Рішення № 102480340, 10.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2022 року Справа № 280/12989/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Дениса Олеговича (04073, м.Київ, вулиця Кирилівська, 172, оф. 65)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфименко Дениса Олеговича (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (далі – третя особа), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменко Дениса Олеговича від 16 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63936143.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи ч. 2 ст. 24, ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та зауважує, що на дату відкриття виконавчого провадження відповідачем, позивач проживав (та фактично перебував) у м. Запоріжжя, що очевидно знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, де він має приймати до виконання виконавчі документи. Крім того, наголошує, що не має у власності жодного майна, місцезнаходження якого розташовується у м. Київ, що підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №287960719 від 02.12.2021. Таким чином, вважає, що у приватного виконавця Єфіменко Д.О. не було жодних законних підстав для прийняття виконавчого документа, поданого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та підстав для подальшого відкриття виконавчого провадження №63936143 зі стягнення грошових коштів з позивача, оскільки виконавчий документ був пред`явлений відповідачу не за місцем виконання та не в межах його виконавчого округу. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 10.01.2022 надійшли матеріали виконавчого провадження та відзив в якому відповідач зазначив, що про початок виконавчого провадження боржник повідомляється за адресою зазначеною у виконавчому документі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Пояснення на позовну заяву не надано.

Ухвалою суду від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 06.01.2022.

Ухвалою суду від 06.01.2022 відкладено судове засідання на 10.01.2022.

Від представника позивача 10.01.2022 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов просить задовольнити.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення виготовлене в межах десятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 287 КАС України.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачем укладено із ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", кредитний договір № АG0622844 від 24.07.2018, заборгованість за яким складає 12736,00 грн.

25.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №50377.

15.12.2020 стягувач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" звернулося до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису №50377 від 25.09.2020.

16.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменко Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63936143 з примусового виконання виконавчого напису №50377 від 25.09.2020 про стягнення з позивача на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ"» заборгованості у розмірі 13736,00 грн.

Доказів своєчасного направлення позивачу оскаржуваної постанови, суду надано не було.

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам які склалися суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами 1, 2 статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

У частині 1 статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, а саме: у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно із приписами частини 4 статті 4 Закону №1404-VIIІ, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу (абзац 2 частини 1 статті 19 Закону №1404-VIII).

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (частина 2 статті 24 Закону №1404-VIIІ).

На підставі частини 1 статті 28 Закону №1404-VIIІ, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Отже, примусове виконання рішень здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема й на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами 1, 2 статті 22 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) встановлено, що про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 25 вказаного Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частиною 2 статті 25 Закону №1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Тому, відповідач має право здійснювати дії щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі і щодо відкриття виконавчого провадження, при умові, що місце знаходження майна боржника або місцем реєстрації боржника є м. Київ.

Натомість, суд встановив, що місцем реєстрації позивача на даний час: АДРЕСА_2 . Довідка від 15.12.2021 б/н яка була долучена позивачем до матеріалів справи з місця роботи, свідчить про те, що позивач з 15.12.2014 по теперішній час працює у Запорізькій обласній клінічній лікарні.

Таким чином, оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, як і відсутне будь-яке майно позивача в межах виконачвого округу відповідача, відповідно і не було повноважень у відповідача щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №50377 від 25.09.2020.

Відповідачем та третьою особою не спростовано твердження позивача щодо відсутності будь-якого майна, у тому числі на рахунках та невірного зазначення у оскаржуваній постанові адреси проживання боржника.

Будь-які фактичні дані, які б підтверджували, що місце виконання виконавчого документа - виконавчого напису №50377 від 25.09.2020 знаходиться саме в межах м. Київ, у якій розташований виконавчий округ приватного виконавця Єфіменко Д.О. відсутні.

При цьому, вказана у заяві стягувача, кредитному договорі та виконавчому написі нотаріуса №50377 від 25.09.2020 інформація про проживання боржника на час їх вчинення у АДРЕСА_3 не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у м. Києві без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання (перебування) боржника у м. Києві на час відкриття виконавчого провадження. При цьому слід зазначити, що адреса реєстрації божника саме : АДРЕСА_4 .

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону №1404-VII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Під час судового розгляду справи відповідач не надав доказів виконання ним вимог частини 5 статті 24 Закону №1404-VII щодо з`ясування з достовірних джерел інформації про місце проживання боржника у відповідному виконавчому окрузі.

Так, згідно з пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIIІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Тобто, Законом №1404-VIIІ саме на виконавця покладено обов`язок встановити чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконанням, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1404-VIIІ.

Таким чином, питання з`ясування місця проживання боржника та/або місця розташування його майна передує відкриттю виконавчого провадження та має вирішальне значення для вирішення питання про те, чи дотримано порядок пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Інформація щодо місця проживання може бути встановлена різними шляхами, зокрема на підставі документів, які подані стягувачем разом із виконавчим документом.

Відповідно до положень закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Статтею 3 закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач на час відкриття виконавчого провадження має зареєстроване місце проживання або проживає у місті Київ. Доказів протилежного відповідачем суду не надано та не наведено.

Оскільки виконавчий документ приймався відповідачем до виконання не за місцем проживання боржника чи знаходження його майна, суд дійшов висновку про відсутність у приватного виконавця правових підстав для відкриття виконавчого провадження.

За встановлених судом обставин приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи оскаржену постанову відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та Закону №1404-VII, тому таку слід визнати протиправною та скасувати, задовольнивши позов повністю.

Відповідно до приписів 1 першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Дениса Олеговича (04073, м.Київ, вулиця Кирилівська, 172, оф. 65), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8)- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменко Дениса Олеговича від 16 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63936143.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфименко Дениса Олеговича (04073, м.Київ, вулиця Кирилівська, 172, оф. 65) сплачену за подання позовної заяви суму судового збору у розмірі 908,40 грн. (дев`ятсот вісім гривень 40 копійок) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 10.01.2022.

Суддя О.В. Конишева