Ухвала суду № 102475445, 06.01.2022, Франківський районний суд м. Львова

465/10256/21

2-а/465/46/22

У х в а л а

про залишення ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ без руху

"06" січня 2022 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (м. Львів, вул. Перфецького, 19), інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 1 роти УПП у Львівській області Якимовича Руслана Орестовича (м. Львів, вул. Перфецького, 19) про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із позовною заявою про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАО № 5115098 від 05.12.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, визнання дій інспектора неправомірними, стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позивачем при подачі позовної заяви неналежно виконано вимоги ст.161 КАС України.

Ч. 3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з положеннями статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об`єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

У постанові від 18.03.2020 року (провадження №11-1287апп18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права вказала, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Згідно із ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. (0,2х2270 грн. = 908 грн. 00 коп.) за подання позовної заяви про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.

Окрім того, у пункті 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного. Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою. Дана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного Суду у справі №761/11472/15-ц від 28 листопада 2018 року та відповідно пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в листі ВАСУ від 01 січня 2015 року.

Також висновок про необхідність сплачувати судовий збір за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди міститься у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі №712/23614/12 (адміністративне провадження №К/9901/6856/20).

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає сплаті як за вимогу майнового характеру у сумі 908 грн. (1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відтак, загальна сума судового збору, належна до сплати за звернення до суду із даним позовом, становить 1362 грн. 00 коп. (908 грн. + 454 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З наведеного вище вбачається, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.161 КАС України, а тому, позовна заява не може бути прийнята до провадження і залишається без руху до усунення вказаних недоліків.

У межах визначеного строку для усунення недоліків позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1362 грн. 00 коп. (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313141206000013953, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101; судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Франківський районний суд м. Львова).

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (м. Львів, вул. Перфецького, 19), інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 1 роти УПП у Львівській області Якимовича Руслана Орестовича (м. Львів, вул. Перфецького, 19) про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови, стягнення моральної шкоди- залишити без руху.

Надати позивачу строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків позовної заяви.

Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя Величко О.В.