Ухвала суду № 102467961, 10.01.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/316/22

Провадження № 1-кс/344/148/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т. М., за участю секретаря Максимів Н.С., прокурора Свірідова Д.І., підозрюваної ОСОБА_1 , захисника Телегіна А.С., розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження № 12022090000000004, внесеного 05.01.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , в обґрунтування якого покликався на те, що відділом розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022090000000004 від 05.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 . Досудовим розслідуванням встановлено, що 05 січня 2022 року близько 14 год 50 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , під час спільного розлиття алкогольних напоїв разом із своїм співмешканцем ОСОБА_2 , в ході раптово виниклого словесного конфлікту вирішила позбавити останнього життя. Втілюючи у життя свій злочинний намір, діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи настання суспільно-небезпечних наслідків ОСОБА_1 , взявши до рук кухонний ніж, завдала ним удар у життєво важливу ділянку тіла - грудну клітку свого співжителя ОСОБА_2 , тим самим заподіявши йому проникаюче ножове поранення грудної клітки, від якого він помер на місці події.

Матеріалами клопотання зазначається, що 05 січня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримана у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечив щодо клопотання, вказавши, що ризики, зазначені у клопотанні, є безпідставні, а також заперечував кваліфікацію кримінального правопорушення. Просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрювана в судовому засіданні підтримала думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваної та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Старі Богородчани, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована АДРЕСА_2 , українка, громадянка України, не одружена, з середньою освітою, раніше не судима.

Можлива причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в ході якого вилучено одяг в який ОСОБА_1 була одягнена на момент вчинення злочину, протоколами допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , вчинене вчинене проти життя та здоров`я особи та у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 05 січня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Прокурором в судовому засіданні наведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду усвідомлюючи неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинений ОСОБА_1 особливо тяжкий злочин, оскільки підозрювананіде не працює, джерело існування не відоме, має паспорт для виїзду за кордон; п. 2 - знищити, сховати або спотворити річ, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3 - незаконно впливати на родичів потерпілого,анкетні дані яких стануть їйвідомі, після отримання копій з матеріалів кримінального провадження; п.4-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином усвідомлюючи суворість можливого призначення покарання за вчинене.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1 , і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваної підтверджують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваної.

У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Разом із тим, відповідно до п. 2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно слідчий суддя приходить до переконання, що в засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому клопотання підлягає задоволенню без визначення розміру застави.

Згідно протоколу затримання, ОСОБА_1 затримано 05.01.2022 року, а тому строк тримання під вартою належить обчислювати з цієї дати.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 395 Кримінального процесуального Кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів - до 05 березня 2022 року включно.

Тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Ухвала слідчого судді діє до 05 березня 2022 року включно та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Антоняк Т.М.

Повний текст ухвали складено 10.01.2022 року.