Рішення № 102476060, 28.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7989/20

Провадження № 2/201/658/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника позивачки - адвоката Самойленко Т.В.

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Хандоги В.В.,

представника третьої особи - Якимчук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю,

за зустрічним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2020р. ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю (а.с. 2 - 5 т. 1).

Ухвалою суду ОСОБА_3 від 08.09.2020р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 49 т. 1).

08.10.2020р. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком (а.с. 64 - 68 т. 1), який ухвалою суду від 21.10.20210р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, об`єднано в одне провадження разом із первісним позовом (а.с. 135 т. 1).

Ухвалою суду від 21.10.2020р. за клопотанням позивачки залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Управління - службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Дніпрі ради. Зобов`язано Управління - службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Дніпрі ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи: зобов`язано Управління - службу у справах дітей Соборної районної в місті Дніпрі ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (а.с. 36 т. 1).

Ухвалою судді від 03.02.2021р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання позивачки ОСОБА_2 забезпечити малолітній дитині ОСОБА_5 відвідування школи, зобов`язання забезпечити можливість безперешкодного спілкування дитини з її батьком, (а.с. 212 - 214 т. 1).

Підготовче засідання у справи закрите 20.04.2021р. і справу призначено до розгляду по суті (а.с. 23 т. 2). У зв`язку із тим, що позивачка не з`являлася у підготовче засідання, з`явилася лише коли суд визнав її явку обов`язковою, судом були прийняті де-які докази, які надавала позивачка в судовому засіданні, виходячи виключно з інтересів дитини з метою об`єктивного і всебічного розгляду справи, що відображено у журналах судових щасідань.

Ухвалою судді від 12.07.2021р. відмовлено у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення перебуванні дитини ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 112 - 113 т. 2).

Ухвалою суду від 09.09.2021р. за заявами сторін забезпечені позови. Забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності соціального дитячого психолога та соціального педагога Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради без присутності батька ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб, тривалістю дві години у період з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. тричі на два тижні, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити явку дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_2 до соціального дитячого психолога та соціального педагога Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.

Забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності соціального дитячого психолога та соціального педагога Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради без присутності матері ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, тривалістю дві години у період з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. тричі на два тижні, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Встановлений графік зустрічей таким чином (перший тиждень - 2 зустрічі з матір`ю, наступний тиждень - 1 зустріч з батьком, 1 зустріч з матір`ю, наступний тиждень - 2 зустрічі з батьком, наступний тиждень - 2 зустрічі з матір`ю, і так далі) з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Зобов`язано Комунальний заклад «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» надати суду у строк до 12 листопада 2021 року висновки соціального дитячого психолога і соціального педагога щодо дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких встановити особисту прихильність дитини до кожного з батьків.

Встановлено контроль за виконанням указаної ухвали суду (а.с. 47 - 52 т. 3).

Ухвалою суду від 06.12.2021р. за заявою позивачки забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 , без присутності батька ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб, кожного вівторка та четверга з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та кожної суботи з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_2 у встановлений судом графік побачень (а.с. 10 - 114 т. 3).

Ухвалою суду від 06.12.2021р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про призначення судової психологічної експертизи стосвоно психологічного стану дитини, прихильності дитини до батьків та з інших питань (а.с. 103-104, 106 -107 т. 3).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що сторони з 2007 року до 2012 року проживали разом однією сім`єю, з 31.03.2012р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб зареєстрований за місяць до народження дитини - ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина народжена від екстракорпорального запліднення, народилася на 24-му тижні вагітності (задовго до встановленого терміну народження) з масою тіла 640г, з оцінкою за шкалою Апгар на 1/5 хв. 7/7, перебувала у важкому стані через ДН3 неврологічної симптоматики на фоні морфо-функціональної незрілості з діагнозом: ранній неонатальний сепсис, Інтерстициальна емфізема. Знаходилася під наглядом лікарів від народження і тільки 26.09.2012р. виписана з клініки.

Колишній чоловік зловживав спиртними напоями, погрожував. У 2015 році позивачка зверталася із позовом про розірвання шлюбу, однак відкликала заяву. У подальшому рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2019р . по справі № 200/14410/19 шлюб розірвано.

Дитина має затримка у фізичному і розумовому розвитку, потребує постійних реабілітаційних заходів, позивачка виконувала рекомендацій лікарів і реабілітологів, завдяки чому дитина стала на ноги.

Відповідач з самого народження не цікавився дитиною, не приймав участі у її вихованні, не проводив з нею час, не приділяв уваги, позбавляв її спілкування з іншими дітьми. Коли залишався з донькою це закінчувалось негативним емоційним станом дитини, дитина плакала, не бажала залишатись з батьком. Відповідач не вміє і не має бажання налогоджувати контакт з донькою. Неодноразово піднімав руку на дитину, штовхав її, коли вона йому заважала чи наслухалася його, що підтверджується фотографією. Лише батьки відповідача приймали участь у житті дитини, сплачували за курси реабілітації. Позивач не могла працювати, оскільки була постійно з донькою, адже з її діагнозом не можливо було віддати дитину в дитячий садочок до п`яти з половиною років.

Знаючи наміри про розлучення, 21.09.2019р. відповідач не пустив позивачку додому, змінив замки, залишив її і дитину без грошей, особистих речей і місця проживання. Позивачка зняла квартиру, її батьки і подруги допомогли з речами, вона забрала доньку у батьків відповідача.

Дитина відвідувала приватну школу № 5. На початку учбового року батько вирішив, що освіта донці у цій школі не підходить, написав заяву про повернення передплати за півріччя, залишок був повернутий. Відповідач не потурбувався про переведення дитини до іншої школи, не попередив про це. Щоб не травмувати психіку дитини директор школи № 5 запропонувала безкоштовно продовжити навчання, на що позивачка погодилася. На випадок припинення навчання у приватній школі, дитина пройшла спеціальну комісію за для переведення на безоплатне навчання в спеціальному закладі з урахуванням її стану здоров`я. Тим часом відповідач звернувся до органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Дніпрі ради із заявою про визначення місця проживання дитини з батьком.

Зазначила, що згідно із рекомендацією невролога дитині не слід змінювати звичний образ життя, це може негативно вплинути на її здоров`я. Лікарями клініки КЗ «ДСКМЦМД ім.проф.М. Ф.Руднєва» ДОР надали позивачці характеристику як турботливої матері. Психолог, з якою працювала ОСОБА_5, надала рекомендації про те, що доньці важливо залишатись із матір`ю. Лікар загальної практики сімейної медицини просив прийняти до уваги, що ОСОБА_5 не рекомендовано змінювати місце проживання та звичний спосіб життя з мамою .

Органом опіки і піклування прийняте рішення, яким визначено місце проживання дитини перший та другий тижні - з батьком, а третій та четвертий - з матір`ю строком на 6 місяців. Рішення виконувалось лише позивачкою. Два тижні дитина проживала з нею, а інші два тижні проживала у батьків відповідача. Коли ОСОБА_5 проживала у батьків відповідача, позивачку обмежували у спілкуванні із дитиною, на телефонні дзвінки не відповідали, телефон ОСОБА_5 був вимкнений. Коли дитина проживала з нею, відповідач і його батьки не цікавилися дитиною.

Проживання доньки два тижні з позивачкою і два тижні у бабусі та дідуся негативно вплинуло на психоемоційний стан дитини, дитина деградувала. Батьки відповідача формують негативне ставлення дитини до матері. Як повідомляла дитина, виказують висловлення з приводу незадовільного матеріального становища позивачки. Вважала, що гіперопіка бабусі ОСОБА_9 зводить нанівець намагання позивачки розвинути дитину, бабуся все робить за доньку, у вісім років катає дитину на колясці.

27.07.2020р. відповідач забрав доньку і не повернув. Донька проживає з батьками відповідача, а батько не приймає участі у її житті. Позивачці дитину не віддають, батьки відповідача впливають на ситуацію, диктують вимоги з приводу участі матері у житті доньки. У серпні 2020 року сторони звернулися до органу опіки і піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради із заявою про визначення місця проживання дитини. Керівництво органу опіки і піклування здійснювало тиск на позивачку, начальник управління наполягав, щоб позивачка надала дозвіл на виїзд дитини за кордон, не розуміючи ризики захворювання у зв`язку із пандемією.

Позивачка вважали, що дитина має жити із нею, оскільки у них тісний зв`язок, у дитини склався свій уклад життя, дитина розвивається, вчиться бути самостійною, проживання з матір`ю відповідає інтересам доньки. Позивачка працює, може забезпечувати дитину всім необхідним. Перебування ОСОБА_5 у батька з її діагнозом негативно впливає на її виховання і стан здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, просила визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав. 08.10.2020р. надав відзив на позовну заяву і звернувся із зустрічним позовом (а.с. 74 - 83 т. 1) про визначення місця проживання із батьком, у яких не погодився із доводами позивачки про те, що лише вона займається вихованням дитини, а відповідач зловживає спиртними напоями, оскільки доказів тому немає. Також не погодився із твердженням позивачки про те, що запліднення не відбувалося з його вини, рішення про процедуру ЕКЗ було спільним, відповідач сплатив за процедуру ЕКЗ у клініці «Надія Київ», після якої позивачка завагітніла. Дитина народилася недоношеною, на її виживання не було гарантій. Саме батько прийняв рішення про залишення дитини, сплачував за лікування. Позивачка не займалася реабілітацією дитині, не відвідувала невропатолога, не дивлячись на наполягання матері відповідача, стверджувала, що динна не має захворювань.

Сторони після народження дитини жили з батьками відповідача, які створили комфортні умови для проживання і догляду за дитиною. Після народження відповідач купав дитину, ставив клізми, змінював памперси, оскільки позивачка боялася це робити. До лікарів їздили, як правило, разом, він завжди брав участь у консультаціях з лікарями. Відповідач працював, утримувати дитину і позивачку, остання доглядала за дитиною. Позивачка ніколи не працювала, трудова книжка у неї з`явилась восени 2019 року (у 37 років). Однак, через деякий час позивачка відмовилася жити у батьків, повернулась на своє колишнє місце проживання.

Через власну недбалість позивачка не догледіла за дитиною, внаслідок чого дитина отримала травму голови і у неї виникла прогресуюча косоокість, але після того до лікарів не звернулася. Відповідач і його батьки організували діагностику і лікування дитини в Ізраїлі, дитині була проведена успішна операція на очах. Відповідач і його батьки оплатили за хірургічну операцію. Був поставлений діагноз: атоксія та МРТ-нерозвинутий мозочок та інфаркт (інсульт) головного мозку (внаслідок травми голови). Документи з цим діагнозом знаходяться у позивачки, вона не надала до суду. Після проведення операції в Ізраїлі, місцевим лікарем призначене було лікування для покращення роботи мозку. Проте у дитини знову розвивалася косоокість.

Позивачка з перших днів життя дитини її належним чином не годувала, коли та просила їсти, говорила, що дитина ожиріє. Перебуваючи у відповідача і його батьків, дитина харчується по 5-6 разів на день. Весь одяг та іграшки купляв відповідач і його мати. Остання дуже любить дитину. ОСОБА_5 дуче багато часу проводила з батьками відповідача (три дні кожного тижня, на свята, коли батьки відповідача були у відпустці), ніколи не захотіла їхати від бабусі з дідусем до матері.

Мати відповідача ОСОБА_9 наполягла на проведенні реабілітації дитини у МЦ «Міжнародна реабілітаційна клініка ОСОБА_10» (Львів, Трускавець). Батько оплатив за перельоти, перебування в клініці, частину витрат понесли батьки відповідача. Бабуся і дідусь їздили разом з дитиною на реабілітацію. Позивачка водила дитину на процедури. Клініку ОСОБА_10 відвідували кожні півроку, хоча позивачка не мала бажання їхати в клініку. Востаннє восени 2018 року відмовилася їхати. У подальшому всі витрати на реабілітацію дитини, відпочинок за кордоном дитини і матері здійснював відповідач і його батьки.

Відповідач і його мати регулярно вказували позивачці на необхідність відвідування дитиною дитячого садку. Проте позивачці жоден дитячий садок не підійшов. У сім років дитина пішла до школи, не дивлячись на пораду психолога «Європейські гімназії» ще рік поводити дитину до дитячого садка.

Дитина почала ходити у Приватну середню загальноосвітню школу № 5, директор якої погодилась взяти дитину. За навчання сплачував лише батько, щомісячна оплата складає 15000 грн. Позивачка півтора місяця не водила її до школи, переховувала її. Листом приватної школи № 5 № 948 від 12.11.2019р. підтверджено, що дитина відвідувала школу у вересні 2019р. - 19 учбових днів, у жовтні - 8 учбових днів, у листопаді - 3 учбових дні і з 08.11.2019р. знову була відсутня на навчанні. Відповідач вирішив перевести дитину в іншу школу, запропонував директору повернути аванс за навчання дитини. Директор школи № 5 сприяла у забезпеченні навчання дитини і відповідач відновив оплату навчання, сплачував протягом 2019-2020 навчальних років.

Відповідач і його батьки не мали можливості спілкування з дитиною, тому відповідач звернувся із заявою від 16.10.2019р. до Управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради із проханням втрутитись у ситуацію, обстежити умови її проживання та забезпечити належне дотримання батьківських прав батька.

Також відповідач звернувся із заявою від 17.10.2019р. до Шевченківського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області про розшук дитини.

Крім того, звернувся до Шевченківської районної у м. Дніпрі ради із заявою про визначення місця проживання дитини з батьком. На засідання комісії з питань захисту прав дитини 06.11.2019р. більшістю голосів прийняте рішення про визначення місця проживання дитини з батьком. Однак після того мати також звернулась до Шевченківської районної у м. Дніпрі ради із заявою про визначення місця проживання дитини. Комісією з питань захисту прав дитини прийняте рішення про перенесення розгляду заяви відповідача на 04.12.2019р., а потім - на 07.01.2020р. У подальшому позивачка надала комісії завідомо недостовірні документи: копію трудової книжки, довідку про працевлаштування з 08.08.2019р. у ТОВ «Будівельна компанія «Кепітал-Сіті» за адресою: м. Дніпро, просп. Пушкіна, 32, отримання доходу у розмірі 7 500 грн.

Проте у період з 16 по 30 серпня 2019 року позивачка не працювала, а разом з відповідачем і донькою перебувала на відпочинку в Туреччині. Тобто, у серпні 2019 року вона не могла працювати у ТОВ «БК «Кепітал- Сіті». Це товариство є фігурантом ряду кримінальних проваджень, учасником незаконних схем ухилення від оподаткування. На адвокатський запит про те, чи подавалось ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 , чи подається ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» податкова звітність, в т.ч. щодо ОСОБА_2 , чи утримано і сплачено податки щодо ОСОБА_2 за період серпень-жовтень 2019 року, ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало відповідь про те, о ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» перебуває на податковому обліку в ДПІ в Дарницькому районі м. Києва, а остання звітність ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» надана 15.03.2016р. Тобто, з 15.06.2016р., ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» жодної звітності не подає.

Також позивачка до органу опіки і піклування надала медичні довідки про стан здоров`я лікарів, які не бачили дитину або не спілкувались з нею декілька років.

Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради № 15 від 17.01.2020р. визначене місце проживання малолітньої дитини з батьком - перший та другий тиждень місяця, та матір`ю - третій четвертий тиждень місяця, за місцем проживання батьків. Зобов`язано батька не чинити перешкод у спілкуванні матері з дитиною. Зобов`язано матір не чинити перешкод в спілкуванні батька з дитиною. Рішення було дійсне до 17.07.2020р. Після спливу строку дії рішення відповідач звернувся із заявою від 14.07.2020р. про визначення місця проживання дитини до Соборної районної у м. Дніпрі ради - за своїм місцем проживання.

У серпні 2020 року працівниками Управління-служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради організовано попередню зустріч представника відповідача з позивачкою та її представником з метою врегулювання спору щодо визначенні місця проживання дитини. На зустрічі представник відповідача просив позивачку надати дозвіл на виїзд дитини з ним і його батьками на відпочинок до Туреччини, проте позивачка категорично відмовила, мотивуючи це загрозою коронавірусу. Начальник Управління-служби ставив позивачці питання з приводу можливого надання дозволу на поїздку дитини за кордон, проте позивачка вказала у позову, що він тиснув на неї. В результаті, дитина залишилась вдома та не отримала необхідного оздоровлення.

Відповідач вважає, що місцем проживання дитини має бути визначено із ним. Він проживає із батьками за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є мати відповідача ОСОБА_9 , яка надала дозвіл на проживання відповідача із дитиною у вказаній квартирі. Цю квартиру дитина вважає рідним домом. У квартирі створені всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Дитина дуже прихильна до батьків відповідача, особливо до бабусі, вважає її найбільш значущою людиною у житті. Батьки відповідача дуже люблять дитину, роблять їй подарунки, приділяють багато часу для спілкування, гуляють у парких, на дитячих майданчиках. У той же час, батьки позивачки із дитиною взагалі не спілкуються.

Батько має власний автомобіль, може возити дитину до школи. Працює, отримує стабільну заробітну плату, яка є достатньою для забезпечення себе і утримання дитини. У разі визначення місця проживання дитини з батьком, не буде необхідності отримувати дозвіл позивачки для виїзду дитини за кордон.

Позивачка не має можливості матеріально утримувати дитину, не має власного житла, проживає у орендованій квартирі, не має автомобіля, ніколи не працювала (трудову книжку завела у серпні 2019 року), не має самостійного доходу. Згідно довідки про заробітку плату її щомісячна заробітна плата складає 5 040 грн. (з податками і зборами). Також їй необхідно сплачувати за оренду квартири.

Позивачка не брала дитину на руки, дитина ходила спираючись на стіну, бо мати її не підтримувала, говорячи, що виховує самостійність у дитини. У менш ніж два роки відібрала у дитини соску, що було стресом для дитини. За словами дитини, мати часто замикала її у темній кімнаті, виставляла у коридор, пропонуючи самій іти до батька і бабусі з дідусем, забороняла дитині розповідати батькові і дідусю з бабусею про те, що відбувалося з нею у матері. Позивачка завжди налаштовувала дитину проти відповідача і його батьків. Позивачка не ночувала вдома, не займалася домашнім господарством. Їжу, зазвичай, готувала мати відповідача і передавала для дитини.

Від дитини стало відомо, що позивачка неодноразово залишала дитину у знайомих, під час перебування її у матері, остання часто залишала дитину на ніч одну. З метою покарання, мати зачиняла дитину в туалеті. Коли дитина просилася до бабусі, то мати виставляла дитину в коридор і зачиняла двері.

Також відповідач неодноразово забирав у позивачки дитину, яка була хворою. Одного разу, під час перебування у позивачки дитина отруїлася, що призвело до тривалого перебування у лікарні. Всі необхідні ліки та їжу до лікарні возив батько. Потім позивачка передала батькові дитину із захворюванням на «вітрянку», дитина залишилася лікуватися у відповідача та його батьків. Під час перебування у матері дитина втрачає вагу, при перебуванні у батька - набирає.

Після перебування у батька дитина не хоче їхати до матері. Декілька днів доводиться вмовляти дитину поїхати до матері. Наприклад, у липні 2020 року дитина відмовилася їхати до матері. Тоді вона відпочивала та оздоровлювалась у заміському будинку батьків відповідача, де є плавальний басейн, створені гарні умови для перебування і відпочинку дитини.

У 2020 році дитина також дуже хотіла поїхати на море, постійно питала про поїздку, але позивачка не дала згоди на виїзд дитини з відповідачем і його батьками на відпочинок до Туреччини, мотивуючи пандемією коронавірусу. Насправді позивачка шантажувала відповідача з метою отримання особистої вигоди. Позивачка не має можливостей лікувати і оздоровлювати дитину.

Перебуваючи у відповідача і його батьків дитина розкривається, почуває і веде себе природньо, радіє життю. За два дні до від`їзду до позивачки дитина замикається, припиняє спілкуватися, починає погано їсти. Зі слів дитини, під час перебування у матері вона практично не розмовляє, не грається з іграшками, щоб не заважати позивачці постійно розмовляти по телефону.

Жодного разу відповідач і його батьки не налаштовували дитину проти позивачки. Навпаки, вмовляли її поїхати до матері, однак дитина не бажала їхати з комфортних для неї умов проживання. Часто під час знаходження дитини у відповідача і його батьків, коли дитині телефонувала матір, дитина закидала телефон під дивани, щоб не чути дзвінків.

Відповідач не перешкоджатиме спілкуванню дитини із матір`ю, однак вважає що життєво важливим для дитини є проживання у нього, оскільки тільки він може забезпечити належне утримання, лікування, реабілітацію, фізичний та духовний розвиток дитини.

На підставі викладеного, просив визначити місце проживання дитини із батьком.

Позивачка 05.11.2020р. надала відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 138 - 140 т. 1), у якому вказала, що вона дуже любить ОСОБА_5, дитина дуже прив`язана до неї. Позивачка є власником 1/4 квартири, має постійний заробіток, має вищу освіту, працювала менеджером реклами до одруження. Її батьки допомагають їй доглядати за дитиною.

ОСОБА_5 навчається у звичайній школі № 5, де їй зручно, коли її влаштовували, виходили з інтересів дитини. Але батько забрав кошти, сплачені на навчання у школі, позивачка змушена була направити доньку на медичну комісію, де їй рекоменоване навчання у інклюзивному класі загальноосвітньої школи. Тому ОСОБА_5 не може навчатись у звичайній загальноосвітній школі. Дитина не відвідувала школу з поважних причин, які підтверджені документами.

21.09.2019р. відповідач не пустив позивачку додому, вона зняла квартиру, її батьки і подруги допомогли з речами. Доньку позивачка забрала у батьків відповідача, не приховувала її. Коли ОСОБА_5 захворіла, позивачка звернулася до батька з проханням придбати ліки. Але він не відреагував, звернувся до поліції із заявою про приховування дитини.

ОСОБА_1 після народження ОСОБА_5 не займався порятунком дитини, позивачка шукала лікарів, вела переговори щодо обстежень, харчування, вітамінів. До півтора роки у дитини була насичена програма реабілітації: масаж, ЛФК, динамічна гімнастика, плавання з інструктором. Усім займалася саме вона, батько усувався від цього. Вів аморальний спосіб життя, не займався здоров`ям дитини, розпивав алкогольні напої, при цьому працює на підприємстві свого батька ОСОБА_12 тому його не звільняють за порушення трудової дисципліни. Позивачці не дозволяли купувати дитині речі, вона не мала доступу до сімейного бюджету. Заперечувала отримання дитиною травми голови, зазначивши, що сходжена косоокість властива передчасно народженим дітям, ОСОБА_5 рекомендоване відвідування офтальмолога.

Коли сторони стали жити разом, відповідач вимагав, щоб позивачка не працювала, займалась домом і сім`єю. Всі сім років, кожного дня, лише позивачка займалась реабілітацією та лікуванням дитини, завдяки чому дитина може ходити, чути, бачити, спілкуватися з іншими дітьми. Коли дитині виповнилося чотири роки, дитину спробували віддати до дитячого садочку «Ерудит», але дитину відмовилися брати.

Коли стан здоров`я дитини покращився, бабуся і дідусь стали брати доньку на вихідні. Мати продовжувала з дитиною заняття ЛФК у реабілітологів.

Позивачка займається волонтерською діяльністю, організувала волонтерську групу, які допомагають відділенню реанімації новонароджених, де врятували ОСОБА_5, з 2019 року організовувала приїзди реабілітологів.

Батько після закінчення строку дії рішення органу опіки та піклування не повернув доньку, вона розшукувала дитину, але її обмежували у спілкуванні, вона не могла побачити дитину, викликала поліцію.

Вважала, що дитина повинна проживати з нею, оскільки батько не цікавиться життям ОСОБА_5 , а мати вжила всіх необхідних для реабілітації дитини, остання дуже прив`язана до неї, зміна місця проживання негативно вплине на стан здоров`я ОСОБА_5, о підтверджено висновком психолога ОСОБА_13

30.11.2020р. позивач надав відповідь на відзив на зустрічний позов (а.с. 180 - 185 т. 1), у якій вважав, що викладені у відзив на зустрічний позов обставини не відповідають дійсності. Після народження дитини сторони проживали з батьками ОСОБА_1 , які створили комфортні умови проживання та догляду за дитиною. Проте через деякий час позивачка відмовилася проживати у батьків ОСОБА_1 та повернулась на своє колишнє місце проживання. Дитина, перебуваючи у позивачки, отримала травму голови, внаслідок чого розвинулась косоокість. Наголосив, що позивачка не займалася реабілітацією дитини, саме він і його батьки організовували та забезпечували лікування дитини, проведення операції на очах у ізраїльській клініці, регулярну реабілітацію дитини в Медичному центрі «Міжнародна реабілітаційна клініка ОСОБА_10», розташованому в м. Трускавці, щорічне оздоровлення дитини на зарубіжних та вітчизняних курортах. ОСОБА_2 ніколи ніде не працювала, не мала самостійного доходу, разом з дитиною знаходилась на повному утриманні ОСОБА_1 , у неї були відсутні будь-які можливості для лікування і реабілітації дитини. ОСОБА_2 не надала згоду на виїзд дитини за кордон для оздоровлення. Не погодився із твердженням, що ОСОБА_5 може навчатись у звичайній загальноосвітній школі. Вважав, що доводи позивачки з цього приводу є суперечливими, оскільки позивачка відвідувала комісію, на якій дитині надана рекомендація по навчанню в інклюзивному класі, однак дитина не може нормально навчатись у звичайній загальноосвітній школі через істотне відставання. Бажання ОСОБА_2 перевести дитину на інклюзивне навчання суперчливе, тому що у позові вона сама стверджувала, що у п`ятій школі дитині зручно, при влаштуванні до школи виходили із інтересів дитини. ОСОБА_2 зазначених умов - освіту і добробут, для повноцінного розвитку своєї доньки забезпечити не може, тому й бажає перевести дитину на інклюзивне навчання, хоча дитина звикла до школи № 5 і з задоволенням навчається саме там.

Твердження представника ОСОБА_2 про те, що батько забрав оплату за навчання у шкоді № 5 є неправдивим, оскільки лише батько платив за навчання, адже ОСОБА_2 не має стабільної роботи, необхідного доходу для власного утримання. ОСОБА_2 до матеріалів справи надала докази реєстрації як фізичної особи підприємця, проте не представила докази отримання будь-яких доходів. Позивачка у відзиві не спростовує, що ОСОБА_1 весь час працював, має дохід і завжди повністю утримував ОСОБА_2 і дитину.

Вважав, що не відповідають дійсності твердження позивачки про те, що дитина, перебуваючи у матері, не відвідувала школу тільки з поважних причин, оскільки не надавала до приватної школи № 5 будь-яких документів. Через що ОСОБА_1 і звертався до Управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради із заявою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності через неналежне виконання нею батьківських обов`язків. Позивачка постійно перешкоджала спілкування із дитиною, з приводу чого відповідач неодноразово вертався до органів поліції.

З метою ввести в оману управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради щодо своїх доходів ОСОБА_2 надала до управління копію трудової книжки і довідки ТОВ «БК «Кепітал-Сіті», яке не знаходиться за адресою, виступає учасником незаконних схем ухилення від оподаткування, з 2016 року не подає податкову звітність. ОСОБА_2 начебто влаштувалась на роботу у ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» 08.08.2019р., проте у період з 16 по 30 серпня 2019р. з ОСОБА_1 і дочкою знаходилась на відпочинку у Туреччині. Перша трудова книжка ОСОБА_2 заповнена фіктивною фірмою, з`явилась тільки восени 2019 р., тобто коли ОСОБА_2 виповнилось 37 років.

У квартирі, де позивачка є власником ј частини, проживають батьки ОСОБА_2 , її брат зі своєю сім`єю. ОСОБА_2 у цій квартирі після одруження з ОСОБА_1 ніколи не проживала, зараз винаймає іншу квартиру. Батьки ОСОБА_2 ніколи не брали участі у житті дитини, всі необхідні речі дитині придбавав ОСОБА_1 і його батьки.

Доводи позивачки про те, що позивач вів аморальний спосіб життя, не займався здоров`ям дитини, розпивав алкогольні напої тощо не відповідають дійсності, спрямовані лише а те, щоб дискредитувати ОСОБА_1 в очах суду, дитину використовує дитину з метою маніпуляцій відповідачем і його батьками за для отримання вигоди для себе

Також зазначив, що ОСОБА_1 виконував рішення органу опіки і піклування Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 15 від 17.01.2020р. щодо черговості проживання дитини у сторін. Після припинення строку дії рішення сторони дотримувались його умов. Наприклад, одного разу у серпні 2020 року дитина не захотіла їхати до матері, оскільки відпочивала з ОСОБА_1 та його батьками у заміському будинку, плавала в басейні. ОСОБА_2 викликала поліцію щоб відібрати дитину. Працівники поліції, які прибули до заміського будинку, після спілкуванні з дитиною пересвідчились, що дитина перебуває в комфортних умовах, не хоче нікуди їхати, на пропозицію дитині вийти до матері ОСОБА_5 відмовилась, що підтверджує те, що не ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, а дитина саме не хоче йти до неї.

Після цієї події сторони продовжували дотримуватись графіку, встановленого рішенням виконкому Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 15 від 17.01.2020р. Під час перебування у ОСОБА_2 в кінці вересня 2020р. дитина захворіла на вітрянку. ОСОБА_2 передала дитину ОСОБА_1 для лікування. Після одужання ОСОБА_1 повів дитину до школи, звідки її забрала ОСОБА_2 . Перед вихідними днями 16.10.2020р. ОСОБА_2 мала передати дитину ОСОБА_1 . Однак, у п`ятницю 16.10.2020р. повідомила, що має намір з дитиною поїхати на вихідні дні, вимкнула телефон, після вихідних відмовилась передати дитину батькові, три тижні взагалі не давала змоги йому та його батькам спілкуватись з дитиною. Дитина під час перебування у матері перестала відвідувати школу. Потім відповідач отримав повідомлення від позивачки про те, що дитина проходитиме 30.10.2020р. тестування у КУ «Інклюзивно-ресурсний центр «N-kids» (м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 213-Б), прибув з батьками до установи. Дитина побачила батька і відмовилася повертатися до матері. ОСОБА_5 побігла до батьків відповідача і поїхала з ними на їх автомобілі. Через деякий час їх автомобіль зупинили працівники поліції, які повідомили, що розшукують малолітню ОСОБА_5 , яку за повідомленням матері викрали невідомі особи

Вважав, що дитина має проживати із батьком, оскільки між ним і ОСОБА_5 існує тісний емоційний контакт, ОСОБА_5 почуває себе комфортно і захищено з ним, що підтверджується довідкою КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги», а проживання із матір`ю не відповідає інтересам дитини. Дитині подобається проживання у квартирі відповідача і його батьків за адресою: АДРЕСА_1 , де для ОСОБА_5 створені комфортні умови, дитина сама не бажає проживати із матір`ю.

На підставі вищезазначеного, просив у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивачки - адвокат Самойленко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні, просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Позивачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та судового засідання (а.с. 109 т. 3), в судове засідання не з`явилася. Судом робилася перерва за для прибуття позивачки, яка затримувалася (згідно пояснень представника) у зв`язку із погодними умовами, однак упродовж всього розгляду справи 28.12.2021р. (з 10 год. 12 хв. і до 14. год. 13 год. 39 хв.) позивачка не змогла прибути в судове засідання. За згодою представника, справа розглянута без участі позивачки.

Відповідач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Хандога В.В. в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечували, наполягали на задоволенні зустрічного позову.

Представник третьої особи - Адміністрації Соборного району Дніпровської місткої ради - Якимчук В.І. в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала, наполягала на задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Суд, вислухававши в судовому засіданні сторін, представників третьої особи, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, з`ясувавши думку дитини, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 31.03.2012р. (а.с. 8 т. 1). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2019р., яке набрало законної сили 24.12.2019р., шлюб розірвано.

Від шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9 т. 1).

Як видно з Виписки з історії хвороби дитини № 679 Дитячої міської клінічної лікарні № 3 ім.проф.М.Ф. Руднєва, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилася від ЕКЗ. Народилася з діагнозом БЛД (бронхо-легенева дисплазія) 1 ступеню. Недоношеність - 24 тижнів. Пологи передчасні, передчасно вилиті навколоплідні води. Безводний період 306 год. 10 хв. Маса тіла дитини при народженні: 640г. Гестаційний вік: 24 тижня. Стан при народженні тяжкий. Стан дитини у відділенні новонароджених: тяжкий, за рахунок ДН ІІІ ст., неврологічної симптоматики на тлі морфо-функціональної незрілості. Лікування в пологовому будинку: ШВЛ з перших годин життя. Дата переведення в ОІТН: 16.05.2012р. Діагноз на час вступу: основний - ранній неонатальний сепсис. РДС. Укладення - ДНЗ, ОАП. Інтерстиціальна емфізема. Супутній - недоношеність 24 тижнів. Стан при вступі до ОІТН: дуже тяжкий за рахунок важких дихальних розладів на тлі глибокої морфо-функціональної незрілості; залежно від жорстких параметрів вентиляції, високої концентрації кисню, при аускультації легень, ослаблення дихання, крепітація. Динаміка стану: при надходженні до ОІТН стан дитини дуже тяжкий за рахунок важких дихальних розладів, глибокої загальної морфо-функціональної незрілості. ШВЛ з перших годин життя, з подальшим зниженням залежності від параметрів вентиляції та додаткової дотації кисню. Ентеральні годування в мінімальному обсязі розпочаті з 9-ти діб життя, з 2-х місяців 16-ти діб життя - у повному обсязі. З огляду на проведеної терапії стан дитини з позитивної динамікою з допомогою можливості адекватного спонтанного дихання, позитивної динаміки маси тіла. Не лихоманить. Активна. Годується із соски. Маса при надходженні - 585г. Маса при виписці - 2300г. Рекомендовано: спостереження дільничного педіатра, невролога, НГГ у динаміці, консультація офтальмолога, ОАК, ОАМ у динаміці (ч/з 2 тиж.). Виписується під нагляд дільничного педіатра, пульмонолога. Виписана 26.09.2012р. (а.с. 11 - 13 т. 1).

Згідно Історії розвитку дитини, наданої лікарем ОСОБА_15 , дитина ОСОБА_5 після виписки з відділення регулярно оглядається неврологом. Д/з: Синдром гіперзбудливості, рухових розладів на тлі морфо-функціональної незрілості, гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС. У віці 4 місяців дитині проведена ЕЕГ- Запис низькоамплітудна (до 10мкв), поліморфна, з переважанням хвиль тета і дельта-діапазону. Порушено організацію кіркової ритміки. Відзначаються поодинокі мікро-піки до 50мкв, пік-хвильові комплекси амплітудою 170 мкв, з переважанням під правими лобовими електродами з тенденцією до вторинної генералізації. Проведено ранню реабілітацію: ЛФК, масажі, динамічна гімнастика, плавання. Погляд фіксує з 2 міс., за предметами стежить з 4 міс., голову тримає з 6 міс., перевертається з живота на спину з 11 міс., сидить з 1 р. 2 міс., стає на карачки з 1 р. 1 міс., повзає з 1р. 5 міс., сідати самостійно з 1 р. 5міс., піднімається біля опори з 1р. 6 міс., ходить у опори з 1р. 7 міс. Самостійно не ходить. Регулярно щомісяця дитина оглядається неврологом, проводиться НГГ, електроенцефалографія.

Огляд у 1 рік (фактично 7 місяців). Черепнонервово-паретична сходяча косоокість. Синдром короткої шиї. М`язовий тонус дифузно знижений. Сухожильні живі рефлекси. Гіпермобільність у всіх суглобах. У мові - початковий лепет. Д/з: Синдром рухових розладів як дифузної м`язової гіпотонії, затримка моторного розвитку і на фоні ПНП ЦНС, недоношеності. Далі вказано, на момент огляду: зріст 78см, вага 9 800 гр., доступна до контакту. ЧН-паретична сходяча косоокість, більше справа. М`язовий тонус дифузно знижений. Сила м`язів знижена. Дитина самостійно сидить, сідає, повзає. Добре розвинена дрібна моторика. Говорить окремі слова. Виконує найпростіші команди. Знає свої іграшки. Опора на ноги гарна, на повну стопу. Встає на ноги біля опори. Повної вертикалізації тулуба немає. За допомогою піднімається сходами. На даний час отримує масаж, ЛФК (а.с. 14 т. 1).

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні надала такі пояснення. ОСОБА_5 народилася на 24-му тижні вагітності, у 5 місяців, з вагою 640 грамів, дитина відставала у розвитку, погано ходила, її не взяли до дитячого садочку, оскільки у неї була атоксія. Батько не приймав участь у вихованні дитини, позивачка потерпала від домашнього насильства, просила свекруху вплинути на відповідача. Позивачка прагнула, щоб дитина була самостійною, а відповідача і його батьки вважають ОСОБА_5 «маленькою» дівчинкою, дуже опікуються нею, возять у колясці, все роблять за ОСОБА_5, неправильно її харчують, кормлять з ложечки, хоча їй дев`ять років. Батько відповідача ОСОБА_12 дитину налаштовує проти неї.

У дитини перекіс тазу, загроза сколіозу, одна нога коротше іншої, тому їй потрібно займатися ЛФК, однак відповідач з батьками з нею не займаються. Наприклад, коли ОСОБА_5 була в них у липні 2020 року, в неї утворився «свищ» на яснах, позивачка видаляла зуб за власні кошти.

Позивачка хотіла перевести ОСОБА_5 до інклюзивної школи, оскільки у приватній школі вона нічому не навчилася. До 02.07.2020р. ОСОБА_5 ходила до шкоди, потім відповідач з батьками забрали дитину і не віддали. Позивачка ніколи не перешкоджала спілкуванню з дитиною. Відповідач і його батьки не дають побачитися з дитиною, їх будинок огороджений забором.

Позивачка працює з січня 2020 року. У її батьків є квартира, вона там зареєстрована, має частку у спільній сумісній власності. Також позивачка є фізичною особою-підприємцем, має центр з розвитку дітей, де ОСОБА_5 займається, у центрі є інструктор з ЛФК, масажист, психолог, логопед-дефектолог, невролог. Центр утворювався спеціально для ОСОБА_5 .

До укладення шлюбу із відповідачем позивачка працювала, однак відповідач захотів, щоб вона займалася дитиною, його мати це підтримала. П`ять років прожили в шлюбі. Батьки позивачки давали по 200 доларів США на місяць, допомагали одягом.

Заначила, що на усі реабілітаційні заходи до Львову, Ізраїлю їздили разом, поїздки фінансувалися свекрухою і свекром.

Дитина пішла до приватний дитячого садку у п`ять з половиною років. Потім пішла до Європейської гімназії на певних умовах. Позивачка сиділа під кабінетом в гімназії. Потім дитина пішла у приватну школу № 5. Дитина не відвідувала школу, оскільки хворіла, довідок немає, але директор знала. Однак директор школи не виконувала усіх вимог щодо дитини, зокрема, не надала відповідних спеціалістів. Позивачка вирішила перевести дитину до іншої шкоди. Батько перестав сплачувати за навчання у приватній школі. Коли позивачка із дитиною приїхали до КУ «Інклюзивно-ресурсний центр «IN-kids» для проходження тестування, відповідач і його батьки «викрали» дитину. За рекомендаціями, у квітні 2021 року дитина пішла до першого класу інклюзивної школи № 52.

Після народження дитини жили з батьками відповідача, відносини були складними, виникали конфлікти, батьки відповідача критично ставилися до методів догляду за дитиною, погрожували, що позбавлять її батьківських прав. Потім сторони жили у приватному будинку по АДРЕСА_2 , який належить матері відповідача. Розлучилися, коли ОСОБА_5 виповнилося сім років. Батько змінив замки в будинку, не пустив їх, не віддав речі, ліки. Спочатку вона з дитиною жили у знайомих, потім винайняла квартиру. Без відома позивачки у вересні 2020 року батьки відповідача забрали дитину зі школи, сказали, що не повернуть. Не виконували рішення органу і опіки Шевченківського району, не давали побачити дитину, на телефонні дзвінки дитина не відповідала, позивачка викликала поліцію.

Пояснила, що її щомісячний дохід становить від 13 000,00 до 20 000 грн., наразі становить 45 000,00 грн. на місяць.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав такі пояснення. У період сумісного проживання позивачка не могла завагітніти, запропонувала зробити ЕКЗ. Він заплатив за процедуру 10 000 доларів США, однак результат був невдалим. Позивачка завагітніла з другої спроби. Вагітність протікала нормальною. Потім її екстрено госпіталізували у пологовий будинок, викликали пологи. Позивачка не хотіла дитину, після народження не знала, що х нею робити, вважала, що дитина буде «овочем». Чотири місяці дитина перебувала у реанімації, він відвідував реанімацію, купував необхідні медикаменти. Для реабілітації дитини їздили у Львов, Трускавець, Ізраїль всі разом (дитина, сторони, батьки відповідача ). Він водив дитину на ЛФК.

Розлучилися вони через подружню зраду із боку позивачки. Пояснив, що він допомагав в утворенні центру, який організувала позивачка, оплатив 160 000,00 грн.

Слідкувати за дитиною позивачка почала перед судом. Дитина ховає телефон, коли дзвонить позивачка, вважає, що таким чином вона захищає себе від матері. Позивачка постійно викликає поліцію, викликала 6-7 разів.

У 2021 році дитина з виним матері повністю пропустила навчальний рік, мати зірвала їй навчання, забирала її з уроків. Дитина не бажає жити у матері.

На обґрунтування доводів до позову позивачка надала заяву ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи № 5 від 02.10.2019р. про перерахунок передплати за півроку, повернення коштів на картку, оскільки доньці не підходить навчання (а.с. 16 т. 1).

Як пояснив відповідач, така заяв була написана, коли ОСОБА_2 забрала дитину зі школи № 5, при тому, що за навчання було сплачено наперед за рік. Тому батько написав заяву про перерахунок. ОСОБА_2 повідомила, що дитина цю школу відвідувати не буде. Після спілкування директорки із батьком конфлікт був владнаний. ОСОБА_5 почала ходити у школу.

Позивачка надала листа лікаря ОСОБА_17 до Управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради від 03.01.2020р., яким повідомлено, що дитина перебуває на обліку з 2014 року з діагнозом: остаточні наслідки тяжкого раннього органічного ураження ЦНС, виражена м`язова гіпоксія, затримка психологічного розвитку, страбізм. Дитина після виписки з полового будинку регулярно оглядався неврологом, діагноз: синдром гіперзбудливості, руховий розлад на тлі морфо-функціональної незрілості, гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС. Дитині проводилися інтенсивні реабілітації до 2-х років - неврологом поліклініки - ЛФК, масаж, плавання, фізіопроцедури, постійні обстеження - ЕЕГ, окулістом, лором, ортопедом. З двох років дитина лікувалася і спостерігалася у лікаря ОСОБА_17 та у неврологічному відділенні, проходила відновлювальні курси , медикаментозне лікування один раз на три місяці, отримувала вітаміни, судинні препарати, дегідраційні препарати, проведено мезотерапія цереброкуріом - три курси. Динамічно і стабільно проводилося ЕЕГ, доплер судин голови, ОАК, окуліст, ортопед. З 2014 року курс інтенсивної реабілітації у м. Львові та у м. Трускавці. за період з березня 2014 року по листопад 2018 року проведено шість курсів у реабілітаційному центрі «Еліта» за методикою професора ОСОБА_10. У березні 2019 року - огляд невролога, діагноз: остаточні наслідки тяжкого раннього органічного ураження ЦНС, м`язова гіпоксія, страбізм, ЗРР, церебрастенічний синдром. 23.12.20219р. - огляд невролога: остаточні наслідки тяжкого раннього органічного ураження ЦНС, м`язова гіпоксія, церебрастенічний синдром, неврозоподібний синдром, надані рекомендації з лікування та режиму дитини. Не рекомендовано змінювати звичний уклад життя, тобто проживання з матір`ю ОСОБА_2 протягом всіх 7-ми років дитини, оскільки це негативно може вплинути на стан дитини. Неврологічна симптоматика може мати регрес - нестандартні ситуації можуть привести до погіршення навчання та поведінки дитини. На емоційному фоні з`явиться регрес досягнутих результатах у психофізичному розвитку дитини. ОСОБА_5 необхідно постійне проживання з матір`ю, у них тісний зв`язок, теплі довірчі стосунки. В обов`язковому порядку батько повинен брати участь у житті дитини . ОСОБА_2 за всі роки спостереження за дитиною показала себе як відповідальна, дбайлива матір, виконувала усі призначення та рекомендації лікарів, лише завдяки труду і терпінню до відновлення ОСОБА_5 добилася таких результатів (а.с. 18 - 21 т.1).

Судом встановлено, що у 2019 навчальному році ОСОБА_5 пішла до школи - ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа № 5». Як зазначила позивачка у позові, і це не заперечувалося відповідачем, вказану приватну школу обрала позивачка, виходячи з інтересів дитини.

Згідно довідки ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа № 5» від 12.11.2019р. № 948 ОСОБА_5 , учениця 1-го класу відвідала у вересні 19 днів, в жовтні 8 днів, у листопаді - 3 дня, з 08 листопада була відсутня (а.с. 93 т. 1).

Як пояснив представник відповідача, у вересні 2019 сторони розлучилася, мати забрала дитину зі школи, після чого батько і звернувся до управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради.

На що ОСОБА_2 повідомила, що у дитини були поважні причини не відвідувати зайняття, вона до школи надавала довідку про те що ОСОБА_5 хворіє, але не залишила собі копію. Тоді ж вона просила ОСОБА_1 привезти дитині ліки.

Згідно наданої на адвокатські запити інформації ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа № 5» від 30.10.2020р. за № 256/20, 255/20, ОСОБА_5 прийнята на навчання у школу № 5 м. Дніпра з 01.09.2019р. У 2018-2019 навчальному році пропустила 41 навчальний день, у 2019-20120 навчальному році протягом вересня і жовтня пропустила 15 навчальних днів. При школі функціонує група дошкільної підготовки. ОСОБА_5 з 24.04.2019р. по 31.07.2019р. відвідувала групу дошкільної підготовки. ОСОБА_1 організований, виконує всі запити дитини та педагогічного колективу, бере участь у заходах, - в той час, коли ОСОБА_5 у його сім`ї. Відповідально ставиться до режимних моментів у школі, доброзичливий до дівчини ОСОБА_5 також дуже задоволена, коли приходить ОСОБА_1 - тато. Часто говорить про бабусю, дуже любить її. Не вистачає більш вимогливого ставлення до ОСОБА_5 , особливо, враховуючи те, що дівчинка опановує програму шкільного навчання з великою напругою, маючи здібності особливосте й розвитку, умов визрівання організму. ОСОБА_1 забезпечує фінансове перебування ОСОБА_5 у закладі. Однак 2.10.2019р. від ОСОБА_1 поступила заява з проханням зробити перерахунок плати за навчання доньки у зв`язку з тим, що заклад не підходить для навчання ОСОБА_5 . 16.10.2019р. зроблено повернення коштів на карту ОСОБА_1 12.11.2019р. відновлено оплату за навчання ОСОБА_22 .

ОСОБА_23 ініціювала прихід ОСОБА_5 до школи, сама привела дівчину і ретельно опікувалася, проходячи з дівчиною досить складний для ОСОБА_5 адаптаційний період, готуючи дівчину до вступу у перший клас. ОСОБА_24 постійно супроводжувала ОСОБА_5. Протягом навчального року у 1-му класі ОСОБА_5 не брала участі у навчальному процесі регулярно з різних причин, включаючи сімейні, за станом здоров`я, організаційно - правові тощо. Це призводило до дезадаптації, про що постійно інформувалася ОСОБА_24 . ОСОБА_2 активно відгукувалася на всі пропозиції педагогічного колективу стосовно її виховання, навчання, організації життя доньки ОСОБА_5 . Співпрацювати з ОСОБА_2 абсолютно прийнятно, хоча цей процес ускладнено постійним страхом. Що дівчинку «заберуть вона її довго не побачить» (а.с. 171 - 172 т. 1).

Згідно із наданою на адвокатський запит інформації ТОВ «Приватна середня школа № 5» від 29.01.2021р. за № 989, ОСОБА_5 у 2021 році не була присутня на уроках жодного дня. Пропущено 15 навчальних днів. Директором закладу ОСОБА_25 порушене питання про необхідність безперервного спілкування з ОСОБА_5 та обговорено з ОСОБА_24 (позивачкою) і ОСОБА_1 (відповідачем) (окремо у телефонному режимі). Була отримана згода, таким чином: З 11 січня до 26 січня 2021 р. проведено 10 комплексних занять онлайн (індивідуально- приблизно по 6 0 хвилин). 15.01.2021р. у телефонній розмові (зателефонувала директорка) ОСОБА_2 зазначила, що до закінчення локдауну (25.01) ОСОБА_5 до школи не приведе. На аргумент з боку школи, що немає підстав не ходити - ОСОБА_2 відповіла, що підстави є, і « я про них знаю». Я, як директор розумію, що мова йде про те, що ОСОБА_2 не хоче, щоб до ОСОБА_5 був доступ батька - ОСОБА_1 , тобто, щоб він не зміг її забрати до себе. Раніше ОСОБА_2 це формулювала неодноразово. 27.01.2021р. ОСОБА_2 повідомила, що буде переводити доньку до іншого закладу. Питання про погодження з батьком переводу до іншої школи не обговорювалося (а.с. 206 т. 1).

16.10.2019р. і 17.10.2019р. відповідач звернувся із заявами до управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради із проханням втрутитися у ситуацію, обстежити умови проживання позивачки, повідомив, що ОСОБА_2 забрала дитину до себе, не дає спілкуватися, просив розшукати дитину, притягнути ОСОБА_2 до відповідальності (а.с. 90-91 т. 1).

01.11.2019р. відповідач звернувся до управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради із заявою про визначення місця проживання дитини із батьком (а.с. 92 т. 1).

06.11.2019р. спеціалістами управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради обстежено місце проживання позивачки. Згідно акта обстеження житлово-побутових умов житла за адресою: АДРЕСА_3 , квартира розташована на 7-му поверсі дев`ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат, кухні, коридору, санвузлу. Санітарний стан житла відповідає нормам. Є окрема кімната для дівчинки з ліжком, шафою для зберігання речей, стіл. Є кухня: кухонні меблі, газова плита, холодильник. Коридор: поличка для одягу. В квартирі є газо, водо, електропостачання, опалення централізоване. За вказаною адресою проживають: мати дитини - ОСОБА_2 і дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стосунки між дівчинкою та її мамою теплі, доброзичливі (а.с. 43 т. 1).

13.11.2019р. відповідач звернувся до управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради зі скаргою у якій зазначив, що 06.11.2019р. комісією було прийняте рішення про визначення місця проживання із батьком. ОСОБА_2 не виконує рішення комісії, дитина перебуває у неї, не відвідує школу, ОСОБА_2 не може самостійно утримувати дитину, надала до управління фіктивну довідку про доходи, при цьому, така довідка про працевлаштування на розгляд комісії не надавалася, просив повідомити про те, чи переглянуте рішення комісії про визначення місця проживання дитини із батьком (а.с. 98-99 т. 1)

14.11.2019р. відповідач ОСОБА_1 знову звернувся до управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради зі скаргою, у якій вказав, що Комісією з питань захисту прав дитини 06.11.2019р. прийнято рішення про визначення місця проживання із батьком. ОСОБА_2 повідомила, що рішення не виконуватиме. 12.10.2019р. директор школи № 5 повідомив, що донька не ходить до школи і ОСОБА_2 сказала, що не буде водити дитину до школи, оскільки відповідач може її забрати, 13 і 14.11.2019р. дитина не відвідувала шкоду (а.с. 94 т. 1).

24.01.2020р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Шевченківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України, за його заявою 31.01.2020р. внесені відомості до ЄРДР за № 12020040640000334 за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа (довідки про працевлаштування)) (а.с. 102 - 104 т. 1).

14.07.2020р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Соборної районної у м. Дніпрі ради із заявою про визначення місця проживання дитини із батьком (а.с. 106 - 107 т. 1).

22.07.2020р. мати відповідача - ОСОБА_9 надала заяву до Соборної районної у м. Дніпрі ради про згоду на проживання у квартирі по АДРЕСА_1 своєї онуки - ОСОБА_5 (а.с. 108 т. 1).

За результатами направлення сторін від служби у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради складена довідка 17.07.2020р. № 68 про психологічне діагностування батьків і дитини, ставлення дитини до дідуся та бабусі зі сторони батька, ставлення дитини батька і матері, визначення батьківського потенціалу обох батьків з метою вирішення питання про визначенням місця проживання дитини. Психологічне діагностування проводили: психолог ОСОБА_26 і соціальний педагог ОСОБА_27 . Згідно результатів психологічного діагностування виявлено, що психоемоційний стан ОСОБА_1 стабільний, він має адекватну самооцінку. Індивідуальні психологічні особливості наступні: має середній рівень тривожності, ригідності, фрустрації та агресивності; агресивність не є рисою його характеру, вона може проявлятися як реакція на провокації та стресову ситуацію; в конфлікті має компромісний стиль поведінки; не схильний до маніпулювання. Важливим компонентом для становлення особистості та здоров`я дитини є здатність батьків задовольняти потреби дитини - батьківський потенціал. Показниками компоненту «батьківський потенціал» є елементарний догляд, гарантія безпеки, емоційне тепло, стимулювання, життєві орієнтири та обмеження, стабільність. Результати методики «PARI» показали, що ОСОБА_1 має задовільний рівень батьківського потенціалу. Між ним та дитиною існує тісний емоційний контакт. Він має впевнену життєву позицію та чіткі плани на майбутнє. Стиль батьківської поведінки у батька - авторитетний. Він відкритий для спілкування та обговорення з дитиною встановлених правим поведінки, допускає зміни своїх вимог у розумних межах. Визначає та заохочує автономію своєї дитини. Має високий рівень контролю.

Згідно з результатами психологічного діагностування виявлено, що ОСОБА_5 має затримку психічного розвитку - когнітивний розвиток дівчинки не відповідає віковим нормам, порушення дрібної моторики, виникали труднощі з виконанням завдань, емоційна лабільність. При психологічному діагностуванні, через дану ситуацію, виникали труднощі у спілкуванні з дитиною. На питання ОСОБА_5 відповідала не одразу, не весь час включалася в процес діагностування, не завжди виконувала прохання спеціалістів Центру. На прохання батька, ОСОБА_5 залишилася наодинці зі спеціалістами Центру і лише після цього психологічне діагностування продовжилося в ігровій формі в активній частині сенсорної кімнати.

При використанні метода спостереження спеціалістами Центру зроблено висновки про те, що поруч із батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_5 почуває себе комфортно, захищено та розкуто, встановлені довірливі відносини між ними, мають місце емоційно теплі стосунки, прив`язаність до батька наявна та очевидна. Батько швидко і позитивно реагує на її активність та ініціативу, вступає з нею у спілкування, відчувається підтримка та підбадьорювання дитини, спілкування з ним є емоційно-позитивним.

На питання про матір, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 почала проявляти ситуативну тривожність та вступили у дію механізми психологічного захисту - агресія, відчуження. У дівчинки відбулася різка зміна настрою та поведінки. Вона почала розсипати пісок зі столу, бити ногою м`яч і лише повторювала : «Мама - бе». На питання спеціалістів Центру «що це означає?», ОСОБА_5 , продовжуючи бити м`яч, відповіла, що мама її не годує, коли вона просить, не дає їй молока, не бавиться з нею разом, а свій вільний час вдома у матері вона проводить за планшетом.

Щодо ставлення ОСОБА_5 до дідуся та бабусі зі сторони батька, то вона розповіла, що вони всі разом займаються творчістю (розмальовки, ліплення з пластиліну, створюють картини зі стразами тощо), бавляться на дитячих майданчиках, з бабусею дівчинка готує різні смаколики. ОСОБА_5 також розповіла, що батько та бабуся читають їй на ніч казки.

Згідно результатів психологічного діагностування ОСОБА_1 встановлено наступне: батько не має ніяких перешкод психологічного характеру для сумісного проживання з дитиною. Рекомендовано: зосередження на майбутньому дитини (формування цілей та мотивація до навчання); допомога дорослих в оптимізації когнітивних процесів дитини, розвитку емоційно-вольової сфери; додаткові заняття з логопедом-дефектологом, корекційним педагогом та дитячим психологом; задля об`єктивної оцінки ситуації, матері дитини ОСОБА_2 пройти психологічне діагностування та визначення батьківського потенціалу (а.с. 13-14 т. 1).

29.10.2020р. відповідач ОСОБА_1 знову звернувся до управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради зі скаргою, у якій вказав, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 17.01.2020р. визначено проживання дитини по черзі із матір`ю і батьком по два тижні на місяць Рішення було дійсне до 17.07.2020р. Після закінчення строку його дії відповідач звернувся до Соборної районної у місті Дніпрі ради із заявою щодо визначення місця проживання дитини з ним, після чого ОСОБА_2 звернулася до суду, а відповідач з і зустрічним позовом. 27.10.2020р. директор приватної школи № 5 повідомила телефоном, що ОСОБА_2 забрала дитину зі шкоди, викликана поліція до школи. Вже 30.10.2020р. позивачка звернулася зі скаргою до Соборної районної у місті Дніпрі ради про те, що 30.10.2020р., коли вона прибула для проходження тестування у Інклюзивоно-ресурсного центр, батько разом із бабусею і дідусем забрали у неї ОСОБА_5 (а.с. 169 т. 1).

ОСОБА_1 16.11.2020р. надав пояснення до управління служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про те, що він з`ясував, що ОСОБА_2 з дитиною буде проходити тестування в Інклюзивоно-ресурсному центрі, тому прибув туди із батьками. ОСОБА_5 побігла до його батьків і попросила їх забрати її , після чого вона сіла до них в машину і вони поїхали. Через деякий час автомобіль батьків був зупинений працівниками поліції, які пояснили, що ОСОБА_2 заявила про викрадення дитини. Після того як працівники опитали дитину, яка повідомила, що хоче залишитися, вони відпустили їх (а.с. 164 - 165 т. 1).

Відповідачем ОСОБА_1 були надані суду квитанції про сплату коштів за навчання по 15 000 грн. на місяць на картковий рахунок директора приватної школи № 5 ОСОБА_25 (а.с. 112 т. 1). Як пояснив відповідач, ці кошт він сплачував на рахунок ПриватБанку , одержувачем є ОСОБА_25 . Реквізити для сплати за навчання в школі надала йому позивачка, чого остання не заперечувала під час розгляду справи.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської у м. Дніпрі ради від 17.01.2020р. визначене місце проживання дитини ОСОБА_5 з батьком перший та другий тиждень місяця, з матір`ю - третій і четвертий тиждень місяця за місцем їх проживання (а.с. 40 т. 1).

Позивачка проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 48 кв.м., яку орендує. Згідно договору оренди від 31.10.2019р., орендна плата складає 6000 грн. на місяць (а.с. 41 т. 1).

30.04.2020р. позивачкою переукладено договору оренди, згідно із яким орендна плата визначена у розмір сплати комунальних послуг (а.с. 41, 42 т. 1).

30.04.2021р. укладено договору оренди цієї ж квартири, згідно із яким орендна плата визначена у розмір сплати комунальних послуг (а.с. 57 - 60 т. 2).

ОСОБА_2 на обліку у нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 44 т. 1).

Згідно наданих ОСОБА_2 довідок від 15.10.2019р. і від 01.11.2019р., вона працювала у ТОВ «БК Кепітал Сіті» і отримувала заробітну плату в сумі 7500,00 грн. у серпні, вересні і жовтні 2019 року (а.с. 96 т. 1). Відповідний запис наявний у її трудовій книжці (а.с. 97 т. 1).

Представник відповідача в судовому засіданні вказував, що указане підприємство є фігурантом багатьох кримінальних проваджень, не сплачує податки, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.12.2019р. про те, що ТОВ «Будівельна компанія «Кепітал Сіті», яка до 23.04.2016р. перебувала на податковому обліку в Правобережному управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а зараз перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у м. Києві, востаннє надавало звітність 15.03.2016р. (а.с. 101 т. 1).

На що позивачка вказала, що вона працювала в он-лайн режимі, займалася продажем будівельних матеріалів, заробітну плату отримувала готівкою, не винна у тому, що підприємство не сплачувало за неї податки.

При цьому, відповідач вказував, що у той період, коли позивачка працювала (згідно довідки - у серпні 2019 року) насправді вона перебувала з ним на відпочинку у Туреччині.

Відповідно до наказу від 28.12.2019р. № 29к ПП «Експрес-Строй» ОСОБА_2 прийнята на роботу з 02.01.2020р. менеджером по збуту. Згідно довідки ПП «Експрес-Строй» від 02.01.2020р. ОСОБА_2 працює з виконанням роботи вдома з неповним робочим днем на посаді менеджера (а.с. 37 т. 1).

Згідно довідок ПП «Експрес-Буд» про доходи ОСОБА_2 отримує заробітну плату з лютого 2020 року по серпень 2020 року в розмірі 5040 грн. на місяць, з вересня 2020 року по грудень 2020 року - 5317 грн. на місяць (а.с. 30 т. 1, а.с. 77 т. 2).

Також ПП «Експрес-Строй» надана ОСОБА_2 позитивна характеристика (а.с. 38 т. 1).

ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем, зареєстрована з 03.11.2020р. з видами діяльності: денний догляд за дітьми, інші види роздрібної торгівля, інші вили освіти, індивідуальна мистецька діяльність, інша діяльність у сфері спорту, надання індивідуальних послуг (а.с. 158 т. 1).

Також з матеріалів справи встановлено, що 11.08.2020р. позивачка надала пояснення до органів поліції про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 не надає їх спільну дитину, дитина проживає з бабусею і дідусем по АДРЕСА_4 . Вона приїхала до їх місця мешкання у сел. Олександрівна, однак дитину їй надали (а.с. 31 - 33 т. 1).

13.08.2020р. сторони зверталися до управління -служби у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради. Батько надав заяву щодо визначення графіку знаходження дитини у матері і у батька по черзі, ОСОБА_2 зазначила, що 27.07.2020р. ОСОБА_1 забрав спільну дитину та не надає її для побачень, на телефонні дзвінки не відповідає (а.с. 34, 35 т. 1).

20.11.2020р. позивачка зверталася до Шевченківського ВП ГУНП у Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення стосовно того, що ОСОБА_2 20.11.2019р. забрав дитину від відділення Нової пошти № 86 по вул. Гагаріна без її відома (а.с. 155 - 156 т. 1)

Також позивачка надала талон-повідомлення про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 30.10.2020р., з якого видно, що за адресою: АДРЕСА_4 , у дворі школи колишній чоловік ОСОБА_1 приїхав із взяв спільну дитину ОСОБА_5 на руки, потім бабуся ОСОБА_9 підбігла, вхопила її і сіла в автомобіль і поїхала додому. Було рішення, що дитина живе у батьків по дві неділі до 27.07.2020р. Зараз дівчина жила із матір`ю, чоловік і його батьки бажають забрати дитину собі (а.с. 145 т. 1)

Позивачка пояснила в судовому засіданні, що 30.10.2020р. вона з ОСОБА_5 приїхали до КУ «Інклюзивно-ресурсний центр «IN-kids» для проходження тестування. Сюди прихав і відповідач з батьками.

Відповідач вказував, що це він не міг побачитися із дитиною, позивачка «торгувалася» по школі, не відповідала на смс-повідомлення. Надіслала повідомлення, що вони з донькою їдуть в «Інклюзивно-ресурсний центр. Відповідач також зателефонував туди і дізнався, що тестування призначене на 13 год., а позивачка сказала, що б він приїхав о 15 год. Він під`їхав, покликав ОСОБА_5, вона підбігла до нього. Він сказав, що не бажає, щоб дитина проходила тестування, на що позивачка перепнула дорогу, не пускала. ОСОБА_5 тим часом побачила бабусю і побігла до неї та вони поїхали. Дорогою їх зупиняла поліція, питала - чи не хоче дитина до матері. ОСОБА_5 не хотіла.

Позивачка надала листа психолога ОСОБА_13 від 28.10.2020р., про те, що вона спостерігала за ОСОБА_5 з 2014 року, проводила зайняття з розвитку когнітивних функцій мозку, дрібної та крупної моторики. До цього часту проводила зустрічі з мамою і ОСОБА_5 для спостереження і коригування психоемоційного стану дитини. За проханням матері проводила зустрічі, на яких ОСОБА_5 прекрасно контактувала з матір`ю, із задоволенням відгукувалася не її потреби, виявляла теплоту по відношенню до неї, емпатію, довіру такі відношення дитина демонструє протягом всього періоду спілкування. При питання про бабусю, дідуся і тата дитина проявляє де-яке занепокоєння і розповідала про те, що їм не подобається, колі ОСОБА_5 телефонує і спілкується з мамою. Для підтримання психоемоційного стану дитини, рекомендувала проживання дитиною із мамою, оскільки дитина до неї дуже прив`язана (а.с. 141 т. 1).

Також позивачка надала листа «По мету требования» без дати, підписаного лікарем - завідувачем відділення реанімації новонароджених ОСОБА_31 про те, що мати виконували усі рекомендації, призначення, обстеження і реабілітаційні заходи. Усі бесіди, консультації спостереження за дитиною велися виключно із матір`ю, присутність та відношення ОСОБА_1 було байдужим. Завдяки діям матері, вірним рішенням, інтенсивним і регулярним зайняттям, за допомогою спеціалістів і самостійного зайняття із дитиною стан ОСОБА_5 є рідким прикладом чудового розвитку дитини і відновлення з таким епікризом. Відповідально стверджую, що у ОСОБА_5 ніколи не було травм голови, сходяче паралітична косоокість була неврологічною, внаслідок глибокої недоношеності (а.с. 147 т. 1).

Суд критично відноситься до наданого позивачкою листа «По мету требования», вважає, що даний лист не може бути належним доказом, оскільки він не є медичним документом, не містить дати. По суті є позитивною характеристикою, яку склав лікар у відношенні матері дитини. Однак лист містить твердження про особи батьків, які знаходяться поза межами компетенції завідувача реанімації дитячої лікарні.

Жодні обставини, які містяться у даному листі не підтверджені належними і допустимим доказами - відповідними медичними документами (довідками, виписками з історії хвороби, картки хворого, висновками спеціалістів тощо) Тому суд не може прийняти указаний лист до уваги.

В судовому засідання позивачка пояснила що цей лист був складений лікарем у 2021 році, коли в судовому засіданні її почали звинувачувати, що дитина отримала травму голови внаслідок її недбалості.

Окрім того, позивачкою не заперечувалася та обставина, що відповідач і його батьки фінансували лікування дитини після народження і при подальших реабілітаційних заходах. Позивачка пояснила, що у неї є довідки цього лікаря щодо реабілітації, однак вона їх не долучала, оскільки їх дуже багато, ціла купа.

Позивачка надала суду докази переписки у месенжерах зі відповідачем і його матір`ю ОСОБА_32 , які дійсно підтверджують, що вона не могла змоги спілкуватися із дитиною, просила відповідач дати дитині трубку, щоб вона могла із нею поговорити (а.с. 26 - 30, 148 т. 1)

До матеріалів справи позивачкою долучена фотографія дитини зі спини зі відбитком долоні. Як пояснила позивачка, це батько вдарив ОСОБА_5, коли вони були на відпочинку в Туреччині, на що останній пояснив, що ОСОБА_5 на нього плигнула зненацька, і тому він лиснув її по спині (а.с. 15 т. 1). Позивачка також надала фото дитини, на яких, як вона пояснила видно, що у дитини «свищ», (а.с. 122, 128 т. 1), який вона лікувала, про що надала акт від 07.09.2020р. № 5972 про надання стоматологічних послуг на суму 4 341,00 грн. (а.с. 124 т. 1). Як пояснила позивачка, свищ з`явився у період, коли дитина перебувала у відповідача, що вказує на неналежне виконання останнім батьківських обов`язків.

У судовому засіданні 12.08.2021р. з`ясовувалася думка дитини ОСОБА_5 (а.с. 151, 152 т. 2) у присутності практичного психолога ОСОБА_26 і соціального педагога ОСОБА_33 КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги»

Під час з`ясування думки дитини встановлено таке.

Зайшовши до залу суду, дитина ОСОБА_5 погодилася малювати і одразу запитала «А папа здесь?». На питання суду «Чи скучаєш за татом?» відповіла «Да». На питання суду «З ким живеш?» - відповіла « С папой, папа ОСОБА_1 ». Потім спитала «А сколько будет занятие? Я к папе хочу». На питання суду «Як звати маму?» відповіла «мама ОСОБА_34 ». Сказала, що ходить до школи, друзів там не має. На питання суду «Чи скучаєш за мамою?» відповіла «Не скучаю». На питання суду «З ким живешь» відповідача - «живу с бабушкой ОСОБА_58 и дедушкой ОСОБА_59». На питання суду «Чи є інші бабуся і дідусь?» - відповіла «нет». На питання суду «Чи давно ти живеш з татом?» - відповіла « Давно с папой ОСОБА_1 живу ». На питання суду «Чи з мамой жила?» відповіла «с мамой жила когда-то, больше нравиться с папой». На питання суду «З мамою не подобається?» відповіла «Нет, потому что она меня водой обливает и закрывает в туалете». На питання суду «Може це ви у хованки грали чи бризкалися?» - відповіла «нет». Сказала «есть бассейн, со мной в бассейне купается бабушка и дедушка». Потім знову спитала «А когда пойду к папе?». На питання суду «Чи любиш ходити до школи?», відповіла «Не люблю», а на питання «Чи може в іншу школу, в яку ти ходила раніше, вона може більше подобалася?»,відповіла «нет». Під час малювання почала розповідати, що в бабусі, в дідуся і у тата чорне волосся. На питання суду «Яке волосся у матері?» відповіла «Не помню». Після того, як суд запропонував згадати, відповіла «Не помню». Знову запитала «Скоро к папе?» На пропозицію про те, що ніби-то телефонувала мати, і питала - чи поїдеш з нею погуляти в парк?» відповіла «нет». На питання суду «А може давай разом підемо з мамою гуляти?» - сказала «нет». На питання суду «А якщо мама скаже, що скучила за тобою, запропонує піти погуляти?» відповіла «нет». Знову сказала «Я хочу к папе». На питання суду, «Чи говорять бабуся і дідусь щось погане про маму?» - відповіла «нет». На питання суду «А про тата?» також сказала «нет». На питання суду «Як ти вважаєш, дідусь і бабуся люблять маму?» відповіла «нет».

В судовому засіданні були допитані свідки. Суд детально описує свідчення, оскільки ураховуючи категорію спору і складність справи, суд вважав за доцільне відобразити свідчення як найбільш детальніше, щоб висвітлити ставлення кожного із опитуваних свідків до сторін по справі, ставлення останніх до дитини.

Свідок ОСОБА_25 (директор ТОВ «Приватна загальноосвітня середня школа № 5») повідомила суду, що познайомилася із ОСОБА_2 і дитиною ОСОБА_5 у квітні 2019 року. ОСОБА_5 до школи привела матір. Дитина була із особливими освітніми потребами, не була готова відвідувати шкоду. Однак у шкоді є відповідні спеціалісти - дефектолог, логопед, є програма для таких дітей, як ОСОБА_5 . У класі 6-7 дітей. ОСОБА_2 розповіла історію народження ОСОБА_5 . Спочатку вона (директора) знала лише матір. Спершу дитина мала вчителя, який її супроводжував, це було до листопада 2019 року. Спочатку ОСОБА_5 погано орієнтувалася у просторі, її годували, водили в туалет. Вона не сприймала матеріал, її треба було адаптувати. У кінці року були отримані рекомендації медиків. Пояснила, що умови «інклюзії» - це зайняття згідно індивідуального навчального плану, коли вчитель знаходиться поряд. ОСОБА_2 постійно питала, чому не виконується індивідуальний графік.

Протягом 2020 року мати до школи ОСОБА_5 не водила. Хоча був «локдаун», але у школі прожовувалася зайняття, школа не була закрита «на карантин». Батько сплатив за 2019 - 2020 навчальний рік 150 000,00 грн. За навчання завжди платив батько. Потім забрав гроші, сумніваючись, що ОСОБА_5 потрібне навчання у школі. На той час свідок про конфлікт між батьками не знала.

Батько звернувся до школи у серпні 2021 року, просив щоб взяли ОСОБА_5 назад. Дівчина сказала, що хоче прийти до школи. Наприклад, на 01 вересня 2021 року ОСОБА_5 сама пробилася у перший ряд і стала співати.

02.09.2021р. до школи прийшла матір ОСОБА_2 , сказала, що хоче зайти до класу, вказала наполегливо, що хоче саме «зараз». ОСОБА_5 викликали з класу. Був порушений навчальний процес. Дівчина розгубилася, пішла до матері, вони пішли до їдальні, ОСОБА_2 стала її годувати з ложки. На думку свідка, дитина не раділа приходу матерів, на обличчі дитини були конвульсії, спазми, дитина відчула стрес, коли побачила матір. Свідок вважала, що того дня мала місце провокація з боку ОСОБА_2 .

На питання відповідача пояснила, що батьків відповідача у школі ніколи не бачила, про гіперопіку їй нічого невідомо.

Свідок пояснила, що батько завжди був більш конструктивно налаштований, хотів, щоб дитина навчалася у школі, а мати - навпаки, казала, що «карантин», находила причини не водити дитину до школи. Мати не хотіла, щоб батько забирав ОСОБА_5 зі школи.

ОСОБА_5 ніколи не говорить, що вона їде «до дому», а називає конкретну адресу. Пояснила, що дитина має жити там, де вона хоче, має бути у безпеці захищеною, має довіряти матері. Наразі дитина вже не підкоряється ні матері, ні тату, не хоче працювати.

Наприклад, у 2020 році мати ОСОБА_5 забрала хитрощами. Коли вона (свідок) зайшла до класу, ОСОБА_5 вже не було, при цьому ОСОБА_2 повідомила, що вони вийдуть на вулицю погуляти, а коли приїхав батько за дитино, почав пред`являти претензії стосовно того, куди поділася дитина. Тому довелося викликати поліцію, щоб зафіксувати цей факт. А на одному із заходів ОСОБА_2 сиділа з дитиною у першому ряду і спілкувалася із нею, потім хотіла забрати її.

Вважала, що у ОСОБА_5 вже є внутрішня потреба говорити неправду, говорити те, що їй скажуть. Тобто, у присутності батька говорити одне, а в присутності матері - інше. Таким чином дитина не знає, як їй себе вести насправді.

Вважала, що батько має більший «ресурс», він бореться за дитину і ОСОБА_35 пощастило, що в неї є такий батько. Батько готовий до того, щоб і мати спілкувалася із дитиною. Однак «ресурсна сторона» - це батько, він має кошти і моральний потенціал, також батько може дати дитині те, що за гроші не купиш. Мати намагається як може налаштувати відносини, але з більшою відвертістю дитина біжить до батька. ОСОБА_2 не зможе виховувати дитину без батька.

Була ситуація, коли ОСОБА_2 прийняла рішення водити ОСОБА_5 до іншої школи, а батько на той час вже сплатив за навчання. Директор мала узгодити це питання із батьком, а останній повідомив, що він проти переведення дитини. Між батьками був конфлікт, ОСОБА_2 добивалася свого. Склалася така ситуація, що ОСОБА_5 була у матері, а особова справа знаходилася в школі і ОСОБА_5 не ходила в жодну школу. ОСОБА_2 вимагала віддати особову справу, думала, що у батька буде доступ до дитини і тому не водила її до школи. Це ненормальна обстановка, дитина внаслідок таких подій розбалансована.

Свідок (директор) звернулася із поданням до органу опіки і піклування Шевченківської у м. Дніпрі ради щодо вжиття заходів для забезпечення відвідування дитиною школи.

Повідомила, що ОСОБА_5 часто згадує про діда і бабу - батьків ОСОБА_1 , каже, що дуже любить бабусю. При цьому, батьки відповідача ніколи не були в школі. Вважала, що ОСОБА_5 зможе жити із батьком.

На питання позивачки, пояснила, які документи надаються до школи. Пояснила, що не завжди вимагається заява обох батьків, заяву писав батько. Про переведення ОСОБА_5 на домашнє навчання написав заяву батько.

З 01.04.2019р. ОСОБА_5 навчалася у першому класі і по 14.04.2021р. програму першого класу не засвоїла. Також у ОСОБА_5 були спеціалісти за індивідуальним графіком. По 2 дні - дефектолог, логопед, якими були шкільні вчителі, вони з дитиною працювали, треба було «включити» свідомість дитини. Зокрема, була асистент ОСОБА_36 . На індивідуальних уроках ОСОБА_5 навчилася читати і писати. Вважала однозначно, що для дитини кращим буде перебувати у колективі.

Пояснила, що про доходи матері їй нічого не відомо. У той період, коли дитина була з матір`ю, дитина на була вдягнена в один і той же одяг, ОСОБА_2 казала, що речі у неї забрали.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є матір`ю відповідача, проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина ОСОБА_5 після народження чотири місця була в реанімації. Вони (мається на увазі свідок та її чоловік (батько відповідача) ОСОБА_12 ) запропонували сторонам проживати з ними після народження дитини, підготували кімнату, забрали дитину з пологового будинку. Мати витримала три тижні та поїхала жити із дитиною на своє колишнє місце проживання. Вони стали брати дитину на вихідні, потім на більший строк. Дитина не стояла на обліку у невролога, лише у педіатра. Вони також запросили масажиста. Потім у дитині виникла косоокість. Коли ОСОБА_5 виповнилося два роки, возили її в клініку ім. ОСОБА_10 на реабілітацію. Позивачка не хотіла їхати в клініку ім. ОСОБА_10, не бажала записуватися на наступний курс. Востаннє відмовилася їхати, хоча були вже замовлені білети. Лише коли вони повідомили, що поїдуть усі, позивачка погодилася.

Потім літали в Ізраїль всією родиною, там дитину прооперували. У лікарні в Ізраїлі попередили, що у п`ять років слід буде корегувати зір. Їздили разом на відпочинок до моря по черзі.

Коли брали дитину на вихідні до себе, а потім повертали матері, дитина казала, що не хоче до матері.

Свідок наполягала на зайнятті з логопедом, але далі «розмов» діла не було. Дала позивачці свій автомобіль, щоб возити дитину до дитячого закладу, але позивачка казала, що не хоче їздити. У садочок дитину не водила, оскільки жоден не підійшов. Водила два-три місця у садок біля дому. Ходила в дитячий садок «Ерудіт». Дитина пішла до школи у сім років. Свідок запропонувала водити ОСОБА_5 до Європейської гімназії. Позивачка оформила ОСОБА_5 на додатковій зайняття, сказала, що у Європейській гімназії немає вчителя. Потом повідомила, що дитина ходить до приватної школи № 5. Свідок завжди збирала дитину до школи. Потім позивачка перестала водити дитину і в цю школу, хоча сама спочатку цю школу № 5 хвалила. ОСОБА_5 провчилася два роки у цій школі. Пів року позивачка не водила дитину до школи. Потім органом опіки і піклування Шевченківської районної у м. Дніпрі ради прийняте було рішення по перебування дитини у батьків по черзі.

Пояснила, що дитина не хоче їхати до матері, питала, чому вона (дитина) з татом не живе тут (мається на увазі у відповідача і його батьків), пропонувала не їхати до матері.

Харчування у матері було скудне, дитина завжди скаржилася, казала, що нічого не їла. А позивачка казала, що у ОСОБА_5 закрепи, після того як бабуся (свідок) її кормить. Дитина скаржилася на харчування завжди. Тому свідок передавала їжу.

Останні два роки особливо тяжко було випроводити дитину до матері. ОСОБА_2 завжди вивертає ситуацію на свою сторону.

Невролог вказував, що косоокість у ОСОБА_5 розвинулась на фоні травми голови.

Мати не брала дитину на руки, коли та ходила вздовж стіни, сказала «ручек нет», і їй (свідкові) сказала, щоб на руки не брала. Забрала різко соску.

Пояснила, що їм звісно простіше залишити дитину у матері, однак дитина кричить, щоб її не віддавали. Одного разу засовували ОСОБА_5 у машину, навіть мати не змогла умовити залишитися ОСОБА_5 у себе. Дитини казала « Бабушка , а ты б захотела к такой маме ехать?». Позивачка затягувала дитину у ванну, купала в одязі і не дозволяла знімати мокрий одяг. Дитина жалілася колись на темну кімнату.

Згадала про випадок у школі, вважав, що дитина відчула сильний страх, вважала, що не можливо так розпоряджатися дитиною. ОСОБА_2 викликала поліцію. Одного разу, коли вони (свідок і дитина) тільки-но вийшли з басейну, до них також приїхала поліція, дитина пояснила поліцейським, що не хоче до матері. З того часу за викликом позивачка поліція регулярно до них приїздить.

Дитина обстригла собі волосся на голові у знак протесту. Позивачка так і водила дитину до школи з вистриженим волоссям. Зі школи також не хотіла забирати. ОСОБА_5 не прив`язана до матері, винувати в цьому сама мати, а не вони. При цьому, вони не проти, щоб мати і батько жили разом.

Повідомила, що не знає, чи була ОСОБА_5 колись у батьків позивачки, дід забирав декілька разів.

Колі їздили на лікування із дитиною у Львів, Трускавець, мати проживала при клініках. Сплачував за курси лікування відповідач, за лікуванні в Ізраїлі сплачували вони із чоловіком. У клініці ім. ОСОБА_10 були 10 днів. ОСОБА_2 жила при клініці, вони - у готелі. На реабілітації ходили лише батьки, тому які саме реабілітації були - не знає.

ОСОБА_2 ніде не працювала, розраховували на те, що вона буде займатися дитиною.

Про те, що дитина пішла до приватної школи № 5 свідок дізналася коли вже дитина ходила до цієї школи. З ОСОБА_1 до розірвання шлюбу проживала у будинках і квартирах свідка. Вони переселились у триповерховий будинок, хоча дитина не хотіла їхати у цей будинок. У сторін (коли вони проживали разом) жодного разу не була, вони на запрошували у її ж будинок.

До розлучення вони завжди привозили дитину до них, передавали ліки и залишали у них. Одного разу віддала ОСОБА_5, коли та захворіла на вітрянку, вони вилікували вітрянку і відвели дитину до школи. Завжди купували ОСОБА_5 одяг та взуття з самого народження.

Зараз дитина з батьком, він возить її туди куди ОСОБА_5 захоче.

Щодо харчування, пояснила, що коли дитина приїздила, дідусь її постійно зважував. У позивачки дитина втрачала вагу на 300-400 грамів. Казала, що мати харчує її йогуртами, заливає по декілька йогуртів, щоб була вага.

Пояснила, що у них вдома є домашній персонал, свідок сама готує.

Зазначила, що нічого особливого для дитини не робить, лише дуже любить, дитина більш за все прив`язана до неї. ОСОБА_5 завжди хотіла бути з ними, вони разом шили для ляльок одяг, гуляли в парку. Вона дійсно возила ОСОБА_5 у колясці, дитина так хотіла. Свідок купляє дитині все, що вона хоче - одяг, іграшки, речі, їжу, Зараз за дитиною вона доглядає, купає, готовить. Відповідач водить її до школи. У ОСОБА_5 є друзі, подруга ОСОБА_38 . А друзі, про які каже позивачка - це діти її подруг. Дитина сама каже, що не хоче їхати до матері, сама вимкнула телефон. ОСОБА_5 ніколи не згадує про маму.

Син працює на їх підприємстві, у них декілька підприємств (сімейний бізнес). Заробітну плату синові призначає батько ОСОБА_12 , також він отримує дивіденди. Син наразі живе по АДРЕСА_4 , влітку проживає на дачі в сел.Олексанрівці. Усе майно оформлене на неї (свідка).

ОСОБА_5 навчається вдома, у неї один педагог. На питання позивачки пояснила, що дійсно казала їй, щоб та не водила дитину до неї у своїх речах, оскільки позивачка прала усе разом, одяг псувався. На прохання позивачка привозити ОСОБА_5 до її Центру, на ЛФК. Про те, що позивачка бажала розлучитися з ОСОБА_1 дізналася лише коли прийшла позовна заява. Двері не відчиняє, оскільки дитина не хоче йти до матері. Про діагнози дитини, про лікарів, про заклади, які відвідувала ОСОБА_5 їй нічого не відомо. Зазначала, що ОСОБА_5 буде жити із ними.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він є батьком відповідача, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює генеральним директором «Білокриницького вапняного заводу». Пояснив суду, що дійсно дитина ОСОБА_5 народилася від процедури ЕКЗ, пологи були передчасними. Після народження ОСОБА_5 сторони два-три тижні проживали у них, потім переїхали в будинок бабусі ОСОБА_9 . Мати ніде не працювала, знаходилась на утриманні їх сина. У дитини було багато діагнозів, вони вирішили залишити дитину. Забрали дитину додому. Матір хватило на два-три тижні. Через два місяці дитина отримала травму голови. Син повідомив, що дитина упала і вдарилася головою. МРТ, яке робили в Ізраїлі це підтвердило. Невропатолог визначив діагноз атоксію. При відповідній реабілітації дитина б наздогнала свій розвиток у п`ять років. Бабуся влаштувала дитину в клініку ім.ОСОБА_10. Вони заставляли позивачку записуватися на наступний курс, але вона жодного разу не записалася. За перельоти, за клініку оплачували вони (за лікування у клініці ім. ОСОБА_10 сплачував батько), жили у готелі, мати проходила реабілітації з дитиною. Щорічно дитина оздоровлювалася на морі, окрім 2021 року, оскільки мати не дала дозволу на виїзд. Бабуся заставляла її здавати дитину у дитячий садок. З самого народження вони брали дитину до себе, проводили свята, відпустки. Весь одяг і взуття дитині купувала бабуся. Позивачка не вдячна за те, що вони зробили для дитини, жодного разу не запросила до будинку

Бабуся говорила позивачці про необхідність відвідування дитячого садку, позивачка поводила ОСОБА_5 два-три місця у садок біля будинку. Також бабуся порадила віддати дитину до Європейської гімназії, мати її туди повела, там порадили ще рік походити до садку. Вони можуть дати дитині будь-яку освіту, зараз дитини ходить до другого класу, у класі шестеро дітей, ОСОБА_5 приносить гарні оцінки.

Квартира, у якій проживає ОСОБА_5 належить бабусі. У сина також є своє житло на Одоєвського, будинок належить синові, він єдиний спадкоємець. Син працює на підприємстві свідка комерційним директором, є співзасновником, йому виплачуються дивіденди, має заробітну плату у розмірі 30 000,00 грн.

Він (свідок) постійно купав дитину, батько ставив свічки, возив до лікарні. Позивачка купала її рідко, нижню білизну не міняла, у тому ж і віддавала.

Коли сторони жили разом, позивачка довго спала, на прогулянки дитину не вивозила, не готувала, казала, що дитина ожиріє. Дитина жалілася бабусі, що маті її не корме і не любить. У матері дитина втрачала вагу, тому він став її зважувати. За півроку вона втратила 4 кг. Дитина розповіла, що перед тем як їхати до них, мати заставляє пити декілька йогуртів. Бабуся постійно готувала їжу для дитини, остання неодноразово казала бабусі, що мати її не корме.

Син подав на розлучення внаслідок подружньої зради. Мати веде аморальний спосіб життя, міняє співмешканців.

Зверталися до орану опіки і піклування Шевченківської у м. Дніпрі ради щодо проживання дитини з ними, органом опіки і піклування прийнято рішення про проживання дитини з батьками по черзі, рішення виконували.

ОСОБА_2 забрала документи зі приватної шкоди № 5, забрала дитину через два-три місяці, хоча за школу було сплачено, оформила дитину в інклюзивну школу, де навчаються діти з вадами розвитку. За цей період двічі хотіла оформити дитині інвалідність. Дитина боїться матір, оскільки вона закривала її у темній кімнаті. Говорить дитині, що якщо та буде розповідати все, то не поїде до бабусі. Дитина обстригла собі волосся на голові. Якщо дитина просилася їхати до них, то поливала її водою, заставляла ходити у мокрому одязі. Дитина жодного разу не хотіла до матері. У їх родині є всі умови, щоб вчити і розвивати дитину. Вони ніколи не перешкоджали спілкуванню з матір`ю, але ОСОБА_5 сама не хоче йти до матері, їй дитина не потрібна. Вони ніколи не налаштовували дитину проти матері, однак ОСОБА_5 сама каже, що маті її не любить. Вони постійно з дитиною, гуляють в парку, вдома грають у розвиваючі ігри, у ОСОБА_5 є друзі в школі, є подруга ОСОБА_38 Батьки позивачки ніколи ОСОБА_5 до себе не брали. Не проти, щоб дитина жила у них, вони мають декілька місць для проживання.

Наприклад, 01.10.2020р. позивачка зателефонувала і повідомила, що у ОСОБА_5 вітрянка, привезла дитину до низ, вони лікували вітрянку.

Коли дитина була у психолог, позивачка спілкувалася з нею у туалеті.

У жовтні 2020 року вона повезла її на комісію з визнання інвалідності. Вони поїхали туди і забрали дитину. ОСОБА_2 викликала поліцію.

На питання позивачки відповів, що не знав, що у дитини атоксія, ДЦП, косоокість з народження, дитина у групі ризику по бронхо-легеневій дисплазії, усі документи за результатами обстеження дитини знаходяться у позивачки. Згоден, що дитина потребує реабілітації, наприклад зору, вони її обстежували, дитина зараз носить окуляри у неї 50 % зору. Возили ОСОБА_5 її у Київ у клініку мозку. Наразі її потрібно везти в клініку ОСОБА_10 .

На питання позивачки, чи відомо, що «дитячі» кошти вона добавила ОСОБА_1 на придбання автомобіля, відповів, що цей автомобіль розбила позивачка у ДТП, за ремонт сплатив відповідач.

На питання позивачки, чому не віддали дитину, пояснив що він не хоче її бачити, вона не мати.

Пояснив, що після їх розлучення сторін вони взагалі не могли спілкуватися з ОСОБА_5 , позивачка не давала. Тому договір укладався вимушено, позивачка сама запропонувала укласти договір, вони його виконували, а потім позивачка звернулася до органу опіки і піклування Шевченківського району, однак вони не віддали дитину, оскільки дитина не хоче спілкуватися із матір`ю. На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського видно, що дитина розповідала, що мати обливала її холодною водою. Дійсно, він заблокував телефон ОСОБА_2 (вайбер), оскільки дитина не бажала з нею спілкуватися), ховалася, коли бачила вхідний дзвінок.

Свідок ОСОБА_39 пояснила суду, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_5 , подругою позивачки з 1999 року. З ОСОБА_1 познайомилася у 2007 році. У 2011 - 2012 році вони дружили, разом святкували свята. Свідок регулярно була у них вдома з 2007 року по 2012 рік, а потім, до 2019 року інколи приїздила. У 2012 році сторони одружилися. У травні 2012 року ОСОБА_2 народила ОСОБА_5, пологі були передчасними. Через чотири місяці їх виписали з реанімації. Проживали у відповідача. Мати звалашилися одна із дитиною, усі працювали. Потім сторони переїхали жити на АДРЕСА_2 , увесь побут був на ОСОБА_2 . Вона готувала для ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , все було завжди свіже, готувала сама йогурти. Свідок неодноразово була у них вдома, ОСОБА_2 готувала при ній. Іноді їжу передавали батьки відповідача. Дотримувалася усіх рекомендацій педіатра, гуляла за рекомендацією лікаря по п`ять хвилин на вулиці. ОСОБА_2 до півтора року носила дитину постійно на руках. Після півтора років дитині можна було гуляти довше, позивачка сама гуляла з коляскою. Постійно займалася реабілітацією, робила масаж, відвідувала невропатолога. Їздили у клініку ОСОБА_10 , ОСОБА_2 ходила на усі процедури з ОСОБА_5 , без ОСОБА_1 , дідуся і бабусі. Дитину до п`яти років батьки ОСОБА_1 не брали до себе. Одяг дитині купували всі (позивачка, бабуся, дідусь) , але вони не надавали ніякої фізичної допомоги у побуті. Один лише раз на тиждень приходила прибиральниця. ОСОБА_2 одягала дитину у речі, які купувала бабуся, оскільки постійно «вислухувала», що її речі погані. Вважала, що для ОСОБА_2 не було підтримки з боку чоловіка і його батьків. У ОСОБА_1 не було ініціативи допомагати по господарству, він її бив, вчиняв домашнє насильство. Однак ОСОБА_2 не викликала поліцію, переживала за репутацію родини. ОСОБА_2 була завжди з ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 був завжди із пивом, з друзями, за комп`ютером, .

У 2016 році ОСОБА_2 купили автомобіль за 8500 доларів США, при цьому ОСОБА_24 віддала 2000 доларів США «дитячих» коштів, поїздила на автомобілі два роки, потім машину продали, ОСОБА_2 потім їздила на автомобілі свекрухи.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 не пустили додому, бабуся не віддала дитячі теплі речі. ОСОБА_2 приїхала до ней (свідка), остання віддала їх речі своїх дітей.

ОСОБА_2 організувала благодійний фонд, відкрила власний Центр , який допомагає дітям. Вона завжди займала ОСОБА_5 , давала їй можливість спілкуватися з іншими дітьми. У центр приїздлять багато спеціалістів, ОСОБА_5 може там займатися.

У 2015 році ОСОБА_2 зверталася із позовом про розлучення .

Вважала, що позивачка зможе забезпечити себе і дитину. Вважала, як спеціаліст-реабілітолог, що дитині потрібна реабілітація двічі на рік. Дитина може займатися і у звичайній школі, однак їй потрібен асистент.

На питання представника позивача повідомила, що у вересні 2019 року ОСОБА_2 була у неї у гостях, коли повернулася, додому, вже були змінені замки, вона залишилася без житла. Залишилася у холі будинку, бабуся не стала з нею спілкуватися образившись на те, що дитина захотіла їхати з матір`ю (відомо зі слів позивачки).

Про ДТП їй не відомо, але знає, що машину, на якій їздила ОСОБА_2 продали, і вона їздила на автомобілі бабусі, який був гіршим (зі слів позивачки).

Також повідомила, що вона була свідком домашнього насильства з боку ОСОБА_1 у сел. Новоолександрівці у 2013 році, ОСОБА_2 сказала не викликати поліцію. ОСОБА_2 була в синцях, самого побиття свідок не бачила, чула лише крики. Одного разу, коли сторони проживала в будинку на АДРЕСА_2 відповідач побив позивачку, коли вони разом ( ОСОБА_2 зі свідком) повернулися о 01 год.

ОСОБА_1 з 2012 року не ночував вдома по три-чотири ночі на тиждень. Де він працює, свідкові невідомо, знає, що в нього бізнес - баня. ОСОБА_2 їздила в цю баню, забирала його.

ОСОБА_2 орендує зараз квартиру за 4000 грн., працює в реабілітаційному центрі, є фізичною особою-підприємцем, ще десь працює. Хто придбав обладнання для центру - їх не відомо, про доходи ОСОБА_2 також не знає.

Зі слів ОСОБА_2 , дитина пішла до приватної школи № 5 за ініціативою бабусі і дідуся ОСОБА_2 (зі слів позивачки). ОСОБА_2 казала, що вони участі не приймають у житті дитини. Хто сплачує за школу - не відомо. Про навчання ОСОБА_5 у приватній школі № 5 також нічого не відомо. Зараз із ОСОБА_5 вона не спілкується, раніше спілкувалася по два-три рази на тиждень Останні два роки ОСОБА_2 не розповідає про навчання дитини і вона (свідок) також не може поспілкуватися із дитиною, на телефонні дзвінки дитина не відповідає.

Після розлучення батьків ОСОБА_5 проводила більше часу у дідуся з бабусею.

ОСОБА_5 проходила реабілітацію у клініці ім.ОСОБА_10 два роки тому. ОСОБА_2 при ній особисто телефонувала у цю клініку. За лікування у клініці оплачували батьки ОСОБА_41 .

Батьки ОСОБА_2 також допомагали, купували одяг, надавали гроші (зі слів позивачки).

Всі свята для ОСОБА_5 організовувала ОСОБА_2 , запрошувала своїх друзів та її дітей. Ніколи не чула від ОСОБА_5 , що вона не любить матір. Про батька ОСОБА_5 також поганого нічого не казала. Свідок впевнена, що ОСОБА_42 має бути з динною, для відповідача і його батьків вона просто «кукла», однак вони їй перешкоджають у спілкування, адже дитина не з матір`ю (зі слів позивачки). Чи перешкоджала ОСОБА_2 відповідачеві у побаченнях із дитиною - не відомо.

Свідок ОСОБА_43 пояснила суду, що є подругою ОСОБА_2 з 2002 року. Сторони спочатку жили разом, потім переїхали у будинок по АДРЕСА_2 . У травні 2012 року у ОСОБА_2 народилася дитина, вони тривалий час перебували у лікарні, виписалися у вересні 2012 року. Через деякий час вона (свідок) з ОСОБА_2 займалися волонтерською допомогою для лікарні ім. Руднєва.

Їй відомо, що дитину возили до Трускавця.

Коли сторони проживали на АДРЕСА_5 , свідок часто бувала у них в гостях по три-чотири рази на місяць. ОСОБА_5 була акуратно вдягнена, у грані речі. ОСОБА_2 завжди сама готувала для ОСОБА_5 і чоловіка. Дитина дуже прив`язана для матері, була завжди у неї на руках. ОСОБА_5 тягнеться до інших дітей.

ОСОБА_1 бачила інколи, коли він повертався додому. Час із дитиною не проводив. ОСОБА_5 була з матір`ю на кухні, а ОСОБА_1 дивися телевізор або лежав на дивані. Відносини між ОСОБА_5 і батьком «прохолодні». Наприклад, коли ОСОБА_1 приходить додому і ОСОБА_5 біжіть до нього, він каже « Привіт , іди до мами». Вона (свідок) не бачила з боку батька бажання проводити час з дитиною (це було три роки тому).

Щодо причин розлучення, пояснила, що не знає, напевне вживання алкоголю ОСОБА_2 (зі слів позивачки). ОСОБА_1 випивав та пропадав. Наприклад, з покупками він приносив додому пиво по чотири-шість пляшок. Вона (свідок) бачила ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння увечері, у будні дні п`ять-сім разів, він був за кермом у такому стані. При ній випивав по дві-три пляшки пива.

Вважала, що матеріальне становище ОСОБА_2 дозволить їй забезпечити дитину. Позивачка працює у будівельній фірмі менеджером з продажу, а також тримає Центр «Буде так». Який дохід у ОСОБА_2 , скільки вона сплачує за квартиру - не знає. Який дохід у ОСОБА_1 також не знає, знає, що він працює на підприємстві свого батька.

Позивачка працювала після інституту у газеті у 2006 - 2008 роках. Після того, як стала проживати із відповідачем не працювала. Думає, що інколи позивачка просила кошти у відповідача на волонтерство. Коли ОСОБА_2 не працювала, відповідач її утримував. Знає, що батьки відповідача щорічно возили дитину до Трускавця на реабілітацію. Організовувала поїздки ОСОБА_2 , а хто сплачував - не знає.

При ній ОСОБА_2 телефонувала до Центру і домовлялася про дати і про спеціалістів (коли свідок була у гостях). ОСОБА_2 намагалася, щоб ОСОБА_5 була самостійною, а батьки відповідача, навпаки, «гіперопікують» дитину.

ОСОБА_2 повідомляла, що ОСОБА_5 ходить до школи № 5, періодично живе у неї і у батьків відповідача, освіта у цій школі коштовна, але неякісна. Хто оплачує за навчання - не знає. З батьками відповідача не знайома, бачила їх лише в суді і на фотографіях. Зі слів ОСОБА_2 , батьки відповідача заможні, можуть купувати «всіх» і «все». Востаннє бачила ОСОБА_5 один рік тому.

Свідок ОСОБА_45 пояснила суду, що є подругою ОСОБА_2 з дитинства. Сторони знайомі з 2007 року, у 2012 році одружилися. У ОСОБА_2 була важка вагітність. У травні 20212 році народилася ОСОБА_5 . ОСОБА_2 не відмовилася від дитини, купувала для неї іноземні ліки. Після пологового будинку вони переїхали жити до батьків ОСОБА_1 , потім переїхали у будинок на АДРЕСА_7 . Мати відповідача сказала, що ОСОБА_2 не буде працювати. Відповідач утримував позивачку. ОСОБА_2 сама готувала, навіть просила її (свідка), коли була у пологовому будинку готувати ОСОБА_1 . Один раз на тиждень у них була прибиральниця. До ОСОБА_2 приходили спеціалісті з ЛФК, масажисти. ОСОБА_2 їх находила, а бабуся за все сплачувала. ОСОБА_2 не могла працювати, оскільки постійно була з дитиною. Батьки відповідача ніколи не допомагали їй.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 прийшла до свідка святкувати день народження і після того не змогла потрапити до дому, двері були зачинені. Спочатку ОСОБА_2 жила у подруги ОСОБА_47 ( ОСОБА_39 ), потім місяць у неї (свідка). У цей час ОСОБА_5 ходила до школи, крім тих днів, коли хворіла (здебільшого була у школі), ОСОБА_2 її возила сама до школи. Потім ОСОБА_2 зняла квартиру, переїхала туди з донько. Речі їй не віддали. Коли ОСОБА_5 захворіла, ОСОБА_2 дзвонила бабусі щодо повернення ліків. ОСОБА_1 не віддав їй речі, писав, що вже їх спалили, ОСОБА_2 казала, що зверталася до поліції.

Свідок зауважила, що у неї враження, що коли ОСОБА_5 у відповідача і його батьків, вони вважають, що це їх дитина. Хоча ОСОБА_2 ніколи не перешкоджала спілкуванню дитини із бабусею.

Одного разу ОСОБА_5 казала матері «Чому ти мене не возиш, бабуся возить на колясці, кормить з ложки».

У ОСОБА_2 з донькою завжди були теплі відносини, вони гуляють, вчать уроки. ОСОБА_5 любить спілкуватися і грати з іншими дітьми. ОСОБА_1 також любить ОСОБА_5, але не грає з нею. ОСОБА_5 дуже чутлива, вона страждає від того, що не спілкується із мамою. Наприклад, є відео за вересень 2021 року, де ОСОБА_5 каже, що боїться батька. Відео, яке надала свідок було оглянуте в судовому засіданні. На відео ОСОБА_5 йшла поряд із ОСОБА_2 і питала «хто там в автомобілі», однак не казала, що боїться батька). Думаю, що вона закривається, боїться, після того як побуває у бабусі із дідусем.

ОСОБА_2 працює менеджером з продаж, у неї є приватне підприємство, де надаються платні послуги з реабілітації. Отримує доходи, як вона казала, більше ніж свідок. Може утримували дитину. Коли ОСОБА_5 була з ОСОБА_2 , та сплачувала за квартиру, сама скуплялася, водила дитину до стоматолога.

ОСОБА_2 намагалася забрати ОСОБА_5 з приватної школи № 5, хоча сама її найшла, влаштувала дитину, думала, що там буле індивідуальне навчання. Однак виявилося, що це не так. Дитина не може писати, тому це справа саме у школі. Хто сплачує за навчання у школі - свідкові не відомо. ОСОБА_2 не хоче її туди водити, оскільки дитина не отримує належної освіти. Дитина була переведена до шкоди № 52, до інклюзивного класу, там з нею працює педагог.

За відпочинок оплачувала бабуся, наприклад поїздки до Туреччини, Греції, Єгипту. ОСОБА_2 їздила в клініку ім.ОСОБА_10 з ОСОБА_1 і його батьками. Сплачувала за все бабуся. ОСОБА_2 їздила на автомобілі, на який вона також добавляла кошти (дитячі виплати), потім потрапила у ДТП. ОСОБА_1 відремонтував автомобіль і продав його. Бабуся віддала ОСОБА_2 свій автомобіль. Їй відомо, що ОСОБА_1 працює у батьків на фірмі, також у нього є баня.

Проаналізувавши показання свідків з боку відповідача - ОСОБА_9 і ОСОБА_2 , суд вважає, що їх свідчення стосовно надання ними і відповідачем матеріальної допомоги у лікуванні дитини, оплати за курси реабілітації дитині, за організацію відпочинку, придбання для дитини одягу, про проведення із дитиною багато часу, добрі стосунки із дитиною і любов до бабусі ОСОБА_9 цілком узгоджуються між собою та не суперечать поясненням сторін по справі. Проте деякі свідчення є надуманими і викликані негативним ставленням до позивачки, чого указані свідки не приховували в судому засіданні. Зокрема, стосовно того, що позивачка не любить дитину, дитина їй не потрібна, погана господарка. Означене не підтверджуються матеріалами справи. Суд критично відноситься до показань свідків з боку відповідача про те, що мати намагалася визначити дитині інвалідність, що косоокість у дитини розкинулась внаслідок травми, оскільки жодних документів про це не надано. Більш того, у виписці з історії хвороби від 26.09.2012р. (при виписці з пологового будинку) дитині було рекомендована постійна консультація офтальмолога у клініці « Докол ». Згідно консультативного висновку КЗ «Докол» від 05.05.2014р. встановлена косоокість обох очей, рекомендована гімнастика для очей при здорових навантаженнях і нагляд невропатолога (а.с. 150 т. 1).

Проаналізувавши показання свідків з боку позивачки - ОСОБА_39 , ОСОБА_45 , ОСОБА_43 , суд вважає, що їх свідчення стосовно того, що мати любить дитину, із самого народження приділяла багато уваги дитині, займалася її здоров`ям, реабілітацією, також узгоджуються між собою та не суперечать поясненням сторін по справі. Разом із тим, суд критично відноситься до показань ОСОБА_39 , яка, говорячи про те, що ОСОБА_2 постійно з дитиною була сама, а батьки ОСОБА_2 не надавали ніякої фізичної допомоги в побуті, намагаючись таким чином вказати на байдуже ставлення до неї, нічого не повідомила про роль батьків позивачки в організації життя і побуту ОСОБА_2 . Разом із тим, вказала, що (зі слів самої позивачки) раз на тиждень приходила прибиральниці. Також указаний свідок вказувала, що лише ОСОБА_2 займалася лікуванням і реабілітацією ОСОБА_5, однак ці свідченнями спростовуються поясненнями самої позивачки, матеріалами справи та показаннями інших свідків. Зокрема, про те, що ОСОБА_1 і його батьки повністю фінансували лікування, реабілітації, поїзди та відпочинок. Таким чином, свідчення ОСОБА_39 вочевидь є однобокими і зумовлені негативним ставлення до відповідача і його батьків, тому суд вважає, що ці свідчення не достовірними, і крім того, більш розкривають взаємовідносини між сторонами, аніж їх відношення до дитини. До того, ж даний свідок надавала свідчення сі слів позивачки (щодо поведінки ОСОБА_2 у побуті, фінансових питань сім`ї).

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_45 і ОСОБА_43 . Зокрема свідок ОСОБА_45 зазначала, що ОСОБА_5 боїться батька (показавши відео). Однак оглянуте судом відео цього не підтверджує. Свідок не є обізнаю також і у доходах позивачки і відповідача. Її свідчення про неякісну освіту у приватній шкоді № 5 надані зі слів позивачки. Свідок ОСОБА_43 в основному про обставини життя ОСОБА_2 повідомила зі слів останньої. Свідок стверджувала, що обізнана про життя і стосунки ОСОБА_2 , однак не повідомила про рівень доходів сторін, про те, хто фінансував лікування дитини. Де які свідчення, наприклад про те, що мати відповідача сплачувала за організацію відпочинку, суперечать поясненням самої ОСОБА_2 , яка зазначала, що кошти на відпочинок надавалися спільно відповідачем і його батьками.

У відповідності до ст. 90 ЦПК України п оказання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

З огляду на приписи ст. 90 ЦПК України, суд вважає, що показання зі слів позивачки свідків з її боку, які суперечать поясненням самої позивачки та іншим матеріалам справи, про те, що роль батька ОСОБА_2 у житті дитини взагалі не має значення, що останній не приймав жодної участі у вихованні, лікуванні дитини та усувався від батьківських обов`язків, є недостовірними.

В судовому засіданні було оглянуте відео з нагрудних камер поліцейських, які прибули 04.06.2021р. до квартири, у якій проживає відповідач ОСОБА_1 і його батьки у АДРЕСА_1 .

З цього відео встановлено, що 04.06.2021р. до квартири прибули працівники поліції за викликом ОСОБА_2 з метою з`ясування місцезнаходження дитини. Двері відчинив ОСОБА_12 , який запросив поліцейських до квартири, у якій перебувала ОСОБА_9 і дитина ОСОБА_5 . Як пояснила ОСОБА_9 , батько ОСОБА_1 також проживає у вказаній квартирі, але він від`їхав по роботі, зателефонувала йому. ОСОБА_5 також зустріла поліцейських, назвала своє ім`я, відповіла, що в неї все добре, вона живе тут з батьком, він від`їхав. Потім ОСОБА_12 і ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_5 почали спілкуватися щодо судової справи, договору про перебування дитини по черзі з батьками. При цьому, дитина показувала працівнику поліції її «талісманчик». ОСОБА_9 розповідала про те, що ОСОБА_2 не водила дитину півроку в школу. ОСОБА_5 сказала «я хочу в школу, я в пятую хочу». Далі бабуся ОСОБА_9 розповідала, що був підписаний договір про перебування по черзі дитини у сторін, однак мати звернулася до органу опіки і піклування Шевченківському районі і до суду, мати до суду не з`являється, затягує. Договір втратив чинність, оскільки ОСОБА_2 знову звернулася до органу опіки. Пояснила, що батько від`їхав на роботу, поліцейські приїхали зненацька. Повідомила, що дитина взагалі не бажає їхати до матері. ОСОБА_5 також сказала «я вообще не хочу к маме». На питання поліцейського - чому , сказала: «потому что она меня бъет и жестко наказывает». ОСОБА_12 повідомив, що вже із січня місяця вже три місяця вони тримають дитину у себе. ОСОБА_5 сказала дідуся ОСОБА_12 «это я должна была сказать», на що ОСОБА_12 сказав, ну уже я скажу. Вони зверталися до ювенальної поліції, писали скарги до органу опіки, дитину до школи мати не водить, дитину не дає, ледь виловили дитину в неї на роботі, вона сказала, що вони повинні підписати договір, ми підписали, виконували по тижням. При цьому, поки ОСОБА_12 все розповідав, ОСОБА_5 казала бабусі , що це вона хотіла це сказати, а дідусь їй не дав. ОСОБА_9 сказала, що ОСОБА_2 мала давати свідчення в суді, попросила розповісти дитину, що мати робить, на що ОСОБА_5 сказала «мама закрывет меня в туалете и еще она меня обливала водой, а я должна была в одежде мокрой ходить».

ОСОБА_12 сказав, що дитина проситься до папи, бабусі і дідуся. В органі опіки і піклування у Соборному районі розглядалося питання про визначення місця проживання дитини два-три місяці тому, дитина знаходилася у матері, комісія запитала де дитина, вони відповіли, що вона у матері, а мати у куми. Вирішили зателефонувати дитині. У ОСОБА_5 є і свій телефон, але вона його вмикає. ОСОБА_5 сказала «потому что мне мама постоянно звонит, я могу его включить». ОСОБА_12 продовжив, що ми почали зателефонувати. ОСОБА_2 додзвонилася, поговорила із дитиною, а ОСОБА_1 почав телефонувати, але телефон не відповідав. ОСОБА_1 зателефонував кумі. Дитина спитала, а можна я з батьком поговорю, на що кума повідомила «можно, якщо мати поруч». Дитина розплакалася просила, щоб батько її забрав. ОСОБА_5 сказала «да». Тобто абсолютно незалежна ситуація утворилася, де дитина говорила.

Після перегляду відео представник позивачки прокоментувала, що з цього відео видно, що дитину готували до виступу у суді, при дитині бабуся і дідусь говорили про матір погане. Дитина повторює за ними, що видно з фрази «это я должна была сказать», тобто в суді, або в інших місцях, наприклад у психолога або поліції. Такого насправді не було - те, що мати її обливає і закриває у туалеті. Потім дитина підійшла до бабусі і також сказала, що «это я должна была сказать», на що бабуся відповідала «скажешь в суде».

Після перегляду відео представник відповідача зазначив, що працівники поліції зайшла несподівано, їх зустрів дідусь, почав пояснювати обставини, дитина втрутилася і сказала, що мати блокує телефон. Дитина важко розмовляє, тому вона сказала поліцейським саме так як було у дійсності. Не говорила, що батько її наказує, говорила, що вона хоче до п`ятої школи.

Судом також були переглянуті відеозаписи, які були надані позивачкою, на яких зафіксовані моменти, коли дитина знаходилася у позивачки, зокрема, дні народження, сумісні прогулянки, гра з друзями, зайняття ЛФК, період, коли вони жили у куми, гралися разом у квартирі позивачки, ОСОБА_5 була в іншій школі.

Після перегляду відео представник позивачки прокоментувала, що з цих відео видно, що ОСОБА_5 , перебуваючи із матір`ю завжди посміхалася, мати приділяла їй увагу, вчила як себе вести і спілкуватися із друзями, бути акуратною, готувалася до її днів народжень. ОСОБА_5 розкривалася у такі обстановці. Навпаки, коли ОСОБА_5 була в суді вона була пригніченою.

Відповідач зазначив, що на цих відеозаписах ОСОБА_5 одягнута в одяг, що придбавався бабусею ОСОБА_9 . Наприклад на день народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 він привіз її до матері о 13 год. вже одягнуту. До цього мати телефонувала і сказала, що забере ОСОБА_5 14.05.2021р., але вона дитину не забрала, а попросила привезти її вже 15.05.2021р. о 13 год. На відео дитина, як зазвичай, грається як всі діти. А коли ОСОБА_5 знаходилася в суді, це була не звичайна обстановка для неї. Зайняття по ЛФК на відео зняті, коли справа вже знаходилася в суді. А діти на відео - це діти подружок матері. На цих відео видно, що у розвитку дитини протягом 2019 - 2021 року спостерігається позитивна динаміка, тобто це період коли ОСОБА_5 навчалася у школі № 5. І наразі вона ходить до цієї школи.

Представник органу опіки Адміністрації Соборного району Якимчук В.І. зазначила, що вони двічі виходили на обстеження квартири за місцем мешкання відповідача. Вперше - у зв`язку із поданням матір`ю скарги. Щойно вони зайшли до квартир - ОСОБА_5 одразу пішла на контакт, показувала свою кімнату, свій транспорт, розвиваючі іграшки, гардероб. ОСОБА_5 була відкритою, добре відзивалася про бабусю. Вдруге вони виходили на обстеження квартири відповідача у зв`язку зі скаргою батька. ОСОБА_5 також зустріла їх добре, розповідала про свято Нового Року, йшла на контакт, показувала іграшки. Квартира велика, ОСОБА_5 катається по ній на всіх видах свого транспорту, у неї є свої обов`язки, вона піклується про своїх ляльок і тварин. Вона дуже відкрита, відноситься з теплотою до бабусі і тата. Бабуся навіть зробила їй зауваження, щоб вона не заважала складати акт, коли ОСОБА_5 хотіла розповісти масу своїх історій. На другому засіданні в органі опіки у березні 2021 року коли ОСОБА_5 була у хрещеної, вона плакала і просила щоб її забрав тато.

Переглянувши відео з нагрудних камер поліцейських за 04.06.2021р., суд не приймає доводи представника позивачки, що дитину готували до того, що вона повинна говорити поліцейським, оскільки виклик поліції був раптовим. При перегляді відео ОСОБА_9 не говорила ОСОБА_5 «скажешь в суде», тому це твердження представника позивачки не відповідає дійсності і спростовується самим відео. При цьому, упродовж перегляду всього відео встановлено, що дитина була присутня при даній розмові і все чула, казала «да», запрошувала працівника поліції присісти, тобто вела себе вільно. Тому, на думку суду, дитина поводила себе природньо, розкуто і самостійно , а її висловлювання не були «інсценовані», а її власними.

Переглянувши надані позивачкою відео, суд погоджується із доводами представник позивачки, що на цих відеозаписах, де ОСОБА_5 із матір`ю, дитина дійсно перебуває у гарному настрої, добре контактує з матір`ю, веде себе природньо і розкуто. Однак, щодо доводів представника позивачки про те, що поведінка дитини відрізняється від її поведінки в суді, варто зауважити, що дитина на цих відеозаписах перебуває у звичайні обстановці, на святах, на прогулянках, а тому її поведінку на цих відеозаписах не можна порівнювати із поведінкою у суді (при з`ясуванні думки і дитини) і на попередньому відеозаписі, оскільки ОСОБА_5 спілкувалася із раніше незнайомим людьми (поліцейським у форменому одязі).

Стосовно спору між сторонами про обрання для дитини того чи іншого навчального закладу для ОСОБА_5 , відпочинку, лікування, суд зазначає таке.

Позивачка надала характеристики учениці 1-б класу ОСОБА_5 КЗО «Середня загальноосвітня школа № 52» (без дати), з яких видно ОСОБА_5 у школі № 52 навчається з 2021 року. 17.03.2021р. в школу № 52 прийшла мати ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 із заявою і потребою в інклюзивному навчанні, по рекомендаціях Інклюзивно-ресурсного центру. 17.03.2021р. видана довідка про готовність прийняти ОСОБА_5 в КЗО «Середня загальноосвітня школа № 52». 14.04.2021р. ОСОБА_5 приступила до навчального процесу інклюзивного навчання. Мама дитини виконала усі обов`язки, забезпечила дитину усім необхідним, проходила адаптацію разом з донькою. ОСОБА_2 відповідальна і любляча дитину мати, діє завжди в інтересах дитини та її розвитку. ОСОБА_5 завжди охайна та доглянута, у позитивному настрої і готовністю до навчального процесу, коли з мамою. У класному колективі ОСОБА_5 почуває себе комфортно, добре контактує з однолітками та легко знаходить з ними спільну мову. Дитина активна в навчальному процесі, проявляє зацікавленість до роботи на уроці. Періодично доньку до школи привозить батько ОСОБА_1 . Батько не товариський, замкнутий, інтерес до навчання та розвитку дитину не проявляє. Після перебування ОСОБА_5 з татом, дитина закрита, емоційно подавлена, інтерес до навчання зменшується (деградуеться), пропадає бажання щось робити (а.с. 61 т. 1).

Суд зауважує на тому, що хоч і характеристика має назву «Характеристика учениці 1Б класу ОСОБА_5», де про дитину указано лише те, коли вона прийнята до школи і приступила до навчання, як почуває себе у класному колективі приймає участь навчальному процесі, характеристика містить відомості про особисті якості матері - позитивні і батька - негативні, які висловлені вчителями і директором школи у дитячий характеристиці, що явно виходить за межі їх компетенції.

Позивачкою надана «Інформація про сім`ю ОСОБА_5 , учениці 1-б класу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 52» від 31.05.2021р. (а.с. 63 т. 2), яка містить інформацію про те, що у сім`ї присутній тато і мама, тато не проживає разом, але приймає активну участь у вихованні дитини, дитина виховується у забезпеченій сім`ї, проживає за адресою матері. Батьки забезпечують повноцінний розвиток, відвідування репетиторів, секцій, в родині стабільна атмосфера виховання, на дитину не кричать, чвар не має До школи частіше приходить мати, яка завжди дослуховується до порад, родина легко вступає у спілкування . У ОСОБА_5 є все для розвитку . Ця родина здатна покращувати саморозвиток ОСОБА_5 . Наймає жодних зауважень.

Проаналізувавши «Характеристику ОСОБА_5 » (без дати) та «Інформацію про сім`ю ОСОБА_5 » видно, що вони абсолютно суперечать один одній стосовно відомостей про батьків дитини, хоча складені одними й тими ж працівниками школи (зокрема в.о. директора ОСОБА_48 і класним керівником ОСОБА_49 ), що ставить під сумнів відомості, про які йдеться у документах і що вчителі освідченні у дійсних обставинах справи, які відбуваються у сім`ї дитини.

Також позивачка надала іншу характеристику учениці 1-б класу ОСОБА_5 КЗО «Середня загальноосвітня школа № 52» від 31.05.2021р. (а.с. 62 т. 2), з якої видно що дитина самостійна, цілеспрямована, активна. Характеристика містить опис особливостей розвитку дитини(порушення мовлення, пам`яті, уваги), тобто характеристика цілком відповідає такому виду документа і відображає відомості про дитину.

Позивачка під час розгляду справи вважала, що дитина не повинна навчатися у приватній школі № 5, оскільки вона не підходить за освітнім процесом, дитині рекомендований інклюзивний клас, причиною не відвідування школи є хвороби, локдаун, а також те, що батько написав заяву про повернення коштів за навчання.

Під час допиту у якості директора ТОВ «Приватна загальноосвітня середня школа № 5 ОСОБА_25 , остання повідомила суду, що до школи дитину привела ОСОБА_2 , у школі є відповідні спеціалісти - дефектолог, логопед, є програма для таких дітей, як ОСОБА_5. У ОСОБА_5 був асистент, були спеціалісти за індивідуальним графіком - дефектолог, логопед.

Судом з`ясовано, що на офіційному сайті КЗО «Середня загальноосвітня школа № 52» ДМР наявна інформація про те, що школа має умови для навчання осіб з особливими потребами. Наявна інформація про те, що «інклюзивне навчання - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей». Інклюзивне навчання означає, що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, в загальноосвітніх класах, в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування школи, класів, програм і діяльності з тим, щоб всі учні без виключення навчалися і проводили час разом. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 872 «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», листа МОН України від 13.08.2014 № 1/9-413 «Про організацію навчально-виховного процесу учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку», листів МОН України від 12.07.2017 № 1/9-385 «Про навчальні плани та організацію навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами», від 28.07.2017 № 1/9-414 «Про забезпечення фахівцями психологічної служби системи освіти та пріоритетні напрямки діяльності на 2017/2018 навчальний рік», Постанови КМУ від 09.08.2017 № 588 «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», протоколи засідання психолого-медико - педагогічного консиліуму №1 від 07.09.2017р., №2 від 26.09.2017 р., згідно з якими організовано роботу з інклюзивним навчанням для дітей з особливими потребами.

На офіційному сайті Приватної шкоди № 5 також наявна інформація про те, що школа має Умови освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами. Так, у Приватній середній загальноосвітній школі № 5 м. Дніпра створені сприятливі умови для навчання дітей з особливими освітніми потребами. При наявності запитів на навчання дітей з особливими освітніми потребами забезпечується розвиток з урахуванням потреб та можливостей дитини відповідно до індивідуальної програми освіти та виховання. Надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги (логопеда, практичного психолога тощо). Школа має ліцензію на Департаменту освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрація від 18.06.2015р. строком дії до 05.07.2022р. на вид господарської діяльності: надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти (виховання і навчання дітей дошкільного віку, корекція психологічного і фізичного розвитку дітей дошкільного віку) з ліцензованим обсягом до 30 осіб.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 з 24.04.2019р. по 31.07.2019р. відвідувала групу дошкільної підготовки у приватній школі № 5, прийнята до першого класу приватної школи № 5 з 01.09.2019 р., до школи дитину привела мати, що сторонами не заперечувалося, батько сплачував за навчання, а вже у жовтні 2019 року (сторони фактично перестали разом проживати з 21.09.2019р.) ОСОБА_1 написав заяву з проханням зробити перерахунок плати за навчання доньки у зв`язку з тим, що заклад не підходить. 16.10.2019р. зроблено повернення коштів на його карту, а вже 12.11.2019р. відновлено оплату за навчання. У цей період (вересень - листопад 2019 року) між сторонами розгорнувся відкритий конфлікт стосовно побачень із дитиною, оскільки батьки розлучилися, перестали жити разом. Однак у подальшому дитина знову почала відвідувати школу № 5, але пропускала зайняття (у 2021 році не була присутня на уроках) директор шкоди намагалася врегулювати конфлікт, батьки погодилися на онлайн-навчання. 15.01.2021р. телефоном позивачка повідомила директора шкоди № 5, що до закінчення локдауну (25.01) ОСОБА_5 до школи не приведе, а 27.01.2021р. повідомила, що переводитиме дитину до іншого закладу. У висновку органу опіки і піклування Шевченківської районної ради у м. Дніпрі указано, що з 2021 року дитина навчається в КЗО «Середня загальноосвітня школа № 52» ДМР. Отже, лише у січні 2021 року позивачкою поставлене питання про відвідування іншої шкоди, при тому що ОСОБА_5 навчалася у приватній школі № 5 у 2019 і 2020 роках.

Суд критично відноситься до тверджень позивачки у позові про те, що саме внаслідок того, що батько забрав оплату за навчання у приватній школі № 5, позивачка вимушена направити доньку на медичну комісію для надання рекомендацій по навчанню у інклюзивному класі, оскільки, як з`ясувалося під час розгляду справи, саме позивачкою було ініційоване переведення дитини до іншої школи, але не внаслідок того, що батько відмовився оплачувати за навчання. Проаналізувавши доводи сторін, пояснення свідка (директора приватної школи № 5), співставивши з іншими матеріалами справи, суд доходить висновку, що спірне питання між батьками про лікування дитини, відвідування нею закладів з реабілітації, відпочинку, відвідування шкільного закладу є лише предметом маніпуляцій, і вирішити його сторони намагаються, не керуючись інтересами дитини, а з метою маніпуляцій один одним. Так, питання навчання ОСОБА_5 у приватній школі № 5 з самого початку у 2018 - 2019 роках було вирішене сторонами спільно, коли вони не були розлучені, а наразі питання про відвідування тієї чи іншої школи сторони ставлять у повну залежність від місця проживання дитини і намагаються зв`язати це із виключними потребами дитини, штучно створюючи уявлення про те, що у даному питанні відсутній їх особистий інтерес. Позивачка наполягає на однозначному переведенні дитини до інклюзивного класу, а відповідач вважає, що дитина може навчатися і у тій школі, де вона навчається зараз. Дитина у силу свого віку і розвитку не може самостійно чітко сформулювати пріоритети - яку школу вона буде відвідувати - інклюзивну чи звичайну, які фахівці будуть з нею працювати, де вона буде проходити лікування, відпочивати. Ці питання мають вирішуватися батьками і лише спільно. Батьки повинні розуміти, що якщо кожен з них буде наполягати на своєму і постійно «перетягувати» дитину з одного закладу до іншого, то ні до чого, окрім стресової ситуації для дитини, це не призведе. Кризовою ситуацією для ОСОБА_51 є розлучення батьків і необхідність визначитися для себе, де їй і з ким комфортніше проживати. В силу тривалого і затяжного конфлікту між сторонами, який із кожним роком стає дедалі сильнішим, поглиблюється, сторони не можуть дійти згоди ані щодо місця проживання дитини ані щодо її навчання, лікування виховання тощо. В судовому засіданні сторони поводили себе агресивно один до одного, не бажали спілкуватися, відповідати на питання одного до іншого, багато зазначали у своїх поясненнях того, що не підтверджується матеріалами справи (щодо подружньої зради, негативного ставлення до дитини, того що дитина отримала травму з вини позивачки тощо). А тому суд приходить до висновку, що питання про відвідування дитиною тієї чи іншої школи, не можна використовувати у даному спорі як ключове для його вирішення, адже це питання є предметом маніпуляцій з боку обох сторін.

На виконання ухвали суду від 21.10.2020р. (а.с. 136 т. 1) 26.01.2021р. до суду надійшов висновок Шевченківської районної у м. Дніпрі ради від 15.12.2020р. за № 13/15-16 про визначення місця проживання дитини (а.с. 218- 220 т. 1), з якого видно, що питання про надання висновку розглядалося на засідання комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної у м. Дніпрі ради 02.12.2020р. На засіданні комісії встановлено, що мати дитини, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в орендованій квартирі, де для дівчинки облаштована окрема кімната, в якій є місце для сну, відпочинку, підготовки уроків, в наявності шафа для одягу та іграшок дитини. ОСОБА_2 офіційно працевлаштована та має постійний дохід, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Батько проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де створені умови для проживання дитини. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований та має постійний дохід, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

ОСОБА_5 навчається в ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа № 5» Шевченківського району місті Дніпра. За інформацією адміністрації навчального закладу мати дівчинки ретельно опікувалася донькою, проходячи з нею досить складний для ОСОБА_5 адаптаційний період, готуючи її до першого класу; постійно супроводжувала доньку, активно відгукувалась на пропозиції педагогів, колективу стосовно виховання, навчання, організації життя дитини. Батько ОСОБА_5 , за інформацією навчального закладу, відповідально ставиться до режимних моментів у школі, бере участь у заходах, виконує усі запити педагогічного колективу, забезпечує фінансове перебування ОСОБА_5 у школі.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини була заслухана думка кожного з батьків.

Згідно із цим висновком, Шевченківська районна у місті Дніпрі рада, як орган опіки та піклування, не дійшла згоди, з ким із батьків визначити місце проживання ОСОБА_5 , тому вирішення даного питання винесла на розсуд суду (а.с. 218- 220 т. 1).

Суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відтак, наданий висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Дніпрі ради від 15.12.2020р. за № 13/15-16 щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини на розсуд суду не є висновком щодо розв`язання спору у розумінні ст. 19 СК України, а тому суд його до уваги не приймає.

11.08.2021р. до суду знову (повторно) надійшов висновок Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 04.08.2021р. за № 4/3-83 про визначення місця проживання дитини (а.с. 119-120 т. 2), у якому зазначено, що на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2020р. Шевченківською районною у місті Дніпрі радою, як органом опіки та піклування, 15.12.2020р. надано висновок № 13/15-16 «Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

31.05.2021р. ОСОБА_2 звернулася до адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради з проханням надати висновок про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадою відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скарги пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політична особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до постанови КМУ від 24.09.2008р. «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», питання визначення місця проживання дитини виносяться на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

02.06.2021р. дане питання розглядалося на черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини у присутності матері ОСОБА_2 . У зв`язку з відсутністю батька дитини, членами комісії з питань захисту прав дитини було вирішено викликати для з`ясування обставин справи обох батьків.

На черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 07.07.2021р. були присутні мати дитини, її представник, представник батька дитини. Членами комісії було розглянуто документи та заслухано думку обох сторін з даного питання.

Мати дитини, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в орендованій квартирі, де для дівчинки облаштована окрема кімната, в якій є місце для сну, відпочинку, підготовки уроків, в наявності шафа для одягу та іграшок дитини. ОСОБА_2 офіційно працевлаштована та має постійний дохід, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Батько проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де створені умови для проживання дитини. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований та має постійний дохід, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

З 2021 року дитина навчається в КЗО «Середня загальноосвітня школа № 52» ДМР. За інформацією адміністрації навчального закладу батько дитини ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні ОСОБА_5 , дівчинки ОСОБА_2 кожного дня приводить та забирає дівчинку, цікавиться навчанням дитини та приймає активну участь для покращення цього навчання. Батьки дитини спокійні, безконфліктні, завжди дослухаються до порад та активно беруть участь у житті класу.

У висновку вказано, що виняткові обставини, в силу яких дитина не може бути передана на проживання одному з батьків, встановлені ч.2 ст. 161 СК України, відсутні по відношенню до матері дитини ОСОБА_2 . На засіданні комісії з питань захисту прав дитини більшістю голосів прийняте рішення про надання висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що питання про визначення місця проживання дитини розглядалося Адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради двічі. Уперше органом опіки і піклування взагалі не надано належного висновку щодо визначення місця проживання дитини у порядку ст. 19 СК України. Вдруге, вже після закриття підготовчого провадження (20.04.2021р.), позивачка надала заяву про відкладення розгляду справи (01.06.2021р. - а.с. 46 т. 2) у зв`язку із тим, що питання про визначення місця проживання дитини повторно було призначене до розгляду комісією на 02.06.2021р. у зв`язку із поданням позивачкою 29.04.2021р. заяви до органу опіки і піклування Шевченківської районної у м. Дніпрі ради про надання висновку щодо визначення місця проживання дитини із матір`ю (а.с. 48 - 49 т. 2).

У відповідності до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Однак указаний (повторний) висновок був складений не за ухвалою суду, якою до участі у справі був залучений орган опіки і піклування Шевченківської районної у м. Дніпрі ради та зобов`язано надати відповідний висновок, а на вимогу позивачки за її заявою від 28.04.2021р. У самому висновку вказано, що на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2020р. Шевченківською районною у місті Дніпрі радою, як органом опіки та піклування, 15.12.2020р. вже надано висновок № 13/15-16 «Про визначення місця проживання дитини».

Зазначене свідчить про неналежне виконання Адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради (раніше - орган опіки і піклування Шевченківської районної у м. Дніпрі ради) обов`язків щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини у відповідності до вимог Постанови КМУ від 24.09.2008р. та складення висновку у порядку ст. 19 СК України.

Разом із тим, навіть ураховуючи принцип самостійного збирання доказів судом, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, визначений ст. 13 ЦПК України, та надаючи аналіз представленому вдруге висновку Адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради, суд вважає, що висновок Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 04.08.2021р. за № 4/3-83 про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 є необґрунтований.

Як було вказано, відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, вивчивши висновок Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 04.08.2021р. за № 4/3-83, не погоджується із висновком органу опіки та піклування, виходячи із такого.

Так, відповідно до п.п. 3, 4 постанови КМУ від 24.09.2008р. «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» основним завданням комісії з питань захисту прав дитини є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання щодо: вирішення спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до п. 72 Постанови КМУ від 24.09.2008р. п ід час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини.

Висновок Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 04.08.2021р. за № 4/3-83 не містить відомостей звернення органу опіки і піклування до будь-якого соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

Комісією не з`ясоване належним чином питання щодо наявності доходів у позивачки. До заяви від 28.04.2021р. надала виписку з ЄДРЮОФОПГФ про реєстрацію фізичною особою-підприємцем, однак не надала відомостей про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю (а.с. 49 т. 2).

Комісією з`ясовано, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в орендованій квартирі. Під час розгляду справи установлено, що позивачка дійсно проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 48 кв.м., яку орендувала у ОСОБА_52 на підставі договору оренди від 31.10.2019р. (а.с. 41 т. 1). 30.04.2020р. позивачкою переукладено договору оренди з ОСОБА_53 (а.с. 41, 42 т. 1). 30.04.2021р. укладено договору оренди цієї ж квартири вже з іншою особою - ОСОБА_54 (а.с. 57 - 60 т. 2).

Додаток № 9 до Постанови КМУ від 24.09.2008р. (акт обстеження умов проживання) має містити відомості про осіб, які за цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації.

Однак у акті обстеження житлово-побутових умов, складеному працівника служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради від 06.11.2019р. (а.с. 43 т. 1) вказано лише про осіб, які проживають у квартирі - ОСОБА_55 і дитина ОСОБА_5 , відомості про осіб, які зареєстровані у квартирі відсутні, при тому що квартира є орендованою і позивачка укладала догові оренди із різними орендодавцями.

Крім того, висновок не відображає відносин, які склалися між сторонами на момент його надання. Зокрема, станом на серпень 2021 року (на момент складання висновку) сторони неодноразово зверталися до органів поліції з приводу перебування дитини один в одного, між сторонами існував конфлікт щодо відвідування дитиною навчального закладу. При тому, що орган опіки і піклування Шевченківської районної у м. Дніпрі ради вже вивчав ситуацію, яка склалася між сторонами при складанні першого висновку, коли дитина навчалася у приватній школі № 5. На момент складання другого висновку дитина відвідувала іншу школу - СЗШ № 52, однак причин цього не з`ясовані. До того ж, як видно з листів начальника управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради від 13.11.2020р. за № 11/2136-01-19 «Про надання відповіді на скаргу від 29.10.2020» ОСОБА_1 (а.с. 161 т. 1), орган опіки і піклування був обізнаний про конфліктну ситуацію між сторонами, наявність спору з приводу спілкування із дитиною, надходження скарг від сторін зприводу побачень із дитиною і 11.11.2020р. працівники управління знову виходили на обстеження умов проживання за адресою матері.

Знову ж таки, у акті обстеження житлово-побутових умов, складеному працівника служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради від 11.11.2020р. (а.с. 162 т. 1) вказані лише особи, які проживають у квартирі - ОСОБА_55 і дитина ОСОБА_5 , відомості про осіб, які зареєстровані у квартирі відсутні.

У висновку вказано, що відсутні по відношенню до матері виняткові обставини, передбачені ч. 2 ст. 161 СК України, щоб не передати дитину одному із батьків, який не має самостійного доходу і зловживає спиртними напоями, аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитина, а тому дійшов висновку про визначення місця проживання із матір`ю, не обґрунтувавши аналогічну позицію по відношенню до батька, стосовно якого також указані виключні обставини відсутні.

Найголовніше, у висновку немає жодного слова про особливості стану здоров`я дитини, який у даному випадку має важливе, визначальне значення, не з`ясовано особливості ставлення дитини до батьків з урахуванням того, що житина має відставання у психологічному розвитку. Висновок взагалі не містить відомостей щодо особистої прихильності дитини до кожного з батьків, оскільки, як слідує з висновку, це питання органом опіки і піклування не з`ясовувалося.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги висновок Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 04.08.2021р. за № 4/3-83 як результат вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

13.04.2021р. до суду надійшов висновок Адміністрації Соборного району від 07.04.2021р. за № 5/6-35 про визначення місця проживання дитини (а.с. 3-7 т. 2), згідно із яким 09.02.2021р. до адміністрації Соборного району надійшов лист від представника Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, як органу опіки та піклування з копією висновку № 13/15-16 від 15.12.2020р., в якому зазначено, що Шевченківська районна у місті Дніпрі рада, як орган опіки та піклування, не дійшла згоди, з ким із батьків визначити місце проживання ОСОБА_5 , тому вирішення даного питання виносить на розсуд суду.

Під час розгляду справи адміністрацією Соборного району Дніпровської міської ради з`ясовано наступне.

31.03.2012р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_5 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2019р. шлюб розірвано.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 15 від 17.01.2020 було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком, ОСОБА_1 перший та другий тиждень місяця, та матір`ю, ОСОБА_2 третій та четвертий тиждень місяця, за місцем проживання батьків. Рішення було дійсне протягом шести місяців.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно забирають ОСОБА_5 один в одного, не можуть дійти згоди щодо постійного місця проживання доньки.

16.11.2020р. спеціалістами управління-служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради був здійснений вихід за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виходу з`ясовано, що за вищевказаною адресою на цей час проживали ОСОБА_1 , донька ОСОБА_5 і батьки ОСОБА_1 . Умови проживання родини хороші, в квартирі зроблено сучасний ремонт, в кімнатах чисто та просторо. Для ОСОБА_5 є окрема кімната, яка облаштована всім необхідним. Під час виходу дівчинка мала охайний вигляд, легко ішла на контакт. Для ОСОБА_5 створені належні умови для комфортного розвитку та проживання.

Мати дитини, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в орендованій квартирі (договір оренди від 30.04.2020 строком на 364 дні). Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 22.02.2021р. в квартирі створені необхідні умови для проживання дитини, під час виходу спеціалістів управління у справах дітей Шевченківського району Дніпровської міської ради ОСОБА_5 проживала разом з матір`ю.

Відповідно до довідки від 17.02.2021р. ОСОБА_2 працює на посаді менеджера із збуту в ПП «Експресс-Буд» та має дохід понад 5000,00 грн кожного місяця. Відповідно до довідки № 8 від 10.02.2021 ОСОБА_1 працює на посаді комерційного директора в ТОВ «Білокриницький вапняний завод» та має дохід 30065.84 грн кожного місяця.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на обліку в нарколога та психіатра не перебувають.

Для з`ясування всіх обставин та об`єктивного розгляду справи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_5 було направлено до КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР. 03.07.2020 з ОСОБА_1 був укладений договір на надання соціально-психологічних послуг в режимі денного стаціонару. 30.09.2020 р. з ОСОБА_2 був укладений договір на надання соціально-психологічних послуг в режимі денного стаціонару.

Відповідно до довідок КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР виявлено, що ОСОБА_5 має затримку психологічного розвитку - когнітивний розвиток дівчинки не відповідає віковим нормам, порушення дрібної моторики. 03.07.2020 при використанні метода спостереження спеціалістами центру можна зробити висновки, що поруч з батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_5 почуває себе комфортно, захищено та розкуто, встановлені довірливі відносини між ними, мають місце емоційні теплі стосунки, прив`язаність до батька наявна та очевидна. Батько швидко і позитивно реагує на її активність та ініціативу, вступає з нею у спілкування, відчувається підтримка та підбадьорювання дитини, спілкування з ним є емоційно-позитивним. На питання про матір, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 почала проявляти ситуативну тривожність та вступили у дію механізми психологічного захисту - агресія, відчуження. У дівчинки відбулася різка зміна настрою та поведінки - вона почала розсипати пісок зі столу, бити ногою м`яч і пише повторювала: «Мама - бе». На питання спеціалістів центру «що це означає ?», ОСОБА_5, продовжуючи бити м`яч, відповіла, що мама її не годує, коли вона просить, не дає їй молока, не бавиться з нею, а свій вільний час вдома у матері вона проводить за планшетом.

30.09.2020р. у ході діагностичного інтерв`ю було виявлено наступне: дівчинці було показано стимульний матеріал у вигляді різнокольорового м`яча, на запитання спеціалістів: «Розкажи, які улюблені кольори у тебе та твоїх рідних?», відповіла в наступній послідовності «Мой - желтый, бабушке нравится красний, папе - зеленый, маме - голубой». На запитання: «Розкажи про маму і тата», дівчинка однозначно відповіла: «Мама хорошая, папа хороший». Знаходячись поруч матері, коли ОСОБА_56 виконувала завдання спеціалістів, дівчинка весь час зазначала: «Я хочу к папе и бабушке». При згадуванні бабусі (з боку батька) було видно, що ОСОБА_5 сумує за бабусею і дуже прив`язана до неї, оскільки дівчинка згадувала бабусю частіше, і називала її першою при виконуванні завдань. У дівчинки з бабусею (матір`ю батька) має місце особливий контакт з позитивним забарвленням, що підтверджує те, що дівчинка, незважаючи на затримку психічного розвитку, виразила свою думку щодо ставлення до бабусі в складному реченні. На запитання спеціалістів: «Де і з ким тобі цікавіше?» ОСОБА_5 відповіла: «Я думаю, что у бабушки». Враховуючи те, що ОСОБА_5 дуже непросто оформити своє висловлювання складним реченням, а також формулювати особисті думки, можна стверджувати, що бабуся є для дівчинки пріоритетною, значимою та домінуючою особою. ОСОБА_5 проявляє прив`язаність до обох батьків, вони є значущими особами у її житті, а особливий емоційно тісний контакт вона має з бабусею, ОСОБА_57 .

Малолітня ОСОБА_5 навчається в ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа №5» Шевченківського району м. Дніпра.

12.02.2021р. до адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради надійшла заява від ОСОБА_1 а, в якій було зазначено, що малолітня ОСОБА_5 протягом січня-лютого не відвідує навчальний заклад з невідомих причин. Згідно з інформацією ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа № 5» стало відомо, що ОСОБА_2 має намір перевести ОСОБА_5 до іншого навчального закладу, незважаючи на те, що батько дитини, ОСОБА_1 здійснив оплату до кінця навчального року, місячна оплата навчання складає 15 000 грн.

18.02.2021р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було узгоджено, що їхня малолітня донька ОСОБА_5 закінчить навчальний рік у ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа № 5».

18.02.2021р. засідання комісії було перенесено за проханням представника ОСОБА_2 , членами комісії було вислухано обидві сторони та їх представників.

17.03.2021р. до адміністрації Соборного району надійшла чергова заява від ОСОБА_1 з копією листів від ТОВ «Приватна середня загальноосвітня школа № 5» від 16.03.2021р., в яких зазначено, що мати дитини ОСОБА_2 не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення присутності дитини на навчанні у школі. Так, в період з 01.01.2021р. по 31.03.2021р. дитина перебувала у матері і жодного дня не була присутня на уроках у школі, через що нею пропущено 22 навчальні дні. З 01.03.2021р. по 15.03.2021р. дитина проживала з батьком, який належним чином забезпечував відвідування дитиною школи. 15.03.2021р. батько привів дитину до школи, але приблизно о 10.40 год цього ж дня мати дівчинки посеред уроку увійшла до класу та без пояснення причин забрала дитину з собою, порушуючи навчальний процес. 16.03.2021р. ОСОБА_5 до школи не прийшла, а ОСОБА_2 з`явилася до приймальні, вимагаючи видати їй документи для переведення дитини до іншої школи, з батьком погоджувати питання відмовилася. Адміністрація школи зазначила, що і раніше мати дитини під різними приводами не приводила дитину до школи. Як стало відомо 25.03.2021р. під час чергового засідання мати дитини ОСОБА_2 надала до школи довідку про переведення доньки до іншої школи, а батько після цього забрав особову справу дитини з навчального закладу. Станом на 25.03.2021р. ОСОБА_5, зі слів батьків, не зарахована до жодного навчального закладу.

25.03.2021р. ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 забрала ОСОБА_5 з навчального закладу та перешкоджає йому у спілкуванні з донькою. Для підтвердження інформації батькові було запропоновано зателефонувати доньці, але дівчинка не відповідала. Пізніше дитині зателефонувала мати і було з`ясовано, що в дівчинки інший номер телефону. Під час засідання комісії ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 контакт доньки, батько відразу же набрав ОСОБА_5, дитина плакала, просила його приїхати до неї та забрати її.

Відповідно до інформації з офіційного сайту судової влади України встановлено, що ОСОБА_2 26.10.2020р. подала до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_1 . Ухвалою судді Антонюка О.А. від 12.11.2020р. відмовлено у видачі судового наказу. 11.03.2021р. ОСОБА_2 повторно звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Враховуючи те, що визначення місце проживання малолітньої ОСОБА_5 ще не визначено, мати дитини вже двічі зверталася до суду про стягнення аліментів, може свідчити про те, що в ОСОБА_2 недостатньо коштів на утримання дитини.

Під час засідання комісії представник ОСОБА_2 поводив себе агресивно, наполягав, що дитина повинна проживати разом з матір`ю, навчатися в навчальному закладі, який знаходиться біля місця проживання ОСОБА_2 (ЗШ №52).

Враховуючи вищезазначене, в інтересах дитини, адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради вважала за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , 2012 року народження, з батьком ОСОБА_1 , 1982 року народження (а.с. 1 - 7 т. 2).

На виконання ухвали суду від 09.09.2021р. про забезпечення позовів сторін наданий висновок практичного психолога ОСОБА_26 і соціального педагога ОСОБА_33 КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» соціального дитячого психолога і соціального педагога щодо дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо встановлення особистої прихильність дитини до кожного з батьків (а.с. 91 - 93 т. 3).

Згідно вказаного висновку, для встановлення особистої прихильності дитини до кожного з батьків, спеціалісти Центру використовували загальнонауковий метод включеного та відстороненого спостереження.

На зустрічі з матір`ю ОСОБА_2 дитину привозив батько ОСОБА_1 , який не був присутній під час спілкування ОСОБА_5 з матір`ю, очікуючи доньку за межами кабінету в коридорі.

До зустрічі з донькою ОСОБА_24 готувала іграшки, розвивальні матеріали, смаколики, подарунки для ОСОБА_5 .

Під час першої зустрічі ОСОБА_5 з матір`ю дівчинка поводила себе напружено, насторожено, ймовірно, це пов`язано з тим, що дівчинка не розуміла мети та змісту цих зустрічей. Вона запитувала: «А папа там?», маючи на увазі, чи залишається батько чекати на неї в коридорі. Коли матір водила дівчинку до туалетної кімнати, ОСОБА_5 мала можливість бачити, що батько залишається на місці і чекає на неї, вона махала йому рукою та казала: «папа, привет», і він їй махав у відповідь. З часом дівчинка зрозуміла, що батько завжди знаходься в зоні її досяжності і немає сенсу переживати через його відсутність в тій кімнаті, де вона спілкується з матір`ю.

Під час спілкування ОСОБА_5 з матір`ю спеціалісти спостерігали наступне: всі зустрічі дитини з ОСОБА_2 проходили в ігровій формі. Процес проходив в надактивному темпі, що стрімко змінюється, ОСОБА_5 мала швидко переключатися. Матір розважала дівчинку активними іграми та розвиваючими завданнями, які сприяли розвитку дрібної моторики, постійно проявляючи ініціативу, втримуючи увагу ОСОБА_5 . Було помітно, що матір має в думках певний сценарій занять з дитиною. Протягом подальших зустрічей було помічено, що дівчинка без остраху та позитивно налаштована щодо матері, але зважаючи на особливості розвитку дитини, іноді спостерігалися прояви втомлення та негативізму ( ОСОБА_5 починала робити все, що їй заманеться, незважаючи на спроби матері ОСОБА_2 її вгамувати). В той же час, протягом зустрічі ОСОБА_5 демонструвала прояви прив`язаності щодо матері. Матір ОСОБА_2 демонструвала прив`язаність до дівчинки, називала її лагідними словами, гладила по голові, цілувала, обіймала.

Під час спілкування ОСОБА_5 з батьком спеціалісти спостерігали наступне: батько на кожну зустріч приносив іграшки, розвиваючі ігри та смаколики. Ігровий процес проходив у більш спокійній, врівноваженій обстановці, спілкування не мало з боку батька нав`язливого характеру, він давав можливість ОСОБА_5 бути більш самостійною, дівчинки обирала ігри за власною ініціативою. Коли доньці була потрібна допомога, батько ОСОБА_1 активно підключався до процесу гри. Батько створював дитині простір для розвитку структурно-логічного мислення. ОСОБА_5 демонструвала прояви прив`язаності щодо батька. Батько ОСОБА_1 демонстрував прив`язаність до дівчинки, називав її лагідними словами, гладив по голові, цілував, обіймав. Батько використовує м`які, але впевнені стратегії виховання доньки, що сприяє врівноваженню психоемоційного стану ОСОБА_5 та стабілізації її поведінки. Спостерігалося, що ОСОБА_5 не боїться батька та цілком позитивно сприймає його, батько для неї є безумовним авторитетом.

Очевидно, що ОСОБА_5 не піддавалася впливу з боку батька та його родини. Дитина на зустрічі з матір`ю жодного разу не промовляла, що батько, бабуся та дідусь налаштовані негативно щодо її спілкування з матір`ю, незважаючи на конфліктні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Навпаки, поведінка дівчинки та її психоемоційний стан під час зустрічей свідчать про те, що ОСОБА_1 та його родичі сприяють спілкуванню дитини з матір`ю ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_5 прийняла ситуацію розлучення батьків і той факт, що батьки живуть окремо, і для дівчинки є психологічно комфортним положення, при якому вона проживає з батьком ОСОБА_1 і зустрічається з матір`ю ОСОБА_2 . Це підтверджує діалог дитини з матір`ю під час останньої зустрічі! Матір ОСОБА_2 зазначила, що після закінчення зустрічей у Центрі вона буде мати можливість вільно забирати доньку зі школи та спілкуватися з нею («Я тебя заберу» - сказала матір ОСОБА_5 , донька запитала: «А когда ты меня привезеш?», « Куда ?» - запитала матір, «К папе» - відповіла дівчинка), тобто було зрозуміло, що ОСОБА_5 важливо повернутися додому до батька. Будь-які зміни в звичному для дівчинки положенні можуть негативно вплинути на психоемоційний стан ОСОБА_5 та її поведінку. Оскільки дівчинка емоційно чутлива до настроїв та станів батьків і швидко переймає їх, більш врівноважене та стабільне ставлення батька має на ОСОБА_5 позитивний вплив, дає відчуття комфорту та захищеності.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання, суд, проаналізувавши матеріали справи, доводи сторін, допитавши свідків, суд вважає, що у найкращих інтереси дитини є проживання із батьком, виходячи з такого.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.08.2021р. у справі № 654/4307/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Таким чином, закон закріплює переважне право батьків на проживання разом з малолітньою дитиною. Таке переважне право полягає в тому, що таке суб`єктивне право надає його носієві можливість пріоритетно перед іншими особами набути інше або здійснити існуюче суб`єктивне сімейне право. Внаслідок цього переважне право на проживання разом з дитиною (а) спрямовано на набуття (відновлення) немайнового права на сім`ю, (б) виникає разом із певним суб`єктивним правом та перебуває в пасивному стані до настання юридичних фактів, передбачених у законі, (в) реалізується, як правило, за участю іншого суб`єкта, внаслідок чого носій переважного права може набути суб`єктивне право, (г) захищається шляхом переведення або відновлення прав та обов`язків, набутих третьої особою всупереч перевагам, які має суб`єкт переважного права на нього. Законом прямо допускається, що батькам може бути відмовлено в реалізації переважного права, якщо це буде суперечити інтересам дитини.

Оскільки СК України не визначає зміст категорії «інтереси дитини», то розкрити зміст цього поняття можна через підхід, що застосовує Європейський суд з прав людини.

Так, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:

1) у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;

2) у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному середовищі, що не є неблагополучним (пункти 78, 100 рішення ЄСПЛ у справі «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно (а) здійснено згідно із законом, (б) відповідає одній чи кільком законним цілям, що визначені пунктом 2 статті 8 Конвенції, (в) є необхідними у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей.

На питання, чи передбачене втручання у право сторін законом, закон (стаття 163 СК України) відповідає ствердно, оскільки закріплює переважне право батьків на проживання разом з малолітньою дитиною, але закон допускає, що батькам може бути відмовлено в цьому, якщо це буде суперечити інтересам дитини.

На питання, чи відповідає втручання у право однієї зі сторін цілям, про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції, суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод дитини і, відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Визначаючи, чи був захід із втручання у право однієї зі сторін необхідним у демократичному суспільстві, суд, беручи до уваги справу в цілому, має розглядати підстави, наведені для виправдання застосування заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин справи вони можуть відрізнятися.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти наступним порядком: 1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; 2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Возз`єднання дитини з біологічним батьком є важливим позитивним обов`язком держави, і право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя. Право батька на проживання з його малолітньою дитиною має бути захищене, й у правовідносинах, що складаються між батьком і дитиною, бабою і дитиною, він має переважне право на проживання з дитиною.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішення від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Принцип «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», закріплений у Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (ратифікована Україною 27.02. 1991р.), вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенція про права дитини у статті 12 визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Згідно Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, перед прийняттям рішення судовий орган:

визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності;

упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію;

у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини;

надає можливість дитині висловлювати її думки;

приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Таким чином, практична реалізація принципу «забезпечення якнайкращих інтересів дитини» вимагає в тому числі з`ясування судами думки дитини під час вирішення спорів, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Національне законодавство визначає право дитини, яка може висловити свою думку бути вислуханою при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Думка дитини може відображатись у письмових доказах (висновках психологічних досліджень, висновках органів опіки та піклування, письмових зверненнях дитини до суду, тощо); електронних доказах (відео, аудіо зверненнях до суду, повідомленнях у соціальних мережах, тощо); висновках психологічної експертизи, психологічного обстеження; показаннях дитини (особисто в залі судового засідання, за допомогою відео конференції).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Судом на виконання вищенаведених положень, було заслухано думку малолітньої ОСОБА_5 , яка зазначала, що вона живе із татом і з його батьками, їй більше подобається жити із татом. Пояснила, що матір вона боїться, бо та її обливала водою, закривала у туалеті, з нею жити не подобається, не скучає за матір`ю. Постійно під час з`ясування думки дитини, ОСОБА_5 казала, що хоче до тата, питала, де тато, чи скоро вона його побачить.

З оглянутого відео з нагрудних камер поліцейських, які прибули 04.06.2021р. до квартири, де проживає ОСОБА_5 , батько ОСОБА_1 і його батьки у АДРЕСА_1 , з`ясовано, що малолітня ОСОБА_5 також сказала, що взагалі не хоче до матері. На питання поліцейського, чому, сказала, що мати її б`є и жорстоко карає, матір закриває її у туалеті, обливала водою і ОСОБА_5 повинна була ходити у мокрому одязі.

На виконання приписів Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. щодо необхідності отримання додаткової інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, судом було забезпечено позов сторін і одночасно зобов`язано КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» надати суду висновки соціального дитячого психолога і соціального педагога щодо дитини - ОСОБА_5 , в яких встановити особисту прихильність дитини до кожного з батьків.

За наслідками виконання ухвали суду, був представлений Висновок КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» від 12.11.2021р. № 96, у якому практичним психологом і соціальним педагогом визначено, що ОСОБА_5 прийняла ситуацію розлучення батьків і той факт, що батьки живуть окремо, і для дівчинки є психологічно комфортним положення, при якому вона проживає з батьком ОСОБА_1 і зустрічається з матір`ю ОСОБА_2 (дитина питала, коли матір її привезе до батька), тобто ОСОБА_5 важливо повернутися додому до батька. Будь-які зміни в звичному для дівчинки положенні можуть негативно вплинути на психоемоційний стан ОСОБА_5 та її поведінку.

Висновком Адміністрації Соборного району від 07.04.2021р. за № 5/6-35 про визначення місця проживання дитини (а.с. 3-7 т. 2) визначено, що в інтересах дитини, доцільно визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 . При цьому у висновку було приділено увагу питанню прихильності дитини до батьків. Зокрема, для малолітню ОСОБА_5 було направлено до КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР, якими складко довідку про те, що поруч з батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_5 почуває себе комфортно, захищено та розкуто, встановлені довірливі відносини між ними, мають місце емоційні теплі стосунки, прив`язаність до батька наявна та очевидна. Батько швидко і позитивно реагує на її активність та ініціативу, вступає з нею у спілкування, відчувається підтримка та підбадьорювання дитини, спілкування з ним є емоційно-позитивним. На питання про матір, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 почала проявляти ситуативну тривожність та вступили у дію механізми психологічного захисту - агресія, відчуження. У дівчинки відбулася різка зміна настрою та поведінки - вона почала розсипати пісок зі столу, бити ногою м`яч і пише повторювала: «Мама - бе». На питання спеціалістів центру «що це означає ?», ОСОБА_5, продовжуючи бити м`яч, відповіла, що мама її не годує, коли вона просить, не дає їй молока, не бавиться з нею, а свій вільний час вдома у матері вона проводить за планшетом. Знаходячись поруч матері, коли ОСОБА_56 виконувала завдання спеціалістів, дівчинка весь час зазначала: «Я хочу к папе и бабушке». При згадуванні бабусі (з боку батька) було видно, що ОСОБА_5 сумує за бабусею і дуже прив`язана до неї, оскільки дівчинка згадувала бабусю частіше, і називала її першою при виконуванні завдань. У дівчинки з бабусею (матір`ю батька) має місце особливий контакт з позитивним забарвленням, що підтверджує те, що дівчинка, незважаючи на затримку психічного розвитку, виразила свою думку щодо ставлення до бабусі в складному реченні. На запитання спеціалістів: «Де і з ким тобі цікавіше?» ОСОБА_5 відповіла: «Я думаю, что у бабушки». Враховуючи те, що ОСОБА_5 дуже непросто оформити своє висловлювання складним реченням, а також формулювати особисті думки, можна стверджувати, що бабуся є для дівчинки пріоритетною, значимою та домінуючою особою. ОСОБА_5 проявляє прив`язаність до обох батьків, вони є значущими особами у її житті, а особливий емоційно тісний контакт вона має з бабусею, ОСОБА_57 . А 25.03.2021р. на засіданні комісії, коли ОСОБА_2 зателефонував батько, дитина плакала, просила його приїхати до неї та забрати її.

Суд приймає указаний висновок Адміністрації Соборного району від 07.04.2021р. за № 5/6-35 про визначення місця проживання дитини із батьком, оскільки висновок є мотивованим, документально обґрунтованим, враховує особливості розвитку дитини, містить відомості щодо особистої прихильності дитини до батьків та не суперечить інтересам дитини щодо проживання із батьком, узгоджується з іншими матеріалами справи,

Вивчивши ситуацію, яка склалася із відвідуванням дитиною школи, суд наголошує, що позивачка безумовно зацікавлена у тому, що б дитина розвивалася у відповідності до своїх можливостей і була з нею поруч. Однак питання про те, яку школу має відвідувати дитина повинно вирішується батьками спільно. Між батьками існує спір щодо виховання дитини, де вона буде лікуватися, навчатися, які відвідувати секції тощо. У даному ж випадку, коли предметом спору є питання про місце проживання дитини ці питання, які батьки піднімають у судовому засіданні, не є визначальними, а слід виходити перш за все із того - чи відповідає це є інтересу дитині і чи впливає на рівень її комфорту. При тому, що дитині вже дев`ять років, батьки до цього час не можуть дійти згоди ані щодо школи, ані щодо медичних закладів, від чого дитина втрачає реальну можливість розвиватися, отримувати своєчасно освіту. Внаслідок триваючого конфлікту між батьками, на якому вони зосередили свою увагу, вони часто маніпулюють дитиною задля завдання страждань один одному. Зокрема, забирання матір`ю дитини зі шкоди без поважних причин, переведення батьком дитина на домашнє навчання, призвело до того, що інтерес дитини залишився «на задньому плані». Саме й тому, дитина в силу свого розвитку, шукає сама захищене середовище. На даний час своє захищене середовище дитина знайшла у бабусі ОСОБА_9 , до якої вона очевидно прив`язана, що й підтверджується матеріалами справи і думкою самої дитини. В силу обставин, що склалися, дідусь і бабуся ОСОБА_2 є членами родини ОСОБА_5 , оскільки приймали активну участь у її житті і розвитку, проводили з нею багато часу.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, враховуючи погляди дитини, суд виходить, що під час розгляду справи встановлено, що дитина однозначно бажає залишитися жити із батьком, дідусем і бабусею разом у їх квартирі, де у неї створені комфорні умови, є іграшки, свій гардероб, домашні тварини, що вона виразила особисто в судовому засіданні і що підтверджено іншими матеріалами справи. Кажучи про індивідуальність дитини, під чим розуміється стан її здоров`я і рівень розвитку, суд однозначно приходить до висновку, що матеріальне становище батька надасть можливість дитині лікуватися і проходити курси реабілітації, їздити на відпочинок за кордон, навчатися у відповідності до потреб її здоров`я, що батьком було продемонстровано упродовж всього життя ОСОБА_5 . Позивачкою не заперечувалася те, що виключно відповідач і його батьки надавали суттєве матеріальне забезпечення дитині у цих питаннях. Аналізуючи аспект збереження сімейного оточення і підтримання відносин, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи ОСОБА_5 вважає своїм постійним місцем проживання місце проживання батька - у АДРЕСА_1 , оскільки дитина завжди бажає туди повернутися, бачити батька і бабусю. Говорячи про піклування, захист і безпеку дитини, суд зазначає, що однією з базових соціальних потреб дитини є потреба в безпеці. Задоволення цієї потреби передбачає стабільність, тобто сталий порядок у житті, в оточенні і насамперед у сім`ї. Так склалося життя дитини, що на даний час для ОСОБА_5 безпека є у тому, що батько із нею поруч, навіть коли вона проводить час із матір`ю. Також безпека для дитини, яка є вразливе положення в силу стану здоров`я, особливих потреб у освіту, полягає у тому, що саме батько, який має стабільний дохід, на даному етапі життя дитини може і хоче забезпечити ОСОБА_5 матеріально, оплативши лікування, курси реабілітації, оплативши за навчання, що також він демонстрував упродовж всього життя доньки.

Окремо щодо доходів сторін, їх характеристик.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_4 працює у ТОВ «Білокриницький вапняний завод» на посаді комерційного директора, його дохід у 2020 році складав 24 200 грн. на місяць (а.с. 85 т. 1). Характеризується за місцем роботи позитивно (характеристика від 28.10.2019р.) (а.с. 86 т. 1). На обліку у нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 88-89 т. 1).

Згідно довідки ПП «Експрес-Буд» про доходи ОСОБА_2 отримує заробітну плату у розмірі 5317 грн. на місяць (а.с. 77 т. 2). ПП «Експрес-Строй» надана ОСОБА_2 позитивна характеристика (а.с. 38 т. 1). Позивачка також на обліку у нарколога і психіатра не перебуває. ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем, зареєстрована з 03.11.2020р. з видами діяльності: денний догляд за дітьми, інші види роздрібної торгівля, інші вили освіти, індивідуальна мистецька діяльність, інша діяльність у сфері спорту, надання індивідуальних послуг (а.с. 158 т. 1).

Разом із тим, позивачкою не надано доказів отримання доходів від підприємницької діяльності (відповідних декларацій платника податків). Крім того, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зареєстрована з 03.11.2020р., тобто вже після подання нею позову про визначення місця проживання дитини із нею. Під час розгляду справи позивачка стверджувала, що її щомісячний дохід становить приблизно від 13 000,00 до 20 000 грн. на місяць, наразі становить 45 000,00 грн. на місяць. Однак жодних доказів того позивачка суду не надала. Отже, дохід позивачки підтверджуються лише в розмірі 5317 грн. на місяць довідкою ПП «Експерс-Буд» (а.с. 77 т. 2).

Щодо доводів позивачка про наявність у власності ј частки квартири, то слід зауважити, що квартира за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 53 т. 2), у якій позивачці на праві власності належить ј, не може бути визначена як місце для постійного проживання дитини, оскільки позивачці належить лише ј на праві власності, у квартирі зареєстровано і проживають 4 особи, і квартира не була предметом обстеження органом опіки і піклування як місце проживання позивачки і дитини.

Стосовно посилання представника позивачки про необхідність застосування до спірних правовідносин п. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, згідно із якою малолітня дитина не повинна, кррім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю, то суд не погоджується із цим твердженням. Так, касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою, прийнятою 30.05.2018р. у справі № 343/1500/15-ц (касаційне провадження № 61-23861св18), підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, акцентувавши на пріоритеті найкращих інтересів дитини, навівши аргументацію щодо дискримінаційного підґрунтя, на якому базується підхід до можливості розлучення дитини з матір`ю лише за виняткових обставин, про що зазначено в принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, яка не є юридично обов`язковим документом. Вона стала основою для розробки Конвенції ООН про права дитини 1989 року, яка, на відміну від Декларації, є юридично обов`язковим міжнародним договором. Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Верховний Суд, врахувавши положення ст. 51 Конституції України, статей 7, 157 СК України, а також рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) «М. С. проти України», зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Обмеження встановленням відсутності «виняткових обставин», через застосування у презумпції «на користь матері» звужується обсяг правової оцінки обставин.

З урахуванням викладеного, вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню шляхом визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд виходить з того, що позивачці відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому судовий збір , сплачений за подання і забезпечення позову з відповідача не стягується.

З урахуванням того, що зустрічний позов задоволений, судові витрати зі сплати судового збору відповідачем за подання зустрічного позову в сумі 840,80 грн. (а.с. 120 т. 1) та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 17а т. 3), а всього 1294,80 грн. покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1294,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06 січня 2022 року

Суддя Наумова О.С.