Ухвала суду № 102479218, 10.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 січня 2022 року Справа № 160/25501/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова Ольга Володимирівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, б.26, м. Дніпро, індекс 49094, щодо:

відмови військовому пенсіонеру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахувати та виплатити основний розмір пенсії 55 відсотків грошового забезпечення, визначеного довідкою Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 23.09.2021 року №55/11/202-412 (складеної на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії), за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби) - заступник начальника головного відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 8480,00 грн., оклад за військовим званням - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років (від посадового окладу та окладу за військове звання 40%) - 3984,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (від посадового окладу, окладу за військове звання та вислугу років 21%) - 2928,24 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (від посадового окладу 15%) - 1272,00 грн., доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які співробітничають з особами залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності (від посадового окладу 10%) - 848,00 грн., надбавка військовослужбовцям підрозділів “К” (від посадового окладу та окладу за військове звання 5%) - 498,00 грн., премія (від посадового окладу 10 %) - 848,00 грн.;

зменшення розміру пенсії за вислугу років військовому пенсіонеру ОСОБА_1 , РНОКІШ НОМЕР_1 , за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;

2)зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 21910427, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, 6.26, м. Дніпро, індекс 49094:

провести перерахунок та виплату з 01 квітня 2019 року військовому пенсіонеру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , основний розмір пенсії 55 відсотків грошового забезпечення, визначеного довідкою Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 23.09.2021 року №55/11/202-412 {складеної на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії), за відповідною (аналогічною) посадою {на день звільнення із служби) заступник начальника головного відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 8480,00 грн., оклад за військовим званням - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років (від посадового окладу та окладу за військове звання 40%) - 3984,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (від посадового окладу, окладу за військове звання та вислугу років 21%) - 2928,24 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (від посадового окладу 15%) - 1272,00 грн., доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які співробітничають з особами залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності (від посадового окладу 10%) - 848,00 грн., надбавка військовослужбовцям підрозділів “К” (від посадового окладу та окладу за військове звання 5%) - 498,00 грн., премія (від посадового окладу 10 %) - 848,00 грн., з урахуванням 100 відсотків суми підвищення без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 05.03.2019 р.;

провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) військовому пенсіонеру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 05.03.2019р. з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.

Позивач звернувся із заявою про поновлення строку звернення в якій зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з листа відповідача від 15.11.2021 року №39892-32717/М-01/8-0400/21.

Крім того, зазначив, що він не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв`язку з чим не міг знати, що порушуються його права.

Як вже зазначено в ухвалі від 20.12.2021 року, 31 березня 2021 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20) ухвалив постанову, в якій застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справі про перерахунок та виплату заборгованості з пенсії. При цьому, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

У цій справі Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18).

До того ж, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Крім того, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Отже, суддя керується висновком Верховного Суду, викладеного у вказаній вище справі № 240/12017/19.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

При цьому, необхідно зазначити, що хоча постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 ухвалена у справі, що виникла з правовідносин, що стосуються соціального захисту громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, проте, Верховний Суд у вказаній справі відступав від рішень Верховного Суду в інших категоріях соціальних справ (пенсія по Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») та відповідно зробив правовий висновок стосовно строку звернення до суду у справах про перерахунок пенсії.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.. Водночас суд зауважив, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 30.01.2019р. у справі №755/10947/17, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Отже, суддя керується висновком Верховного Суду, викладеного у вказаній вище справі № 240/12017/19.

Суддя зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Як свідчать матеріали справи, позивач із даним позовом звернувся лише 10.12.2021 (дата направлення позовної заяви поштою).

Крім того, слід зазначити, що лист відповідача від 15.11.2021 року №39892-32717/М-01/8-0400/21 свідчить про те, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.09.2021 року №55/11/202-412, а не у виплаті підвищення до пенсії.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Адміністративний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Оскільки перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу, який законодавець визначив альтернативно - як день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Позивач також вказує, що він не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв`язку з чим не міг знати, що порушуються його права.

Проте, слід роз`яснити, що відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Законом, що визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, є Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 року №3460-VI із внесеними змінами (далі - Закон № 3460).

Відповідно до статті 3 цього Закону, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 7 Закону безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

3-1) надання консультацій, роз`яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок;

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Статтею 14 Закону 3460-VI визначені категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 15 цього Закону, суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Статтями 18 та 19 цього закону встановлені порядки подання та розгляду Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернень про безоплатну вторинну правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 3460 після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

Тобто Закон України «Про безоплатну правову допомогу» передбачає, що для отримання безоплатної вторинної допомоги особа повинна звернутись з відповідною заявою до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за результатами розгляду якої Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Та, за наявності підстав для надання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

Таким чином, державою забезпечено можливість певної категорії осіб отримати безоплатну первинну та вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Також, слід зазначити, що у випадку позивача, пенсія, яку позивача визначає як недоплачену, не нараховувалася позивачу, тобто не обліковується як заборгованість.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 березня 2021 року у справі №240/12017/19:

Колегія суддів звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить.

Крім того, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 виплата пенсій здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р.

Також, слід звернути увагу позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №160/3586/19, в якій зазначено:

«У зв`язку зі скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії - скасовано.

З огляду на наведене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував, що з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії».

Крім того, згідно ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з ст. 105 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

Оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов`язки, які не передбачені цим Законом.

Отже, спеціальним законом у сфері пенсійного забезпечення не передбачено обов`язковості досудового врегулювання спору перед звернення до суду за захистом своїх прав та оскарженням дій пенсійного органу, а право застрахованої особи навпаки передбачено оскаржити дії органу пенсійного фонду як у досудовому порядку, так і в судовому порядку, тобто застрахованій особі надано право вибору скористатись для захисту своїх прав досудовим або судовим порядком вирішення спору.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.02.2019 року у справі № 914/2649/17 та у постанові від 11.12.2019 року у справі № 465/4287/15 обов`язковість досудового врегулювання спору має бути прямо та чітко встановлена у законі відповідними процесуальними нормами.

Таким чином, посилання позивача на досудове врегулювання спору, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, не приймаються.

Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру виплати підвищення пенсії позивачу з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату позивачу 100% суми підвищення пенсії визначеної станом на 01 березня 2018 року (з урахуванням проведених раніше виплат) за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

У відповідності до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру виплати підвищення пенсії позивачу з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату позивачу 100% суми підвищення пенсії визначеної станом на 01 березня 2018 року (з урахуванням проведених раніше виплат) за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.293, ст.295 КАС України.

Суддя О.В. Єфанова