Ухвала суду № 102473396, 05.01.2022, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 546/852/16

Провадження № 2-др/645/3/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

За участю секретаря судових засідань Ятлової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №546/852/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2021 ОСОБА_1 звернувся досуду ззаявою проухвалення додатковогорішення судупо цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягненняборгу. В обґрунтування заяви зазначив, що 14 травня 2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було ухвалене рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 5000 доларів США, процентів за користування чужими грошима у розмірі 195,82 доларів США, три відсотка річних у розмірі 34,93 долара США та стягнутий судовий збір у розмірі 1362,42 грн. При цьому, згідно заяви ОСОБА_1 зазначив, що суд, в порушення діючого законодавства України, не вирішив питання стосовно фіктивності позовних вимог, по яких було ухвалено рішення та підробки доказів доданих до позовної заяви.

Крім того, 28.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з другою заявою про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягненняборгу. В обґрунтування заяви зазначив, що під час вирішення справи про стягненняборгу не було вирішено питання про встановлення цивільної правоздатності та цивільної дієздатності представника ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 , представника ОСОБА_6 , кредитора ОСОБА_7 , поручителя ОСОБА_8 , кредиторів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Також ОСОБА_1 у заяві виражав незгоду з діями головуючого по справі під час слухання справи по суті.

Крім того, 28.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з другою заявою про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягненняборгу. В обґрунтування заяви зазначив, що під час вирішення справи про стягненняборгу не було вирішено питання про встановлення психічного стану представника ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 , представника ОСОБА_6 , кредитора ОСОБА_7 , поручителю ОСОБА_8 , кредиторам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом обов*зкового призначення експертизи.

Також, 08.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з третьою заявою про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягненняборгу. В обґрунтування заяви зазначив, що під час вирішення справи про стягненняборгу не було вирішено питання про визнання нотаріально посвідчених заяв від 21.05.2018 і копії паспорта ОСОБА_7 неналежними недопустимими доказами за службовим підробленням нотаріуса та письмового пояснення ОСОБА_7 . Відповідач зазначає, що вказані документи є підробленими, тому необхідно ухвалити додаткове рішення та визнати вказані докази недостовірними.

У судове засідання ОСОБА_1 не з*явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повідомлень на адресу мешкання заявника, СМС повідомлень, причини не явки суду не відомі.

Представник позивача, адвокат Лук`янчиков Ю. М. до судового засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Надав заяву про слухання справи за його відсутності.

Частиною 4 ст.270 ЦПК Українипередбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши матеріали заяв про ухвалення додаткових рішень, зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей10,11,12,13 ЦПК Українив узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).

Так, Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму позики згідно договору позики від 25 травня 2001 року в розмірі 5000,00 доларів США, проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 195,82 доларів США, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 34,93 доларів США та сплачений судовий збір в сумі 1362,42 грн; в іншій частині позовних вимог про стягнення 15000,00 доларів США відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року залишено без змін.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року набрало законної сили.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.02.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргейт-17» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 61940537 з виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року по цивільній справі № 546/852/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, а саме замінено стягувача ОСОБА_2 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргейт-17».

Цивільним процесуальним законом визначено, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення. Така властивість рішення суду у теорії цивільного процесу отримала назву «незмінність рішення суду». Правило про неможливість скасування або зміни судового рішення судом, який його ухвалив, гарантує стабільність судового рішення та його незмінність.

Цивільний процесуальний закон передбачає випадки, коли суд, що ухвалив судове рішення, має право з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, самостійно виправити його недоліки, пов`язані з його неповнотою, неясністю і неточністю, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14«Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

У заявах відповідача ОСОБА_1 не зазначено жодної з підстав, зазначених у ст. 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення. Доводи заявника, що всі договори, позовна заява, кредитні договори, розписка про отримання коштів та інші докази є сфабрикованими, зазначені останнім у вказаних заявах, зводяться до незгоди з рішенням суду та були предметом судового розгляду у суді першої та апеляційної інстанції.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до процесуального закону підставою для ухвалення додаткового рішення є, зокрема, не вирішення судом вимог позовної заяви або питання про судові витрати, а не незгода сторони по справі з рішенням суду.

Відтак, в даній цивільній справі відсутні підстави для висновку про те, що судом не вирішено питання стосовно будь якої позовної вимоги, а, відтак, відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення по справі.

Згідно з ч. 1 п. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5ст. 270 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заяви ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 6, 12, 10,11,12,13, 182, 270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 10.01.2022.

Головуючий суддя-