Рішення № 102480303, 10.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2022 року Справа № 280/10368/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.02.2020 №Ф-105307-56У на суму 29293,44 грн. та від 16.11.2020 № Ф-105307-56У на суму 6295,30 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.11.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані вимоги є протиправними та такими, які прийняті в супереч приписів чинного законодавства України. Вказує, що з моменту реєстрації ФОП практично не здійснював підприємницьку діяльність, податкову звітність про отримання доходів не подавав. Після набрання 01.07.2004 року чинності Законом № 755-VІ позивач автоматично не набув статусу фізичної особи-підприємця в розумінні положень цього закону, оскільки не вчинив передбачених ним дій для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. Вважає, що вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-105307-56У на суму 29293,44 грн. та від 16.11.2020 № Ф-105307-56У на суму 6295,30 грн. суперечать податковому законодавству, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. В позові просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив надавши до суду відзив (вх. 72077 від 07.12.2021). В обґрунтування заперечень послався на те, що позивач знаходився на обліку як фізична особа підприємець, що у зв`язку із змінами до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які набули чинності з 01.01.2017, платник єдиного внеску, зокрема і фізична особа підприємець, зобов`язані сплачувати єдиний внесок не залежно від того чи отримано такими особами доходів протягом звітного періоду. Відповідач вважає, що ним правомірно починаючи з 01.01.2017 по дату виставлення спірних вимог нараховувався позивачу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який позивачем у встановлений строк не сплачено. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 14.02.2020 контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-105307-56 У, якою позивача зобов`язано сплати недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн.

Окрім того, 16.11.2020 контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-105307-56 У, якою позивача зобов`язано сплати недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 6295,30 грн.

Сума недоїмки відповідачем визначена за 2018, 2019 та 1-3 квартал 2020 років.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на день розгляду справи наявні відомості стосовно ФОП ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації 03.05.1992

Також, наявний запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням 24.09.2021, номер запису: 2001010060002031911.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовною заявою.

Стосовно строку звернення до суду.

У зв`язку з тим, що позивач оскаржувані податкові вимоги не отримував, що підтверджено наданим представником відповідача поясненнями, оскільки спірна вимога повернулась до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання, а позивач дізнався про неї лише з 20.08.2021 після отримання конверту на поштовому відділенні (копія конверту додається), суд вважає за необхідне визначити причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом поважними та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 8 липня 2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За правилами пункту 2 частини1 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, єдиний соціальний внесок повинні сплачувати, зокрема фізичні особи-підприємці.

Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV, який набув чинності з 1 липня 2004 року, (в редакції, чинній станом на 31 березня 2005 року (далі - Закон № 755) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з частини 1 статті 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону № 755 для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі - заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 755 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 46 Закону № 755 встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, державна реєстрація засвідчує не тільки факт припинення статусу підприємця, але і його набуття. Позивач після початку дії Єдиного державного реєстру вчинив дії щодо набуття статусу фізичної особи-підприємця лише 24.09.2021.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 755 Державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Як вже зазначалось, позивач звернулась до державного реєстратора 24.09.2021, а тому станом на дату визначення недоїмки у спірному рішенні мав свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, видане у 1992 році і свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка, як передбачено Законом № 755 не отримував.

Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" від 01 липня 2010 року № 2390 (далі - Закон № 2390):

- процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. (п. 2)

- усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. (п. 3)

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Закон № 2390 набув чинності 3 березня 2011 року, а тому з 3 березня 2012 року свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, видане позивачу у 1992 році, є недійсним. Відсутність у позивача чинного свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності у сукупності із відсутністю запису про неї у ЄДР як про особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, виключає на переконання суду можливість нарахування відповідачем, за 2018 - 2019 роки та 1- 3 квартал 2020 року заборгованості із сплати єдиного соціального внеску.

Формально позивач не виконав приписи Законі № 755 та № 2390 щодо отримання свідоцтва єдиного зразка та внесення відомостей у ЄДР, проте у суду немає жодних підстав для сумнівів у тому, що позивач з 2004 року не здійснює підприємницьку діяльність і добросовісно помилялась, вважаючи, що припинив останню. Суд також враховує і вважає, що відповідач теж повинен був врахувати, що обставини припинення позивачем підприємницької діяльності виникли в момент набрання чинності новим законодавством, яке регулювало питання реєстрації фізичних осіб, як суб`єктів підприємницької діяльності, а тому невчинення всіх дій для остаточного позбавлення такого статусу не може бути підставою для нарахування у 2020 році недоїмки з єдиного соціального внеску.

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 02.09.2019 позивача було внесено як фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (номер запису: 21010170000031911) з метою внесення подальших відомостей про припинення підприємницької діяльності. 24.09.2021 було внесено до реєстру відомості про припинення підприємницької діяльності позивача (Дата запису: 24.09.2021. Номер запису: 2001010060002031911, Підстава: власне рішення).

Тобто з 1 липня 2004 до 24.09.2021 позивач у ЄДР не був зареєстрованим.

Відтак, відсутність офіційного підтвердження у відповідача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

За таких обставин, у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу єдиного внеску, як фізичній особі - підприємцю та виставлення відповідної вимоги.

При ухваленні рішення у даній справі судом враховується правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 по справі №260/81/19 (Провадження №11-118апп20).

Крім того, позивач з 11.04.2011 року по 29.03.2019 року працював відповідно до трудового договору від 11.04.2011 на посаді слюсара ремонтника у ФОП ОСОБА_2 . З 01.04.2019 по теперішній час продовжує працювати у вищезазначеного підприємця. Вище зазначені обставинами підтверджуються трудовим договором від 11.04.2011, додатком №1 до трудового договору № 08031100991 від 11.04.2011, довідка від 07.10.2021 (вих. №12), трудовий договір № 0036 від 01.04.2019, довідка від 07.10.2021 (вих. №17).

Враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні всі законні підстави для винесення вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-105307-56У на суму 29293,44 грн. та від 16.11.2020 № Ф-105307-56У на суму 6295,30 грн., отже дії відповідача щодо винесення оскаржуваних вимог є протиправними, а вимоги є необґрунтованими, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 952, 00 грн.,

За таких обставин, суд приходить до висновку сплачений позивачем судовий збір в розмірі 952, 00 грн. відповідно до статті 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 134, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.02.2020 № Ф-105307-56У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 29293, 44 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.11.2020 № Ф-105307-56У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 6295, 30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 952, 00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.+

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.01.2022.

Суддя А.В. Сіпака