Рішення № 102480484, 10.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2022 р. справа № 300/5442/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та стягнення невиплаченої суддівської винагороди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України про стягнення невиплаченої суддівської винагороди.

Позовні мотивує тим, що з 01.08.2006 по даний час працює на посаді судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області та отримує суддівську винагороду згідно зі ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка складається з посадового окладу та доплати за вислугу років. Вважає, що застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на час карантинних заходів і застережень, є протиправним. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду, яким Конституційний Суд України визнав неконституційними положення ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абз. 9 п. 2 розд. 2 "Прикінцеві положення" Закону України № 553, вказує, що після закінчення строку дії обмеження втрачені у зв`язку з цим кошти (суддівську винагороду) необхідно компенсувати відповідними виплатами. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про стягнення невиплаченої суддівської винагороди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

04.11.2021 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

25.11.2021 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від територіального управління ДСА в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1) надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що обмеження, яке застосовано до суддівської винагороди позивача, здійснювалося на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та є правомірним (а.с.60-63). ТУ ДСА України в Івано-Франківській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ).

03.11.2021 від Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2) на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні позову відмовити (а.с.66-69). Зазначає, що обмеження, яке застосовано до суддівської винагороди позивача, здійснювалося на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та є правомірним. Також вказує на те, що відповідач 1 як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди позивачу без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (зі змінами), виплата суддівської винагороди, як і заробітна плата працівників апарату суду у 2020 році здійснювалася за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2111 "Заробітна плата". Кошторисні призначення за вказаним кодом станом на 31.12.2020 становили 140 114,3 тис. грн. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя" за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" відкриті в повному обсязі.

Разом з відзивом відповідачем подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 залишена без задоволення.

Позивач своїм правом на подання відповідей на відзиви не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 працює на посаді судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (а.с. 10-15).

Відповідач 1, на заяву позивача, листом від 31.08.2021 відмовив у проведенні перерахунку та виплаті суддівської винагороди, зазначивши при цьому, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно положення ч.1, 3 ст. ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX) були чинними і на підставі них відповідачем здійснювалось нарахування та виплата суддівської винагороди всім суддям місцевих загальних судів Івано-Франківської області (а.с.20,21).

Вважаючи застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на час карантинних заходів і застережень, протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту, що діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року:

- "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки" (частина перша);

- "Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України" (частина друга);

- "Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті) " (частина третя).

Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX; ці положення Законів № 294-IX, № 553-IX втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII).

Цим Законом статтю 130 Основного Закону України викладено в новій редакції.

У контексті спірних правовідносин потрібно наголосити, що Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою корелюються норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. Наявність в Конституції України цієї норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (визначення розміру та джерел фінансування суддівської винагороди) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні спірних правовідносин, на користь спеціального закону (про судоустрій). Норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо (частина четверта статті 7 КАС України).

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIIІ, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у охоплений позовними вимогами період, не вносилися, тому ТУ ДСА в Івано-Франківській області не мало законних підстав для обмеження її виплати розміром, що становить 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Щодо Закону № 553-ІХ (яким внесені зміни до Закону № 294-ІХ, зокрема доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу І Закону №553-ІХ), на який покликається відповідач-1 у відзиві на позов як на підставу обмеження ним розміру суддівської винагороди позивача, то з огляду на наведені вище міркування щодо правового регулювання спірних відносин цей закон - оскільки він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди) - не може встановлювати розміру винагороди судді.

Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Вирішення описаної колізії має ґрунтуватися на підході, відповідно до якого перевагу у застосуванні має спеціальна правова норма, якщо її видання передбачено актом вищої юридичної сили. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніше прийнятого Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) Адже Конституція України має найвищу юридичну силу, тому "спеціальність" Закону № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її продовженням.

Отже, розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом №553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем-1 виплати позивачу в період з 18.04.2020 до 27.08.2020 суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять мінімальних заробітних плат) на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ, у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним.

Як наслідок, слід визнати протиправними дії ТУ ДСА в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 року із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. №294-ІХ.

Сума недоплаченої за спірний період суддівської винагороди становить 169 004,17 грн. (а.с. 22, 23).

Суд при прийнятті рішення враховує, що ця справа з огляду на суб`єктний склад, підстави та предмет спору, фактично є типовою. Відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та публікації в спеціалізованих юридичних ЗМІ свідчать про те, що вже розглянуто понад тисячу аналогічних справ (https://sud.ua/ru/news/video/194725-kompensatsiya-suddivskoyi-vinagorodi-za-karantin-ta-zarplata-aparatu-sudiv-scho-robiti-video;://lexinform.com.ua/v-ukraini/suddyam-mayut-doplatyty-ponad-1-mlrd-126-mln-grn/; ці обставини суд визнає загальновідомими). Питання наявності/відсутності конфлікту інтересів судді адміністративного суду, що перебуває на адміністративній посаді, при зверненні до суду з аналогічним позовом було предметом обговорення Ради суддів України; https://advokatpost.com/iakyj-suddia-administratyvnoho-sudu-mozhe-oskarzhuvaty-obmezhennia-suddivskoi-vynahorody-rishennia-rsu/).

Разом з тим, усі відомі суду випадки перегляду касаційним судом судових рішень у цій категорій спорів (постанови №340/1916/20 від 03.03.2021, №520/13014/2020 від 23.06.2021, №160/6740/20 від 28.07.2021) завершилися постановленням судового рішення про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та скерування справи на новий розгляд, з наданням вказівок щодо встановлення належного суб`єктного складу учасників справи (фактично про залучення ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів до участі у справі у якості співвідповідача), з`ясування певних юридично значимих фактів для правильного вирішення спору і застосування ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Наявні у матеріалах справи відомості дозволяють суду зробити такі висновки:

- у 2020 році ДСА України затвердило кошторис ТУ ДСА в Івано-Франківській області за кодом програмної класифікації 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" для судів м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" з кошторисними призначеннями 140114,3 тис. грн., достатніми для виплати суддівської винагороди у встановленому статтею 135 Закону № 1402-VIIІ розмірі, зміни до цього кошторису (про зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у зв`язку із прийняттям Закону № 553-ІХ) не приймалися;

- ТУ ДСА в Івано-Франківській області в період з 18.04.2020 по 27.08.2020 здійснювало виплату суддівської винагороди позивачу із застосуванням обмеження її максимального розміру до 47230 грн. на місяць. Відповідач-1 пояснює такі дії виконанням вимог частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ). При цьому зміни до кошторису та помісячних розписів видатків місцевих загальних судів м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області, в т. ч. Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області для виплати суддівської винагороди в сторону зменшення за період квітень-серпень 2020 року ТУ ДСА в Івано-Франківській області не вносило;

- в 2020 році ТУ ДСА в Івано-Франківській області на підставі Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету використовувало бюджетні асигнування за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" для виплати як суддівської винагороди, так і заробітної плати працівників апарату суду. Згадані бюджетні асигнування в сумі 140114,3 тис. грн. використано в 2020 році в повному обсязі, при цьому зекономлені за рахунок обмеження суддівської винагороди в період 18.04.2020-27.08.2020 кошти спрямовано на виплату заробітної плати працівникам апарату суду, тобто витрачено за тим самим КЕКВ 2111, проте на оплату праці іншої категорії отримувачів бюджетних коштів.

Визначаючи питання належного відповідача щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача недоплаченої за період 18.04.2020-27.08.2020 суддівської винагороди в сумі 169 004,17 грн. суд враховує, що з формальної точки зору дії щодо обмеження розміру суддівської винагороди позивача (як і будь-якого іншого судді місцевого загального суду м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області) вчинило ТУ ДСА України в Івано-Франківській області. Разом з тим, суд зазначає таке.

ТУ ДСА в Івано-Франківській області є територіальним органом ДСА України, що йому підпорядковується. Відповідач-1, як і решта 26 територіальних органів ДСА України, що обслуговують всі регіони України, діяли в охоплений спірними правовідносинами період щодо обмеження розміру суддівської винагороди усіх суддів місцевих загальних судів України однаково - обмежували розмір виплати сумою 47230 грн (суд визнає цю обставину загальновідомою).

За таких обставин для суду є цілком очевидним, що ДСА України, хоч і не прийняло письмове розпорядження про застосування його територіальними органами Закону № 294-ІХ у редакції Закону № 553-ІХ (у всякому випадку відповідачі не надали суду копії такого розпорядчого документу), проте його територіальні органи, в тому числі ТУ ДСА в Івано-Франківській області як розпорядник коштів нижчого рівня, вчиняли дії щодо обмеження розміру суддівської винагороди суддів місцевих судів (в т. ч. позивача) з відома та згоди головного розпорядника бюджетних коштів.

Отже, суму недоплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди в сумі 169004,17 грн. слід стягнути з ДСА України (за вирахуванням податків та зборів).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.

Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначений статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (п. 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на висновки суду щодо задоволення позовних вимог, враховуючи суму, яка підлягає до стягнення та період протягом, якого тривало порушення права позивача, то слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення невиплаченої суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць в розмірі 42 251 гривень (період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року (4 календарних місяці)/169 004,17 грн.).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 26289647, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про визнання протиправними дій та стягнення невиплаченої суддівської винагороди - задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. №294-ІХ.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі 169 004 (сто шістдесят дев`ять тисяч чотири) гривні 17 копійок, з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суми недоплаченої суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 42 251 (сорок дві тисячі двісті п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.