Рішення № 102480561, 06.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2022 року м. Київ № 320/6491/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київфарм" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київфарм" (код: 30270526, адреса: 07420, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калита, вул. Миру, буд. 53) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код: 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2019 року № 0065085205 про нарахування та застосування до позивача штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 80514,22 грн.

У якості підстави позову позивачем зазначено, що за результатами проведення податковим органом в квітні 2019 року камеральної перевірки, відповідач зафіксував порушення податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності, сплати узгоджених сум з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних з якими не погоджується позивач, оскільки вважає, що жодних з виявлених порушень не допускав, тому прийняте за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Ухвалою суду від 27.11.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2020, після чого розгляд справи неодноразово відкладався.

Також, вказаною ухвалою суду відповідачеві пропонувалося протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

10.02.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти позову вказує зокрема на те, що доводи позивача про відсутність порушення Товариством вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки останні ґрунтуються на неактуальних нормах Податкового кодексу України, які були чинними до 01.01.2017.

21.09.2020 представник позивача та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в підготовче засідання в черговий раз не з`явились. При цьому, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом були проведені підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи та які є достатніми для закінчення підготовчого провадження і призначення судового засідання для розгляду справи по суті, встановивши характер спірних правовідносин та визначивши предмет спору; визначивши обставини справи, які підлягають встановленню та докази на їх підтвердження; вирішивши питання про склад осіб, які беруть участь у справі, а також встановивши інші обставини, необхідні для правильного вирішення спору, суд ухвалою від 21.09.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020 та у подальшому перейшов у письмове провадження.

Ухвалою суду від 06.01.2021 відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377) замінено на правонаступника, яким є Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київфарм" (код ЄДРПОУ 30270526) зареєстроване як юридична особа 16.06.1999 (запис про державну реєстрацію в ЄДР №13321200000000039), видами діяльності якого за КВЕД, є - 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, у порядку статті 76, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України уповноваженою особою відповідача проведена камеральна перевірка ТОВ «Київфарм» щодо дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.04.2019 №2601/10-36-52-05-34/30270526, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Київфарм» граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме податкових накладних: від 31.07.2017 №71, від 31.07.2017 №67, від 31.07.2017 №73, від 31.07.2017 №78, від 31.08.2017 №84, від 31.08.2017 №88, від 30.09.2017 №66, від 23.10.2017 №62, від 26.10.2017 №68, від 31.10.2017 №109, від 30.11.2017 №86, від 30.11.2017 №77, від 30.11.2017 №101, від 30.11.2017 №112, від 31.12.2017 №72, від 20.01.2018 №22, від 31.01.2018 №53, від 15.02.2018 №36, від 30.04.2018 №71, від 30.04.2018 №86, від 30.04.2018 №82, від 30.04.2018 №74, від 02.05.2018 №5, від 15.05.2018 №28, від 15.05.2018 №44, від 15.06.2018 №22, від 30.06.2018 №73, від 30.06.2018 №94, від 30.06.2018 №74, від 30.06.2018 №98, від 14.08.2018 №15, від 31.08.2018 №78, від 15.09.2018 №30, від 15.09.2018 №39, від 30.09.2018 №99, від 12.10.2018 №15, від 13.10.2018 №17, від 14.10.2018 №18, від 15.10.2018 №22, від 15.10.2018 №19, від 24.10.2018 №49, від 25.10.2018 №50, від 26.10.2018 №51, від 27.10.2018 №52, від 28.10.2018 №53, від 29.10.2018 №54, від 30.10.2018 №55, від 31.10.2018 №56, від 14.11.2018 №25, від 15.11.2018 №26, від 14.12.2018 №119.

Не погоджуючись з висновками акту від 23.04.2019 №2601/10-36-52-05-34/30270526, позивач 06.06.2019 подав заперечення до ГУ ДФС у Київській області, які рішенням останнього від 14.06.2019 №21112/10/10-36-12-01-18 залишено без задоволення.

У подальшому, на підставі висновків акту від 23.04.2019 №2601/10-36-52-05-34/30270526, відповідачем 19.06.2019 винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0065085205, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації вищезазначених податкових накладних застосовано штрафні санкції на суму 80514,22 грн.

Також не погоджуючись зі вказаним ППР, у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України позивачем до ДФС України 02.08.2019 подавалась скарга, яка рішенням від 26.09.2019 №3469/6/99-00-08-05-05 залишена без задоволення, а оскаржуване ППР - без змін.

Власне, вищезазначені обставини і слугували підставами для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Так, заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що абзац 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказує на необхідність реєстрації в ЄРПН податкових накладних, які не надаються покупцю, але при цьому не зазначає відповідних строків, що в свою чергу вказує на відсутність порушення останніх зі сторони позивача.

В свою чергу, посилаючись на те, що ТОВ «Київфарм» здійснювало постачання товарів кінцевому споживачеві, який не є платником ПДВ, а податкові накладні за даними операціями не надавались покупцю, на переконання позивача, до нього не може бути застосована відповідальність, передбачена статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Натомість, у відзиві на позовну заяву, відповідач цитуючи висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду згідно постанови від 18.12.2018 №857/1013/18, Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 по справі №816/1488/17 та від 11.12.2018 по справі №807/68/18, серед іншого зазначає, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, з 01.01.2017 діє редакція пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, згідно якої штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН. Винятком є виключено порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, зважаючи на те, що всі накладні позивача, які були предметом камеральної перевірки, не відносяться до тієї категорії накладних, за своєчасність реєстрації яких контролюючий орган не має права застосовувати штрафні санкції, відповідачем наголошено на тому, що спірне податкове-повідомлення рішення винесено правомірно і що останнє відповідає вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктами 76.1 та 76.3 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Інших обмежень чи заборон на проведення камеральних перевірок положення ПК України не містять.

Так, відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю факту прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) було встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Згідно із пунктом 37.1 статті 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції Закону №466-IX), штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Такий підхід законодавця загалом відповідає принципу "доброго врядування" і "належної адміністрації" в світлі практики ЄСПЛ.

Так, в пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Разом з цим, відповідна норма Податкового кодексу України в подальшому зазнала змін, внесених Законом України від 14.07.2020 №786-IX, за якими;

- в абзацах першому і другому після слів та цифр "відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу" доповнено словами "та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної", а слова і цифри "до 31 грудня 2019 року" замінено словами "до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або";

- в абзаці першому цифри і слова "2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень" замінено цифрами і словами "1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень";

- в абзаці другому цифри і слова "5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень" замінено цифрами і словами "2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень".

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (від 16.01.2020 №466-IX) набрав чинності 23.05.2020.

Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.

Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розгляду даної адміністративної справи чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 23 травня 2020 року за наведених у цій же нормі умов.

У Законі №466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, законодавцем не передбачена.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа "Щокін проти України", пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу "якості закону" та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Зокрема, слід зазначити, що вищевказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, наведених у постанові від 05.08.2020 по справі №580/1424/19.

При цьому, колегія суддів аналізуючи відповідні положення податкового законодавства, акцентувала увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.

Разом з тим, як встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи, відповідні податкові накладні, за порушення термінів реєстрації яких позивача притягнуто до відповідальності шляхом винесення відповідачем оскаржуваного ППР, вже були предметом раніше проведеної камеральної перевірки ТОВ «Київфарм», за результатами якої складено акт від 06.12.2018 №4533/10-36-52-05/30270526 та згідно висновків якого було встановлено порушення ТОВ «Київфарм» граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вказаного акту позивача притягнуто до відповідальності шляхом винесення ППР від 28.12.2018 №0135155205.

В свою чергу, останнє було предметом оскарження у т.ч. в судовому порядку, в межах адміністративної справи №320/2870/19.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 по вказаній справі визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.12.2018 № 0135155205.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно пункту 112.4 статті 112 Податкового кодексу України особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.

Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу (пункт 112.4 статті 112 Податкового кодексу України).

Оскільки раніше проведена відповідачем 06.12.2018 камеральна перевірка ТОВ «Київфарм» вже охоплювала відповідні податкові накладні, які також були предметом камеральної перевірки 23.04.2019, та за результатами цих перевірок винесені податкові повідомлення рішення від 28.12.2018 № 0135155205 і від 19.06.2019 № 0065085205, суд робить висновок, що платники податків не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке вже було відображено в акті попередньої перевірки.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, під час розгляду даної адміністративної справи відповідач не довів правомірності та обґрунтованості своїх дій в частині винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за порушення, які вже були відображені в акті раніше проведеної податкової перевірки позивача та за які останнього було притягнуто до відповідальності шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем за реквізитами Київського окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.11.2019 №197, а отже останній підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.06.2019 №0065085205.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київфарм" " (код: 30270526, адреса: 07420, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калита, вул. Миру, буд. 53) судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.01.2022.

Суддя Панченко Н.Д.