Ухвала суду № 102462190, 10.01.2022, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

10.01.2022 Справа № 905/17/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

розглянувши заяву Маріупольської міської ради

про забезпечення позову шляхом шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» вчиняти певні дії, а саме:

1) заборонити користування земельною ділянкою, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради, та на якій розташований Полігон ТПВ № 2 (друга черга) - в м. Маріуполі, Лівобережній район, пр. Єдності, 1, на землях міської ради, загальною площею 17,2180 га, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061, до складу якої входять частини у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га, землекористувача КП «Полігон ТПВ» для прокладення та обслуговування (експлуатації) комунікацій (у т.ч. газу, води, електрики, каналізації і т.п.), встановлення тимчасових побутових та промислових споруд легкого типу; 2) заборонити експлуатацію діючих побудованих та введених в експлуатацію інженерних споруд та устаткування на вказаних у п. 1 частинах земельної ділянки комунальної власності у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га, на полігоні ТПВ №2 за адресою: пр. Єдності, 1 в м. Маріуполі Донецької області, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061; 3) заборонити будівництво нових інженерних споруд, постачання обладнання, спорудження нових об`єктів, включаючи бурові роботи та прокладення трубопроводів, на вказаних у п. 1 частинах земельної ділянки комунальної власності у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га, на полігоні ТПВ №2 за адресою: пр. Єдності, 1 в м. Маріуполі Донецької області, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061

без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Маріупольська міська рада звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» про: 1) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» звільнити частини земельної ділянки комунальної власності у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га на полігоні ТПВ №2, друга черга, загальною площею 17,2180 га, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061, за адресою: пр. Єдності (до перейменування – 1 Травня), 1, Лівобережний район, в м. Маріуполі Донецької області, шляхом демонтажу належних йому тимчасових споруд та промислових споруд та устаткування і приведення земельних ділянок у придатний для використання стан; 2) на підставі статті 74 ГПК України зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» надати відповідні докази вчинення таких дій: звільнення частин земельної ділянки комунальної власності у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га на полігоні ТПВ №2, друга черга, загальною площею 17,2180 га, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061, за адресою: пр. Єдності (до перейменування – 1 Травня), 1, Лівобережний район, в м. Маріуполі Донецької області.

Разом з позовною заявою Маріупольська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд: 1) заборонити користування земельною ділянкою, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради, та на якій розташований Полігон ТПВ № 2 (друга черга) - в м. Маріуполі, Лівобережній район, пр. Єдності, 1, на землях міської ради, загальною площею 17,2180 га, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061, до складу якої входять частини у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га, землекористувача КП «Полігон ТПВ» для прокладення та обслуговування (експлуатації) комунікацій (у т.ч. газу, води, електрики, каналізації і т.п.), встановлення тимчасових побутових та промислових споруд легкого типу; 2) заборонити експлуатацію діючих побудованих та введених в експлуатацію інженерних споруд та устаткування на вказаних у п. 1 частинах земельної ділянки комунальної власності у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га, на полігоні ТПВ №2 за адресою: пр. Єдності, 1 в м. Маріуполі Донецької області, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061; 3) заборонити будівництво нових інженерних споруд, постачання обладнання, спорудження нових об`єктів, включаючи бурові роботи та прокладення трубопроводів, на вказаних у п. 1 частинах земельної ділянки комунальної власності у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га, на полігоні ТПВ №2 за адресою: пр. Єдності, 1 в м. Маріуполі Донецької області, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061.

В обгрунтування поданої заяви позивач зазначив, що починаючи з 27.12.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» користується без належно оформлених правових підстав частинами у розмірі 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 та земельної ділянки загальною площею 17,2180 га, що належить територіальній громаді міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради та знаходиться в постійному користуванні КП «Полігон ТПВ», яка розташована за адресою: м. Маріуполь, Лівобережний район, пр. Єдності, 1, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061, внаслідок спливу строку, на який було встановлено сервітут, та внаслідок припинення сервітуту.

Відповідно до підпункту 3 п. 13 Договору про встановлення земельного сервітуту від 26.12.2018 земельний сервітут, встановлений даним договором, припиняється у разі спливу строку, на який було встановлено сервітут.

Починаючи з 27.12.2021, без достатніх правових підстав Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» експлуатуються на вказаній земельній ділянці лінії електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, встановлені ним тимчасові споруди та устаткування.

Позивач вважає, що ТОВ «ТІС ЕКО» до прийняття судового рішення може бути проведено будівництво нових інженерних споруд, постачання обладнання, спорудження нових об`єктів, включаючи бурові роботи та прокладення трубопроводів, на земельних ділянках комунальної власності, щодо яких у ТОВ «ТІС ЕКО» належним чином не оформлені земельні сервітути, що в подальшому може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів Маріупольської міської ради, оскільки безпідставне спорудження нових об`єктів, бурові роботи та прокладення трубопроводів в подальшому потребують приведення земельних ділянок комунальної власності в первісний стан, демонтаж споруд, що потягне невиправдані додаткові фінансові втрати та необхідність залучення спеціального транспорту та інших ресурсів.

Розглянувши заяву позивача, господарський суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За змістом абз. 7 ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що заявником ані до позовної заяви, ані до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які б підтверджували знаходження майна ТОВ «ТІС ЕКО» на земельних ділянках 0,0972 га, 0,0069 га, 0,2932 га, 0,3589 га на полігоні ТПВ №2, друга черга, загальною площею 17,2180 га, кадастровий номер 1412336900:01:019:0061, за адресою: пр. Єдності (до перейменування – 1 Травня), 1, Лівобережний район, в м. Маріуполі Донецької області, або користування ним майном інших осіб, яке знаходиться на цих земельних ділянках, або ведення діяльності на цих земельних ділянках.

Не надано акту огляду об`єкту нерухомості компетентним органом, яким би були встановлені, як присутність на спірних земельних ділянках Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО», так і факт того, що спірні земельні ділянки використовуються по теперішній час.

Також, суд приймає до уваги, що позовна заява та заява про забезпечення позову були складені наступного дня після припинення Договору про встановлення земельного сервітуту від 26.12.2018.

Доказів звернення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» з вимогою про звільнення спірних земельних ділянок суду не надано або документів, які б підтверджували відмову у звільненні Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» земельних ділянок, приймаючи до уваги той факт, що договором про встановлення земельного сервітуту від 26.12.2018 не встановлені строки повернення земельних ділянок та сама процедура повернення (як-то підписання акту приймання-передачі земельних ділянок).

Заявником не надано на теперішній час жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє або буде вчиняти дії, які можуть створити загрозу та перешкоджати справедливому та ефективному захисту порушених прав позивача. Тобто, доводи заявника, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, які не обгрунтовані належним чином.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви, покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Маріупольської міської ради про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає чинності 10.01.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Сковородіна