Рішення № 102483565, 11.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року

справа №380/19255/21

провадження № П/380/19476/21

Львівський окружний адміністративний суду у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 до Мостиської міської ради (81300, м. Мостиська, вул. Грушевського, 6; код ЄДРПОУ 26307500) з вимогами:

- визнати протиправною відмову Мостиської міської ради Львівської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Старява, Мостиського району, Львівської області;

- зобов`язати Мостиську міську раду Львівської області прийняти до розгляду та розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території с.Старява, Мостиського району, Львівської області;

- зобов`язати Мостиську міську раду Львівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території с. Старява, Мостиського району, Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.05.2021 звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Однак Мостиська міська рада відмовила у розгляді заяви позивача, оскільки обрана нею земельна ділянка знаходиться у користування третіх осіб. Представник позивача звернувся з адвокатським запитом з метою отримання інформації щодо правової підстави користування обраною земельною ділянкою третіми особам, а також з метою отримання інформації про реєстрацію права власності на обрану земельну ділянку чи інформацію про оренду обраної земельної ділянки. 16.08.2021 на повторний адвокатський запит отримано лист відповідача про те, що обрана земельна ділянка не зареєстрована за жодною особою, договір оренди відсутній, а правову підставу користування третіми особами не встановлено. Відтак, позивач вважає, що обрана позивачем земельна ділянка не перебуває у користуванні третіх осіб. 26.08.2021 представником позивача, який діяв в інтересах позивачки на підставі довіреності, подав повторно заяву відповідачу про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації. Однак заява не прийнята відповідачем до розгляду, у зв`язку з тим, що обрана земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб. Позивач вважає, що рішення відповідача , яке полягає у відмові в прийнятті заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації є протиправним. З огляду на наведене просить позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

13.12.2021 за вх. №94155 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що згідно поданих позивачем картографічних матеріалів постійною депутатською комісією Мостиської міської ради з питань земельних відносин, комунального майна, екології, будівництва, архітектури та просторового планування спільно з головним спеціалістом земельного відділу Мостиської міської ради на місці встановлено, що даний земельний масив, відповідно до погосподарських книг с. Тарява, перебуває у користуванні мешканців с. Старява. Бажана для ОСОБА_1 земельна ділянка накладається на земельні ділянки, які перебувають у користуванні жителів с. Старява. З огляду на вказане, питання щодо надання заявниці дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для введення особистого селянського господарства на території с. Старява на розгляд сесії міської ради не виносилось. Крім цього, з посиланням на практику Верховного суду (справа №804/3703/16), зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, а відтак відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

04.01.2021 за вх. №335 від представника позивача надійшла заява від 28.12.2021 про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.01.2022 відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 28.12.2021 (вх. №335 від 04.01.2021), таку повернуто позивачу.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 13.05.2021 звернулась до голови Мостиської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в с. Старява.

Листом від 28.05.2021 за №02-20/б-1688 відповідач повідомив про те, що відповідно до поданих графічних матеріалів, зазначена позивачкою земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб. Тому, враховуючи вищенаведене, заява постійною депутатською комісією Мостиської міської ради з питань земельних відносин, комунального майна, екології, будівництва, архітектури та просторового планування розглядатись не буде.

15.07.2021 представник позивача А.В. Макух, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якій просив надати інформацію про підставу користування третіми особами обраною ОСОБА_1 земельною ділянкою, інформацію про реєстрацію права власності на земельну ділянку, яку обрала ОСОБА_1 , за будь-якою особою, копію договору оренди земельної ділянки, яку обрала ОСОБА_1

26.07.2021 за №2.15-1937, відповідачем у відповідь на адвокатський запит, надано відповідь у якій повідомлено, що бажана для заявниці земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, на даний момент інформація щодо осіб, які використовують (обробляють) дану земельну ділянку та щодо правових підстав для її використання з`ясовується.

04.08.2021 представник позивача повторно звернувся з адвокатським запитом, в якому просив надати відповідь щодо запитуваної інформації у запиті від 15.07.2021.

16.08.2021 листом за №2.15-2160, відповідач повідомив, що інформацію про підставу користування третіми особами обраною ОСОБА_1 земельною ділянкою не встановлено, інформація про реєстрацію права власності на земельну ділянку за будь-якою особою відсутня, договори оренди земельної ділянки не укладались.

26.08.2021 ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в с. Старява. До вказаної заяви подано графічні матеріали з зазначенням обраної земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , копія посвідчення учасника бойових дій, копія паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_2 , нотаріально завірена копія довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 , копія листа Мостиської міської ради Львівської області №2.15-2160 від 16.08.2021.

Листом від 13.09.2021 відповідачем повідомлено, про те, що відповідно до поданих графічних матеріалів, зазначена позивачкою земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб. Тому, враховуючи вищенаведене, заява постійною депутатською комісією Мостиської міської ради з питань земельних відносин, комунального майна, екології, будівництва, архітектури та просторового планування розглядатись не буде.

Не погоджуючись з відмовою Мостиської міської ради Львівської області позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та вказаного Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом а) частини третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом (пункт в частини третьої статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара із земель державної/комунальної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України №280/97-ВР) система місцевого самоврядування включає: - територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, вказаним та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, вказаним та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 46 Закону України №280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12 статті 46).

Згідно зі статтею 59 Закону України №280/97-ВР:

- рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених вказаним Законом (частини перша, друга);

- виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (частина шоста).

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Суд встановив, що ОСОБА_1 зверталася до Мостиської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з додатками за переліком, що відповідає вимогам частини шостої статті 118 ЗК України.

Крім цього, ОСОБА_2 діючи на підставі довіреності, також звернувся до відповідача в інтересах позивачки із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для введення особистого селянського господарства площею 2,00 га в с. Старява.

Нормами статті 26 Закону України №280/97-ВР віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин до компетенції сесії сільської, селищної, міської ради шляхом прийняття відповідного рішення. Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Суд акцентує увагу на тому, що ухвалення рішення про передачу земельної ділянки у власність особі є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Відповідно до статті 118 ЗК України в редакції спірних правовідносин порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру. До переліку стадій такої процедури належать, зокрема, звернення особи із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття рішення за наслідками такого звернення. Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України рішення за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймається у межах місячного строку. При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що заява позивача не розглядалася уповноваженою комісією Ради, зважаючи на те, що неспроможність чи небажання органу місцевого самоврядування забезпечити ефективність внутрішньо - організаційної діяльності не звільняє останній від обов`язку прийняти одне з двох взаємовиключних рішень за наслідками розгляду заяви позивача.

Суд встановив, що у відповідь на звернення позивачки від 28.05.2021 та звернення представника позивача від 26.08.2021 Мостиська міська рада, за підписом міського голови Пельц Мирослава листами від 28.05.2021 та 13.09.2021 повідомила, про те, що відповідно до поданих графічних матеріалів, зазначена позивачкою земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб. Тому, враховуючи вищенаведене, заява постійною депутатською комісією Мостиської міської ради з питань земельних відносин, комунального майна, екології, будівництва, архітектури та просторового планування розглядатись не буде.

Як зазначалось вище, абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.5 ст.46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, який обов`язковий для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням порушення реалізації повноважень.

Також згідно з правовою позицією у рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 806/2208/17 відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, у спірних обставинах відповідач протиправно допустив бездіяльність, оскільки не прийняв у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду клопотання позивачки про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою.

Тому суд дійшов висновку, що лист відповідача у відповідь на заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись “рішенням про відмову” у розумінні вищевикладених норм.

Фактично відповідач допустив бездіяльність, оскільки не прийняв рішення щодо суті клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою у встановлений законом строк. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства задоволенню не підлягає.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При вирішенні вказаного спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20.01.2012, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку для належного судового захисту порушених прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк за наслідками розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для введення особистого селянського господарства, розташованої на території с. Старява, Мостиського району, Львівської області.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл (прийняти рішення про надання дозволу) позивачці на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, то суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу “належного урядування”, який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії”, п. 120, “Онер`їлдіз проти Туреччини”, п. 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови”, п. 72, від 08.04.2008, і “Москаль проти Польщі”, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, п. 74, від 20.05.2010, і “Тошкуце та інші проти Румунії”, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах “Онер`їлдіз проти Туреччини”, п. 128, та “Беєлер проти Італії”, п. 119).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його невідкладно приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову. Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Суд також зазначає, що вищезазначені положення норм до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надають відповідачу повноваження на вирішення питання регулювання земельних відносин (в даному випадку надання дозволу на виготовлення технічної документації по відведенню земельної ділянки) виключно на пленарних засіданнях сесії сільської ради та зобов`язують прийняти рішення.

З урахуванням викладеного для належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати Мостиську міську раду повторно, з урахуванням висновків суду винести на розгляд заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,20 га, для ведення особистого селянського господарства з прийняттям рішення у встановлені законом строки (про надання дозволу або вмотивованим рішення про відмову у наданні такого).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мостиської міської ради (81300, м. Мостиська, вул. Грушевського, 6; код ЄДРПОУ 26307500) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиської міської ради щодо неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для введення особистого селянського господарства, розташованої на території с. Старява, Мостиського району, Львівської області.

Зобов`язати Мостиську міську раду Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Старява, Мостиського району, Львівської області та прийняти відповідне рішення за результатом його розгляду.

Стягнути з Мостиської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.