Ухвала суду № 102464812, 10.01.2022, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 1-м/229/1/2022

ЄУН 229/5757/21 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участі секретаря судового засідання Король І.С.,

прокурора Чуп`ятової Ю.О.,

захисника Максименка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дружківка Донецької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, винесеного відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, Україна, громадянина України, із середньою технічною освітою, військовозобов`язаного, не одруженого, неофіційно працюючого на підприємстві «Триумф», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , який утримується під вартою з 17 серпня 2017 року, засудженого вироком Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року до покарання у вигляді 09 років 6 місяців за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ,

В С Т А Н О В И В:

до Дружківського міського суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації, яким засуджений громадянин України ОСОБА_1 .

Відповідно до клопотання, 30 вересня 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 3451/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до статті 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, пунктів 7, 8, 12 Розділу XII Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927, та на підставі запиту Мін`юсту Російської Федерації від 15.07.2021 № 06-82233/21.

ОСОБА_1 засуджено вироком Центрального районного суду м. Твері від 07.11.2017 до покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі (копія вироку додається) за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частини п`ятої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у великому та особливо великому розмірі, групою осіб попередньою змовою, за з використанням інформаційно телекомунікаційних мереж (включаючи мережу "Інтернет")) КК Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 1 УФСВП Росії по Тверській області»; кінець відбуття строку покарання - 13.02.2027.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, Міністерство юстиції України просить суд визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діянь, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним вироком Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року, визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 згідно з Кримінальним кодексом України.

У судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, про час та місце розгляду клопотання сповіщений належним чином, просить суд розглянути дане клопотання без його участі.

У судовому засіданні прокурор та захисник не заперечували проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України та приведення у відповідність із законодавством України вироку Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року.

Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, вважає необхідним привести вирок суду Російської Федерації у відповідність з законодавством України на підставі наступного.

30 вересня 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 3451/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до статті 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, пунктів 7, 8, 12 Розділу XII Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927, та на підставі запиту Мін`юсту Російської Федерації від 15.07.2021 № 06-82233/21.

Оскільки ст. 607 КПК України передбачено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України та згідно ст.606 ч.4 КПК України у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України.

Тому на підставі ч.3 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Відповідно до ч.6 ст. 610 КПК України при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Виходячи з положень ст. 10 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання,призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Так, засуджений висловив бажання бути переведеним в Україну, для подальшого відбування покарання, що підтверджується його письмовою заявою.

Згідно довідки виданої начальником ФКУ ВК-1 засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбув 3 роки 9 місяців 8 днів, невідбута частка покарання складає 5 років 8 місяців 22 дні.

Початок строку: 07 листопада 2017 року (зарахування з 17 серпня 2017 року по 06 листопада 2017 року). Закінчення строку 13 лютого 2027 року.

Згідно довідки медичної частини ФКУ ВК-1 засуджений ОСОБА_1 соматично здоровий, працезданий без обмежеь, може бути етапований.

Згідно з паспортом засуджений ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Вироком Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року до покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі (копія вироку додається) за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частини п`ятої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у великому та особливо великому розмірі, групою осіб попередньою змовою, за з використанням інформаційно телекомунікаційних мереж (включаючи мережу "Інтернет")) КК Російської Федерації.

Визначаючи статтю закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_1 , засуджений вироком Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 30, ч. 5 статті 228.1 КК РФ до покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням у виправній колонії суворого режиму.

Відповідно до статті 228.1 ч. 5 КК РФ діяння, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, вчинені в особливо великому розмірі караються позбавленням волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років або без такого та зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів або у розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п`яти років або без такого чи довічного позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 КК РФ замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо направлені на здійснення злочину, але при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних від цієй особи обставин.

Відповідно до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за:

- ст. 15 ч.2, ст. 307 ч. 3 КК України, закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб у великих та особливо великих розмірах, що карається позбавленням волі з урахуванням ст. 68 КК України на строк до 8 років з конфіскацією майна.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України ОСОБА_1 судом Російської Федерації, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.606-610 КПК України, суд повинен розглянути клопотання з визначенням строку покарання для засудженого на території України з дотриманням тривалості призначеного таким вироком покарання.

У разі якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.

Оскільки відповідно до ст. 307 ч. 3 КК України передбачає максимальний строк покарання позбавлення волі на 12 років, тому суд призначає покарання за ст. 15 ч.2, ст. 307 ч. 3 КК України, з урахуванням ст. 68 КК України у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, ст.ст. 602,606,609,610 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

привести у відповідність із законодавством України вирок Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області республіки Україна, громадянина України, із середньою технічною освітою, військовозобов`язаного, не одруженого, неофіційно працюючого на підприємстві «Триумф», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , який утримується під вартою з 17 серпня 2017 року, засудженого вироком Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року до покарання у вигляді 09 років 6 місяців за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 30 ч. 5 ст. 228.1 КК РФ.

ОСОБА_1 вважати засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.307 КК України та призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 відповідно до вироку Центрального районного суду м. Твері від 07 листопада 2017 року, рахувати з 07 листопада 2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України засудженому ОСОБА_1 в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження з 17 серпня 2017 року по 07 листопада 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, остання набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд, органом, що подав клопотання, особою щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором протягом семи діб з моменту її проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: С.О. Рагозіна