Рішення № 102485660, 11.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 січня 2022 р. Справа №520/22400/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання строку служби у рядах Радянської армії 2 роки 21 день, а також роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді: на посаді судового виконавця 1 рік 11 міс. 15 днів та на посаді слідчого 2 роки 10 міс. 12 днів, а всього 40 років 04 місяці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням строку служби у рядах Радянської армії 2 роки 21 день, а також роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді: на посаді судового виконавця 1 рік 11 міс. 15 днів та на посаді слідчого 2 роки 10 міс.12 днів, , що складає 40 років 04 місяці та виплатити недоотримані суми.

Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення, шляхом зобов`язання в місячний строк з дня отримання рішення подати звіт про виконання рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя перебував у відпустці з 28.12.2021 по 10.01.2022 відповідно до наказу №04-06/191 від 15.12.2021.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що з 12 липня 1983 року по 07 травня 2008 року ОСОБА_1 працював на посаді судді Ленінського районного суду м. Харкова.

З 07 травня 2008 року по 19 грудня 2016 року працював на посаді судді Апеляційного суду Харківської області.

19 грудня 2016 року Рішенням Вищої Ради правосуддя позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, а наказом голови Харківського апеляційного суду відраховано зі штату цього суду.

З 24.12.2016 позивач перебуває обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (Холодногірський район м. Харків) як суддя у відставці, якому нараховане довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на день нарахування на відповідній посаді судді апеляційного суду.

На день призначення позивачу довічного грошового утримання відповідачем був врахований спеціальний стаж, що давав право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, який складав 33 роки 05 місяців 12 днів.

На підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8241/2020 від 19.08.2020 відповідач здійснив позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 року № 01-33/213/2020,виданої Апеляційним судом Харківської області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0213-8/29017 від 26.02.2021 позивача повідомлено, що при стажі роботи 33 роки 05 місяців 12 днів йому нараховано довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду, що складало 142294 грн. 50 коп., при цьому відповідач повідомив про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 по справі № 520/8241/2020.

Не погоджуючись з таким розміром перерахованого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у відповідності з Рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402.

Відповідач добровільно здійснив перерахунок помилково нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді з розрахунку 76% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду, що становить 180163 грн 25 коп.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, строк служби у рядах Радянської армії 2 роки 21 день, а також роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді: на посаді судового виконавця 1 рік 11 міс. 15 днів та на посаді слідчого 2 роки 10 міс. 12 днів, а всього 40 років 04 місяці, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими приписами норм чинного законодавства.

Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону № 1402 доповнено частиною 2 такого змісту: «до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». При призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, що діяли на момент такого призначення (обрання). Означена Позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 №41783/0/9-18.

Відповідності до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу (положення пункту 25 розділу ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду від 18.02.2020 № 2-р/2020). У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону.

Згідно з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Закон № 328-1 не визначав стаж роботи на посаді судді та не застосовується на території України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі – Закон № 2862), що набрав чинності з 10.02.1992.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 № 1543-XII Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону №2862 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Суд враховує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі Закон № 2453-VI), що було прийнято та який діяв на час роботи позивача суддею, також містить норму визначення стажу роботи на посаді судді. Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до частини 6 статті 47 та пункту 8 частини 4 статті 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання – це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої розуміється у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 зазначив про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів висловлено Конституційним Судом України у рішеннях: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.05.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007; від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Суд зазначає, що конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці – щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Згідно з пунктом 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Згідно з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Відповідно до пункту 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки передбачено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону №2862 (у редакції чинній на час набуття позивачем суддівського стажу не менше 10 років) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується час роботи на посадах суддів на посадах слідчих за умови наявності у зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Судом з копії трудової книжки позивача встановлено, що з 01.12.1975 по 15.11.1977, тобто, 1 рік 11 місяців 15 днів, позивач працював судовим виконавцем Октябрського (Жовтневого) районного суду м. Харкова. Відповідно до запису трудовій книжці під № 12 з 03.09.1980 по 15.07.1983 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого (02 роки 10 місяців 12 днів).

З довідки від 09.09.2021 № 12/327/1598, виданої Головним управлінням Національної поліції в Харківській області судом встановлено, що з 01.10.1980 по 15.07.1983 позивач перебував на посаді слідчого відділу внутрішній справ Ленінського райвиконкому Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів.

Щодо зарахування позивачу до загального і спеціального стажу роботи позивача, що дає право на відставку строку служби в армії, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20.03.2008), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

На дату набрання чинності Законом №2453 (30.07.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» відповідно до абзацу 2 пункту 3-1 якої (діяла одночасно із Законом № 2862; втратила чинність 01.01.2012) з доповненням згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

До загального і спеціального стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати період строкової військової служби позивача з 06.05.1972 по 27.05.1974, що підтверджується копіями трудової книжки та військового квитка.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що за такого правового регулювання відповідачу слід було зарахувати ОСОБА_1 до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, строк служби у лавах Радянської армії 2 роки 21 день, а також роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді: на посаді судового виконавця 1 рік 11 міс. 15 днів та на посаді слідчого 2 роки 10 міс. 12 днів, а всього 40 років 04 місяці, утім, таких дій відповідачем вчинено не було, що свідчить про його протиправну бездіяльність у межах спірних правовідносин.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням строку служби у рядах Радянської армії 2 роки 21 день, а також роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді: на посаді судового виконавця 1 рік 11 міс. 15 днів та на посаді слідчого 2 роки 10 міс.12 днів, що складає 40 років 04 місяці та виплатити недоотримані суми.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання строку служби у лавах Радянської армії 2 роки 21 день, а також роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді: на посаді судового виконавця 1 рік 11 міс. 15 днів та на посаді слідчого 2 роки 10 міс. 12 днів, а всього 40 років 04 місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням строку служби у лавах Радянської армії 2 роки 21 день, а також роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді: на посаді судового виконавця 1 рік 11 міс. 15 днів та на посаді слідчого 2 роки 10 міс.12 днів, , що складає 40 років 04 місяці та виплатити недоотримані суми.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 січня 2022 року.

Суддя О.Г. Котеньов