Рішення № 102480519, 11.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2022 р. справа № 300/6223/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 24 866,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 24 866,44 грн.

Підставами звернення до суду з даним позовом є несплата відповідачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

01.11.2021 відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.40). Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області, є платником податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування та військового збору.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №1400 від 14.12.2018 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 21.01.2019 по 25.01.2019 платника податків-фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період 01.01.2015 по 31.12.2017 складено акт перевірки №83/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 30.01.2019, згідно якого встановлено порушення позивачем наступних вимог чинного законодавствами:

- 164.1, 164.2.4 п.164.2 ст. 164, п.173.1 ст. 173, п.167.2 ст. 167 ПК України, у результаті чого донараховано 21 842,59 грн податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 рр.;

- п.1.2 п.п.1.6, п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, за яким донараховано 6 552,77 грн військового збору .

- пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України - не подано річні декларації про майновий стан і доходи за 2015-2017рр. (а.с.14-22).

Акт перевірки від 30.01.2019 направлений контролюючим органом на податкову адресу відповідача, який ним отриманий 02.02.2019, про що свідчать підпис відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.25,26).

На підставі висновків акта перевірки від №83/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 30.01.2019, посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зроблено розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій та винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0003671306 від 21.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 27 333,24 грн, з яких 21 842,59 грн за податковим зобов`язанням та 5 460,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціям (а.с.10);

- №0003691306 від 21.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 8 190,97 грн, з яких 6 552,78 грн за податковим зобов`язанням та 1 638,19 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.12);

- №0003681306 від 21.02.2019, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.11).

Винесені податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу відповідача, та ним отримані 26.02.2019, про що свідчать підпис відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8,9).

Суд звертає увагу на те, що відповідачем частково погашено заборгованість визначену вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому сума до стягнення складає 17 351,09 грн основний платіж та 7 273,84 грн штрафних фінансових санкцій, а також 241,51 грн пені (ст.129 ПК України).

В зв`язку із наведеним, несплачений податковий борг ОСОБА_1 становить 24 866,44 грн, що підтверджується довідкою про суму податкового боргу за платежем від 07.09.2021 (а.с.6), тому позивач, виконуючи свої повноваження, звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податок на доходи фізичних осіб визначає розділ IV Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Абзацами 1 та 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 164.2.4 пункту 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням статтями 172-173 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначено статтею 173 Податкового кодексу України.

Пунктом 1 статті 173 ПК України передбачено, дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (пункт 173.2 статті 173 ПК України).

Відповідно до пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Аналізуючи вищенаведені нормативно-правові акти, та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що здійснення фізичною особою-платником податків ОСОБА_2 реалізації у період 2018 року транспортних засобів, є доходом такого платника та включається до загального річного оподатковуваного доходу, що є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як свідчить зміст пункту 117.1. статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

Таким чином, судом встановлено допущення позивачем порушення вимог пункту 164.1 підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пункту 173.1 статті 173 та пункту 167.2 статті 167, пункту 117.1. статті 117 ПК України внаслідок чого позивач правомірно, збільшив відповідачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктами 1.1-1.4 вказаного пункту Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відтак, з огляду на вищенаведені приписи, сума доходу, отриманого відповідачем в результаті продажу або обміну об`єктів рухомого майна підлягає оподаткуванню військовим збором.

Проаналізувавши подані суду докази та норми податкового законодавства, судом встановлено, що контролюючим органом у межах повноважень проведено перевірку відповідача, якою встановлено порушення приписів податкового законодавства в частині неподання податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 рр. та не задекларовано дохід від отриманого відповідачем в результаті продажу або обміну об`єктів рухомого майна, у зв`язку з чим позивачем самостійно нараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та за неподання податкової декларації.

Суми податкового зобов`язання відображені в податкових повідомленнях-рішеннях від 21.02.2019 №0003671306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 27 333,24 грн, з яких 21 842,59 грн за податковим зобов`язанням та 5 460,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціям; №0003691306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 8 190,97 грн, з яких 6 552,78 грн за податковим зобов`язанням та 1 638,19 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0003681306, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн (170 грн х 3 ), з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Вказані вище повідомлення-рішення направлялися на адресу відповідача та отримані 26.02.2019, про що свідчать підпис відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8,9).

Оскільки, відповідачем згідно статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура адміністративного узгодження податкового зобов`язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями 21.02.2019 №0003671306, №0003691306 та №0003681306, суд приходить до переконання, що донараховані контролюючим органом зобов`язання та застосовані штрафні санкції в загальному розмірі 24 866,44 грн (з урахуванням їх часткової сплати), є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 22.04.2019 за №6415-53, яку ним отримано, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та залишено без реагування, а податковий борг за нею не сплатила (а.с.7).

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2019 №0003671306, №0003691306 та №0003681306, податковою вимогою форми " Ф" від 22.04.2019 за №6415-53, а також довідкою про наявність боргу за платежами, яка міститься в матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний погасити заборгованість в загальній сумі 24 866,44 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов`язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право позивача на звернення до суду з метою стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У спірному випадку позивач вжив усі заходи, передбачені ПК України, для стягнення податкового боргу з платника податків, контролюючим органом дотримані передумови для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 24 866,44 грн є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Згідно з приписами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що позивачем у справі підтверджено тільки сплату судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід бюджету з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) податковий борг у загальному розмірі 24 866 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 44 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя Главач І.А.