Рішення № 102479722, 11.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 р. Справа№200/16971/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина №9937) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до 1-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина №9937) (ідентифікаційний код 14321726, 87521, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гагаріна, 150а) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини; зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

03 грудня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що умовою для призначення одноразової грошової допомоги є наявність вислуги 10 років і більше. Позивач на день звільнення мав вислугу у календарному обчислені 7 років 07 місяців 13 днів. Відсутність достатньої вислуги років унеможливлює виплату допомоги. Зазначив, що при визначенні позивачем моральної шкоди не надано належних до допустимих доказів з приводу їх достовірності та достатності. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд визнав за можливе розглянути справи на підставі наявних матеріалів в порядку письмового провадження.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні на посаді старшого водія автомобільної групи відділення технічного забезпечення. Згідно витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22.10.2021 №642-ОС позивача звільнено у зв`язку із закінченням строку контракту, при цьому, вислуга років станом на 24.10.2021 склала: календарна – 07 років 07 місяців 13 днів, пільгова 13 років 04 місяці 24 дні, всього: 21 рік 05 місяців 07 днів.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо виплати разового грошової допомоги при звільненні, передбаченою ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач звернувся до суду.

Згідно абз.1 ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей»(далі - Порядок № 393).

За змістом правових норм абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011 та абзацу третього пункту 10 Порядку № 393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги «за наявності вислуги 10 років і більше». При цьому законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо).

Крім того, законодавець не надає визначень ні «календарної вислуги років» ні «пільгової вислуги років». Правовими нормами Порядку № 393 та Закону № 2011 законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, яка відповідно до вимог ч. 5ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.

Таким чином, у випадку звільнення з військової служби за закінченням контракту такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше, незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на то пільгових умовах). Розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Суд зауважує, що згідно наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22.10.2021 №642-ОС вислуга років позивача, з урахуванням періодів проходження служби, що обчислюються у пільговому еквіваленті, складає більше десяти років.

Отже, позивач, як військовослужбовець, який звільнений з військової служби за закінченням контракту та за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а саме за 7 повних календарних років).

Що стосується дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, то суд звертає увагу на положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 13.03.2019 в справі № 807/363/18 та від 10.05.2019 в справі № 820/5285/17.

Щодо вимоги про стягнення 20 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, яка обґрунтована тим, що позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних з необхідністю докласти зусилля для організації свого життя та родини з метою стягнення належних йому виплат, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 1-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина №9937) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 1-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина №9937) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за сім повних календарних років служби.

Зобов`язати 1-ий прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина №9937) (ідентифікаційний код 14321726, 87521, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гагаріна, 150а) нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за сім повних календарних років відповідно до вимог п.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У задоволені вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош