Ухвала суду № 102478987, 22.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 грудня 2021 року Справа №160/10784/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду на підставі ст.383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, що оформлені листом № 0400-010311-8/86039 від 29.06.2021 року, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме, призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 з 09.06.2020 року, виходячи з вислуги років -30 років 01 місяць 28 днів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року (головуючий суддя ОСОБА_2 ) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що оформлені листом № 0400-010311-8/86039 від 29.06.2021року, та полягають у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 протиправними;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років з урахуванням висновків, що викладені у рішенні суду;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 08.10.2021 року.

13.12.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду на підставі ст.383 КАС України, у якій заявник просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області вчинені на виконання рішення Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 08.09.2021 року по справі №160/10784/21, які полягають у повторній відмові у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) оформлені листом №43141-34369/Т-01/8-0400/21 від 07.12.2021 та рішенням №0406026734 від 22.11.2021 року.

В обґрунтування вказаної заяви було зазначено, що рішенням суду від 08.09.2021 року у справі № 160/10784/21 вже визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні позивачеві пенсії за вислугу років, але відповідач знову на тих самих підставах відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Тобто, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виконало рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року, по справі № 160/10784/21, та не розглянуло заяву позивача, яка надійшла разом з матеріалами Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» віл 09.04.1992 року, виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні – 30 років 01 місяць 28 днів і урахуванням висновків, що викладені у рішенні суду.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 №1211д призначено проведення повторного автоматизованого розподілу заяви у зв`язку з перебуванням судді Рябчук О.С. у тривалій відпустці, за результатами якого матеріали заяви передані на розгляд головуючому судді Юхно І.В., про що свідчить протокол від 13.12.2021.

Вирішуючи заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, суд виходить із наступного.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень також закріплено у статті 129-1 Конституції України.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

В той же час, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

У справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з вищенаведеною нормою статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Поряд із цим, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм свідчить, що КАС України передбачає такий вид судового контролю за виконанням судового рішення, як визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 вказав, що правова норма статті 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, суд зазначає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Як зазначено судом вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21, зокрема, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років з урахуванням висновків, що викладені у рішенні суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання вищевказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 22.11.2021 року №0406026734 «Про відмову в призначенні пенсії», яким розглянуто заяву ОСОБА_1 шодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

У зазначеному рішенні як на підставу для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідач посилався на те, що за даними подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про призначення пенсії за вислугу років від 09.06.2021 № 9629, ОСОБА_1 звільнений зі служби 09 липня 2018 року. Календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 16 років 03 місяці 29 днів, але відповідно до норм Закону для призначення пенсії необхідна календарна вислуга років 21 календарних років та 6 місяців і більше.

Отже, що з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 22.11.2021 року №0406026734, прийнятого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21, ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відмовлено з підстав недостатності календарної вислуги.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2021 року №0406026734 було надано ОСОБА_1 на його звернення від 08.11.2021 листом Відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про надання відповіді» від 07.12.2021 №43141-34369/Т-01/8-0400/21.

Тобто, наведені відповідачем у рішенні від 22.11.2021 року №0406026734 підставі для відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років є аналогічні тим, що були викладені в листі № 0400-010311-8/86039 від 29.06.2021року, який визнано протиправним та скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21.

Отже, суд зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21 відповідачем повторно було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з підстави недостатності календарної вислуги.

В то же час, суд наголошує, що судовим рішення, яке набрало законної сили (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.09.2021 року у справі №160/10784/21), було встановлено, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у позивача наявний необхідний вік, стаж для призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, відповідач фактично своїми діями не виконав рішення суду, чим порушив норми чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, у зв`язку з чим на підставі положень статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України, суд констатує про невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд вважає, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відмовлено з підстав недостатності календарної вислуги суперечать пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як вже було зазначено вище, згідно частини 6 статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.

Приписи частин 1, 2 статті 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

При цьому, суд акцентує увагу позивача, що листом Відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про надання відповіді» від 07.12.2021 №43141-34369/Т-01/8-0400/21 лише було направлено ОСОБА_1 на його звернення від 08.11.2021 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2021 року №0406026734. Тобто, вказаний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке прийнято на виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду по справі №160/10784/21.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем реалізовано право на звернення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21 до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (22.10.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №67191643).

Отже, на даний час органом державної виконавчої служби здійснюються заходи з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21, у зв`язку з чим суд вважає, що ефективним та достатнім способом захисту буде визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2021 року №0406026734 «Про відмову в призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з підстав недостатності календарної вислуги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду у справі №160/10784/21.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 383 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду на підставі ст.383 КАС України в адміністративній справі №160/10784/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2021 року №0406026734 «Про відмову в призначенні пенсії», прийнятого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №160/10784/21, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з підстав недостатності календарної вислуги.

Направити окрему ухвалу Пенсійному фонду України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9; код ЄДРПОУ 00035323) для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Встановити Пенсійному фонду України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9; код ЄДРПОУ 00035323) строк для наданні відповіді про вжиті заходи протягом 30 днів з дня отримання окремої ухвали.

Копію окремої ухвали надіслати до відома Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та позивачу у справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя І.В. Юхно