Рішення № 102487148, 10.01.2022, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/787/16-ц

Провадження № 2/293/7/2022

10 січня 2022 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Бруховського Є.Б.

секретаря судового засідання Давиденко Л.П.

з участю представників позивача-відповідача Юхимчука В.С.,

Козлова А.І.

відповідача-позивача ОСОБА_1

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний банк України" в особі філії - Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк», найменування якого змінено та перейменовано на Акціонерного товариства "Державний банк України" в особі філії - Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк"звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 року. В обгрунтування позову зазначено, що 17 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (з 07.06.2011 р. змінено назву на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України) (далі - позивач,банк), що є юридичною особою за законодавством України, та фізичною особою ОСОБА_3 (далі - відповідач, позичальник) укладений договір про іпотечний кредит №1042 (далі - Кредитний Договір).

Відповідно до п.1.1 вищевказаногоДоговору Банк «зобов`язується надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 64 500 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 64 500 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором».

Позичальник ОСОБА_3 , відповідно до п.1.5 кредитного Договору зобов`язувався щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами в сумі 710 дол. США шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахунків. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 16 жовтня 2027 року.10 жовтня 2008 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду №1 до договору про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 року, якою внесені зміни до розділу 1, а саме:з 10 жовтня 2008 року сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 14 процентів річних (п.1.1);здійснювати погашення кредиту, сплати процентів за його користування, починаючи з листопада 2008 року щомісячно ануїтетними платежами по 753 долари США до повного погашення кредиту (п.1.5).18 листопада 2013 року між Банком та Позичальником укладено додатковий договір №2 до договору про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 року, яким внесені зміни до розділу 1, а саме:з 18 листопада 2013 року сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 12 процентів річних (п.1.1);здійснювати погашення кредиту, сплати процентів за його користування, починаючи з грудня 2013 року щомісячно ануїтетними платежами по 602 долари США до повного погашення кредиту (п.1.5). Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов`язувався сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Для забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором,17 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 (надалі поручитель) укладений договір поруки №2057 (з додатковою угодою №1), п. 1.1 якого передбачено, що вона, як поручитель, зобов`язується перед кредитором (банком) відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 р., а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит в розмірі 64 500 доларів США. В порушення умов виконання кредитного договору та ст. 526 Цивільного кодексу України, позичальник, починаючи з лютого 2015 року свої зобов`язання перед банком систематично порушує. Згідно з пунктом 3.4 Договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором, в тому числі, але не виключно, у випадку: одноразового прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом понад 2 (двох) місяців. Банком на адреси відповідачів направлено повідомлення (вимоги, претензії №№31-16/555 від 05.03.2015, №31-16/555/1 від 05.03.2015, 36-16/1046/1 від 14.04.2015, 31-16/1213 від 05.05.2015, 36-10/195/4988 від 23.07.2015, №36-10/196/4987 від 23.07.2015) про необхідність сплатити прострочену заборгованість по кредиту та відсотках у встановлений термін, а також письмово повідомлено про те, що у випадку невиконання зобов`язань по укладених договорах, банк змушений буде звернутись у встановленому чинним законодавством порядку з позовною заявою до суду з метою стягнення суми кредитної заборгованості на день ухвалення рішення суду.Частково кошти на погашення кредиту вносились позичальником, починаючи з 09.11.2015 внесено 1020 дол. США. Станом на 08.08.2016 року заборгованість відповідачів перед банком становить 50479,21 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ станом на 08.08.2016 року 24,805647 складає 1252169,46 грн.), в т.ч.: залишок кредиту - 46683,16 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 1 158 005,99 грн.); сума прострочених відсотків -3011,26 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 74696,25 грн.); пеня - 784,79 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 19467,22 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Тому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007, яка станом на 08.08.2016 становить 50479,21 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ станом на 08.08.2016 року 24,805647 складає 1252169,46 грн.), в т.ч.: залишок кредиту - 46683,16 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 1 158 005,99 грн.); сума прострочених відсотків -3011,26 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 74696,25 грн.); пеня - 784,79 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 19467,22грн.). Також просив стягнути судовий збір в розмірі 18782.54 грн.

26.08.2016 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі за позов Акціонерного товариства "Державний банк України" в особі філії - Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

23.11.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із зустрічним позовом про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та договору поруки. В обгрунтуання позову зазначено, що з аналізу матеріалів кредитних договорів та інших додаткових угод, вважають, що в їх змісті відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме: не встановлено дати видачі кредиту та інші умови надання кредиту, зокрема про можливі настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов`язкові умови, щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, ще до укладення такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості, відносно домовленості про розрахунки індексації. Відповідно до правила ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Проте, вважають, що ефективна ставка відсотка (реальна процентна ставка) та сукупна вартість кредиту (абсолютне значення подорожчання кредиту) в договорах кредиту не визначені, реальна процентна ставка є завищеною. Тому, наведені розбіжності, являються такими, що поліпшують умови банку, який розробляв спірний кредитний договір та додаткові угоди до нього. А отже, банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Отже, виходячи з положень ст.ст. 203,215,230,548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, він був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки. А тому, його волевиявлення на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які суперечили його волевиявленню на укладання договору саме на таких умовах. Згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльної), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Під час укладення кредитного договору Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Приховування важливої, об`єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, свідчить про наявність умислу в діях відповідача. За таких обставин просили визнати недійсним кредитний договір №1042 від 17.10.2007, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 та визнати недійсним договір поруки №2057, укладений 17.10.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 та стягнути понесені судові витрати.

23.11.2016 ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки прийнято до спільного розгляду із первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

23.02.2017 позивачем -відповідачем подано заперечення на зустрічну позовну заяву, в якій зазначено, що зміст кредитного договору не суперечить вимогам та не порушує положення ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а також інтересам позичальника, вчинений суб`єктом цивільних прав, у письмовій формі, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором. Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 64 500 дол.США, а позичальник придбав за кредитні кошти житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позичальнику надано для ознайомлення повідомлення про умови кредитуання та проект кредитного договору, який містив всі суттєві умови договору, а також умови , передбачені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в тому числі в додатку до договору. Тому вважають, що ОСОБА_3 при підписанні кредитного договору погодився з його умовами, оскільки він не скористався правом відкликання згоди на укладання договору передбаченої ч.6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не заперечував проти отримання відповідної суми кредитних коштів на придбання житлового будинку, а посилання на ненадання інформації щодо суттєвих умов договору банком є безпідставними. Щодо посилання ОСОБА_3 на те, що банк приховав від позичальника повну об`єктивну інформацію щодо вартості кредиту, істотних умов договору, реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, чим ввів в оману є недоведеним. Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася не вірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Оскільки сторони досягли згоди, вільно уклали договір (на підставі кредитної заявки позичальника-клопотання клієнта щодо кредиту), позичальником отриманий та використаний кредит на купівлю житлового будинку, за період з часу укладення договору з 2007 року по 2016 рік здійснено погашення кредиту згідно умов договору та графіку платежів, це свідчить про те, що позичальник укладав договір з особистої волі, визнавав та виконував узгоджений сторонами договір, то підстави про введення його в оману відсутні. ОСОБА_3 погодився з умовами договору, поставив свій підпис під договором та отримав кредитні кошти. Таким чином, зустрічна позовна заява ОСОБА_3 є необгрунтованою і подана до суду з єдиною метою - зупинення провадження у цивільній справі за позовом банку до нього та поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит. Вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності. Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовная давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові. ОСОБА_3 знав про існування укладених угод з моменту їх особистого підписання та крім того і виконував їх умови. Тому просив ухвалити рішення, яким повністю відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до публічного акціонерного "Державний ощадний банк України'' про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки за безпідставністю. Вимоги AT «Ощадбанк», що були пред`явлені в позові про заборгованості за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 відповідачів задовольнити повністю. Вважати дане заперечення в частині обгрунтування пропуску позовної давності -заявою про застосування позовної давності.

31.07.2019 ухвалою суду постановлено продовжити розгляд цивільної справи за позовом Акціонерного товариства "Державний банк України" в особі філії - Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки - згідно з вимогами нової редакції ЦПК України, - за правилами загального позовного провадження, та відповідно призначити підготовче судове засідання у даній справі.

08.11.2019 ухвалою суду постановлено:

заяву представника відповідача-позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.

Призначити у справі судову фінансово-економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Експертно-дослідної служби України: ел. адреса: info@ua-expert.com, юридична адреса: м. Київ, вул. Л. Українки, 26-Б, офіс 1105. На вирішення експерта поставити наступні питання:

- чи відповідає розрахунок заборгованості AT «Державний ощадний банк України» (за кредитом, відсотками та пенею) за кредитним договором від 17.10.2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» (наразі AT «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3 станом на 23.11.2016 року, умовам кредитного договору (в т.ч. додатків та додаткових угод до нього) та бухгалтерським документам банку (в т.ч. розрахунковим документам щодо надання та погашення заборгованості)?

Зобов`язати сторони у разі необхідності забезпечити експерту доступ до необхідних відомостей та документів для проведення експертизи. В розпорядження експерта направити матеріали цивільної справи №293/787/16-ц та копію заяви на добровільне страхування майна, копію та оригінал договору МНО №0003626 добровільного комплексного страхування майна та страхування від нещасних випадків, копію повідомлення №011901311, оригінал договору №004/009-29943/12МА добровільного страхування заставного майна, копію договору КСК/13/27/28 №0331480721 добровільного комплексного страхування майна, що є предметом застави, та супутніх ризиків при кредитуванні, копію заяви на переказ готівки №77/146, копії таблиць визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 01.10.2007 р., 10.10.2008 р.,18.11.2013 р., копію повідомлення про умови кредитування від 01.10.2007 року, копію додатку №3 до кредитного договору №1042 від 17.10.2007 року, оригінал договору №137369, оригінал договору №137757, оригінал на переказ готівки від 17.10.2007 року, копія положення про кредитування фізичних осіб.

До отримання експертного висновку провадження по справі зупинити.

14.08.2020 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи .

17.09.2020 провадження по справі поновлено.

19.04.2021закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 10.01.2022 року.

Представник позивача-відповідача Козлов А.І. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, подав розрахунок заборгованості.

Відповідач-позивач та представник відповідачів в судовому засіданні первісний позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, наданий розрахунок не брати до уваги, оскільки при проведенні експертизи відповідні документи (первісні), які слугували б для підтвердження правильності розрахунків банку, останнім надано не було. Зустрічний позов просили задовольнити з викладених у позові підстав.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку:

В судовому засіданні встановлено, що 17.10.2007 між сторонами укладений договір про іпотечний кредит №1042, за умовами якого позивачеві - ОСОБА_3 , наданий кредит у розмірі 64500 дол. США, строком до 16.10.2027. Підпунктом 1.2,1.4 пункту 1 даного договору передбачено, що кредитні кошти надаються ОСОБА_3 на придбання квартири, розташованої в АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.1 вищевказаногодоговору банк «зобов`язується надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 64 500 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 64 500 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором».

Позичальник ОСОБА_3 , відповідно до п.1.5 кредитного Договору зобов`язувався щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами в сумі 710 дол. США шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахунків. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 16 жовтня 2027 року.

10 жовтня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду №1 до договору про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 року, якою внесені зміни до розділу 1, а саме:з 10 жовтня 2008 року сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 14 процентів річних (п.1.1);здійснювати погашення кредиту, сплати процентів за його користування, починаючи з листопада 2008 року щомісячно ануїтетними платежами по 753 долари США до повного погашення кредиту (п.1.5).

18 листопада 2013 року між банком та позичальником укладено додатковий договір №2 до договору про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 року, яким внесені зміни до розділу 1, а саме:з 18 листопада 2013 року сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 12 процентів річних (п.1.1);здійснювати погашення кредиту, сплати процентів за його користування, починаючи з грудня 2013 року щомісячно ануїтетними платежами по 602 долари США до повного погашення кредиту (п.1.5).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов`язувався сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Для забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором, 17 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір поруки №2057 (з додатковою угодою №1), п. 1.1 якого передбачено, що вона, як поручитель, зобов`язується перед кредитором (банком) відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007 р., а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Сторони погодились, що зобов`зання банку надати кредит виникає з моменту виконання всіх та кожної умов договору, до яких, зокрема, належить й укладення в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором іпотечного договору, з прийняттям в іпотеку нерухомого майна, яке знаходиться за адресою:, АДРЕСА_1 , а також укладення на користь банку договору страхування предмета іпотеки.

Матеріали справи також свідчать, що 17.10.2007 між сторонами укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку вищезазначений житловий будинок (даний договір оскаржено відповідачем-позивачем щодо його недійсності, однак постановою апеляційного суду від 24.04.2018 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним іпотечного договору та скасування запису про обтяження у зв`язку з пропуском строку позовної давності).

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит в розмірі 64 500 доларів США.

В порушення умов виконання кредитного договору та ст. 526 Цивільного кодексу України, позичальник, починаючи з лютого 2015 року свої зобов`язання перед банком систематично порушує.

Згідно з пунктом 3.4 Договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у взначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором, в тому числі, але не виключно, у випадку: одноразового прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом понад 2 (двох) місяців.

Банком на адреси відповідачів направлено повідомлення (вимоги, претензії №№31-16/555 від 05.03.2015, №31-16/555/1 від 05.03.2015, 36-16/1046/1 від 14.04.2015, 31-16/1213 від 05.05.2015, 36-10/195/4988 від 23.07.2015, №36-10/196/4987 від 23.07.2015) про необхідність сплатити прострочену заборгованість по кредиту та відсотках у встановлений термін, а також письмово повідомлено про те, що у випадку невиконання зобов`язань по укладених договорах, банк змушений буде звернутись у встановленому чинним законодавством порядку з позовною заявою до суду з метою стягнення суми кредитної заборгованості на день ухвалення рішення суду.

Частково кошти на погашення кредиту вносились позичальником, починаючи з 09.11.2015 внесено 1020 дол. США.

Позивач вказує, що станом на 08.08.2016 року заборгованість відповідачів перед банком становить 50479,21 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ станом на 08.08.2016 року 24,805647 складає 1252169,46 грн.), в т.ч.: залишок кредиту - 46683,16 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 1 158 005,99 грн.); сума прострочених відсотків -3011,26 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 74696,25 грн.); пеня - 784,79 дол. США (гривневий еквівалент по офіційному курсу НБУ 24,805647 складає 19467,22грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Не погоджуючись із таким розміром заборгованості, відповідачі подали до суду зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та договору поруки з підстав, що в змісті договорів та інших додаткових угод, відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме: не встановлено дати видачі кредиту та інші умови надання кредиту, зокрема про можливі настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов`язкові умови, щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, ще до укладення такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості, відносно домовленості про розрахунки індексації, та, зокрема, як такий, що укладений під впливом обману. Під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Зазначив, що приховування важливої, об`єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, свідчить про наявність умислу в діях відповідача.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.3.4 Кредитного договору, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання будь-яких зобов`язань за цим договором у випадку одноразового прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом понад 2 (двох) місяців.

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору про іпотечний кредит позичальник зобов`язується щомісяця до 25 числа місяця, наступного за звітним здійснювати погашення кредиту та нараховані банком проценти ауїтентними платежами у визначеній у договорі сумі, а тому розрахунок заборгованості має відповідно містити відображення щомісячних сум нарахувань, погашень та залишку заборгованості по кредиту.

З метою встановлення відповідності умовам договору поданого банком розрахунку заборгованості судом призначено фінансово-економічну експертизу.

Так, з висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі №293/787/16-ц від 15.07.2020 №531-1/07/2020 слідує, що в межах наявних матеріалів, під час дослідження розрахунку заборгованості по кредитному договору №1042 від 17.10.2007р. ОСОБА_3 перед Житомирським облуправлінням AT «Ощадбанк» станом на 08.08.2016р. (Т.1 а.с.27), умовам кредитного договору (в т.ч. додатків та додаткових угод до нього) та бухгалтерським документам банку (в т.ч. розрахунковим документам щодо надання та погашення заборгованості) встановлено, що в матеріалах справи відсутні (в т.ч. у відповідь на клопотання не надані) документальні підтвердження (розрахункові документи) щодо надання кредитних коштів та відображення операцій з надання кредиту в бухгалтерському обліку банку за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007р.; в межах наявних матеріалів відсутні та у відповідь на клопотання не надані документи бухгалтерського обліку (виписки щодо руху коштів) по рахунках банку, які відображають облік здійснених операцій з 17.10.2007р. по 08.08.2016р. за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007р., а саме відсутні: виписки (рух коштів) по рахунку № НОМЕР_1 (передбачений п.4.1.2. договору про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007р.), що відображають облік заборгованості за основним боргом; виписки (рух коштів) по рахунку № НОМЕР_2 (передбачений п.4.1.2. договору про іпотечний кредит №1042 від 17.10.2007р.), що відображають облік заборгованості за нарахованими відсотками; виписки (рух коштів) по балансовому рахунку № НОМЕР_3 , що відображають облік заборгованості за простроченими відсотками; у наявних первинних документах (квитанціях) щодо погашення заборгованості відображені операції внесення коштів у дол. США на рахунок № НОМЕР_4 , який не передбачено умовами договору та за яким відсутні в матеріалах справи виписки по рахунку; у розрахунку заборгованості по кредитному договору №1042 від 17.10.2007р. зазначено, що позичальнику надано кредит під 12,00% та не зазначено відомостей щодо зміни відсоткової ставки до 14,00%, що передбачено умовами додаткової угоди №1 від 10.10.2008р. до кредитного договору №1042 від 17.10.2007р. В зв`язку з відсутністю у розрахунку заборгованості інформації (розрахункових показників) щодо нарахування відсотків по кредиту не можливо перевірити відповідність нарахування відсотків та зміну відсоткових ставок при зміні умов кредитного договору № 1042 від 17.10.2007р.; у розрахунку заборгованості станом на 08.08.2016р. відсутні розрахункові показники, а саме: відсутня інформація (розрахункові показники) щодо сплати коштів за основним боргом (тілом); відсутня інформація (розрахункові показники) щодо нарахування відсотків по кредиту та їх погашення; відсутня інформація щодо утворення простроченої заборгованості за відсотками та її погашення; відсутня інформація (розрахункові показники) щодо нарахування пені; у зв`язку з відсутністю у розрахунку заборгованості станом на 08.08.2016р. показників щодо погашення заборгованості за договором №1042 від 17.10.2007р. не видається за можливе встановити відповідність зарахування первинних документів (квитанцій) щодо погашення заборгованості за договором №1042 від 17.10.2007р.. Тому в межах наявних матеріалів, не видається за можливе встановити відповідність Розрахунку заборгованості AT «Державний ощадний банк України» за кредитним договором №1042 від 17.10.2007р., укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» (наразі AT «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3 , станом на 08.08.2016 р. (Т.1 а.с.27) умовам кредитного договору (в т.ч. додатків та додаткових угод до нього) та бухгалтерським документам банку (в т.ч. розрахунковим документам щодо надання та погашення заборгованості), у зв`язку з їх відсутністю (в т.ч. не надання у відповідь на клопотання).

Банком на підтвердження суми заборгованості надано суду розрахунок заборгованості.

Однак, такий розрахунок не може бути прийнято судом як належний, допустимий, достовірний, достній доказ, який підтверджує безспірність вимог банку.

Доказом наявності боргу позичальника перед банком є первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальником боргу по основній сумі кредиту і процентам, що узгоджується з позицією Верховно Суду України, висловленою у постанові від 18.09.2019 по справі №408/4925/12-ц, постанові від 30.01.2018 по справі №161/1689/15-ц та постанові від 17.12.2020 по справі №278.

Зокрема, такі первинні документи не були забезпечені судовому експерту для проведення експертизи.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку, наданого позивачем як на підтвердження своїх вимог щодо заборгованості, яка утворилась у зв`язку з невиконанням відповідачем за договором про іпотечний кредит та додаткових угод та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем-відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірності стягнення заборгованості, яка утворилась у зв`язку з невиконанням умов за договором про іпотечний кредит та додаткових угод, а тому відмовляє в задоволенні первісного позову.

Щодо вимог позивачів за зустрічним позов слід заначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Ставлячи вимогу про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним, позивачі вказують, що він укладений під впливом обману та не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .

Статтею 230 ЦК України встановлено, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19, від 14 березня 2019 року у справі № 755/3903/17 при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Як роз`яснено у пункті 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК), недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

При цьому суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов`язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим договором несе споживач.

Так, в судовому засіданні не знайшли належними допустимими, достовірними та достатніми доказами підстави, зазначені позивачами, що вказують на недійсність правочину, зокрема, факт обману.

Положеннями частини першої статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На час укладення договору кредиту та договору поруки позивачі були ознайомлені з його змістом і наслідками порушення зобов`язань за цим договором, що підтверджується їх підписами в договорах. Належність підпису ними не оспорювалася. При підписанні кредитного договору позивач погодився з його умовами, не заперечував проти отримання відповідної суми кредитних коштів на придбання житлового будинку. Зокрема, за період з часу укладення договору з 2007 року по 2016 рік позивачем здійснено погашення кредиту згідно умов договору та графіку платежів, це свідчить про те, що позичальник укладав договір з особистої волі, визнавав та виконував узгоджений сторонами договір.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні кредитного договору, договору поруки сторонами додержано вимог, необхідних для чинності того чи іншого правочину.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість та недоведеність позовних вомог за зустрічним позовом.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Так, за правилами ст. 257, ч.1 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заперечуючи проти зустрічного позову позивач-відповідач скористався наданим йому правом та просив про застосування строку позовної давності.

Досліджені судом докази свідчать про те, що відповідачам-позивачам - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про укладення спірних договорів було відомо з дня їх підписання.

Факт отримання кредиту та придбання за рахунок цих кредитних коштів нерухомого майна відповідачами-позивачами не заперечується.

Таким чином позивачі за зустрічним позовом знали про існування укладених угод з моменту їх особистого підписання, крім того позивач ОСОБА_3 виконував їх умови, в той час відповідачі - позивачі звернулися із зустрічним позовом 23.11.2016, тобто поза межами строку позовної давності.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо понесених позивачем за первісним позовом та позивачами за зустрічним позов судових витрат, суд зазначає, що такі витрати в силу вимог ст. 141 ЦПК України при відмові у позові покладаються на кожного позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 22, 203, 215, 230, 257, 261, 267, 525-526, 530, 546, 572, 589, 590, 591, 625, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 49, 76-81, 89, 133, 137, 141, 174,178, 264-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У позові Акціонерного товариства "Державний банк України" в особі філії - Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Головуючий суддя Євген БРУХОВСЬКИЙ