Рішення № 102485258, 10.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року Справа № 480/6084/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6084/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф - 2925-17у, яку видано ГУ ДПС у Сумській області на суму 28847,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем. При цьому, як зазначає позивач, підприємницькою діяльністю він протягом 2017 - 2019 року не займався, будь-якого доходу від підприємницької діяльності не отримував. У листопаді 2020 року позивач отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 63181973 про стягнення боргу в сумі 28847,51грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф - 2925-17У ГУ ДПС у Сумській області на суму 28847,51 грн.

Як вказує позивач, після з`ясування обставин виникнення боргових зобов`язань, чисельних звернень до Державної податкової служби України, ОСОБА_1 з"ясував, що зазначена сума боргу - є заборгованістю зі сплати ЄСВ, яка як борг була нарахована в зв`язку з тим, що він був зареєстрований фізичною особою - підприємцем і, на думку Відповідача, з 2017 року повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок. Таким чином сума боргу складається з несплаченої суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 року по 13.08.2019 року.

Позивач вважає що оскаржувана вимоги є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в період, за який нараховано внесок, ОСОБА_1 був найманим працівником, та за нього сплачувався єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати. Крім того, позивач просив суд врахувати, що він з 2019 року є інвалідом третьої групи і в зв"язку з цим не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок, відомості про встановлення групи інвалідності позивач додавав до декларацій, які подавались до податкової інспекції.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що згідно баз даний ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 з 01.01.2012р. по теперішній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування. так відповідно до КОР платника рахується заборгованість по платежу «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» станом на 09.11.2020р. - 28847,51 грн. Згідно розрахунку наданого відповідачем до відзиву сума 28 947,51 грн. нарахована за період : 2015р. (5062,43грн.), 2017р. (8448грн.), за І квартал 2018 року (2457,15грн.) , ІІ квартал 2018 року ((2457,15грн.), ІІІ квартал 2018 року ((2457,15грн.), ІУ квартал 2018 року ((2457,15грн.), І квартал 2019 року (2754,18грн.), ІІ квартал 2019 року (2754,18грн.).

При цьому, відповідач зазначає, що згідно баз даних ФОП ОСОБА_2 має пільгу по сплаті єдиного соціального внеску в 01.07.2019р. , а саме - особа з інвалідність (дата призначення пенсії 20.06.2019 року). Тому з липня 2019р. єдиний внесок згідно ІКП по єдиному внеску позивачу не нараховується.

Позивач подав до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що про існування заборгованості за 2015 рік він дізнався лише з відзиву. Не погоджується з даним твердженням відповідача. Просить суд врахувати, що 2015 році він дійсно отримав доход єдиною сумою, на протязі 1 місяця від підприємницької діяльності в сумі 667 грн., з якої позивачем було сплачено ЄСВ за ставкою 34.7% . При цьому, як стверджує позивач, в інші місяці 2015 року він доходу не отримував, про нього не звітував, в зв"язку з чим не було підстав для нарахування для сплати ЄСЗ всі місяці 2015 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.09.2010р. зареєстрований як фізична особа -підприємець , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. З 01.01.2012р. по теперішній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування.

У зв"язку з наявністю заборгованості по платежу «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) станом на 09.11,2020р. - в сумі 28847,51 грн., відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф - 2925-17у, яку видано ГУ ДПС у Сумській області на суму 28847,51 грн.

Докази направлення вимоги та її вручення відсутні.

З постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 06.10.2020р. ОСОБА_1 дізнався про відкриття виконавчого провадження ВП №63181973 про стягнення боргу в сумі 28847,51грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф - 2925-17У ГУ ДПС у Сумській області на суму 28847,51 грн.

Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону № 2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Водночас, важливою умовою для нарахування та сплати єдиного внеску у цьому випадку є наявність діючого статусу фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що позивач була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з 27.09.2010р.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01.01.2017 діє правило, відповідно до якого у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій це положення має таку редакцію: У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) (далі - Інструкція № 449).

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідно до ч. 7 розділу VIІ Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу.

За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.

Контролюючим органом не надано копії вказаного рішення про застосування штрафних санкцій щодо позивача, доказів надіслання та отримання вказаного документа.

Крім цього, відповідачем не надано інтегрованої картки платника податків, яка б свідчила про наявність боргу за 2015 рік та підстави виникнення боргу позивача по сплаті єдиного соціального внеску за вказаний період.

Відповідно до пунктів 2-3 ч. 2 розділу VIІ Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення п о ч и н а ю ч и з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від податкового органу або в якому він подав звітність, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у порядку та розмірах, визначених в абзацах першому та другому цього підпункту.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимального їх розміру, визначеного цим підпунктом.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Згідно ч. 6 розділу VIІ Інструкції № 449 за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки податкових органів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 цього розділу, банкам нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожен день прострочення їх перерахування (зарахування).

Відповідачем не доведено факт правомірності донарахування 24.05.2016р. єдиного внеску в сумі 5062,43грн. за 2015 рік, оскільки не підтверджено факт наявності заборгованості. До того ж суд бере до уваги твердження позивача у відповіді на відзив, який зазначає, що у 2015 році він отримав дохід єдиною сумою 667 грн., з якої ним було сплачено ЄСВ за ставкою 34.7% Інші місяці позивач доходу не отримував і не звітував про їх наявність.

Зазначені доводи позивача щодо відсутності заборгованості за 2015 рік відповідачем не спростовано. Штрафні санкції за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску не застосовувались, що доводить відсутності правових підстав для включення суми 5062.43грн., як заборгованості за 2015 рік, до оскаржуваної вимоги.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині нарахування заборгованості за 2015 рік, була сформована відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства, а наведені позивачем доводи дають підстави для її скасування.

Щодо заборгованості, яку зазначено в оскаржуваній вимозі за період з 2017 по 2019 роки, суд зазначає наступне.

Як свідчить розрахунок наданий відповідачем до відзиву (витяг з інтегрованої картки платника відповідачем не надано), за період 2017р. податковим органом було нараховано позивачу до сплати 8448грн., за І квартал 2018 року (2457,15грн.) , ІІ квартал 2018 року ((2457,15грн.), ІІІ квартал 2018 року ((2457,15грн.), ІУ квартал 2018 року ((2457,15грн.), І квартал 2019 року (2754,18грн.), ІІ квартал 2019 року (2754,18грн.).

Звертаючись до суду з позовом про скасування вимоги за періолд з 2017 по 2019 роки, позивач зазначає, що з 2017 року і по даний час працює, що підтверджується довідками з місця роботи, та довідкою форми ОК-5 (а.с.17-18). Таким чином, ОСОБА_1 надав докази того, що отримує заробітну плату, з якої сплачується єдиний соціальний внесок роботодавцем.

Слід зазначити, що пунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019р. по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на те, що у 2017 - 2019 роках позивач господарську діяльність не здійснював і не отримував доходу, при цьому одночасно в цей період перебував у трудових відносинах з юридичною особою «СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ», яка також сплачувала за нього страхові внески, суд вважає, що необхідність сплати позивачем єдиного соціального внеску, в розмірі мінімального соціального внеску, за спірний період ) з 2017 - по І та ІІ квартали 2019р.) спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога відповідача про подвійне нарахування позивачу як застрахованій особі єдиного внеску, в розмірі мінімального соціального внеску, за періоди сплати за нього страхувальниками страхових внесків, а саме в частині періоду з 2017 року по 2019 рік є також протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, з урахуванням висновків суду в частині нарахування заборгованості за 2015 рік (вимога була сформована відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства) та висновків суду щодо безпідставності нарахування заборгованості за 2017 - 2019 роки, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф - 2925-17у, виданий ГУ ДПС у Сумській області на суму 28847,51 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.08.2019 року № Ф - 2925-17у на суму 28847,51 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець