Ухвала суду № 102466870, 07.01.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/84/22

№ провадження 1-кс/208/51/22

УХВАЛА

Іменем України

07 січня 2022 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.Г., прокурора Монатка Д.С., слідчого Пархоменко Т.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Клочихіна Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області клопотання слідчого Пархоменко Т.В., погоджене з прокурором Монатком Д.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України в межах кримінального провадження № 12022041160000017 від 06.01.2022 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл., громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17.03.2011 р. Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75, 76 КК України, з іспитовим строком на 1 рік; - 25.07.2012 р. Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 190, ч. 3. ст. 185, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 07.04.2015 р. по відбуттю строку покарання; - 17.12.2015 р. Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України, звільнений з Синельниківської ВК № 94 Дніпропетровської області 18.12.2018 р. по відбуттю строку покарання, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним погодженим з прокурором клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого або свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчим зазначено, що 06.01.2022 приблизно о 06.00 год. (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перебував в гостях у раніше знайомого ОСОБА_2 , в кв. АДРЕСА_2 , де також знаходився раніше знайомий йому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими спільно вживав спиртні напої. В цей час ОСОБА_3 , залишив зазначену квартиру, а у ОСОБА_1 раптово виник прямий протиправний умисел, направлений на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій прямий протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , 06.01.2022 приблизно о 06.00 год. (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), наздогнав ОСОБА_3 та перебуваючи біля будинку 10А по вул. Мурахтова у м. Кам`янське, діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом нанесення ударів в область розташування життєво важливих органів можливо спричинити тяжкі тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки та свідомо допускаючи їх настання, застосовуючи значну м`язову силу, наніс не менше 5 ударів кулаками рук по голові ОСОБА_3 , від чого останній впав на землю. Після чого, ОСОБА_1 , продовжив нанесення ударів в область розташування життєво важливих органів та наніс кулаками рук та ногами множинні удари по голові та тулубу ОСОБА_3 , спричинивши таким чином ОСОБА_3 тілесні ушкодження, після чого залишив місце вчинення злочину.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 у ОСОБА_3 , згідно довідки наданої КНП КМР «КМЛШМД» від 06.01.2022 року, виявлена важка відкрита ЧМТ, забій головного мозку 3 ступеню, геморолічні забої базальних відділів лобних та скроневих долей; первинний забій ствола головного мозку, стиснення головного мозку, субдуральна гематома праворуч, злам потиличної кістки з переходом на основу черепа, набряк головного мозку, рана голови, множинні забої голови та обличчя.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, посилаючись на обставини, викладені в ньому та просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив, що повідомлена підозра є підтвердженою зібраними доказами у їх сукупності. Враховуючи підстави, зазначені у ст. 194 КПК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Монатко Д.С. клопотання слідчого підтримав з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, наголосив на обґрунтованості підозри та клопотання щодо обрання саме тримання під вартою, як запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Підозрюваний у судовому засіданні просив обрати відносно нього інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник підозрюваного - адвокат Клочихін Є.І. зазначив, що ризики, наведені слідчим та прокурором, не доведені, тому просив застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 07 січня 2022 року складено та повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до рішень Європейского суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Також Європейський суд у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події, речовими доказами, показаннями свідків по справі та іншими зібраними доказами в їх сукупності.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України у даному кримінальному провадженні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 .

Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.

При прийнятті рішення, щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею враховується, як обґрунтованість підозри, так і вік та стан здоров`я підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, як позбавлення волі на строк до восьми років; що ОСОБА_1 не має офіційного місця роботи та соціальних зв`язків, був вже неодноразово був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

1. Переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний не має постійного місця роботи та міцних соціальних зв`язків, вчинив умисний тяжкий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, має не зняту та не погашену в законному порядку судимість за вчинення умисного злочину, таким чином може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від органів досудового розслідування та уникнути покарання за вчинений злочин); підозрюваним вчинено кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, тобто останній розуміє тяжкість злочину та наслідки даного правопорушення, що є ризиком ухилення від досудового розслідування та подальшого судового розгляду;

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:

- підозрюваний не має на утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку, тобто не має стійких соціальних зв`язків.

- підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходів.

2.Незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні (так як підозрюваний особисто знайомий з потерпілим ОСОБА_3 , та свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні, та, таким чином, може намагатись зустрітися з ними з метою впливу й змусити змінити чи відмовитися від своїх показань);

3. Вчините інше кримінальне правопорушення, так як підозрюваний вчинив вже не вперше кримінальне правопорушення майнової спрямованості, при цьому не маючи постійного місця роботи та заробітку, що вказує на те, що підозрюваний у подальшому буде вчинювати аналогічні кримінальні правопорушення з метою заробітку коштів.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 , у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення у скоєні якого підозрюється ОСОБА_1 , вчинено із застосуванням насильства.

Керуючись ст. 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати в межах кримінального провадження № 12022041160000017 від 06.01.2022 року до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , з урахуванням його затримання в порядку ст. 208 КПК України 06.01.2022 року, визначити до 05 березня 2022 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ізотов В.М.