Рішення № 102479442, 10.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Справа № 160/20516/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене у формі листа від 24.09.2021 року № 33467-28382/М-01/8-0400/21 про відмову у перерахунку позивачу пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру позивача пенсії за віком з 01.10.2017 року, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції від 01.01.2012 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 6 850 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29.01.2012 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком (робота за списком №1). Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо розміру пенсії, на що отримав відповідь, з якої дізнався, що перерахунок пенсії було зроблено з використанням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Позивач вважає, що зменшення йому величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% стосовно пенсій, які були призначені до 01.10.2017 за раніше діючим законодавством, таким що порушує статтю 22 Конституції України в частині звуження права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що у зв`язку з набранням чинності 11.10.2017 Законом № 2148-VIII позивачу перераховано пенсію з 01.10.2017 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Застосування величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % передбачено для призначення пенсій у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 29.01.2012 року відповідно до Закону № 1058-IV. Пенсію позивачу було обчислено з коефіцієнтом страхового стажу 1, 35 %.

З 01.10.2017 позивачу була перерахована пенсія із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

30.06.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, у якій висловив прохання привести його пенсію у відповідність до законодавства, застосувавши при розрахунку розміру його пенсії величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Листом від 16.07.2021 року №23044-19273/М-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про підстави перерахунку його пенсії.

07.09.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою стосовно роз`яснення щодо розміру його пенсії та зарахованого страхового стажу.

Листом 24.09.2021 року № 33467-28382/М-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку, з огляду, зокрема на те, що оскільки у зв`язку з набранням чинності 11.10.2017 Законом № 2148-VIII позивачу правильно перераховано пенсію з 01.10.2017 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Не погоджуючись із такою відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду за цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону №1058-ІV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс= (См*Вс)/100%*12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях (з 01.10.2017 - 3764,40 грн.); Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Загальні положення щодо проведення індексації та перерахунку пенсії визначено статтею 42 Закону №1058-ІV.

11.10.2017 набув чинності Закон №2148-VIII, згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень якого установлено, що з 01.10.2017 до встановлення розміру прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений на 01.12.2017 та збільшений на 79 гривень, при призначенні та перерахунку пенсій, надбавок, підвищень, інших пенсійних виплат, встановлених законодавством, використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

У разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Також, Законом № 2148-VIII доповнено Прикінцеві положення Закону №1058-IV пунктами частини 4-3, 4-4, згідно з якими пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень;

- з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

На підставі Закону №2148-VIII органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсій пенсіонерам, яким пенсія призначена раніше, в тому числі, і позивачу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що з 01.10.2017 позивачу перерахована пенсія із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, про що прямо вказано у частині 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, і підстави для застосування коефіцієнту 1,35 % щодо позивача відсутні.

Окремо суд зазначає, що Законом №1058-ІV запроваджено в цілому нову формулу розрахунку пенсій, а не лише змінено відсотковий розмір величини оцінки одного року страхового стажу, при цьому, з одночасним підвищенням розміру середньої заробітної плати, який використовується при призначенні пенсії.

Тобто, у формулі розрахунку пенсії одні показними зменшилися, а інші збільшилися.

В якості гарантії дотримання положень статті 22 Конституції України Прикінцевим та перехідними положеннями Закону № 2148-VIII передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, розмір пенсії позивача згідно проведеного перерахунку після набрання чинності Законом №2148-VIII, в будь-якому разі не може бути меншим, ніж попередньо розрахований на підставі законодавства, що діяло раніше, що свідчить про дотримання передбачених статтею 22 Конституції України гарантії від звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Суд зазначає, що звуження змісту та обсягу існуючого права позивача на пенсію може мати місце у випадку зменшення його розміру, а не зменшення однієї зі складових формули розрахунку, яка сама по собі об`єктом гарантії статті 22 Конституції України не є.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних вимог під час розгляду звернень позивача та визначення розміру його пенсії.

Відповідно, звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача у зв`язку з проведенням осучаснення його пенсії не відбулося і не могло відбутися, оскільки в будь-якому разі позивач би отримував пенсію у розмірі, не меншому, ніж до осучаснення.

З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На відповідача, як на суб`єкт владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про не обґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна