Рішення № 102485866, 11.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 січня 2022 року № 520/22401/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач, МВС), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції у передбаченому розмірі (у разі встановлення інвалідності II групи) у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 № 850;

- визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цього позову та зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки відповідно до довідки МСЕК від 12.09.2016 року серія 12 ААА за № 444488 позивачеві було встановлено 2 групу інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, то право на ОГД позивачем здобуто з 06.09.2016 року, а відтак відмова у її призначенні є протиправною.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов згідно якого просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що прийняте рішення є законним та таким, що прийнято з урахуванням всіх обставин настання інвалідності ОСОБА_1 .

Вказав на те, що немає правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 850 від 21.10.2015 року, оскільки після первинного огляду МСЕК (2002 рік) до повторного огляду МСЕК (2016 рік) пройшло більше 2 років.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі № 520/9264/19 встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 з 1993 року по 2006 рік проходила службу на відповідних посадах у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, що підтверджується трудовою книжкою позивача.

12.12.2006 відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області від 12.12.2006 № 193 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно довідки МСЕК Серія 12 ААА № 444488 позивачу встановлено первинно ІІ групу інвалідності у зв`язку з проходженням служби в ОВС з 06.09.2016.

Позивач звернулася до Головного управління Національної поліції в Харківській області з заявою від 28.09.2018 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що 12.09.2016 їй було встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, отриманому під час проходження служби, разом з відповідними додатками (а.с. 18). ГУ НП в Харківській області передало вказані документи до відповідача.

Листом № 286/119-29-2/01-2018 від 25.10.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на виконання пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України від 13 лютого 2015 року №208-УІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок), що набрала чинності 31 жовтня 2015 року. Згідно з умовами пункту 4 цього Порядку визначено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено, згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Згідно матеріалів, які знаходяться в ліквідаційній комісії ГУМВС України в Харківській області, з`ясовано, що позивачу було встановлено первинно 20% втрати працездатності від 20.03.2002 та виплачено 1600 грн., а також 20% втрати працездатності від 12.12.2006 і виплачено 100 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми). Черговий огляд МСЕК з установленням 2-ої групи інвалідності та відповідного ступеню втрати працездатності відбувся 06.09.2016. Таким чином, та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, за умовами пункту 4 Порядку, не дає позивачу права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі. Зважаючи на викладене, позивачу повернуто матеріали на одноразову грошову допомогу, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Вказаним рішенням ХОАС було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії щодо повернення документів позивачу для призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції листом від 25.10.2018. Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії направити до МВС України матеріали відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 для прийняття рішення щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду, Ліквідаційною комісією було направлено відповідачу відповідні матеріали для прийняття рішення щодо наявності підстав для виплати позивачу відповідної одноразової грошової допомоги.

Листом №9054/15-2020 від 18.03.2020 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомило Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області, що під час розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України висловлено зауваження до медичних документів. Крім того, матеріали ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.4 та 13 Порядку. Наявність зазначених недоліків унеможливила прийняття рішення за надісланими матеріалами ОСОБА_1 згідно з Порядком, тому вони повертаються на доопрацювання.

Не погодившись із вказаним рішенням владного суб`єкта позивачка звернулась до суду за захистом порушеного права.

Рішенням ХОАС від 03.12.2020 р. по справі № 520/13258/2020 Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено та вирішено:

«Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 та доданих до заяви матеріалів щодо нарахування одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції».

За правилами ч. 4 ст. 78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

26.05.2021 року на виконання означеного вище рішення суду МВС затверджено висновок про відмову у призначенні ОГД ОСОБА_1 та надіслано вищевказаний висновок до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області листом від 28.05.2021 р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі Закон № 565-XII, чинного на момент проходження служби в органах внутрішніх справ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У відповідності до вимог статті 23 Закону № 565-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Разом з тим, 02 липня 2015 прийнято Закон України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Згідно пункту 9 Порядку, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем, як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII.

При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

До того ж, суд звертає увагу на те, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, на думку суду, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Як вже було зазначено, позивачу було встановлено первинно 20% втрати працездатності від 20.03.2002 та виплачено 1600 грн., а також 20% втрати працездатності від 12.12.2006 і виплачено 100 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми). Черговий огляд МСЕК з установленням 2-ої групи інвалідності та відповідного ступеню втрати працездатності відбувся 06.09.2016.

Враховуючи те, що 20.03.2002 року позивачу за результатами первинного обстеження МСЕК було встановлено 20% ступінь втрати працездатності та проведено відповідні виплати, за повторним обстеженням МСЕК від 12.12.2006 встановлено 20% втрати працездатності, а за результатами обстеження МСЕК 06.09.2016 року встановлено ІІ групу інвалідності, тобто між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на призначення або отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2020, ухваленій у справі № 711/1837/18 зазначив, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема: № 808/1866/16 (касаційне провадження № К/9901/16183/18), №369/13187/17 (касаційне провадження №К/9901/54122/18), №296/10138/16-а (касаційне провадження № К/9901/34493/18), № 817/713/16 (касаційне проводження К/9901/6289/18), № 281/490/17 (касаційне провадження № К/9901/48241/18) та інші, у яких викладено правовий висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850.

40. У цих справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

41. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.

Водночас, остання виявлена судом аналогічна позиція Верховного Суду з цього питання викладена в постанові від 10.12.2020 року, ухваленій у справі № 696/575/17, де колегія суддів застосувала висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 22.10.2020, ухваленій у справі № 711/1837/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, застосовуючи висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.12.2020 року, ухваленій у справі № 696/575/17 до обставин даної справи, суд вважає правомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги саме з підстав спливу дворічного терміну встановлення особі групи інвалідності після встановлення їй ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

В даному випадку, необхідність зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач обґрунтовує виключно власними припущеннями, а в ході судового розгляду справи судом не встановлено наявності жодних обставин, які б вказували на можливе ухилення відповідача від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 382 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11 січня 2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.