Ухвала суду № 102473571, 10.01.2022, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/1794/17 Провадження 1-і/636/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2022 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

судді - Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Караулової О.М.,

прокурора Чугуївської окружної прокуратури - Романова Р.В.,

захисника - адвоката Лепетюка О.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220440000428 від 09 квітня 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження №12017220440000428 від 09 квітня 2017 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

06.01.2022 прокурором до суду подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме на шістдесят днів з посиланням на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків по зазначеному кримінальному провадженню.

Захисник обвинуваченого - адвокат Лепетюк О.Л. посилався на недоведеність стороною обвинувачення існування вказаних у клопотанні ризиків, в зв`язку із чим просив суд відмовити у продовженні стосовно ОСОБА_1 строку запобіжного заходу та обрати стосовно нього запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки наміру переховуватись від суду, впливати на свідків у провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у нього немає, а та обставина, що він є раніше засудженою особою, жодним чином не доводить його винуватість.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строку запобіжного заходу обраного обвинуваченому, якщо судове провадження не було завершене до спливу визначеного строку.

Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20- розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки на території України встановлено карантин, головуючий у справі - суддя Карімов І.В. з 10.01.2022 перебуває у відпустці, беручі до уваги, що до закінчення строків тримання обвинуваченого під вартою колегіально розглянути клопотання прокурора неможливо, суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою одним із суддів зі складу колегії, одноособово.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді 11.04.2017 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченого неодноразово подовжувався. Відомості про скасування ухвал слідчого судді, суду, судом апеляційної інстанції, наявні матеріали не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 177 КПК України наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, що дає підстави вважати реально існуючим ризик того, що з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним, останній спробує переховуватись від суду.

Крім того, як стверджував у клопотанні прокурор, і сторона захисту не навела своїх контраргументів з цього приводу, обвинувачений володіє інформацію про місце проживання свідків у провадженні та, перебуваючи на волі, він матиме можливість незаконно впливати на свідків, експертів, які на теперішній час не допитані судом.

Крім того, суд вважає доведеним існування визначеного у п.5 ч.1 ст. 177 КПК України ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 раніше засуджений за вчинення аналогічного злочину.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» N.°14310/88 від 28.10.1994 та ін.). Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).

Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я чи з інших підстав суду не надано.

З урахуванням наведених обставин, а також того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, суд вважає, що на момент розгляду клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на теперішній час не зменшились та продовжують існувати, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не дозволять забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду, незаконного впливу на свідків у провадженні та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 та вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

При цьому судом враховується та обставина, що стороною захисту під час розгляду клопотання не доведено, що ризики, на які посилався в своїх ухвалах слідчий суддя та суд при обранні та продовженні стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час зменшились або перестали існувати.

При цьому, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд з урахуванням положень ч.4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави.

Керуючись ст. ст.176-178, 183, 184, 196, 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, - по 10 березня 2022 року включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів, а ОСОБА_1 в той же строк після отримання ним копії ухвали.

Суддя: О.О. Золотоверха