Рішення № 102464399, 28.12.2021, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/141/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2021 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Максимчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради, співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Томашпільської селищної ради Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4 . Після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,1887 га, що розташована на території Велико-Русавської сільської ради Томашпільського району Вінницької області належна їй на підставі державного акту серії ВН № 101713. ОСОБА_4 залишила на її ім`я заповіт, посвідчений 21 листопада 2003 року .

Позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі даного свідоцтва. Своєчасно звернутися до нотаріальної контори позивач не мала змоги, оскільки не знала про існування заповіту, тому змушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3

12 серпня 2021 року закрито підготовче судове засідання.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник Томашпільської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, не заперечує проти задоволення позовної заяви.

Співвідповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просить справу слухати без його участі, позов визнає.

Співвідповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, хоча повідомлявся про слухання справи шляхом оголошення на сайті суду.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Судом встановлено, що баба позивачки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Русава, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 25 березня 2010 року (а.с.4).

Згідно із заповіту від 21 листопада 2003 року, посвідченим секретарем виконкому Великорусавської сільської ради Родіною Т.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 132, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, що буде належати їй на день смерті і на що за законом буде мати право, в тому числі державний акт на право власності на земельну ділянку № 101713, майновий пай заповіла ОСОБА_1 (а.с.5).

Як видно з довідки виданої виконавчим комітетом Великорусавської сільської ради ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями залишились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.6).

Позивач 17 листопада 2020 року звернулась до Тульчинського державного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , однак, їй 19 листопада 2020 року було відмовлено, оскільки було посвідчено заповіт на ім`я іншої особи, яка вчасно подала заяву про прийняття спадщини та оформила спадкове майно згідно чинного законодавства (а.с.8).

Так, з наданої копії спадкової справи видно, що до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою 09 червня 2010 року звернувся ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке складається з земельної ділянки після смерті ОСОБА_4

18 вересня 2020 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом про те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем є ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки, розташованої на території Великорусавської сільської ради площею 3,1319 га, яка належала покійній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 101713 (а.с.45).

Також в даній копії спадкової справи є заява ОСОБА_1 від 27.10.2011 року про те, що вона спадщину не прийняла, на спадщину не претендує, звертатись до суду для продовження строку чи прийняття спадщини не буде (а.с.18).

Статтею 1223 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропущення строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. У відповідності до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у п.24 своєї Постанови №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Крім цього, позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1-2 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що не подання у встановлені законом строки до нотаріальної контори письмової заяви про прийняття спадщини було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку з чим позивач не виконала свій процесуальний обов`язок із доведення тих обставин, на які посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не може взяти до уваги той факт, що зазначені позивачкою причини пропуску строку є поважними, оскільки чітко протягом десяти років не зазначено, які існували поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Отже, пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що є заява від імені позивачки у якій, остання спадщину не прийняла, на спадщину не претендує, звертатись до суду для продовження строку чи прийняття спадщини не буде, а також видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом про те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем є ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 81, 83 ЦПК України, ст. 1272 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради, співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя: І. В. Скаковська

Повний текст рішення виготовлено 10 січня 2022 року.