Ухвала суду № 102488012, 10.01.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14262/21

Провадження № 2/369/2307/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2022 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі: Колеснік О.О., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Гайдамаченко Вячеслава Григоровича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лілеєва Марина Михайлівна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд накласти арешт на частину нерухомого майна: 1/4 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної частини квартири.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що позивачка звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лілеєва Марина Михайлівна, у якій просить суд:

1.Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину та визнати право власності на майно в порядку спадкування.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачкою та власниками інших частин квартири на сьогоднішній день вже здійснюється пошук покупця на спірну квартиру.

Заявник в мережі Інтернет, на сайті (сторінці) https://dom.ria.com/uk/realty-prodaja-kvartira-kiev-darnitskiy-trostyanetskaya-ulitsa-4823987.html, побачила пропозицію про продаж за ціною 45000 доларів США, спірної трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, не вжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу відчужити майно і, як наслідок, призведе до порушення прав позивача та значно утруднить виконання судового рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до неї, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, виходячи з наявних доказів, беручи до уваги, що на теперішній час між сторонами існує спір щодо 1/4 частини трьохкімнатної квартири за адресою:АДРЕСА_1 , а тому суд приходить до висновку про доцільність забезпечення позову шляхом накладання арешту на частину нерухомого майна: 1/4частину квартири, що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної частини квартири.

Враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд вважає недоцільним у даному випадку застосовувати зустрічне забезпечення.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача – адвоката Гайдамаченко Вячеслава Григоровича про забезпечення позову – задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на частину нерухомого майна: 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної частини квартири.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 1: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 39121983, адреса: вул. 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. №172.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 2: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лілеєва Марина Михайлівна, 04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5.

Суддя Л.М. Ковальчук