Рішення № 102480411, 10.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2022 р. справа № 300/6405/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови відповідача у призначенні пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 16.08.2021 - з дня звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періоди роботи слюсарем по ремонту апаратурного обладнання, слюсарем-ремонтником у ВАТ «Калушхімремонт» в цехах з особливо шкідливими умовами праці на ВАТ «Оріана» тривалістю 6 років 2 місяці 2 дні, враховуючи до страхового стажу: період проходження військової служби з 30.10.1984 по 29.10.1986 (2 роки), а також періоди роботи у ТОВ «Оріана-Галев» та ТОВ «Фітойл»; з 20.06.2006 по 28.11.2008 (2 роки 5 місяців 9 днів), з 01.02.2009 по 23.02.2009 (23 дні), з 01.03.2009 по 26.03.2009 (26 днів), з 01.04.2009 по 25.04.2009 (25 днів), з 01.05.2009 по 26.05.2009 (26 днів), з 01.06.2009 по 29.06.2009 (29 днів), з 01.07.2009 по 28.07.2009 (28 днів), з 01.08.2009 по 25.08.2009 (25 днів), з 01.09.2009 по 24.09.2009 (24 дні), з 01.10.2009 по 25.10.2009 (25 днів), з 01.11.2009 по 13.11.2009 (13 днів), з 15.12.2009 по 31.01.2010 (1 місяць 17 днів), з 01.02.2010 по 30.09.2010 (8 місяців), з 01.10.2010 по 31.12.2010 (2 місяці), з 01.01.2011 по 11.05.2012 (1 рік 4 місяці 11 днів).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1 (із зниженням віку). Наявність стажу роботи за Списком №1 тривалістю 6 років 2 місяці і 2 дні надавало ОСОБА_1 право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 при досягненні 54-річного віку, якого він ще досягнув 06.08.2020. Отже, з 11.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Таким чином, ОСОБА_1 , мав необхідний пенсійний вік - 55 років (за Законом він мав право виходу на пенсію ще у 54 роки), пільговий стаж роботи за Списком №1 - 6 років 2 місяці 19 днів (тобто понад 5 років) та страховий стаж тривалістю понад 26 років 8 місяців, з урахуванням подвоєння - понад 32 роки 8 місяців (необхідний: згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 20 років, згідно п. 1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - 23 роки).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначенні такої пенсії. Таким чином, умови призначення пільгової пенсії позивачу мають визначатися на підставі Закону № 1058, а не на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 23 роки 21 день. Крім того, у позивача відсутній підтверджений стаж на пільгових умовах по Списку №1. Згідно записів трудової книжки (5-12), позивач працював слюсарем по ремонту апаратурного обладнання та слюсарем-ремонтником на ВАТ "Калушхімремонт" у період з 28.07.1987 по 25.04.2003. Однак, зазначені записи в трудовій книжці позивача не дають можливості встановити пільговий характер роботи та чи працював позивач повний робочий день на вказаній посаді, як того вимагає п.1 ст.114 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тому, основним документом, який уточнює шкідливі умови праці і є визначальним у визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах, є уточнююча довідка з підприємства, на якому працівник працював на пільгових посадах, передбачених Списком №1. Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 30.10.1984 по 29.10.1986 (2 роки) зазначає, що даний період не враховано до страхового стажу, оскільки у даті призову наявне виправлення. За результатами розгляду даних заяв Головне управління листом від 31 серпня 2021 за № 0900-0210-8/31365 та листом від 10.09.2021 за № 0900-0210-8/33226 повідомило, що законних підстав для призначення пенсії немає, оскільки на дату звернення позивачем не було подано всіх необхідних уточнюючих довідок про пільговий стаж роботи. Підставою для призначення пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, за результатом розгляду яких пенсійний орган приймає відповідне рішення. Відтак, Головне управління не приймало рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії з підстав не врахування спірних періодів роботи з 01.02.2009 по 23.02.2009, з 01.03.2009 по 26.03.2009, з 01.04.2009 по 25.04.2009, з 01.05.2009 по 26.05.2009, з 01.06.2009 по 29.06.2009, з 01.07.2009 по 28.07.2009, з 01.08.2009 по25.08.2009, з 01.09.2009 по 24.09.2009, з 01.10.2009 по 25.10.2009, з 01.11.2009 по 13.11.2009, з 15.12.2009 по 31.01.2010, з 01.02.2010 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 11.05.2012. Отже, позовна вимога щодо зарахування до страхового стажу наведених періодів роботи є передчасною.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

16.08.2021 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Калуського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листами №0900-0210-8/31365 від 31.08.2021 та №0900-0210-8/33226 від 10.09.2021 відмовило позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з посиланням на рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 25.08.2021 та 07.09.2021. Згідно наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 21 день. До страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 30.10.1984 по 29.10.1986, оскільки у даті призову наявне виправлення. Пільговий стаж не визначено, оскільки не надано всіх необхідних уточнюючих довідок. Враховуючи наведене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 (із зниженням пенсійного віку) відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

У пункті «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі, також - Закон №1788-XII) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Судом встановлено, що надалі Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".

Так, зокрема, згідно п.1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (після досягнення віку 60 років), зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "а" частини 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.

Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII" (надалі, також - Закон №213-VIII).

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; ..."

Проаналізувавши все вищевикладене, зокрема наведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні цього спору, суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №1, зокрема пункт "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.

Згідно статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 закріплено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки надаються лише у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 20.02.2018 (справа №234/13910/17), від 07.03.2018 (справа № 233/2084/17), від 17.04.2019 (справа №156/173/17), від 27.02.2019 (справа№423/3544/16-а), від 23.04 2019 (справа №233/247/16-а) та від 25.04.2019 (справа №159/4178/16-а), від 17.10.2019 (справа №750/2524/17), від 05.12.2019 (справа №423/1322/17), від 05.12.2019 (справа №235/805/17).

Разом з цим, п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 та п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, що діяли на період спірних періодів роботи позивача унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника- прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Як вже встановлено судом, 16.08.2021 позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, статтею 62 цього ж Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, при зверненні до відповідача, позивач надав документи, які передбачені чинним законодавством (паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, військовий квиток серії НОМЕР_1 , диплом НОМЕР_2 від 13.07.1984), у тому числі і належно оформлену трудову книжку НОМЕР_3 , записи в якій чітко підтверджують періоди роботи позивача 28.07.1987-05.05.1988 на посадах слюсар по ремонту апаратного обладнання/слюсар-ремонтник ВАТ «Калушхімремонт», 17.08.1988-25.04.2003 на посаді слюсар-ремонтник ВАТ «Калушхімремонт». Додатково надано уточнюючу довідку ВАТ «Калушхімремонт» №678 від 03.02.2004, наказ про проведення атестації робочих місць у ВАТ «Калушхімремонт» №42 від 29.08.1997 згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (отримання підтверджується розпискою-повідомленням від 16.08.2021 №8970) (а.с.29).

Листом від 31.08.2021 надано відповідь, у якій відповідач зазначає, що загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 21 день. Пільговий стаж не визначено, оскільки не надано всіх необхідних уточнюючих довідок.

Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

01.09.2021 ОСОБА_1 додано до пенсійного органу: архівні довідки від 01.09.2021 №01.7-01/1137, №01.7-01/1135, №01.7-01/1134, №01.7-01/1133, №01.7-01/1129, №01.7-01/1130, №01.7-01/1131, №01.7-01/1132, наказ про проведення атестації робочих місць у ВАТ «Калушхімремонт» №42 від 29.08.1997 (отримання підтверджується розпискою-повідомленням від 01.09.2021 №9645) (а.с.29,зворотня сторона).

Листом від 10.09.2021 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 (із зниженням пенсійного віку) відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позаяк загальний страховий стаж позивача становить 23 роки 21 день, до страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 30.10.1984 по 29.10.1986, оскільки у даті призову наявне виправлення. Пільговий стаж не визначено. До пільгового стажу не враховано період роботи у ВАТ «Калушхімремонт» з 28.07.1987 по 05.05.1988, з 17.08.1988 по 25.04.2003, позаяк не надано уточнюючої довідки згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

При цьому, Пенсійний орган не заперечував, щодо приналежності вказаних посад до переліку посад зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1. Проте зазначив про відсутність у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу за Списком № 1 з огляду на те, що періоди роботи останнього 28.07.1987 - 05.05.1988 на посаді слюсаря-ремонтника «Калушхімремонт» неможливо зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 з огляду на відсутність довідок про підтвердження наявного трудового стажу.

Вказані аргументи судом до уваги не приймаються з огляду на те, що пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637, встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З аналізу вище викладених норм можна зробити висновок, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності довідки роботодавця або ж інші докази.

Окрім того, архівні довідки від 01.09.2021 №01.7-01/1137, №01.7-01/1135, №01.7-01/1134, №01.7-01/1133, №01.7-01/1129, №01.7-01/1130, №01.7-01/1131, №01.7-01/1132 підтверджують пільговий характер роботи та відпрацьований повний робочий день на вказаній посаді, як того вимагає п.1 ст.114 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 28.07.1987 по 05.05.1988 на посаді слюсаря по ремонту апаратурного обладнання, з 17.08.1988 по 25.04.2003 на посаді слюсаря-ремонтника на ВАТ «Калушхімремонт» в особливо шкідливих цехах ВАТ «Оріана» (цех по виробництву електролітичних лугів і хлору, цех по виробництву соди каустичної діафрагмовим методом, цех по виробництву вінілхлориду, цех по виробництву поліхлорвінілової смоли (полімер хлорвінілу), цех по виробництву поліетиленполіаміну (аміни та їх сполуки), цех по виробництву отрутохімікату «Полікарбацин», цех по виробництву чотирихлористого кремнію, цех по виробництву чотирихлористого вуглецю і перхлоретилену (сполука хлору), цех по виробництву рідкого хлору, цех по виробництву хлору і каустичної соди, цех по виробництву отрутохімікату «Цинеб»), які передбачені Списком №1, роділ VIII, підроділ А.1, код КП 1080А010, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994 та Списком №1, розділ VIII, підрозділ А, код КП 8А.1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003.

Суд також зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Необхідність проведення атестації робочих місць, як і видання відповідного наказу за результатами такої атестації, введено в Україні з 22,08.1992 року, з набуттям чинності Постанови КМУ «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» №442 від 01.08.1992 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Згідно п. 4.3 вказаного Порядку, у разі підтвердження цього права за результатами і атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку | проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього порядку.

Згідно п.4.4 Порядку, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 №21-307а14.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018 у справі №227/545/17.

Державною експертизою умов праці, на звернення адвоката позивача, надано висновок №52 від 27.08.1997 про результати експертизи умов праці на робочих місцях ВАТ «Калушхімремонт» (експертиза проведена в липні-серпні 1997 року), наказ №66 від 03.06.1994 про результати проведення атестації робочих місць, наказ №10 від 17.03.1997 про результати проведення атестації робочих місць, наказ №19 від 16.04.1997 (доповнення до наказу №10 від 17.03.1997), наказ №42 від 29.08.1997 про результати атестації робочих місць, якими затверджено Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, професій, посад (а.с.23-28).

Довідкою ВАТ "Калушхімремонт" №678 від 03.02.2004 підтверджується, що посади, на яких перебував позивач у період з 28.07.1987 по 05.05.1988 та з 17.08.1988 по 25.04.2003 - слюсар по ремонту апаратурного обладнання, слюсар-ремонтник передбачені Списком № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що подана позивачем довідка №678 від 03.02.2004 не відповідає вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993. №637 суд не приймає до уваги, оскільки не є підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача наведених вище спірних періодів роботи, є необґрунтованими та безпідставними.

Тому, періоди роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Калушхімремонт» з 28.07.1987 по 05.05.1988, з 17.08.1988 по 25.04.2003 має бути враховано до його пільгового стажу, а тому позовні в цій частині є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періоду військової служби з 30.10.1984 по 29.10.1986 позивача суд вказує на наступне.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як уже зазначалося, відповідачем не враховано період проходження військової служби з 30.10.1984 по 29.10.1986, оскільки у даті призову наявне виправлення.

З цього приводу, судом встановлено наступне.

Згідно пункту 6 Порядку, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово- лікувальних установ.

При зверненні до відповідача 16.08.2021 р. та 01.09.2021 р., позивачем було подано оригінал трудової книжки, у якій міститься запис №4 на сторінках 2-3 про те, що у період з 30.10.1984 р. по 29.10.1986 р. ОСОБА_1 проходив службу у рядах Радянської Армії. Підстава внесення запису: військовий квиток №4833833 (а.с.18).

Запис, внесений у трудову книжку, повністю відповідає відомостям військового квитка № НОМЕР_4 , а саме: на сторінці 2, пункт 8, міститься запис про призвання ОСОБА_1 на строкову військову службу і направлення у військову частину 30.10.1984 р. Також, на сторінці 3, пункт 12, міститься запис про його звільнення із військової служби 29.10.1986 р. та направлення до Калуського РВК (а.с.16,зворотня сторона).

Відомості про проходження військової служби також підтверджуються обліково- послужною карткою ОСОБА_1 до військового квитка № НОМЕР_4 (а.с.17).

Таким чином, стаж військової служби позивача підтверджений належними доказами, а саме: трудовою книжкою, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи позивача, а також документами за місцем проходження служби: військовим квитком та обліково-послужною карткою ОСОБА_1 до військового квитка № НОМЕР_4 .

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , після проходження військової служби, працював на роботі, що дає право на пільгову пенсію, а право позивача на зарахування часу проходження строкової військової служби гарантоване чинним законодавством про пенсійне забезпечення, то відмова відповідача у зарахуванні військової служби в Радянській Армії до пільгового стажу є протиправною.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи у ТОВ «Оріана-Галев» та ТОВ «Фітойл»; з 20.06.2006 по 28.11.2008 (2 роки 5 місяців 9 днів), з 01.02.2009 по 23.02.2009 (23 дні), з 01.03.2009 по 26.03.2009 (26 днів), з 01.04.2009 по 25.04.2009 (25 днів), з 01.05.2009 по 26.05.2009 (26 днів), з 01.06.2009 по 29.06.2009 (29 днів), з 01.07.2009 по 28.07.2009 (28 днів), з 01.08.2009 по 25.08.2009 (25 днів), з 01.09.2009 по 24.09.2009 (24 дні), з 01.10.2009 по 25.10.2009 (25 днів), з 01.11.2009 по 13.11.2009 (13 днів), з 15.12.2009 по 31.01.2010 (1 місяць 17 днів), з 01.02.2010 по 30.09.2010 (8 місяців), з 01.10.2010 по 31.12.2010 (2 місяці), з 01.01.2011 по 11.05.2012 (1 рік 4 місяці 11 днів) суд зазаначає наступне.

Як вбачається із наданого відповідачем розрахунку загальний страховий стаж останнім визнається частково (23 роки 21 день). Розбивки по періодах пенсійний орган не проводить. Згідно записів трудової книжки №15-20, ОСОБА_1 працював у 1) ТзОВ «Оріана Галев»: з 20.06.2006 - прийнятий на роботу слюсарем ремонтником (зайнятим на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного устаткування) 4 розряду в цех з виробництва хімічної продукції (наказ 18-к від 20.06.2006); з 03.07.2006 - переведений газорізальником четвертого розряду в цех з виробництва хімічної продукції (наказ 23-к від 03.07.2006); з 02.07.2007 - переведений газорізальником (зайнятим на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного устаткування) 5 розряду в цех з виробництва хімічної продукції (наказ 61-к від 02.07.2007); 28.11.2008 - звільнений з роботи за згодою сторін (наказ №43 від 28.11.2008); 2) ТОВ «Фітойл»: з 01.12.2008 - прийнятий на роботу газорізальником (зайнятим на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного устаткування) по п`ятому розряду на виробництво екохімпродукції (наказ №5 від 01.12.2008); 11.05.2012 - звільнений з роботи за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №3-к від 11.05.2012) (а.с.19).

Суд також наголошує, що усі періоди роботи позивача відображені в трудовій книжці, записи оформлені у відповідності до вимог Інструкції №58, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про спірні періоди роботи позивача.

Відповідач у відзиві зазначив, що позовна вимога, про зобов`язання зарахувати до страхового стажу наведені вище періоди роботи є передчасною. Головне управління не приймало рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії з підстав не врахування спірних періодів роботи. Додатково вказав, що період з 20.06.2006 по 28.11.2008 враховано до стажу позивача, а саме 2 роки 1 місяць 15 днів. Позаяк, даний період становить - 2 роки 5 місяців 9 днів.

Однак, як встановлено судом та обчислено позивачем, розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 становить 26 років 8 місяців 26 днів. Як вбачається із розрахунку відповідача, окремі періоди не враховано частково або вцілому, що і є прямим порушенням законного права позивача щодо зарахування до загального страхового стажу спірних періодів, що мають своє відображення у трудовій книжці. Жодних спростувань з цього приводу відповідачем на надано.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи у ТОВ «Оріана-Галев» та ТОВ «Фітойл»; з 20.06.2006 по 28.11.2008 (2 роки 5 місяців 9 днів), з 01.02.2009 по 23.02.2009 (23 дні), з 01.03.2009 по 26.03.2009 (26 днів), з 01.04.2009 по 25.04.2009 (25 днів), з 01.05.2009 по 26.05.2009 (26 днів), з 01.06.2009 по 29.06.2009 (29 днів), з 01.07.2009 по 28.07.2009 (28 днів), з 01.08.2009 по 25.08.2009 (25 днів), з 01.09.2009 по 24.09.2009 (24 дні), з 01.10.2009 по 25.10.2009 (25 днів), з 01.11.2009 по 13.11.2009 (13 днів), з 15.12.2009 по 31.01.2010 (1 місяць 17 днів), з 01.02.2010 по 30.09.2010 (8 місяців), з 01.10.2010 по 31.12.2010 (2 місяці), з 01.01.2011 по 11.05.2012 (1 рік 4 місяці 11 днів).

Зважаючи на вищевикладене, наявний у позивача страховий та пільговий стаж роботи відповідає всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні такої пенсії є протиправними.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

При цьому, пенсія за віком, згідно ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначається з дня звернення за пенсією.

Отже, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком по Списку №1 з 16.08.2021.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову в призначенні пенсії, зобов`язання призначити пенсію підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією за №58307866 від 21.09.2021, підтвердив сплату судового збору на суму 908,00 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №1028 від 16.08.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) з 16.08.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (із зниженням пенсійного віку) відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періоди роботи слюсарем по ремонту апаратурного обладнання, слюсарем-ремонтником у ВАТ «Калушхімремонт» в цехах з особливо шкідливими умовами праці на ВАТ «Оріана» тривалістю 6 років 2 місяці 2 дні, враховуючи до страхового стажу: період проходження військової служби з 30.10.1984 по 29.10.1986 (2 роки), а також періоди роботи у ТОВ «Оріана-Галев» та ТОВ «Фітойл»; з 20.06.2006 по 28.11.2008 (2 роки 5 місяців 9 днів), з 01.02.2009 по 23.02.2009 (23 дні), з 01.03.2009 по 26.03.2009 (26 днів), з 01.04.2009 по 25.04.2009 (25 днів), з 01.05.2009 по 26.05.2009 (26 днів), з 01.06.2009 по 29.06.2009 (29 днів), з 01.07.2009 по 28.07.2009 (28 днів), з 01.08.2009 по 25.08.2009 (25 днів), з 01.09.2009 по 24.09.2009 (24 дні), з 01.10.2009 по 25.10.2009 (25 днів), з 01.11.2009 по 13.11.2009 (13 днів), з 15.12.2009 по 31.01.2010 (1 місяць 17 днів), з 01.02.2010 по 30.09.2010 (8 місяців), з 01.10.2010 по 31.12.2010 (2 місяці), з 01.01.2011 по 11.05.2012 (1 рік 4 місяці 11 днів).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.