Ухвала суду № 102470237, 10.01.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.01.2022 Справа №607/207/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі судді Братасюка В.М., розглянувши цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ ОТП Факторинг Україна, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ ДВА «В», ОСОБА_3 про часткове визнання правочину недійсним , -

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ ОТП Факторинг Україна, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ ДВА «В», ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі – продажу кредитного портфеля «б/н від 29 квітня 2010 року, укладеного між ПАТ ОТП Банк та ТОВ «ОТП Факторинг».

Відповідно ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом, а щодо юридичної особи за її місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходженням відповідача є Україна, 03150, м. Київ вул.. Фізкультури, 28Д.

Предмет позову не дозволяє позивачу обрати підсудність за власним місцем реєстрації проживання (ч.5 ст. 28 ЦПК України), адже має місце спір щодо часткової недійсності правочину – договору купівлі – продажу, укладеного між третіми особами за відсутності позивача, а відтак, котрий, не підпадає під регулювання ЗУ «Про захист прав споживачів».

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) .

Приписами п.1 частини першої статті 31 ЦПК України, в редакції 15.12.2017 року, передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки, місцезнаходженням відповідача є міста Київ, предмет позову не дозволяє позивачу обрати підсудність за власним місцем реєстрації проживання, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області не може вважатися «судом, встановленим законом» в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому, керуючись п.1 частини першої статті 31 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ ОТП Факторинг Україна, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ ДВА «В», ОСОБА_3 про часткове визнання правочину недійсним, передати на розгляд суду за місцезнаходженням відповідача – Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 15-денний строк з дня підписання суддею.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк