Рішення № 102462782, 29.12.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року Справа № 915/1335/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця Нуждова Павла Анатолійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546)

про стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Шатков В.П.

від відповідача: Аксьонов М.В.,

в с т а н о в и в:

02.09.2021 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Нуждова Павла Анатолійовича до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором №11 від 20.05.2019 (реєстраційний номер ДП НАЕК: 19-123-08-19-05568 від 08.07.2019) у розмірі:

- 496791,00 грн - основний борг,

- 38711,69 грн - пеня,

- 34775,37 грн - штраф,

- 22382,93 грн - 3% річних,

- 54651,67 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання за договором щодо оплати виконаних робіт.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1335/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 07.09.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог п. 2, 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 жовтня 2021 року о 11:00 год., встановлено сторонам процесуальні строк для подання суду заяв по суті справи.

06.10.2021 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, яким відповідач просить взяти до уваги, що на бухгалтерському обліку ВП ЮУ АЕС обліковується кредиторська заборгованість за договором перед позивачем на суму 496791,00 грн без ПДВ. Порушення строків оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у ДП «НАЕК «Енергоатом», так і на ринку електроенергетики України у цілому. Існує величезна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за відпущену електричну енергію. Відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості. Стосовно штрафних санкцій відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів понесення ним будь-яких збитків, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 90% (а.с.56-82).

11.10.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що наведені у відзиві аргументи не свідчать про виключність обставин та про вжиття будь-яких заходів для недопущення порушення виконання господарського зобов`язання з оплати, а тому позивач вважає, що відсутні підстави для зменшення заявленої до стягнення пені.

18.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 15 листопада 2021 року о 10:15 год.

15.11.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 29.11.2021 продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 07 грудня 2021 року об 11:00 год.

07.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 29.12.2021 о 10:20 год.

10.12.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку та електронної пошти надійшла заява відповідача від 10.12.2021 за вих. №1273 про застосування строку спеціальної позовної давності.

Відповідач просить суд застосування строк спеціальної позовної давності в один рік до вимог позивача про стягнення заявленої ним пені у розмірі 38711,69 грн та штрафу у розмірі 34775,37 грн, відмовити у їх стягненні.

Заяву обгрунтовано посиланням на норми ст. 256, ч. 1, 2 ст. 258, ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що право нарахування пені виникло у позивача 04.03.2020, а право нарахування штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, виникло у позивача через 30 днів від цієї дати, а саме - 02.04.2020. Відповідно строк позовної давності стосовно стягнення пені сплив через один рік - 04.03.2021, а стосовно стягнення штрафу в розмірі 7% - 02.04.2021. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

20.12.2021 позивачем подано до господарського суду заперечення за заяву відповідача про застосування спеціального строку позовної давності.

Позивач просить суд відмовити відповідачеві у застосуванні строку позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу посилаючись на ст. 258 та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та зазначає, що строки, зокрема, визначені ст. 258 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 та продовженого відповідними постановами уряду до 31.12.2021 включно.

Ухвалою суду від 24.12.2021 судом задоволено заяву представника відповідача та постановлено забезпечити його участь у судовому засіданні 29.12.2021 о 10:20 год у режимі відеоконференції.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 29.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив, просить позов задовольнити, у застосуванні строку спеціальної позовної давності відповідачеві відмовити.

Представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просить суд застосувати строк спеціальної позовної давності до вимог позивача про стягнення заявленої пені у розмірі 38711,69 грн та штрафу у розмірі 34775,37 грн, відмовити у їх стягненні.

29.12.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20 травня 2019 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - відповідач, замовник) та фізичною особою-підприємцем Нуждовим П.А. (надалі - позивач, виконавець), укладено Договір №11 (ДП НАЕК реєстраційний №19-123-08-19-05568 від 08.07.2019) (надалі -Договір).

Відповідно до умов п.1.1. Договору, замовник доручає та сплачує, а виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню наступних робіт (послуг) за кодом 71.12.12-00.00 - «Послуги інженерні щодо проекту будівель», згідно класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: розробка робочої документації на тему: «ВП ЮУАЕС. Головний корпус АТГ на 350 автомобілів. Влаштування покрівлі головного корпусу».

Згідно п. 2.1. Договору вартість робіт за Договором визначена зведеним кошторисом №1 (Додаток №3) та складає 496791,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору, оплату виконаних і прийнятих робіт замовник здійснює протягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання робіт.

Замовник зобов`язаний на умовах цього Договору, оплатити прийняту документацію (п.5.3.2 Договору).

Згідно з умовами Договору проектна документація вважається прийнятою та роботи виконаними в повному обсязі після підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі наявності) обох сторін акта здачі-приймання виконаних робіт (п.4.2-4.4 Договору).

Згідно з п. 10.1. цей Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір та додатки до нього підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов Договору позивач повністю виконав свої зобов`язання за Договором. Розроблена документація передана в адресу замовника, про що свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 20.12.2019.

За актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 20.12.2019 року, який підписаний обома сторона та скріплений їх печатками, відповідач прийняв виконані роботи. Відповідно до змісту зазначеного акту виконані та прийняті роботи відповідають умовам Договору, сторони претензій з цього приводу не мають. Виконано та прийнято робіт на загальну суму 496791,00 грн (без ПДВ).

Відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконав, оплату прийнятих робіт не здійснив.

26.07.2021 позивач направив на адресу відповідача лист (претензія/вимога) за вих.№44-01-1-21 з вимогою здійснити сплату заборгованості у сумі 496 791,00 грн, яка отримана ВП «ЮУАЕС» 28.07.2021.

За умовами п.7.3. Договору претензія піддягає розгляду у місячний строк з дня її отримання.

Відповідачем претензію позивача залишено без відповіді, заборгованість не погашено, що стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 496791,00 грн, пені в сумі 38711,69 грн, штрафу в сумі 34775,37 грн, 3% річних в сумі 22382,93 грн та 54651,67 грн інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не попускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконанні сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав роботи за Договором, а відповідач прийняв роботи за актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 20.12.2019, який підписаний обома сторона та скріплений їх печатками. Виконано та прийнято робіт на загальну суму 496791,00 грн (без ПДВ).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

З зазначеного витікає, що датою, з якої починається відлік строку оплати товару є 21.12.2019. Відповідно, граничний термін, до якого товар мав бути оплачений відповідачем у відповідності до положень п. 2.4. Договору, є 02.03.2020 включно.

Відповідач у визначений строк всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства вартість виконаних робіт не оплатив, наявність заборгованості станом на дату розгляду справи не заперечив та не спростував.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за отримані роботи за актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 20.12.2019 в сумі 496791,00 грн не розрахувався, позовні вимоги в цій частині суд вважає обгрунтованими, а отже вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22382,93 грн та інфляційних збитків в сумі 54651,67 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22382,93 грн на суму основного боргу 496791,00 грн за період з 03.03.2020 по 02.09.2021 та інфляційні збитки в сумі 54651,67 грн за період з квітня 2020 року по липень 2021 року включно.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних збитків нарахованих позивачем, встановлено його правильність, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача в частині не врахування позивачем індексу інфляції за серпень 2021 року суд вважає безпідставними оскільки згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 38711,69 грн та штрафу в сумі 34775,37 грн, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст.549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання,

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, (частини 2, 3 ст.549 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За умовами п. 6.5. Договору у разі порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого, а за прострочення терміну оплати понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Таким чином, за умовами п. 6.5. Договору відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у загальному розмірі 91906,34 грн, яка нарахована за період з 03.03.2020 по 03.09.2020.

Разом з тим, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем враховано, що у даному випадку пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та заявлено до стягнення пеню нараховану з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 03.03.2020 по 03.09.2020 у загальному розмірі 38711,69 грн.

Враховуючи умови п. 6.5. Договору, за прострочення оплати виконаних робіт понад 30 днів, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф 7% від суми простроченого платежу у розмірі 34775,37 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу нарахованих позивачем, встановлено його правильність, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 22.05.2018 по справі № 369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі № 911/3680/17; постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16; постанова ВП ВС від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51) (постанова ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) дію карантину на всій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020, продовжено з 22.05.2020 по 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. та №392 від 20 травня 2020р,, продовжено з 01.08.2020 по 31.08.2020 та встановлено чотири рівня епідемічної небезпеки поширення СОVID-19.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) на всій території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р., №392 від 20 травня 2020р. та №641 від 20 липня 2020р., до 31 березня 2022 року.

Отже, дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. продовжено відповідними постановами уряду до 31.03.2022 року включно.

Вказані обставини є загальновідомим фактом та на підставі приписів ч.3 ст.75 ГПК України не потребують доказуванню.

Таким чином, враховуючи п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким строки, зокрема визначені ст.258 ЦК України продовжуються на строк дії карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені та штрафу, отже підстави для застосування інституту позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та штрафу відсутні.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%, яке міститься у відзиві, в обґрунтування якого відповідач посилається на кризову економічну ситуацію, критичне зростання заборгованості перед відповідачем з боку ДП «Гарантований покупець».

Також відповідач просить суд взяти до уваги, що він не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за Договором.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При вирішенні даного питання судом враховано, що відповідачем взагалі не оплачено, навіть частково, виконані за договором роботи.

Посилання відповідача на те, що фінансове становище та економічну кризу, є недостатніми для зменшення розміру заявленої неустойки в даному випадку, так як господарська діяльність суб`єктом господарювання ведеться на свій страх і ризик, а фінансове становище не є виключною обставиною, а є звичайними ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 № 910/9765/18.

Отже, відповідачем не надано суду достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь фізичної особи-підприємця Нуждова Павла Анатолійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість за Договором реєстраційний номер ДП НАЕК "Енергоатом" №19-123-08-19-05568 від 08.07.2019, а саме:

- 496791,00 грн - основного боргу,

- 38711,69 грн - пені;

- 34775,37 грн - 7% штрафу;

- 22382,93 грн - 3% річних;

- 54651,67 грн - інфляційні збитки;

- 9709,69 грн - витрати по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: фізична особа-підприємець Нуждов Павло Анатолійович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 10.01.2022.

Суддя В.О.Ржепецький