Рішення № 102478734, 10.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/11669/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдавто Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавто Груп» (далі - ТзОВ «Трейдавто Груп», позивач) звернулося до суду з позовом до Волинської митниці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2021/000003/1 від 22.07.2021 та картки відмови у прийнятті митної декларації № UA205140/2021/00199 від 27.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2021 позивачем, з метою митного оформлення товару «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки VOLVO, модель - FH, номер кузова 2015 року виготовлення», на митний пост «Луцьк» Волинської митниці подано митну декларацію відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України за № UA205140/2021/013122, а також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких транспортний засіб був придбаний та ввезений на територію України, вартістю 13 500,00 Євро. Проте, уповноважений орган 27.07.2021 видав картку про відмову у прийнятті митної декларації №UА205140/2021/00199 на основі рішення про коригування митної вартості № UA205140/2021/000003/1 від 22.07.2021. В результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 16 000,00 Євро. Внаслідок відмови митного органу в прийнятті митної декларації та винесення рішення про коригування митної вартості товарів позивач надлишково було сплачене до Державного бюджету України ввізне мито.

Позивач вважає картку відмови від 27.07.2021 № UА205140/2021/00199 в прийнятті митної декларації № UA 205140/2021/013122 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 № UA 205140/2021/000003/1 неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

01.07.2020 між ТзОВ «Трейдавто Груп» (покупець) та aM TRAIDING S.R.O. (продавець) укладено контракт № 02/07-20, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нові та бувші у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні, кузови нові та бувші у використанні (далі - товар). Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до пункту 3.1 контракту № 02/07-20 сторони погодили, що ціна кожної одиниці товару вказується в інвойсі, які складають невід`ємну частину контракту та формуються на умовах DAP згідно з правилами «Інкомтермс» в редакції 2010 року.

На виконання вказаного пункту контракту сторони погодили вартість товару – «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки VOLVO, модель - FH, номер кузова 2015 року виготовлення», 13 500,00 Євро.

З метою здійснення митного оформлення товару, що постачався згідно з контрактом, декларантом подано до Волинської митниці МД № UA 205140/2021/013122, у якій визначено вартість товару 13 500,00 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у вказаній МД митної вартості товарів та обраного методу її визначення, декларантом надано документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінова та вартісне обслуговування, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №5020210533 від 02.07.2021 року; сертифікат з перевезення (походження) товару №Е.5.891.671від 08.07.2021 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №02/07-20 від 01.07.2020 року; копія декларація країни відправлення № 21ВЕЕ0000056856295.

В подальшому, на вимогу Волинської митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом ТзОВ «Трейдавто Груп» 22.07.2021 додатково надано виписку механізму формування ціни на експортовані товари від 07.02.2021 і лист-відмову щодо надання додаткових пояснень та документів, роз`яснивши, що ціна визначена у рахунках-фактурах (інвойсах) включає в себе усі необхідні платежі, а тому декларант не повинен надавати ще якісь додаткові документи для підтвердження вартості страхування чи транспортування імпортованого транспортного засобу.

Позивач вважає, що оскаржувані картка відмови та рішення не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA 205140/2021/000003/1 від 22.07.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.07.2021 № UА 205140/2021/00199.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 15.11.2021 № 461/03-73-10-14 представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.

21.07.2021 для митного оформлення декларантом в інтересах ТзОВ «Трейдавто Груп» подано МД № UA 205140/2021/013122 на товар «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки VOLVO, модель - FH, номер кузова 2015 року виготовлення» та заявлено митну вартість вказаного товару на рівні 13 500,00 Євро за першим методом визначення митної вартості, а також перелік документів, визначених в графі 44 декларації.

Волинська митниця встановила, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, також в зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме:

- транспортний засіб придбано на підставі інвойсу від 02,07,2021 № 5020210533, згідно якого транспортний засіб було придбано в «aM TRAIDING S.R.O.» SLOVENIA за 13 500,00 євро. Однак, в технічному паспорті № WN796640 від 27.04.2015 в графі С зазначений власник транспортного засобу ASIKLAR1S ANTONIOS. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортною засобу. Також згідно декларацій країни відправлення №21ВЕЕ00000565з6295 від 02.07.2021 гр. 15 «Країна відправлення» свідчить про іншу країну відправлення - ВЕ (Бельгія), відмінну від товаросупровідних документів.

Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021№476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: декларацію країни відправлення Словенія; договір, угоду, контракт із третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; платіжні документи., однак декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №22/07 від 22.07.2021 року.

Оскільки подані документи у своїй сукупності не спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, вказане слугувало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а шляхом поетапного застосування митницею методів визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від UA 205140/2021/000003/1 від 22.07.2021.

Крім того, декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України, в подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД № UA205140/2021/014639 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задоволити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2021 декларант ТзОВ «Трейдавто Груп» подало до Волинської митниці МД № UA 205140/2021/013122 для здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару - сідельного тягача для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки VOLVO, модель - FH, номер кузова 2015 року виготовлення», на митний пост «Луцьк». При цьому, митна вартість товару була визначена за першим методом у сумі 86 492,88 грн., що становить 13 500,00 Євро.

На підтвердження заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №5020210533 від 02.07.2021 року; сертифікат з перевезення (походження) товару №Е.5.891.671від 08.07.2021 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №02/07-20 від 01.07.2020 року; копія декларація країни відправлення № 21ВЕЕ0000056856295.

Волинська митниця встановила, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також подані документи містять розбіжності, а саме:

- транспортний засіб придбано на підставі інвойсу від 02,07,2021 № 5020210533, згідно якої транспортний засіб було придбано в «aM TRAIDING S.R.O.» SLOVENIA за 13 500,00 євро. Однак, в технічному паспорті № НОМЕР_1 від 27.04.2015 в графі С зазначений власник транспортного засобу ASIKLAR1S ANTONIOS. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявления до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортною засобу. Також згідно декларацій країни відправлення №21ВЕЕ00000565з6295 від 02.07.2021 гр. 15 «Країна відправлення» свідчить про іншу країну відправлення - ВЕ (Бельгія), відмінну від товаросупровідних документів.

Відповідно до вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021№476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: декларацію країни відправлення Словенія; договір, угоду, контракт із третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; платіжні документи., однак декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №22/07 від 22.07.2021, вказавши, що ціна визначена у рахунках-фактурах (інвойсах) включає в себе усі необхідні платежі, а тому декларант не повинен надавати ще якісь додаткові документи для підтвердження вартості страхування чи транспортування імпортованого транспортного засобу.

Оскільки подані документи у своїй сукупності не спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, вказане слугувало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а шляхом поетапного застосування митницею методів визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від UA 205140/2021/000003/1 від 22.07.2021, де згідно з графою 30 вказаного рішення були виявлені наступні порушення: - транспортний засіб придбано на підставі Інвойсу від 02.07.2021 № 5020210533, згідно якої транспортний засіб було придбано «AM TRAIDING S.R.O.» SLOVENIA за 13 500 Євро, однак, в технічному паспорті № WN796640 від 27.04.2015 в графі С зазначений власник транспортного засобу AS1KLARIS ANTONIOS; - згідно декларації країни відправлення №21ВЕЕ0000056856295 від 02.07.2021 гр 15 «Країна відправлення» свідчить про іншу країну відправлення – BE (Бельгія), відмінну від товаросупровідних документів, а також було визначено митну вартість транспортного засобу в розмірі 16 000,00 Євро (замість 13 500,00 Євро, що була заявлена декларантом).

Крім того, 27.07.2021 Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205140/2021/00199. Як зазначено у вказаній картці відмови, Волинська митниця відмовила у прийнятті митної декларації або документа, що її змінює з таких причин: у зв`язку з прийняттям рішення щодо коригування митної вартості товарів № 205140/2021/000003/1 від 22.07.2021. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості у відповідность до рішення про визначення митної вартості від 22.07.2021 № 205140/2021/000003/1.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний транспортний засіб було випущено у вільний обіг за МД № UA 205140/2021/014639 від 22.07.2021.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Крім того, згідно із частинами першою, другою, шостою статті 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частин восьмої - десятої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

За правилами частин одинадцятої - дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта, зокрема, у зв`язку з тим, що документи, які були подані разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості транспортного засобу, містять розбіжності щодо власника транспортного засобу та продавця.

Щодо розбіжностей декларацій країни відправлення №21ВЕЕ00000565з6295 від 02.07.2021 та інших товаросупровідних документів, на переконання суду, зазначена обставина не повинна викликати у Волинської митниці сумнівів при проведенні митного оформлення, оскільки у наданій декларації всі числові значення митної вартості узгоджуються з іншими товаросупровідними документи, відомості про відправника та отримувача відповідають саме цій зовнішньоекономічній операції.

Разом з тим, на думку суду, у відповідача були правові підстави (в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України) запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару, та вважає, що виявлені розбіжності не можуть впливати на митну вартість спірного транспортного засобу та не можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як встановлено під час судового розгляду справи, декларант на вимогу митниці надав додаткові документи, які разом із документами, поданими до митного оформлення з МД від 21.07.2021 № UA 205140/2021/013122, є об`єктивно такими, що підтверджують заявлену митну вартість спірного автомобіля.

Так, зокрема, декларантом для підтвердження митної вартості автомобіля були надані сертифікат з перевезення (походження) товару №Е.5.891.671 від 08.07.2021 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №02/07-20 від 01.07.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) №5020210533 від 02.07.2021 року, копія декларація країни відправлення № 21ВЕЕ0000056856295, виписку формування ціни на експортовані товари від 02.07.2021, у яких вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 13 500,00 Євро.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено, чому вказані вище документи, подані до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Суд звертає увагу, що зазначені вище документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

Суд також враховує, що згідно із умовами контракту № 02/07-20 від 01.07.2020, укладеного між ТзОВ «Трейдавто Груп» та аM TRAIDING S.R.O., саме ст. 4 Умови розрахунку розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати. Тобто, на момент митного оформлення спірного транспортного засобу строк оплати не настав, а тому документи, що підтверджують оплату товару, не могли бути подані до митного оформлення.

Разом з тим, суду була надане платіжне доручення АТ «Перший Український міжнародний банк» від 03.12.2021 № 223, якою підтверджено перерахування 03.12.2021 коштів з поточного рахунку ТзОВ «Трейдавто Груп» у загальному розмірі 13 500,00 Євро як оплата за вказаним вище контрактом на користь аM TRAIDING S.R.O.

При вирішенні спору суд враховує приписи пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів вартість спірного транспортного засобу в сумі 13 500,00 Євро, яка вказана у поданих до митного оформлення документах, оскільки автомобіль є 2015 року випуску та вже був у використанні. При цьому, відповідач не надав звіту про оцінку транспортного засобу чи експертного висновку, які б спростували таку оцінку.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного транспортного засобу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі оскаржувана картка відмови є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2021/000003/1 від 22.07.2021 та картки відмови у прийнятті митної декларації №UA205140/2021/00199 від 27.07.2021 належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі Баришевський проти України, заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі Двойних проти України, заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі Меріт проти України, заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем додано копії договору про надання правничої допомоги від 29.08.2019, рахунка-фактури від 13.10.2021 №1-000000316, виданого адвокатом Крючковим В.О., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-000000316 на суму 8 000,00 грн; квитанції від 18.10.2021 про оплату ТзОВ «Трейдавто Груп» за надання правової допомоги коштів в сумі 8 000,00 грн та попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-000000316, виконавцем було виконано такі роботи (надано послуги) загальною вартістю 8 000,00 грн: ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205140/2021/000003/1 від 22.07.2021, карткою відмови, товаросупровідними документами; пошук інформації в мережі інтернет щодо контрагента та учасників зовнішньоекономічної операції; юридичний прогноз справи; детальний аналіз та вивчення обставин справи; складення стратегії представництва у суді; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; складання та подання позовної заяви; участь у судових засіданнях щодо розгляду справи.

Слід, зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

При цьому, представник відповідача Клекоцюк Р. у відзиві заперечив щодо співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі було рішення про коригування митної вартості, яке складені за наслідками митного декларування товарів по одному і тому ж договорі та із одним і тим же контрагентом та провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що згідно з платіжним дорученням від 18.10.2021 № 403 позивач сплатив судовий збір у сумі 4 540,00 грн.

З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4 540,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 № UA205140/2021/000003/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.07.2021 № UA 205140/2021/00199.

Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдавто Груп» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавто Груп» (43025; Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, буд. 15; код ЄДРПОУ 43028919).

Відповідач: Волинська митниця (44350; Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 3; код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя С.Ф. Костюкевич