Рішення № 102480745, 11.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м. Київ № 320/6111/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0667947-2410-1013 від 11 березня 2021 р. у розмірі 46 781 грн. 30 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0667950-2410-1013 від 11 березня 2021 р. у розмірі 779 грн. 30 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0667951-2410-1013 від 11 березня 2021 р. у розмірі 8650 грн. 17 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем щодо позивача протиправно прийнято спірні податкові повідомлення - рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості». Позивач зазначає, що нежитлове нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7, використовується для сільськогосподарського виробництва Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1», одним із засновників якого є позивач. Тому зазначені об`єкти не є об`єктом оподаткування, на них поширюється пільга відповідно до положень пп.266.2.2 «ж» п.266.2 ст.266 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

19 жовтня 2021 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що контролюючим органом законно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивач відповідно до облікових даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником об`єктів нерухомого майна, які відповідно до ст. 266 ПК України є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Правові підстави для застосування до позивача пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України відсутні. Позовні вимоги обґрунтовує правовими позиціями Верховного Суду.

Сторони подавали у справі додаткові письмові доводи та аргументи щодо обґрунтування правової позиції у справі.

15 листопада 2021 р. від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

15 листопада 2021 р. у судове засідання сторони не прибули, відповідач із заявами та клопотанням до суду не звертався.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником об`єктів а саме: будівля автоваги, площею 17,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівля зерносховища, площею 614,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; будівля штучного осіменіння, площею 22 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля, ремонтна майстерня, площею 244,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля корівника, нежитлова будівля, площею 742,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

1 лютого 2018 р. між позивачем (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1» в особі директора ОСОБА_2 (користувач) укладено договір безоплатного користування майном (позички).

Відповідно до п. 1 розділу 1 цього договору позичкодавець передає в безоплатне тимчасове користування користувачу, а останній зобов`язується повернути те саме майно.

Згідно з Актом приймання-передачі майна від 1 лютого 2018 р. позичкодавець передав, а користувач прийняв у користування таке майно:

1) будівля автоваги, площею 17,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) будівля зерносховища, площею 614,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) будівля штучного осіменіння, площею 22 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

4) будівля, ремонтна майстерня, площею 244,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

5) будівля корівника, нежитлова будівля, площею 742,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1» позиває є одним із засновників товариства.

Згідно з наданими позивачем документами Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1»є виробником сільськогосподарської продукції та використовує ці будівлі у господарській діяльності.

Контролюючим органом 11 березня 2021 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2021 р. № 0667949-2410-1013, яким визначено щодо позивача грошове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майн, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 р., у розмірі 46 781 грн. 30 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2021 р. № 0667950-2410-1013, яким визначено щодо позивача грошове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майн, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 р., у розмірі 779 грн. 30 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2021 р. № 0667951-2410-1013, яким визначено щодо позивача грошове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майн, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 р., у розмірі 8650 грн. 17 коп.

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з вимогами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до вимог підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме позивач є власником об`єктів, щодо яких визначено податкові зобов`язання: будівля автоваги, площею 17,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівля зерносховища, площею 614,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; будівля штучного осіменіння, площею 22 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля, ремонтна майстерня, площею 244,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля корівника, нежитлова будівля, площею 742,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з вимогами підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1» є виробником сільськогосподарської продукції та використовує ці будівлі у господарській діяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявності у позивача пільг щодо сплати вказаного податку, встановлених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України, позивач висновувався з того, що аналіз приписів наведеної норми свідчить про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому позивач вважав, що він є і власником ТОВ «АГРО-КОНТАКТ-1» і виробником сільськогосподарської продукції.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказує, що позивач хоча і є безпосереднім власником вказаних об`єктів оподаткування, проте не є безпосереднім сільськогосподарським товаровиробником, оскільки передав їх в користування юридичній особі. Те, що позивач є співзасновником вказаної юридичної особи, не змінює того факту, що не позивач, а саме вказана юридична особа - ТОВ «АГРО-КОНТАКТ-1» є виробником сільськогосподарської продукції.Крім того, ці об`єкти передані власником у безоплатне користування (позичку).

Надаючи оцінку цим доводам та аргументам сторін, суд бере до уваги таке.

Судом встановлено, і ці обставини не є спірними у справі, що власні будівлі позивача, які знаходяться в с. Кропивня, Коростишівського району, Житомирської області, передані в позичку сільськогосподарському товариству - Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТРАКТ-1», а позивач є одним із засновників цього товариства. Так, на підставі договору безоплатного користування майном (позички) позивачем було передано у безоплатне користування (позичку) будівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТРАКТ-1». Тому позивач вважає, що нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту «ж» підпункту 2.2.266 пункту 2.266 статті 266 ПК України.

Відповідно до визначення, яке міститься у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

За приписами пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав належність будівлі сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним та фізичним особам) та функціональне призначення будівлі для сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі сільськогосподарського призначення не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "Будівлі сільськогосподарського призначення", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом, а й з використанням будівлі сільськогосподарськими товаровиробниками (юридичними та фізичними особами) з метою провадження діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, виходить з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення продукції.

Таким чином, застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства є фізичні та інші юридичні особи - сільськогосподарські товаровиробники, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для виробництва (виготовлення продукції будь-якого виду).

За наведеного тлумачення положень Податкового кодексу України під час розгляду цієї справи підлягає встановленню, чи відносяться до будівель сільськогосподарського призначення об`єкт нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він його як сільськогосподарський виробник у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням.

Судом у цій справі встановлено, що безпосередньо позивач ці будівлі у власній господарській діяльності не використовує, а передав їх у користування юридичній особі, одним із засновків якої він є, а вже ця юридична особа використовує вказані будівлі для сільськогосподарського виробництва.

Тому суд відхиляє посилання позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1», засновником якого він є, як підставу для застосування пільги, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру прав власності на рухоме майно, власником вказаних вище об`єктів нежитлової нерухомості є фізична особа ОСОБА_1 , а не Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1».

Отже, суд дійшов висновку, що об`єкти нежитлової нерухомості за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7, перебувають у власності позивача, передані ним у користування (позичку) юридичній особі і тому є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а підпункт «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовується.

Суд також погоджується з доводами відповідача, що позивач відповідно до договору передав у безоплатне користування (позичку) об`єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1», а тому відповідно до вимог ст. 266 ПК України факт передачі майна у позичку не дає підстав для звільнення від оподаткування, передбаченого пунктом «ж» підпункту 2.2.266 пункту 2.266 ст. 266 ПК України.

Суд при цьому бере до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1» не є власником майна позивача, а лише користується вказаним (отриманим у позичку) майном на безоплатній основі. Позивач згідно з приписами законодавства не є власником майна цього товариства. Тому в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1» по відношенню до майна позивача здійснює лише володіння і користування, що підтверджується договором про безоплатне користування майном (позичку) від 1 лютого 2018 р., а вже безпосередньо за позивачем закріплено право власності відповідно до Державного реєстру разових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що для звільнення цього майна від оподаткування потрібно, щоб воно дійсно перебувало у власності сільськогосподарського товаровиробника, а не було у його користуванні, без включення його до складу статутного капіталу товариства.

У даному випадку право позивача зводиться до отримання дивідендів за рахунок прибутку товариства пропорційно своєї частки в статутному капіталі та до обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно відповідно до ст. 266 ПК України за передане у користування майно.

Отже, суд дійшов висновку, що об`єкти нерухомості, що перебувають у власності позивача в даному випадку є такими, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, але сам позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, діяльність якого спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги та зазначаючи правові позиції Верховного Суду позивачем не враховано таке.

Податковий кодекс України (який був чинний станом на 1 вересня 2018 р.) містив наступний виклад підпункту «ж» пункту 266.2.2 ст. 266 - «не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності».

У подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII підпункт «ж» пункту 266.2.2 ст. 266 ПК України викладено в наступній редакції «ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Отже, законодавцем доповнено статтю ширшим змістом та вимогами (критеріями) звільнення для оподаткування. Так, законодавцем зазначено додатковий обов`язковий критерій для звільнення від оподаткування цих об`єктів «не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Судом у цій справі встановлено, що позивачем самостійно укладено договір від 1 лютого 2018 р. між ним (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОНТАКТ-1» в особі директора ОСОБА_2 (користувач) та названо його «договір безоплатного користування майном (позички)».

Отже, навіть у разі визнання наявності у позивача двох критеріїв 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником та 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, у позивача відсутній третій критерій - будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, оскільки ці будівлі передані позивачем в позичку.

За наведених обставин суд визнає, що наведені у позові доводи на обґрунтування позовних вимог були помилковими, а тому наведені позивачем правові позиції Верховного Суду у цій справі застосуванню не підлягають, оскільки їх прийнято за інших обставин справи - до внесення законодавчих змін до підпункту «ж» пункту 266.2.2 ст. 266 ПК України, якими доповнено перелік обов`язкових критеріїв для застосування пільги.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2021 р. № 0667949-2410-10132 на суму 46 781 грн. 30 коп., № 0667950-2410-1013 на суму 779 грн. 30 коп., № 0667951-2410-1013 на суму 8 650 грн. 17 коп., отже не порушено права позивача та дотримано вимоги, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Надані позивачем під час розгляду справи докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог було спростовано відповідачем у повному обсязі.

Наведене свідчить, що винесені податкові повідомлення-рішення були правомірними. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог підстави для вирішення питання щодо судових витрат у цій справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, 5-а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 11 січня 2022 р.