Рішення № 102483489, 11.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року

справа №380/20245/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4324 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини А4324 (місцезнаходження: 81134, Львівська область, c.Липники, код ЄДРПОУ 07928969), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини А4324 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.09.2021;

-зобов`язати військову частину А4324 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 рік;

-зобов`язати військову частину А4324 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Обґрунтовуючи позов, позивач покликається на те, що у 2021 році його звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, однак не проведено індексацію грошового забезпечення. У жовтні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із встановленням січня 2008 як базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018, та березня 2018 відповідно до абзаців 3,4,6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 №1078 у період з 01.03.2018 по 09.09.2021. Однак відповідач відмовив у виплаті індексації грошового забезпечення, оскільки у період з січня 2016 по грудень 2017 у відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати такої. В березні 2018 відбулося зростання посадових окладів військовослужбовців, що стало підставою для встановлення базового місяця березня 2018. Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по день звільнення зі служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема зазначає, що у період з 01.01.2016 по 26.09.2018 застосовувати січень 2008 року як базовий місяць є безпідставним, оскільки до 15.12.2015 діяв інший механізм визначення та обрахунку індексації. Аналіз редакції пункту 5 Порядку №1078, зокрема його 1-5 абзаців, свідчить про те, що значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних окладів (стипендій), для обрахунку приймається за 1 або за 100 відсотків лише коли таке підвищення відбувалося після 15.12.2015. Прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15.12.2015, за 1 або 100 відсотків, порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тому у військової частини були відсутні підстави для застосування при розрахунку індексації січня 2008. Щодо застосування абзаців 3,4,6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 №1078 у період з 01.03.2018 по 09.09.2021 при нарахуванні індексації грошового забезпечення з березня 2018 по грудень 2018, то відповідач зазначає, що підстави для такого відсутні, оскільки індекс споживчих цін до грудня 2018 не перевищував поріг індексації 103%. Щодо застосування абзаців 3,4,6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 №1078 у період з грудня 2018 по вересень 2021 то відповідач вказує, що сума підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалася у березні 2018, а тому підстав для застосування фіксованої суми індексації грошового забезпечення нема. Крім того, відповідач зазначає, що у вказаний період індексація грошового забезпечення позивача була нарахована та виплачена.

Інших заяв по суті справи сторонами не надано.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини А4324 від 09.09.2021 №202 майора ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас відповідно до підпункту «к» п. 2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок івійськову службу» (за станом здоров`я) виключено зі списків особового складу частини та направлено на військовий облік до Сихівського РЦТК та СП, з 09.09.2021.

Станом на день виключення позивача із списків особового складу військової частини з ОСОБА_1 не було проведено розрахунків індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим 18.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до військової частини А4324 із відповідною заявою.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , військова частина А4324 надала відповідь від 10.11.2021, в якій повідомила, що у період з січня 2016 по грудень 2017 були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації грошового забезпечення. В березні 2018 відбулося зростання посадових окладів військовослужбовців, що стало підставою для встановлення базового місяця березня 2018.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 та неправильно визначив розмір індексації у період з 01.03.2018 по 09.09.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII).

За визначенням, наведеним в ст. 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101%) .

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга четверта статті 4 Закону №1282-XII).

Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч.1 ст. 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до норм ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 11 Порядку №1078, в редакції до 01.12.2015, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078, в редакції до 01.12.2015, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова-№1013), яка набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015.

Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції:

« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру».

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пп. 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм призводить до висновку, що індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

При цьому, суд наголошує, що важливим елементом при нарахуванні індексації є «базовий» місяць, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.

Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:

- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016);

- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:

(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або

(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У зв`язку з прийняттям Постанови №1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

Суд встановив, що відповідач за період з 01.01.2016 по лютий 2018 взагалі не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення. Ця обставина сторонами визнається. При цьому відповідач покликався на те, що у згаданий період були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Таким чином, усупереч тому, що індексація є гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції, відповідач не вчинив відповідних дій щодо нарахування та виплати такої. Отже, суд констатує бездіяльність відповідача в частині невиплати індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Для ефективного захисту прав позивача суд зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача в означений період. Відтак, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач вважає, що базовим місяцем за вказаний період (01.01.2016 по 28.02.2018) повинен бути січень 2008 року.

Таким чином, спірним у цій справі є також і правильність визначення відповідачем «базового» місяця для здійснення нарахування позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Як вже зазначалося вище, відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015 року, «базовим» місяцем вважався місяць, в якому відбулося, зокрема, зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок будь-яких постійних складових зарплати чи грошового забезпечення).

З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015, початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов`язується з місяцем, у якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

З 01.12.2015 для проведення індексації необхідно встановити місяць, у якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не складових заробітної плати, в даному випадку грошового забезпечення.

Оскільки з моменту набрання чинності пунктом 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 посадові оклади військовослужбовців підвищилися з 01.03.2018, коли набрала чинності постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, березень місяць 2018 року є місяцем підвищення доходу, а тому враховується як «базовий» з 01.03.2018.

В контексті наведених правових норм та встановлених обставин справи, суд вважає правильним застосування як базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по лютий 2018 року того місяця, котрий був визначений як останній базовий місяць у зв`язку з підвищенням складових грошового забезпечення позивача відповідно до норм Порядку 1078, що діяли до 01.12.2015.

Застосування січня 2008 як базового неможливе навіть за умов, визначених пунктом 10-2 Порядку №1078 у редакції Постанови № 1013, який застосовується з 01 грудня 2015 року, оскільки встановлення нового базового місяця в цілях індексації грошового забезпечення здійснюється у зв`язку із підвищенням посадового окладу з 01.12.2015 і не залежить від підвищення посадового окладу в минулому. Зазначене відповідає ст.58 Конституції України.

Отже, дії відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по лютий 2018 року без урахування січня 2008 як базового місяця року є правомірними.

Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо застосування березня 2018 як базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.09.2021, то суд зазначає таке.

01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача є березень 2018.

Таким чином, для оскаржуваного періоду з 01.03.2018 року по 09.09.2021 індекс споживчих цін за 1 або 100 слід прийняти в березні 2018 року.

Як вже зазначалося судом, відповідно до абз. 4, 5 п. 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7%.

Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п.1-1 Порядку №1078).

Отже, грошове забезпечення позивача за період з березня 2018 року по листопад 2018 року не підлягало індексації.

З матеріалів справи видно, що за період з грудня 2018 року по 09.09.2021 позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення на суму 8148,11грн.

При цьому, розмір здійснених виплат, нарахованих відповідачем в межах належної компетенції здійснено із урахуванням індексу споживчих цін за 1 або 100 в березні 2018 року, що відповідає приписам Порядку №1078.

Суд не бере до уваги покликання позивача на те, що починаючи з березня 2018 року йому належить виплата суми індексації грошового забезпечення, оскільки відповідач не встановив чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивачу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу з огляду на те, що позивач не наводить обгрунтування та розрахунків того, що розмір підвищення грошового доходу позивачу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Як видно зі змісту позовної заяви твердження позивача, що починаючи з березня 2018 року йому належить виплата суми індексації грошового забезпечення, оскільки відповідач не встановив чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивачу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, грунтується на припущеннях, що не підтверджені ні розрахунками, ні іншими доказами.

Отже, дії відповідача нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 по 09.09.2021 у сумі, що зазначена у довідці про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині А4324 з грудня 2018 по день виключення зі списків військової частини, 09.09.2021, є правомірними.

За таких підстав, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, відтак позов задоволенню підлягає частково.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то такий відповідно до ст.139 КАС України, не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини А4324 (місцезнаходження: 81134, Львівська область, c.Липники, код ЄДРПОУ 07928969) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4324 щодо нарахування виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.09.2021.

Зобов`язати Військову частину А4324 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.