Рішення № 102488874, 06.01.2022, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2022 року Провадження №2/425/22/22

Справа №425/2422/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретарка судових засідань - Брудницька О.В., за участю позивача: ОСОБА_1 та представника відповідача - адвоката: Степанцовва В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області, якою просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року у сумі 42446 гривень 78 копійок та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908 гривень 80 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 гривень.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11 серпня 2021 року, суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

01 вересня 2021 року відповідач подав відзив на позов з документами.

03 вересня 2021 року позивач подав відповідь на відзив разом з документами.

20 вересня 2021 року у судовому засіданні було оголошено перерву для реалізації прав відповідача та підготовки учасників до наступної стадії судового розгляду.

06 жовтня 2021 року представник відповідача подав відзив щодо вимог позову в частині стягнення судових витрат.

У зв`язку із тим, що 02 листопада 2021 року в приміщенні суду не було електроенергії, судове засідання не проводилось, тому судове засідання було перенесено на 07 грудня 2021 року на 09 годину.

07 грудня 2021 року в судовому засідання була оголошена перерва до 05 січня 2022 року 15 години для реалізації прав позивача щодо підготовки проти наданих відповідачем письмових пояснень.

14 грудня 2021 року, позивач пподав письмові пояснення.

Позиції сторін (стислий виклад).

Позиція позивача. З 08 листопада 2019 року він працював на посаді механіка комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області. 15 жовтня 2020 року він подав заяву про звільнення згідно статті 38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку з невиплатою заробітної плати. 23 жовтня 2020 року він отримав лист від підприємства про те, що станом на 16 жовтня 2020 року заборгованість з виплати заробітної плати відсутня, тому звільнити на підставі пункту 3 статті 38 КЗпП за власним бажанням не має правових підстав. А 29 жовтня 2020 року він отримав копію наказу про звільнення з 29 жовтня 2020 року у зв`язку із прогулами без поважних причин. Не погодившись із рішенням підприємства, він звернувся до суду із позовом до підприємства. І рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року по справі 425/3110/20 його позов був задоволений повністю. Підприємство було зобов`язано змінити формулювання причин звільнення та стягнуто вихідну допомогу при звільнені в розмірі 24533 гривні 46 копійок та середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 16.10.2020 року по 18.02.2021 року у розмірі 33879 гривень 54 копійки. Разом з цим вважаючи, що підприємством було порушено його право на своєчасне отримання вихідної допомоги, оскільки виплата вихідної допомоги фактично була здійснена лише 29 липня 2021 року, тому він просить суд стягнути середній заробіток за час затримки із виплати вихідної допомоги за період з 19.02.2021 року по 29 липня 2021 року в розмірі 42446 гривень 78 копійок.

Позиція відповідача. Рішенням суду від 18.02.2021 року був встановлений розмір вихідної допомоги у розмірі 24533 гривні 46 копійок, несвоєчасна виплата якої є підставою для вимоги про стягнення середнього заробітку. Після апеляційного розгляду справи, 04.06.2021 року відповідач звернувся до позивача з проханням надати банківські реквізити для виконання рішення суду в частині стягнення коштів в тому числі і вихідної допомоги. Проте реквізитів ОСОБА_1 не надав. Друге звернення відповідача з проханням надати реквізити теж залишилося без відповіді. А за відсутністю банківських реквізитів ОСОБА_1 виключена можливість самостійно виконати рішення суду в частині виплати стягнутої вихідної допомоги. 24 червня 2021 року позивач звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, і 29 липня 2021 року з відповідача була стягнута вихідна допомога в розмірі 24533 гривні 46 копійок та отримана позивачем. З наведених обставин у відповідача відсутня вина з невиплати вихідної допомоги, що виключає відповідальність відповідача за період червень-липень 2021 року. Позивач не надводить у позові, що саме має компенсувати середній заробіток, який він просить стягнути. У позові немає обґрунтування порушення яких прав позивача має компенсувати ці кошти. Необгрутованим є і розумність , справедливість і пропорційність компенсації в розмірі 42446 гривень 78 копійок, яка набагато більша ніж сама вже виплаченої заборгованісті з вихідної допомоги в розмірі 24533 гривні 46 копійок. Тому така компенсація не може перевищувати трьох тисяч гривень, що буде розумним, справедливим та пропорційним порушеному праву позивача, яке полягає у лише праві на своєчасний розрахунок.

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначив, що підприємство станом на 18.02.2021 року вже знало, що дії підприємства були неправомірними відповідно до позивача, відповідач був зобов`язаний перерахувати йому грошові кошти, які відповідач умисно не виплачував з 15 жовтня 2020 року. І ці кошти відповідач міг перерахувати на реквізити вказані в виписках з АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.04.2020 року по 09.10.2020 року та з 31.08.2020 року по 29 жовтня 2020 року, по його рахунках, і такі виписки були додатні до його первісної позовної заяви про зміну формулювання причин та дати звільнення. Крім того, усі необхідні реквізити для перерахування грошових коштів відповідач мав, оскільки під час роботи на підприємстві з 08.11.202020 року його періодично виплачувалась заробітна плата (а.с. 54,55-57,58-61).

Оцінка суду щодо обставин у справі.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я директора КП «МС» РМР заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з не виплатою заробітної плати та порушенням керівництвом підприємства умов колективного договору (а.с. 7).

19 жовтня 2020 року відповідач склав на ім`я ОСОБА_1 лист, в якому вказав, що станом на 16 жовтня 2020 року заборгованість із заробітної плати перед позивачем відсутня, звільнити позивача відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України немає правових підстав (а.с. 11). До цього листа, як додаток було додано довідку № 054 від 16.10.2020 року про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати, станом на 16.10.2020 року (а.с. 12).

Наказом виконуючого обов`язки інспектора з кадрів Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області від 29 жовтня 2020 року від 394, ОСОБА_1 було звільнено з посади механіка за прогули без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України 29 жовтня 2020 року (а.с. 8).

Відповідно до довідки від 07 грудня 2020 року, виданої КП «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області № 063, підприємство повідомило ОСОБА_1 , про те, що у відповідь на його заяву, йому надається інформація про середньомісячну заробітну плату та повідомлено, що на комунальному підприємстві «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області встановлена 40-годинна робоча неділя з 8-годинним робочим днем (а.с. 9,10).

Не погоджуючись з формулюванням причин і дати звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області, яким просив змінити формулювання причини і дати звільнення та стягнути суми, належних працівникові при звільнені (а.с.55-57).

І рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали від 26 червня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Комунальне підприємство «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області було зобов`язано змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з пункту четвертого статті 40 Кодексу законів про працю України за прогули на частину третю статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору та дати його звільнення з 29.10.2020 року на 15.10.2020 року на підставі його заяви про звільнення від 15.10.2020 року. З Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 було стягнуто вихідну допомогу при звільненні у сумі 24533 гривні 46 копійок, а також середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 16.10.2020 року по 18.02.2021 року в сумі 33879 гривень 54 копійки (а.с. 16-20,21).

Постановою Луганського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року , було залишено без змін (а.с. 12-27).

Листами від 04 червня 2021 року та від 25 червня 2021 року (які були надіслані позивачу), підприємство просило ОСОБА_1 , у зв`язку із набранням рішенням суду законної сили, з метою виконання вказаного рішення, з`явитися до відділу кадрів КП «МС» РМР для внесення змін у трудову книжку та надати реквізити належного банківського рахунку (а.с. 47,48,49,50).

Але банківських реквізитів позивач не надав, що не заперечується сторонами, а рішення суду було виконано під час виконавчого провадження, 29 липня 2021 року (а.с. 1-3,13,44-46).

І оскільки вихідна допомога була сплачена тільки 29 липня 2021 року, ОСОБА_1 вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року (що складає 109 робочих днів) у розмірі 42446 гривень 78 копійок, тому він подав позов про його стягнення з відповідача (а.с.1-3).

Оцінка суду щодо змісту спірних правовідносин.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем мали місце трудові правовідносини, в межах яких між ними виник спір з приводу права позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати йому вихідної допомоги при звільненні, зокрема за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року в розмірі 42446 гривень 78 копійок.

Оцінка суду щодо права та аргументів сторін.

Частина 1 статті 43 Конституції України гарантує кожній людині право на працю, яке включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому частина 7 статті 43 Основного закону України вказує на те, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зокрема, частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства проводиться в день звільнення. А в разі порушення цього обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу, для підприємства настає відповідальність у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року, яке набрало законної сили встановлено те, що у день звільнення ОСОБА_1 Комунальне підприємство «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області повинно було сплатити на його користь вихідну допомогу у розмірі 24533 гривні 46 копійок, але не сплатило (а.с.16-20,21,22-27). Сплата відбулась тільки 29 липня 2021 року (а.с.13).

Тому суд погоджується із аргументами позивача про те, що за весь час затримки виплати на його користь вихідної допомоги, підприємство повинно сплатити на його користь середній заробіток, і позивачем доведено, що підприємством сплачено середній заробіток за період з 16 жовтня 2020 року по 18 лютого 2021 року, на підставі рішення суду, у повному обсязі, у розмірі 33879 гривень 54 копійки (а.с.13,16-20,21,22-27).

При цьому суд не може погодитись із аргументами відповідача про те, що для здійснення своєчасної виплати позивачу грошей, позивач повинен був надати відповідачу реквізити свого рахунка. Оскільки такі відомості були у розпорядженні відповідача, який сплачував позивачу заробітну плату за час його роботи. Також позивач надав суду докази того, що при поданні свого первісного позову до Рубіжанського міськоо суду Луганської області, він надав копії виписки із свого банківського рахунка з якої відповідач дійсно міг встановити, що позивач свого рахунку не змінював (а.с.55-61). При цьому суд враховує, що відповідач не довів відсутність своєї вини у несвоєчасній сплаті позивачу середнього зароібтку за час прострочки виплати вихідної допомоги при звільненні. І на відсутність вини не може вказувати не надання позивачем інформації про реквізити його рахунку, особливо, з урахуванням того, що відповідач не зміг довести суду факт отримання позивачем листів відповідача про необхідність надання відповідачу реквізитів рахунка позивача для виплати середнього заробітку (а.с.47-50). Відповідач довів лише факт надсилання таких листів (а.с.47-50).

Але на розгляді суду знаходиться питання про стягнення на користь позивача із відповідача середнього заробітку за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року, у розмірі 42446 гривень 78 копійок, розглядаючи яке суд виходить з наступного.

В силу вказаних положень Конституції та КЗпП України суд погоджується з тим, що позивач дійсно має право на отримання середнього заробітку за період затримки відповідачем виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні. І це право порушується саме відповідачем.

Рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що розмір середнього заробітку позивача склав 389 гривень 42 копійки (а.с. 16-20), а тому з огляду на період затримки виплати вихідної допомоги позивачу (з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року), позивач правильно обрахував суму середнього заробітку, розмір якої складає 42446 гривень 78 копійок, якщо виходити з буквального застосування положень статті 117 КЗпП України.

Але суд, на виконання положень частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України застосовує статтю 117 КЗпП України, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, які викладені ним у постанові Великої палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа №761/9584/15) та у постанові від 18 березня 2020 року (справа №711/4010/13-ц), через що такі правові висновки суд вважає усталеними.

Зокрема, суд враховує те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця (пункт 71);

Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75), а відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 76);

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків (пункт 78);

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця (пункт 81). Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України (пункт 82). Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (пункт 86).

Суд поділяє такі висновки, і у цій справі не бачить жодних фактичних підстав для того, аби відійти від цих висновків, оскільки при розмірі невиплаченої вчасно вихідної допомоги при звільненні у сумі 24533 гривні 46 копійок, за час затримки її виплати, позивач вже отримав середній заробіток у розмірі 33879 гривень 54 копійки, який значно перевищує суму самої вихідної допомоги за період прострочки її виплати з 16.10.2020 року по 18.02.2021 року, тобто за чотири календарні місяці. А за період прострочки з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року (тобто за майже п`ять місяців він просить стягнути ще 42446 гривень 78 копійок.

А тому, на підставі саме принципів добросовісності, справедливості та розумності суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, який підлягає сплаті відповідачем на користь позивача у цій справі, керуючись при цьому наступними критеріями, що запропоновані Верховним Судом (пункт 91):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, розмір простроченої суми вихідної допомоги складає 24533 гривні 46 копійок; період затримки її сплати складає з 16 жовтня 2020 року по 29 липня 2021 року (але за період з 16 жовтня 2020 року по 18 лютого 2021 року, позивач вже отримав середній заробіток у розмірі 33879 гривень 54 копійки); тривалість прострочки була пов`язана з виною відповідача та розглядом справи в суді; у спірних правовідносинах, відповідач не виплачував коштів позивачу з власної вини, та після його звільнення, позивач менше ніж за місцяь звернувся до суду з позовом про зміну формулювання причин та дати його звільнення; заявлений позивачем розмір середнього заробітку у цій справі складає 42446 гривень 78 копійок, а розмір вихідної допомоги складав 24533 гривні 46 копійок, але з урахуванням раніше сплаченої позивачу суми середнього заробітку у розмірі 33879 гривень 54 копійки, загалом за час затримки вихідної допомоги у розмірі 24533 гривні 46 копійок, позивач хоче отримати середній заробіток на суму 76326 гривень 32 копійки, що більше ніж в три рази перевищує розмір несвоєчасно сплаченої суми вихідної допомоги, за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року.

Проте щодо імовірного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні за період з 16 жовтня 2020 року по 18 лютого 2021 року, то тут суд виходить з того, що одним із варіантів приблизної оцінки таких втрат, які розумно передбачити, може бути розрахунок на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні у відповідному періоді. Оскільки недоотримавши належні позивачу кошти від відповідача, позвиач міг би сплатити відсотки за відповідний період, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Саме такий підхід був підтриманий Великою палатою Верховного Суду у обох постановах (пункт 94.5. та пункт 42.7. відповідно). А у цій справі, позивач не зміг обгрунтувати свої майнові втрати у зв`язку із несвоєчасною виплатою відповідачем вихідної допомоги і тому суд бачить можливим, як на це посилається відповідач, застосувати підхід, запропонований Верховним Судом.

Отже, за даними Національного Банка України середньозважені ставки в річному обчисленніза новими кредитами для фізичних осіб у національній валюті у 2021 році, склали: лютий 2021 року - 34,7%; березень 2021 року - 34,4 %; квітень 2021 року - 34,0%; травень 2021 року - 34,0 %; червень 2021 року - 34,5% ; липень 2021 року - 33,9 % (а.с. 81).

Тому, враховуючи що позивач неотримав вихідну допомогу у розмірі 24533 гривні 46 копійок, то якби він узяв кредит на вказану суму, розмір його імовірних майнових втрат склав би 3700 гривень 80 копійок, як правильно обраховано відповідачем.

Суд погоджується із тими аргументами позивача, якими він вказує на встановлений Рубіжанським міським судом Луганської області, в іншій судовій справі, розмір середньоденного заробітку позивача, проти якого у цій справі не заперечували ні позивач, ні відповідач. І суд обрахував його розмір за заявлений позивачем період несплати вихідної допомоги саме на підставі вказаного значення середньоденного заробітку позивача. Але з огляду на принципи добросовісності, розумності та справедливості, і мотиви які викладені судом вище, заявлена позивачем до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги є очевидно неспівмірною із сумою боргу самої вихідної допомоги (з урахуванням вже отриманих сум середнього заробітку по рішенню суду).

Тож,з огляду на вказані вище критерії зменшення розміру середнього заробітку та встановлені обставини у цій справі, та здійснені судом на їх підставі розрахунки, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача до 3700 гривень 80 копійок.

І хоча зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити, вказану суму середнього заробітку суд вважає справедливою та пропорційною і такою, що відповідатиме обставинам цієї справи.

Оцінка суду щодо позовних вимог.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Звідповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року, у розмірі 3700 (три тисячі сімсот) гривень 80 (вісімдесят) копійок. А у стягненні середнього заробітку за цей же період у розмірі ще 38745 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок - слід відмовити.

Оцінка і висновок суду щодо судових витрат.

Положеннями частини 1 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. А згідно з пунктом 1 частини 3 цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Разом з цим частиною 4 цієї статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позивач зазначив, що розмір його витрат на професійну правничу допомогу складає 4500 гривень.

З огляду на подані позивачем документи (договір про надання правничої допомоги від 05 серпня 2021 року, акт виконаних робіт /надання послуг/, акт прийому-передачі позовної заяви), професійна правнича допомога полягала у консультації (500 гривень) та складанні позовної заяви (4000 гривень).

Але з урахуванням положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто застосовуючи критерії співмірності, на чому виправдано наполягав представник відповідача, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката, підлягають зменшенню в половину, аж до 2250 гривень. Суд погоджується із аргументами адвоката відповідача про те, що суть спору не є юридично складним питанням, за наданими відповідачем даними здійснити розрахунок середнього заробітку та відобразити це у позові, та зазначити норми права, що підлягають застосуванню; не має великої кількості обставин, що необхідно встановити; час витрачений адвокатом є завищеним; обсяг наланих адвокатом послуг є невеликим. Тож, не можна вважати співмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката з ціною позову і справою, яка не має публічного інтересу і істотного значення для сторін.

З огляду на це суд дійшов до таких висновків.

Судовий збір у розмірі 908 гривень, який поніс позивач по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.32), але оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню тільки частково (зокрема, на суму 3700 гривень 80 копійок, з 42446 гривень 78 копійок заявлених), на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 79 гривень 17 копійок; у стягненні судового збору в більшому розмірі слід відмовити.

Витрати на професійну допомогу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 196 гривень 20 копійок, що є пропорційною сумою від задоволених судом позовних вимог, та розміром співмірних і визнаних судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2250 гривень. Оскільки відповідна пропорційна до розміру задоволених позовних вимог сума витрат на професійну правничу допомогу рахується не від заявлених позивачем витрат на таку допомогу, а від співмірних витрат на таку допомогу, визначених судом, у випадках, коли протилежна сторона заперечує співмірність.

Що стосується аргументів представника відповідача про те, що позивач не надав суду доказів сплати заявлених ним витрат, то такі аргументи не впливають на вирішення питання щодо можливості їх стягнення (тобто розподілу) на користь позивача у випадку задоволення позову повністю чи частково, оскільки в силу положень частини 2 статті 137 ЦПК України витрати можуть бути як сплаченими так і такими, що підлягають сплаті.

Отже, керуючись статтями 2,19,23,34,42-44,49,76-101,120-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код у ЄДРПОУ: 41990867; місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Іванова, буд.157) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги, за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року, у розмірі 3700 (три тисячі сімсот) гривень 80 (вісімдесят) копійок. У стягненні середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, за період з 19 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року, у розмірі 38745 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код у ЄДРПОУ: 41990867; місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Іванова, буд.157) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 79 (сімдесят дев`ять) гривень 17 (сімнадцять) копійок. У стягненні судового збору в розмірі 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальний сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код у ЄДРПОУ: 41990867; місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Іванова, буд.157) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 196 (сто дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4303 (чотири тисячі триста три) гривні 80 (вісімдесят) копійок - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 11 січня 2022 року.

Суддя - Д.С. Коваленко