Ухвала суду № 102482559, 10.01.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2834/20

Провадження № 1-кп/205/48/22

У Х В А Л А

10 січня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

суддів - Нощенко І.С., Калініченко Г.П.,

при секретарі - Мікуновій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12020040690000578 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, має вищу освіту, здійснює підприємницьку діяльність в ПП «Глай», одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Донченко А.А.,

захисника адвоката Тимченко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст.115 КК України.

У судовому засіданні прокурором Донченко А.А. було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому прокурор зазначив, що на його думку ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, оскільки має для цього матеріальну можливість та під загрозою призначення йому суворого покарання, яке за ч.2 ст. 115 КК України передбачено до довічного позбавлення волі, може вдатися до переховування від суду, в тому числі й шляхом перетину кордону України або переховування на тимчасово окупованих територіях України, зокрема на території Автономної Республіки Крим або окремих районах Донецької або Луганської областей, тимчасово непідконтрольних Уряду України. Також прокурор зазначив про наявність ризику того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі й тих, що не допитані у судовому засіданні, шляхом їх схиляння їх до зміни показів або відмови від показів, оскільки йому відомо місце їх проживання та перебування. Зокрема, прокурор зазначив, що незаконний вплив на свідків з боку сторони захисту певним чином реалізований вже під час судового провадження, оскільки допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка являється дружиною обвинуваченого, змінила свої покази та під час допиту в суді надала протилежні свідчення ніж ті, що надавала на досудовому розслідуванні. Крім того, прокурор зазначив, що на теперішній час не досліджені письмові матеріали кримінального провадження, у зв`язку з чим, після їх дослідження можливий повторний допит деяких свідків. Також прокурор обґрунтовує ризик незаконного впливу на свідків тим, що з показів допитаних у судовому засіданні свідків вбачається, що ОСОБА_1 характеризується як агресивна людина, особливо у стані алкогольного сп`яніння, та на відомі свідкам обставини застосування ОСОБА_1 насильства.

Окрім того, у клопотанні прокурор посилається на ризики перешкоджання кримінальному провадженню з боку ОСОБА_1 шляхом штучного створення нових доказів та можливості вчинення обвинуваченим інших злочинів відносно потерпілої, свідків та інших осіб як з метою зміни ними показів у суді, так і з метою помсти за надані раніше ними покази, враховуючи його характеризуючи дані надані свідками під час судового розгляду щодо його агресивної поведінки та неодноразового застосування до мешканців садового товариства предметів, якими можливо нанести тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що фактично він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що віддалено на десять кілометрів від садівничого товариства «Будівельник-1», де проживають більшість свідків, що унеможливлює будь-який вплив на свідків. Також він зазначив, що позитивно характеризується, жодний з сусідів за місцем його проживання не бачив його у стані сп`яніння або агресивним.

Захисник адвокат Тимченко О.В. у судовому засіданні заперечував проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість як самого клопотання так і обвинувачення та недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор. Зокрема посилався на те, що прямих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину не представлено, докази, наявні у матеріалах кримінального провадження є недопустимими і не можуть бути покладені в основну обвинувального вироку суду, а доводи прокурора щодо ризиків, які обумовлюють необхідність утримання обвинуваченого під вартою, зводяться лише до припущень та не доведені належним чином. Також, захисник вказував на тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, зазначаючи, що навіть при обґрунтованій підозрі у вчиненні злочину, зі спливом часу будь-які ризики втрачають свою значимість і слабшають.

Колегія суддів, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Колегія суддів вважає доведеними зазначені прокурором ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні. Даний висновок суду обґрунтований тим, що ОСОБА_1 особисто знайомий із свідками у кримінальному провадженні, знає їх місце проживання та перебування, у зв`язку з чим може незаконно впливати на них шляхом їх уговорів, залякування або іншого неправомірного впливу, в тому числі й з метою змінити раніше надані в суді показання.

На підтвердження зазначеного висновку, на думку колегії суддів, вказують показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також потерпілої ОСОБА_5 , які, кожний окремо, але послідовно пояснювали в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_1 характеризується як достатньо агресивна людина, схильна до конфліктів та неодноразово був учасників конфліктів з мешканцями садівничого товариства «Будівельник-1», в тому числі з проявом насильницької поведінки щодо сусідів.

Незважаючи на те, що деякі свідки, в тому числі й свідок ОСОБА_2 вже допитувалися під час судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на них з боку ОСОБА_1 надалі залишається обґрунтованим, оскільки всі докази, в тому числі й письмові матеріали кримінального провадження на теперішній час не дослідженні у повному обсязі, в тому числі й протоколи слідчих дій, в яких зазначені свідки брали участь під час досудового розслідування, що може обумовити їх повторний допит у судовому засіданні.

Тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, та суворість передбаченого за нього покарання, не можуть бути єдиними підставами для обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду та прийняття рішення про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Натомість, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням смерті людини, вчиненого із особливою жорстокістю, та під загрозою можливого застосування до нього суворого покарання у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, яке, у свою чергу, передбачено санкцією статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, у сукупності з наявністю інших ризиків, таких як незаконний вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, переконливо обумовлює ризик переховування ОСОБА_1 від суду, оскільки останній має для цього матеріальну можливість.

Разом з цим, суд вважає непереконливим та недоведеним довід прокурор щодо можливого переховування ОСОБА_1 за межами території України або на тимчасово окупованих та непідконтрольних Уряду України територіях. Однак, з урахуванням того, що у судовому засіданні не було представлено об`єктивних та переконливих достатніх стримуючих факторів для запобігання переховування ОСОБА_1 від суду, з огляду на особливу тяжкість злочину, в якому останній обвинувачується та суворість покарання, передбаченого за вчинення цього злочину, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 має об`єктивну можливість переховуватися від суду, враховуючи, що останній має для цього достанє фінансове становище.

Колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження зазначені у клопотанні ризики вчинення ОСОБА_1 інших злочинів та перешкоджання кримінальному провадженні шляхом створення штучних доказів, оскільки прокурором не наведено належних обґрунтувань того, якого саме роду докази спроможний штучно утворити обвинувачений ОСОБА_1 для надання їх суду на спростування його обвинувачення. Крім того, посилання прокурора на факти прояву агресивної поведінки ОСОБА_1 відносно своїх знайомих та сусідів по садовому товариству не може само по собі свідчити про схильність останнього до кримінально караної поведінки.

Стосовно доводів сторони захисту щодо зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у зв`язку з тривалим перебуванням ОСОБА_1 під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що на теперішній час ризики, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході судового провадження, своєї актуальності та значимості не втратили, та, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовують необхідність застосування в якості запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 саме тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів вважає, що тривалість судового провадження та тривалість перебування ОСОБА_1 під вартою не виходять за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04 від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Окрім того, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме - вік обвинуваченого, стан його здоров`я, наявність у нього соціальних зв`язків та родини, а також відсутність неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні суду не представлено доказів на підтвердження того, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 обумовлюється протипоказаннями до утримання його під вартою в умовах слідчого ізолятору. Також, колегією суддів не встановлено інших обставин, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою з точки зору обґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, колегію суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала, а ризики, які послужили підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - зменшилися.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, на думку колегії суддів не спроможні забезпечити належний розгляд провадження відносно ОСОБА_1 та виконання останнім процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 331, 369, 371, 372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 10 березня 2022 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Судді:

М.М. Таус І.С. Нощенко Г.П. Калініченко