Рішення № 102480557, 11.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2022 р. справа № 300/6345/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 22.09.2021 за № 102-0 в частині, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 22.09.2021 за № 102-0 в частині, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги із розрахунку вислуги 5 років, хоча така вислуга становить 18 років 04 місці та 25 днів. Також, при проведенні розрахунку при звільненні позивача, відповідачем виплачено компенсацію за невикористану відпустку в кількості 45 днів, однак кількість днів невикористаної відпустки становить 136 днів. Відповідач мотивує такі дії тим, що 22.09.2021 позивача повторно звільнено з податкової міліції органів ДФС. При першому звільненні з ним було проведено розрахунок. Відтак, при повторному звільненні виплати проведенні із розрахунку періоду роботи позивача після поновлення на посаді. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки перше звільнення визнано протиправним, що й слугувало підставою поновлення його на посаді, а отже й звільнення яке відбулось 22.09.2021 не може вважатись повторним.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

04.11.2021 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.43-45), у якому представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що прав позивача не порушив, просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 в період з 15.09.2004 по 22.09.2021 проходив службу в органах податкової міліції.

27.05.2016 позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконного обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Івано-Франківській області в запас (а.с.9).

При звільненні позивачу виплачено одноразову грошову допомогу на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 20 548,13 грн. та 10 247,06 грн. компенсації за невикористану відпусту - 91 календарний день.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року у справі №809/765/16 визнано протиправним та скасовано наказ за №188-0 від 27.05.2016 та поновлено ОСОБА_1 на посаді.

На виконання постанови суду, наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області за №267-о від 10.08.2016 ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконного обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (а.с.15).

Наказом головного управління ДФС у Івано-Франківськім області за № 102-О від 22.09.2021 позивача звільнено з посади та податкової міліції органів ДФС в запас Збройних сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року за № 114, згідно наказу ГУ ДФС у Івано-Франківській області № 102-O від 22.09.2021 (а.с.10).

При звільненні позивачу виплачено одноразову грошову допомогу на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 33 093,75 грн. із розрахунку вислуги 5 років, а також компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19 856,25 грн. за 45 днів.

В той же час, позивач зазначає, що при проведенні розрахунку при звільненні відповідач повинен виходити із вислуги років, яка складає 18 років 04 місяці 25 днів, а також врахувати невикористану відпустку в кількості 136 днів та виплатити вказані суми за виключенням сум одноразової допомоги та компенсації за невикористану відпустку, отриману позивачем при незаконному звільненні в 2016 році.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги залежить як від кількості років вислуги, так й від розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення.

Судом встановлено, що відповідач, проводячи виплату одноразової грошової допомоги проводив розрахунок виходячи з вислуги 5 років 04 місяці 25 днів, тобто не за увесь час служби позивача, а з часу поновлення на посаді на виконання рішення суду.

Як зазначалось судом вище, 27.05.2016 позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконного обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Івано-Франківській області в запас (а.с.9).

При звільненні позивачу виплачено одноразову грошову допомогу на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 20 548,13 грн. та 10 247,06 грн. компенсації за невикористану відпусту - 91 календарний день.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року по справі №809/765/16 визнано протиправним та скасовано наказ за №188-0 від 27.05.2016 про звільнення ОСОБА_1 та поновлено на посаді.

На виконання постанови суду наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області за №267-о від 10.08.2016 ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконного обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (а.с.15).

Згідно абзацу 7 п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі Порядок) визначено, шо зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Однак, суд зазначає, що оскільки позивача поновлено на посаді у зв`язку із незаконним звільненням, то в даному випадку відсутні підстави вважати звільнення повторним згідно положень вищенаведеної норми.

Загальна вислуга позивача у календарному обчисленні складає 18 років 04 місяці 25 днів.

Як наслідок, суд зазначає, що позивач набув право на одноразову грошову допомогу на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку календарної вислуги років 18 років 04 місяці 25 днів, а не 05 років 04 місяці 25 днів, як визначив відповідач в оскаржуваному пункті наказу за №102-о від 22.09.2021.

Відтак п.2 наказу за №102-о від 22.09.2021 в частині розрахунку календарної вислуги років є протиправним та підлягає до скасування.

У зв`язку із звільненням позивача, відповідач виплатив одноразову грошову допомогу у розмірі 33 093,75 грн. з розрахунку 5 років календарної служби, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення - 13 237,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні повинна становити 119 137,50 грн. (6 618,75 грн. х 18 років).

В той же час, суд враховує те, що при звільненні позивача у 2016 році, йому було виплачено 20 548, 13 грн., а при звільнені 22.09.2021 - 33 093,75 грн.

Відтак, з урахуванням отриманих позивачем сум різниця складає 65 495,62 грн. (119 137,50 грн. - (20 548, 13 грн. + 33 093,75 грн.), яка підлягає стягненню.

Також, при звільненні 22.09.2021 позивачу виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19 856,25 грн. за 45 днів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року визначено, що, якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник мав на час її проведення.

Разом з тим, враховуючи факт незаконного звільнення позивача в 2016 році, суд доходить висновку, що відповідач повинен був проводити таку компенсацію із розрахунку 136 днів, за виключенням виплачених в 2016 році сум.

Як зазначалось судом вище, відповідач 15.10.2021, при звільненні позивача, виплатив компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19 856,25 грн. за 45 днів, а не за 136 днів, виходячи з розміру - 441,25 грн. за 1 день.

Отже, відповідач повинен був виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 136 днів в розмірі 60 010,00 грн. (441,25 грн. х 136 днів = 60 010.00 грн.).

В той же час, суд враховує, що при звільненні позивача у 2016 році, йому було виплачено 10 247,06 грн., а при звільнені 22.09.2021 - 19 856,25 грн.

Відтак, з урахуванням раніше отриманих позивачем сум, різниця складає 29 879,69 грн. (60 010,00 грн. - (10 274,06 грн. + 19 856.25 грн.), яку слід стягнути.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи те, що представником відповідача належним чином не обґрунтовано та не підтверджено відповідними доказами правомірність оскаржуваного пункту наказу про звільнення позивача та правомірності дій з приводу проведених виплат, то суд доходить висновку про те, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 2724,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується квитанцією від 04.11.2021 (а.с.35).

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно абз.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, згідно ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з п.1-2 ч.1ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.10.2021, додаток №1 до договору про надання правової допомоги - розрахунок винагороди, акт приймання-передачі виконаної роботи від 18.10.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.10.2021 за №44 на суму 8000 грн. та довідку від 18.10.2021(а.с.20-25).

Згідно п. 3.1 винагорода адвокату сплачується в розмірі згідно з Додатком №1 до договору.

Пунктом 1 додаткового договору визначено вартість послуг.

Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи адвокатом надано такі послуги: усна консультація з вивченням матеріалів - 30 хв. (500 грн.), вивчення та аналіз судової практики - 1 год. (1000 грн.), складання позовної заяви, підготовка та друк необхідних документів - 2 год. (2500 грн.), складання інших процесуальних документів - 1 год. (1000 грн.), представництво позивача у судовому засіданні - 3000 грн. за одне судове засідання. Всього надано послуг на загальну суму 8000 грн.

18.10.2021 згідно квитанції за №44, позивачем сплачено адвокату вартість послуг у розмірі 8000 грн. (а.с.24).

Отже, понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, значенням справи для сторони.

В той же час, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., не підлягають відшкодуванню, оскільки такі дії не вчинялись адвокатом в межах даної справи (представництво позивача у судовому засіданні - 3000 грн. за одне судове засідання).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то слід стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2724,00 грн. та понесені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 22.09.2021 за № 102-0 в частині, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.2 наказу за №102-о від 22.09.2021 в частині обчислення строку календарної служби ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги 05 років 04 місяці 25 днів.

Зобов`язати Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок вислуги років ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на день звільнення, що становить у календарному обчисленні 18 років 04 місяці 25 днів.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) при звільненні одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористані 136 днів відпустки.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 65 495 (шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 62 копійки та грошову компенсацію за невикористані 136 днів відпустки у розмірі 29 879 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 69 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір у розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.