у справі № 2-а/7780/11 ЄДРСР 87129211 https://8aa.court.gov.ua/userfiles/media/!sud4857%208AAC/ogliad_1_2020.pdf).

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

У справі №2-а/7780/11 досліджувалися обставини і судом встановлено та не заперечується сторонами, що місто Умань Черкаської області внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878; історія міста, зокрема, пов`язана з брацлавським хасидизмом - однією з течій в іудаїзмі. Могила цадика Нахмана є місцем поклоніння хасидів. Указом Президента України № 283/94 від 07.06.1994 створено історико-культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана в м. Умані Черкаської області; рішенням Черкаського облвиконкому № 2 від 07.02.95 могила цадика Нахмана в м. Умані включена до переліку пам`яток історії і культури, що знаходяться під охороною держави (реєстраційний номер 3940); Уманським міськвиконкомом прийнято рішення від 14.07.1994 № 264 «Про заходи на виконання Указу Президента України про створення історико-культурного центру в м. Умань»; згідно з архівними документами на планах м. Умані (1864, 1879рр.), в межах сучасних вулиць Пушкіна та Бєлінського, позначено кладовище, проте його сучасні межі не встановлені. Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном на підставі угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки від 04.03.1994 «Про охорону і збереження культурної спадщини» (далі - Угода) визнано юдейське кладовище у місті Умані Черкаської області в межах вул. Пушкіна, Белінського, Перовської внесено до переліку пам`яток за №UA13010104. Сторонами не заперечується також і той факт, що для того, щоб надати вказаному об`єкту офіційного статусу пам`ятки, необхідно внести його до Переліку об`єктів культурної спадщини, Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Водночас, щоб внести давні поховання, що знаходяться на території «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., що знаходиться: Черкаська обл., м.Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської до Переліку об`єктів культурної спадщини, Державного реєстру нерухомих пам`яток України, необхідно визначити їх межі на поверхні землі, на території. Оскільки складовими проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення об`єкту «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської, в порядку визначеному для земель історико-культурного призначення є, зокрема, вивчення та аналіз обґрунтування необхідності створення або оголошення території історико-культурного призначення тощо, відтак розробка проекту землеустрою стане передумовою для подальшого визначення статусу зазначеної пам`ятки відповідно до законодавства України. На переконання суду, встановлений у Розпорядженні № 604-р проміжок часу виконання робіт (1998-1999 років) не свідчить про завершення його дії в часі, а навпаки вказує на тривалу бездіяльність відповідача щодо невиконання п.п. 2, 3, 4 цього розпорядження щодо місць давніх поховань - «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., що знаходиться: Черкаська область, м.Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської. Суд дійшов висновку, що Уманською міською радою Черкаської області та її виконавчим комітетом не виконано п.п. 2-4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» щодо місць давніх поховань «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської.

Верховний Суд у справі № 2-а/7780/11 23.01.2020 касаційну скаргу Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу - залишив без задоволення, касаційні скарги Уманської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області - задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №2-а/7780/11 скасував у частині визнання протиправної бездіяльності Уманської міської ради Черкаської області та її виконавчого комітету щодо невиконання п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р та зобов`язання Уманської міської ради Черкаської області та її виконавчого комітету виконати відповідний пункт і прийняв у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Верховний Суд в іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №2-а/7780/11 - залишив без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87129245).

У справі № 462/1853/17 судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що територія давнього єврейського кладовища та давніх поховань були предметом вивчення та дослідження позивачем, з цією метою вивчалися архівні документи, що зберігаються, як у вітчизняних, так і в закордонних архівах, та що позивач неодноразово звертався до відповідачів із заявами про вчинення дій щодо організації, обстеження та вивчення місць давніх поховань – «Єврейське кладовище», суд зазначив, що занесенню об`єкта культурної спадщини місцевого та національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, зокрема, Чортківської міської ради Тернопільської області та його виконавчого органу, який повинен виготовити облікову документацію на кожен із об`єктів культурної спадщини та подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня. За результатами оцінки консультативної ради органу культурної спадщини обласної держадміністрації у 15-денний строк надається висновок щодо доцільності занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, який надсилається Мінкультури у день його підписання. Результати розгляду висновку та облікової документації експертна комісія Мінкультури оформляє протоколом, що є підставою для занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини.

У справі №813/3297/18 ЄДРСР 78073991 зазначено, що необхідно провести додаткові дослідження для встановлення обґрунтованих меж території об`єкта, зон охорони, режимів їх використання, доопрацювання графічної частини. Вимоги щодо обов`язковості досліджень встановлені нормами: ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 13, ч.2 ст. 14 ст. 32, 34, 37, 48 Закону України «Про охорону культурної спадщини», розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р, наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, ст. 9 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4 Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.1988 № 6673-XI), ст. 5 Міжнародної хартії про охорону історичних міст (Вашингтонська хартія), ст.ст. 4, 5, 7 Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992, Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки «Про охорону та збереження культурної спадщини» від 04.03.1994, ст.ст. 20, 53, 54 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 47 Закону України «Про землеустрій», ст. 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ООН (1966 р,) та Рамкового договору Ради Європи про цінність культурної спадщини, ст. 21 Рамкової Конвенції Ради Європи про культурну спадщину, ст.ст. 1, 4, 5, 6, 7 Рамкової конвенції про захист національних меншин та ДСТУ Б.Б.2.2-10:2016.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» наукові дослідження археологічної спадщини включають: вивчення історико-архівних даних щодо об`єктів археологічної спадщини; польові дослідження (археологічні розвідки, розкопки, інші земляні і підводні роботи); після польові дослідження (шифрування, реставрація, замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та інші види вивчення археологічних пам`яток і предметів, знайдених під час польових досліджень тощо).

Полемікою навколо причин, перебігу і наслідків поширеного на українських землях козацько-гайдамацького руху XVIII століття переймаються представники української, польської, російської, французької, єврейської (ізраїльської), американської та інших історичних наук світу, – говорить Тарас Чухліб (доктор історичних наук) на семінарі Інституту археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, Інституту історії України НАНУ та Наукового товариства ім. Шевченка «Уманська різанина чи Уманська трагедія 1768 року: «дві сторони» чотирьох історичних пам`ятей». Явище, що в історичній науці дістало назви Гайдамаччина та Коліївщина. Історики стверджують, що походження терміну «коліївщина» бере свій початок від польських слів kolej, po kolej, kolejno. І означає несення надвірної козацької служби при магнатських помістях – sluzba kolejna (чергова служба). Згідно з дослідженнями термін «гайдамацький» вперше було вжито в 1717 році. Відомий «Маніфест козаків воєводств Київського і Брацлавського», підписаний козаками з Київщини, Вінниччини та Черкащини, був внесений до вінницької гродської книги 11.03.1768. У Маніфесті конфедератів від 09.08.1770: «…зміцнилася і ствердилася тиранія, свідком того піднятий бунт України». https://artefact.org.ua/history/umanska-rizanyna-sudyty-chy-rozumity-gajdamakiv-ta-koliyivshhynu.html. Заступник директора з наукових питань Українського центру культурних досліджень К.Гончарова переконана: звернення до минулого, до пам`яті, втіленої у матеріальній структурі – образах архітектурних споруд та історичних місць, має потужній освітній та творчий потенціал. Історичні місця є запорукою сталого розвитку. Величезна кількість полеглих перетворила це поле на місце паломництва. https://uccs.org.ua/detsentralizatsiia/statti/u-poshukakh-novykh-pidkhodiv-do-zberezhennia-kulturnoi-spadshchyny-pryvatno-hromadske-parterstvo/ У монографії ОСОБА_3 (Культурна спадщина та її вплив на розвиток регіонів України / Наук. ред. ОСОБА_4 – К.: Інститут географії НАН України, 2012. – 208 с.) автор визначає основні методологічні принципи та вимоги до методики оцінювання культурної спадщини (стор.62). Пам`ятка містобудування — один із різновидів пам`яток культури. Архітектурні пам`ятки поділяють на: місцевого значення, національного значення, міжнародного значення, невиявлені, але гідні статусу пам`ятки.

Верховний Суд у справі № 420/2719/20 наголосив: право на судовий захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно – через об`єднання громадян (громадськість). У справі № 420/288/20 Верховний Суд, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку , що звернення позивача до суду із цим позовом обумовлено необхідністю захисту своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з установлених судовим розглядом обставин справи та підстав позову, порушені унаслідок виконання третіми особами будівельних робіт, а тому вважав, що вимоги про скасування виданих третім особам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт, є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення цими особами будівельних робіт.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач до відкриття провадження у адміністративній справі подав заяву про її відкликання.

Повертається позовна заява і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України). Частиною 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається у суді. Відповідно до частини 7 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 44, 139, 169, 242, 243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40270297) про визнання протиправним наказу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області» у частині включення до меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення земельної ділянки за адресою : Черкаська область, м. Умань, вул. Грогорія Косинки 12 (кадастровий номер 7110800000:02:005:0335) – могила цадика Нахмана 1811 року повернути позивачеві разом із доданими матеріалами, у тому числі з додатком 2: заявою про забезпечення позову у порядку п.2 ч.1 ст.153 КАС України.

Роз`яснити позивачеві та представнику позивача, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити позивачеві та Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Суддя Лариса ТРОФІМОВА