Ухвала суду № 102469599, 10.01.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9110/20

н\п 2-др/490/30/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про компенсацію витрат, повязаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, в справі №490/9110/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про дозвіл на проживання, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з заявою про компенсацію витрат, повязаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, в справі №490/9110/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про дозвіл на проживання.

В обгрунтування зазначає, що позивач звернувся до суду з необгрунтованим позовом, у спосіб заявлення позову позивач намагався уникнути виконання рішення суду у справі №490/7050/19. Загалом позивачем було заявлено 39 позовів. Позивач діяв недобросовісно, не отримував поштову кореспонденцію, не сплатив забезпечені судом судові витрати по справі.

В зв`язку з розглядом справи відповідач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 26268,00 грн. та витрати на переїзд з міста Херсона до міста Миколаєва у розмірі 387,29 грн.

Зазначає, що фактично сторона позивача не понесла жодних правових та фінансових наслідків у зв`язку зі своїми необгрунтованими діями заявлення необгрунтованих позовів, при цьому майно яке з вересня 2017 року вже належить йому - ОСОБА_1 , продовжує знаходитися у фактичному володінні позивача, з якого він отримує прибуток.

Вважає, що позивач повинен нести правові наслідки за вчинення ним незаконних, необгрунтованих дій, в тому числі сплатити судові витрати, що виникли у нього - ОСОБА_1 .

Просив стягнути на свою користь вказані суми з позивача ОСОБА_2 , посилаючись на приписи частини 9 статті 141 та частини 5 статті 142 ЦПК України.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.12.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

25.12.2025 року, заяву про компенсацію витрат, повязаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача разом зі справою №490/9110/20, передано судді для розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, 05.01.2022 року від заявника ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи №490/9110/20 внаслідок необґрунтованих дій позивача, встановив таке.

16.12.2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, в якому просив дозволити проживати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , а також дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 490/10490/19.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про дозвіл на проживання.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2021 року задовольнити частково клопотання відповідача ОСОБА_1 про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільній справі та зобов`язано позивача ОСОБА_2 протягом 20 (двадцяти) днів з моменту проголошення даної ухвали, внести на депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області суму в розмірі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., в якості забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цивільної справи № 490/9110/20 та протягом вказаного строку надати суду документ, що підтверджує відповідне внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.1, 4 ст.135 ЦПК України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Крім того, таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

В даному випадку, як підстава для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу судом зазначено, що майновий стан позивача може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові, а тому існують обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення судових витрат.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.12.2021 року у справі №490/9110/20 було частково задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про дозвіл на проживання, залишено без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому, частиною 6 статті 142 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Щодо аргументів відповідача про необгрунтованість дій позивача щодо заявлення 39 позовів та обрання позивачем неналежного способу захисті у даній справі, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

При цьому, у відповідності до частини 9 статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Крім того, залишення заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.

Не є, на думку суду, зловживанням процесуальними правами неотримання позивачем поштової кореспонденції та несплата позивачем забезпечених судом судових витрат по справі, оскільки наслідки невчинення відповідних процесуальних дій передбачені процесуальним законодавством та зумовлюють певні особливості розгляду справи (процесуальні наслідки для позивача відмінні від визнання таких дій зловживанням процесуальними правами) у такому випадку, та не є підставою для застосування наслідків встановлених частиною 9 статті 141 та частиною 5 статті 142 ЦПК України.

Також безпідставними є аргументи відповідача ОСОБА_1 про необхідність стягнення з позивача судових витрат з метою понесення ним правових та фінансових наслідків своїх необгрунтованих дій, заявлення необгрунтованих позовів.

Суд зазначає, що можливість відшкодування судових витрат закріплено в ЦПК не з метою покарання учасників справи, а саме з метою компенсації понесених судових витрат у випадках та порядку встановлених ЦПК.

При цьому, суд зазначає, що в мотивувальній частині Ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.12.2021 року у справі №490/9110/20 встановлено, що на час розгляду справи, судом не встановлено обставин, передбачених ч. 2 ст. 44 ЦПК України, а тому заява відповідача в частині зазначення в ухвалі суду про зловживання процесуальними правами позивача, задоволенню не підлягає.

Вказане судове рішення - Ухвала Центрального районного суду міста Миколаєва про залишення позову без розгляду від 06.12.2021 року у справі №490/9110/20 сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили.

При цьому, суд зазначає, що витрати відповідачем вже зроблені, а залишення позову без розгляду було обумовлено лише повторною неявкою самого позивача, що встаеновлено відповідним судовим рішенням - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.12.2021 року по даній справі.

За таких обставин, при вирішенні питання щодо стягнення з позивача судових витрат, відповідачем не доведено та судом не встановлено наявність необґрунтованих, винних чи недобросовісних дій позивача. Посилання на необґрунтованість та недоказовість позову, є безпідставними.

Інших необґрунтованих дій з боку позивача, як то систематичне протидіяння позивача правильному та швидкому вирішенню спору, умисність дій позивача та його вини суду заявником не доведено, з огляду на що суд не вбачає підстав для компенсації здійснених відповідачем витрат.

Керуючись статтями 141, 142, 257, 258-261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про компенсацію витрат, повязаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, в справі №490/9110/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про дозвіл на проживання, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін