Рішення № 102467089, 24.12.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

24.12.2021 Єдиний унікальний номер 205/4482/21

Єдиний унікальний номер 205/4482/21

Провадження № 2/205/2436/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 травня 2021 року звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та Новокодацький ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено частково.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2021 року вирішено питання про розгляд справи у заочному порядку.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що 13 вересня 2012 року між нею та АТ « ОТП Банк» було укладено кредитний договір № 2000818945, відповідно до умов якого їй було надано 10 000 гривень, який сплачувався нею до 2016 року. 18 травня 2021 року вона отримала смс-повідомлення про блокування пенсійної картки. 24 травня 2021 року від державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра дізналася, що 22 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 3778 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 10 435 гривень 94 коп. на користь ТОВ «Фінпром Маркет». Зазначила, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, оскільки його вчинено на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написі нотаріусів. Вважає, що дії відповідача про звернення стягнення на суму заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса є незаконним, тому що виконавчий напис може бути вчинено лише вразі, якщо заборгованість є безспірною і за умови, що нотаріусу подано документи, які підтверджують безспірний характер заборгованості. Вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не відносяться до переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Жодних договірних відносин з ТОВ «Фінпром Маркет» не укладала, останній платіж за кредитним договором було здійснено у 2016 році, жодних повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором не отримувала. Просила суд виконавчий напис від 22 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. № 3778 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 10 435 гривень 94 коп. та витрат на вчинення виконавчого напису у розмірі 50 гривень визнати таким, що не підлягає виконанню. Позивач у своїй заяві до суду просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ТОВ «Фінпром Маркет» про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки не повідомив, відзив на позов суду не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки судові не повідомив, письмових пояснень на позов до суду не направив.

Третя особа Новокодацький ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання свого представника не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, у своїх письмових поясненнях зазначив, що в провадженні Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 65461427 з примусового виконання виконавчого напису № 3778 від 22 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 435 гривень 94 коп. Дії державного виконавця направлені на виконання вимог виконавчого документу проведені у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами. У своїх письмових поясненнях просив справу розглядати за відсутності представника та ухвалити рішення згідно з чинним законодавством України.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 вересня 2012 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2000818945, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 304 гривень строком повернення до 13 вересня 2014 року і сплатою 17 % річних (а.с. 5-8).

22 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3778, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № 2000818945 від 13 вересня 2012 року за період з 26 листопада 2017 року по 22 липня 2020 року у розмірі 10 385 гривень 94 коп., плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 50 гривень 00 коп., а всього 10 435 гривень 94 коп. (а.с. 10).

На примусовому виконанні у Новокодацькому ВДВС у м. Дніпрі перебуває виконавче провадження ВП № 65461427 з примусового виконання виконавчого напису № 3778 від 22 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (а.с. 49-53).

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено у главі 14 ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів та зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

При цьому ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачеві можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Заявляючи даний позов, позивач мала довести, що була відсутня правова підстава для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права відповідача та відсутність підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого напису.

ОСОБА_1 не надано до суду доказів, що ТОВ «Фінпром Маркет» для вчинення виконавчого напису не надано документів, які не відносяться до переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

В матеріалах справи відсутня копія нотаріальної справи про вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчого напису № 3778 від 22 липня 2020 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором № 2000818945 від 13 вересня 2012 року у розмірі 10 385 гривень 94 коп. та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 50 гривень, а всього 10 435 гривень 94 коп.

Таким чином, встановити і перевірити дотримання приватним нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису вимог ЗУ «Про нотаріат» в частині стягнення заборгованості у безспірному порядку, зокрема, чи було подано стягувачем документи, які підтверджують безспірність вимог, та чи відносяться надані нотаріусу стягувачем документи до переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, суд об`єктивно позбавлений можливості.

При розгляді справи позивач не спростувала належними і допустимими доказами того, що у відповідача за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису було відсутнє право стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

При цьому, само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Разом з цим, будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) позивач судові не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22 лютого 2017 року про визнання незаконною постанови КМУ № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року, залишену без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, оскільки у суду відсутні докази, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а саме: нотаріальна справа про вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. спірного виконавчого напису.

Таким чином, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром Маркет» про скасування виконавчого напису задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, понесені нею судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 87-89 ЗУ «Про нотаріат», ч. 1 ст. 141, ст. 247, ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. М. Стельмаха, буд. 9-А, офіс 204), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5) та Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ЄДРПОУ 34984467, місцезнаходження за адресою: 49128, м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, буд. 108) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем та третіми особами може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: