Рішення № 102483530, 10.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року

справа №380/8112/21

провадження № П/380/8231/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1133950006120 від 28.12.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст 13. Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 04.03.2020 ( з дня звернення ) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Позивачка зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №380/4663/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 з підстав призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 виправлено описку, допущену в рішенні суду від 20.07.2020 у справі №380/4663/20, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду таким чином: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (від 04.03.2020 з підстав призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. Однак, рішенням від 28.12.2020 №133950006120 відмовлено у призначенні пенсії х двох підстав: не досягла віку в 55 років та уточнююча довідка потребує доопрацювання.

Позивач зазначає, що на момент звернення за призначенням пенсії 04.03.2020 позивачка досягла віку 50 років та має загальний страховий стаж складає 31 рік 2 місяці 16 днів, з яких більше ніж 10 років стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Позивачка зазначає, що, починаючи з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Також вказує, що для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення заявниця надала довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній №161 від 03.03.2020 за період роботи на посаді лампівника з 05.02.2002 по 14.01.2011 та з 31.08.2011 по 03.03.2020.

Відповідно до вищевикладеного, позивачка вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення, та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

14.06.2021 за вх. № 42660 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у законності оскаржуваного рішення і полягає у такому. Виключно Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються, зокрема коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат тощо. До досягнення віку, встановленого в абзаці 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші, після досягнення ними такого віку. Звернув увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", натомість у випадку позивача питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком у відповідності до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Посилаючись на те, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, згідно з пункту 2 частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не досягла 55 років, передбачених законодавством, вважає, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно з пунктом 2 частиною другою статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутні підстави.

Крім цього зазначив, у поданих довідках не зазначено, що ОСОБА_1 працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком №2 розділ 1, підрозділу 1, пункту 1.1.а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, а також, посада зазначена у довідці №23п/72 від 25.02.2020 не відповідає посаді зазначеній в Списку №22 розділ 1, підрозділу 1, пункту 1.1.а цієї ж постанови.

Вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.06.2021 за вх. № 42664 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі №380/8112/21 до набрання чинності рішенням Верховного суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Ухвалою від 16.06.2021 провадження у справі №380/8112/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

02.07.2021 за вх. №47388 від позивачки надійшло клопотання про долучення судової практики.

02.07.2021 за вх. №47362 від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначила, що записами у трудовій книжці, довідкою №161 від 03.03.2020, довідкою №23п/72 від 25.02.20202 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, наказами по підприємству про атестацію робочих місць за умовами праці, підтверджується характер роботи ОСОБА_1 на посаді лампівник у період з 05.02.2002 по теперішній час за Списком №2, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах в 50 років з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №380/4663/20.

16.08.2021 за вх. №59446 надійшло письмове клопотання, в якому позивач просила суд позов задоволити.

Ухвалою суду від 03.12.2021 провадження у справі поновлено.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працює на відокремленому підрозділі шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» за професією лампівник з 05.02.2002, яка відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановами Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах.

04.03.2020 позивач звернулася із заявою до Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з розписки-повідомлення до вказаної заяви позивачем надано: довідки про зміну назви організації №162 від 03.03.2020, від 25.02.2020; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру №1329-20-00510 від 25.02.2020; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників: №161 від 03.03.2020, №54 від 29.01.2000, №945 від 04.01.2005, висновок №713, №438 від 22.12.2009, висновок №2399, №645 від 27.11.2014, висновок №3604, №575 від 16.12.2019, №23/72 від 25.02.2020, №600 від 20.11.2007, висновок №1606; інший документ: посвідчення укк, копії наказів №673 від 06.02.2002, №9к від 05.02.2002, №9к від 15.11.2011, №5к від 18.01.2011, №108квід 29.08.2011, №109к від 31.08.2011; паспорт / посвідка серії НОМЕР_2 від 19.09.1997; трудова книжка або документи про стаж серії НОМЕР_3 від 27.08.1989 та інші документи.

Зауважень стосовно форми звернення, обсягу матеріалів пенсійним органом не висловлено, наявності явних та очевидних дефектів у поданих документах не виявлено.

Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_3 позивача :

з 01.09.1988 по 14.06.1989 - навчання у СПТУ-21;

з 22.08.1989 по 31.10.1994 - працювала слюсарем на заводі;

з 10.11.1994 по 21.11.2001 - працювала вахтером гуртожитку;

з 17.12.2001 по 05.02.2002 - працювала учнем лампівниці на дільниці ВТБ у ДВАТ «Шахта «Межирічанська» ДКХ «Львіввугілля»;

з 05.02.2002 по 14.01.2011 - працювала лампівницею на дільниці ВТБ у ВП «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля»;

з 17.01.2011 по 30.08.2011 - працювала лампівницею 2 розряду на дільниці ВТБ у ВП шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;

з 31.08.2011 по 04.06.2020 - працює по даний час лампівником 2 розряду на дільниці д. ВТБ у ВП шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

За результатами розгляду заяви позивача, 11.03.2020 Відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 133950004596 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недосягненням позивачем необхідного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №380/4663/20 визнано протиправним та скасовано зазначене рішення та зобов`язано ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 з підстав призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, у редакції Закону №213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №380/4663/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року - без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 виправлено описку, допущену в рішенні суду від 20.07.2020 у справі №380/4663/20, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду таким чином: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) від 04.03.2020 з підстав призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській від 28.12.2020 №133950006120 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що відповідно до Закону №1058 позивач не досягла віку - 55 років. Загальний страховий стаж позивачки складає 32 роки 10 місяців 3 дні, з яких пільговий стаж складає 10 років 1 місяць 0 днів. Також у вказаному рішенні зазначено, що у поданій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №61 від 03.03.2020 за період роботи на посаді лампівника з 05.02.2002 по 14.01.2011 та з 31.08.2011 по 03.03.2020 та виконувала роботи на поверхні шахти, не зазначено, що заявниця працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком №2 розділ 1 підрозділ 1 пункту 1.а згідно з постановою КМУ №36 від 16.01.2003. Також зазначено, що вказаним списком не передбачена посада лампівник дільниці вентиляції і техніки безпеки, а передбачена посада «лампівник».

На погоджуючись з вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивачка звернулась з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно з яким «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд зазначає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на «пенсії за віком на пільгових умовах».

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова відповідача в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 2 місяці 16 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 18 років 28 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020, яке набрало законної сили 03.12.2020, з урахуванням ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 про виправлення описки у рішенні суду по справі №380/4663/20, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 з підстав призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.

Крім цього, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 156/173/17).

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, трудова книжка позивача є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, зокрема:

- з 01.09.1988 по 14.06.1989 - навчання у СПТУ-21;

- з 22.08.1989 по 31.10.1994 - працювала слюсарем на заводі;

- з 10.11.1994 по 21.11.2001 - працювала вахтером гуртожитку;

- з 17.12.2001 по 05.02.2002 - працювала учнем лампівниці на дільниці ВТБ у ДВАТ «Шахта «Межирічанська» ДКХ «Львіввугілля»;

- з 05.02.2002 по 14.01.2011 - працювала лампівницею на дільниці ВТБ у ВП «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля»;

- з 17.01.2011 по 30.08.2011 - працювала лампівницею 2 розряду на дільниці ВТБ у ВП шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;

- з 31.08.2011 по 04.06.2020 - працює по даний час лампівником 2 розряду на дільниці д. ВТБ у ВП шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Записи у трудовій книжці позивача виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальника відділу кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.

Суд відзначає, що наведені записи в трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останньої за відповідними посадами повний робочий день. Записи внесені належним чином і дефектів їх вчинення не мають.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Розділ І Списку №2 має назву "Гірничі роботи" (Добування відкритим способом вугілля, руди, сланцю, озокериту, тальку, каоліну, графіту, доломіту, кварциту, вапняку, мергелю, магнезиту, польового та плавикового шпату, гіпсу, баратів, п`єзокварцу, агату, боритів, фосфориту, апатитів, сірки, алмазів, мармуру, граніту, андезиту, крейди, дорогоцінних і кольорових металів із пісків, діабазу, гранодіориту, базальту, піщанику, янтарю, слюди, азбесту, солі та інших нерудних копалин, що містять шкідливі речовини 1 і 2 класу небезпеки, а також шкідливі речовини 3 класу небезпеки. Будівництво шахт, рудників, розрізів, кар`єрів, копалень, драг, метрополітенів, тунелів, підземних каналів та інших підземних споруд. Гірничі роботи з рекультивації земель, буріння технічних свердловин, профілактики та гасіння підземних пожеж, пожеж на териконах і породних відвалах).

Підрозділом 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні (далі - підрозділ 1) розділу І "Гірничі роботи" Списку №2 передбачено, що до Списку №2 відносяться лампівники.

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, як вже зазначалось судом раніше, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637.

Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, виданої відокремленим підрозділом Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» від 03.03.2020 № 161, яка була надана відповідачу для призначення пільгової пенсії, слідує позивач у спірні періоди виконувала роботи на поверхні за посадою лампівника, що передбачено Списком 2 розділу 1 підрозділу 1 позиція 1.1а, згідно постанови КМУ №36 від 16.01.2003.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, виданої Державним підприємством «Львіввугілля» Шахта «Лісова» №23п/72 у період з 17.01.2011 по 30.08.2011 (наказ №5-к від 18.01.2011, наказ №108-к від 29.08.2011), позивач виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою лампівник дільниці вентиляції і техніки безпеки, що передбачено Списком 2 розділу 1 підрозділу 1 позиція 1.1а, згідно постанови КМУ №36 від 16.01.2003.

Крім цього, на підтвердження проведення на підприємстві атестації робочих місць за посадами та в період, який позивач працювала і працює далі, до відповідача разом із заявою про призначення пенсії, а також до суду, позивачем долучено наказ ДВАТ Шахта №3 «Великомостівська» від 29.01.2000 №54 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»; наказ ВП Шахта «Межирічанська» від 04.01.2005 №945 «Про результати атестації робочих міць за умовами праці»; наказ ВП Шахта «Лісова» від 20.11.2017 №600 «Про завершення роботи та атестації робочих місць за умовами праці»; наказ ВП Шахта «Межирічанська» від 22.12.2009 №438 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»; наказ ВП Шахта «Межирічанська» від 27.11.2014 №645 «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці»; наказ ВП Шахта «Межирічанська» від 16.12.2019 №575 «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці та затвердження переліку професій, посад, умов зайнятість яких дає право на пенсію на пільгових умовах», якими також підтверджено що посада, на якій працювала позивач належить до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Тому відмова відповідача у призначенні пенсії позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 32 роки 07 місяців, пільговий стаж роботи за Списком №2 - 20 років 04 місяці, з посиланням на недосягнення нею 55 років пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду по зразковій справі №360/3611/20.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1133950006120 від 28.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо іншої позовної вимоги, то суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня звернення про призначення пенсії 04.03.2020.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача та зобов`язання щодо усунення виявлених порушень, тому суд не вважає за доцільне надавати оцінку решті доводів позивача про його протиправність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1133950006120 від 28.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішення Конституційного суду від 23.01.2020 у справі №1-5/2018, з 04.03.2020.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.