Рішення № 102457438, 29.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року

справа №380/18429/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Яцишин У.М. ,

від відповідача Білоус А.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» (далі - ТзОВ «ОККО-Драйв», позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУДПС у Львівській області, відповідач), в якій з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Львівській області від 14.06.2021 за №0140350709 в частині застосованих штрафних санкцій на суму 3281981,72 грн.;

- стягнути з Головного управління ДПС У Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ОККО-Драйв" судові витрати.

Позов обґрунтований незгодою позивача із рішенням прийнятим контролюючим органом. Зазначено, що відповідачем помилково зроблений висновок про порушення ТзОВ «ОККО-Драйв» п. 11, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. Громадського харчування та послуг». Положення вказаного закону не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік у порядку встановленому законодавством. У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач вказує, що ТзОВ «ОККО-Драйв» у своїй господарській діяльності для обліку розрахункових операцій використовує РРО, який відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, позивача зареєстровано в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад №1015595 13.11.2020 на якому 13.11.2020 пальне оприбутковане на підставі прихідних накладних чим не порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Усі підтверджуючі документи надавались контролюючому органу під час здійснення перевірки АЗС та зауважень чи застережень до порядку оформлення таких документів чи неповноти їх ведення з боку перевіряючих не було.

Ухвалою від 01.11.2021 суд відкрив загальне позовне провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказує, що при проведенні перевірки встановлено порушення, а саме: проведення розрахункових операцій з продажу підакцизного товару (продаж пляшки пива «Корона Екстра» згідно з фіскальним чеком від 16.12.2020 №4650) через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД. (п. 11 ст. 3). За розглядом матеріалів по даному правопорушенню застосовано штрафну санкцію в розмірі 5100,00 грн. Також виявлено порушення п. 12 ст. 3 - неведення у порядку встановленому законодавством, обліку пального за місцем його зберігання на загальну суму 1640990,86 грн. По даному правопорушенню ГУДПС у Львівській області застосовано штрафну санкцію в розмірі 3281981,72 грн. Позивачем даний факт не заперечується, при цьому при підготовці позовних матеріалів не надав відповідно до пп. 10.2.10 п. 10.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Ухвалою від 08.12.2021 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи посутню

У судовому засідання представник позивача заявлені зменшені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

В С Т А Н О В И В :

Головним управління ДПС у Харківській області на підставі наказу від 28.04.2021 за №3101-п та направлень №5562 та №5561 від 28.04.2021 проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС з магазином, що належить ТзОВ «ОККО-Драйв», що розташована за адресою: проспект Гагаріна, 185 у м. Харкові з питань регулювань обігу готівки, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт фактичної перевірки №7790/20/1328/РРО/20122395 від 07.05.2021.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення, а саме:

- проведення розрахункових операції без використання режиму програмування найменування, а саме: при продажу пива «корона екстра» не забезпечено програмування коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД (чек №4650 від 16.12.2021); роздрібна торгівля алкогольними напоями через електронний контрольний касовий апарат (РРО) за період 13.04.2021 по 07.05.2021 (фіскальний номер РРО 3090820766) на загальну суму 337,90 грн. не зазначений у додатку до ліцензії;

- ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1640990,86 грн., а саме: ТзОВ «ОККО-Драйв» зареєстровано в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад №1015595 13.11.2020 о 9:53,14 с. та введено в експлуатацію резервуари, витратоміри, лічильники та рівнеміри лічильники згідно додатку. В зазначених резервуарах в момент реєстрації знаходилося пальне в таких обсягах: ДП-№-Євро-ВО на суму 518719,08 грн; А-95 Pulls-Євро-Е5 на суму 281588,64 грн., Бензин А-95-Євро-Е5 на суму 582896,28 грн., Бензин А-92-Євро-Е5 на суму 150229,48 грн., Скраплений газ на суму 107557,39 грн. Зазначене пальне станом на 9:53,14 с. 13.11.2020 на акцизному складу №1015595 (АЗС) оприбутковано не було.

За результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення платником податків п. 11,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 №265/95-ВР, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19.12.95 №481/95-ВР.

За наслідками такої фактичної перевірки ГУДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0140350709 від 14.06.2021, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 3287981,72 грн.

Вважаючи рішення контролюючого органу в частині застосування штрафних санкцій до платника у розмірі 3281981,72 грн. за порушення п. 12. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» такими, що порушують його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно із п.п. «б» п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до п.п. 14.1. 224 п. 14 1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

У свою чергу, за змістом п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платниками акцизного податку є: особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Підпунктом 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, передбачено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.22 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №408 (далі - Порядок №408), суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися, як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Згідно з приписами п. 5 Порядку №408 реєстр платників веде ДПС. Включення осіб до реєстру платників, внесення змін до нього, виключення з реєстру платників здійснюється контролюючими органами з використанням засобів системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Платники акцизного податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад реєструється виключно одним розпорядником акцизного складу.

Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.

Кожен акцизний склад має власний уніфікований номер у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, який автоматично присвоюється системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

До реєстру платників включаються такі дані про осіб, зареєстрованих як платники акцизного податку, та про акцизні склади, наявні у платників акцизного податку - розпорядників акцизних складів: ідентифікаційні дані:

- для юридичних осіб та постійних представництв - найменування та код згідно з ЄДРПОУ;

- для юридичних осіб, що уповноважені на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання і внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - назва договору, найменування уповноваженої особи та податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з п. 63.6 ст. 63 та п. 64.6 ст. 64 Кодексу;

- для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта); реєстраційні дані - дата реєстрації особи як платника акцизного податку, дати запису в реєстрі платників про реєстрацію, внесення змін, анулювання реєстрації, дата та причина анулювання реєстрації платника акцизного податку/акцизного складу; дані про акцизні склади - дані про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (уніфікований номер, адреса, назва та реквізити документів, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями та/або територією, де розміщено акцизний склад), а також відповідні коди адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України, де розміщується кожний акцизний склад.

ДПС щодня оприлюднює на власному офіційному веб-порталі інформацію з реєстру платників із зазначенням: ідентифікаційних та реєстраційних даних платників акцизного податку; даних про уніфіковані номери та адресу місцезнаходження акцизних складів.

Приписами п. 6 Порядку №408 обумовлено, що реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі - заява), форма якої затверджується Мінфіном.

На підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку - розпорядник акцизного складу подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

На заяву накладається кваліфікований електронний підпис керівника юридичної особи або уповноваженої особи, фізичної особи - підприємця або її представника.

Датою і часом подання заяви до контролюючого органу є дата і час, зазначені у квитанції про доставку заяви (перша квитанція).

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об`єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Кодексу.

У разі реєстрації нового акцизного складу такому акцизному складу засобами системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового автоматично присвоюється уніфікований номер, який є єдиним у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового і зберігається за акцизним складом до моменту анулювання його реєстрації.

За уніфікованим номером акцизний склад реєструється та обліковується в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Присвоєний під час реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового уніфікований номер акцизного складу, з якого реалізовано/на який отримано пальне або спирт етиловий, є обов`язковим реквізитом, що зазначається під час складання акцизної накладної.

Як видно із відкритих даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового ТзОВ «ОККО-Драйв» зареєстровано, як платник акцизного податку з реалізації пального 02.08.2019 за номером запису 3438.

З матеріалів справи судом з`ясовано, що ТзОВ «ОККО-Драйв» зареєстроване в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад №1015595 13.11.2020 о 09 год.53 хв. (квитанція №2 від 13.11.2020) та введено в експлуатацію резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники згідно з додатком.

На акцизний склад №1015595 13.11.2020 ТзОВ «ОККО-Драйв» отримано та оприбутковано нафтопродукти та газ зріджений за Договором комісії №ОБП/20/311 від 01.04.2020, що підтверджується накладними на передачу на комісію від 13.11.2021 за №9109440074, №9109485064, №9109485563.

Згідно з висновками контролюючого органу викладеними в Акті фактичної перевірки станом на 13.11.2020 о 09 год. 53 хв. на акцизному складі №1015595 знаходились нафтопродукти, які не оприбутковані. Контролюючим органом зроблено висновок про ведення ТзОВ «ОККО-Драйв» з порушенням встановленого обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1640990,86 грн., чим порушено п. 12.ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР), відтак останній застосував до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції передбачені ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходив з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі встановлено Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин

Пунктом 12 ст. 3 вказаного Закону визначено, зокрема, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

При цьому, положення вказаного Закону не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік у порядку, встановленому законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №265/95-ВР).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР).

Згідно з ст. 9 Закону №265/95-ВР підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття «запаси», а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов`язані вести бухгалтерський облік, при цьому, облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації їм слід вести згідно із П(С)БО 9 «Запаси». Ведення саме бухгалтерського обліку запасів підтверджує виконання п. 12 ст. 3 Закону №265/95.

Таким чином, у розділі V Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснює реалізацію товарів, які не обліковані, або обліковані з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та/або Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Крім того, застосування санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265/95, виходячи із сфери його застосування, можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №806/2402/16.

Як видно із документів доданих до матеріалів справи ТзОВ «ОККО-Драйв» отримано нафтопродукти та газ зріджений 13.11.2021 за Договором комісії №ОБП/20/311 від 01.04.2020, що підтверджується Накладними на передачу на комісію від 13.11.2021 за №9109440074, №9109485064, №9109485563.

Суд з`ясував, що ТзОВ «ОККО-Драйв» оприбутковані нафтопродукти та СВГ заносяться до змінних звітів АЗС за формою №17-НП та формою №14-ГС, реалізація пального здійснюється через спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій АЗС, який забезпечує формування й друк розрахункових та обов`язкових звітних документів на основі даних, які зберігаються в оперативній та фіскальній пам`яті, формування контрольної стрічки в електронні формі і призначений для роботи на автозаправних станціях. Звітні документи РРО, а саме Z-звіти, містять всі відомості, зокрема, про фактичні залишки пального у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів, внесення яких передбачено у змінних звітах АЗС за формою №17-НП та №14-ГС. Таким чином, РРО здійснює точний та повний контроль за залишками товарних запасів за місцем їх реалізації.

Крім того, суд встановив, що до перевірки ТзОВ «ОККО-Драйв» надавалися контролюючому органу змінний звіт за формою №17-НП, №14-ГС, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, Z-звіт за 13.11.2021. Також, до перевірки надавалися і описані вище накладні на передачу на комісію, в свою чергу в Акті фактичної перевірки не зазначено, про виявлення розбіжностей в документах, щодо кількості нафтопродуктів та зрідженого газу, які оприбутковано та реалізовано ТзОВ «ОККО-Драйв», які давали б підстави стверджувати про реалізацію палива без використання реєстратора розрахункових операцій.

Аналізуючи норму ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сукупності із п. 12 ст. 3 цього ж Закону, суд висновує, що застосування до платника штрафної санкції передбаченої ст. 20 вказаного Закону можливо лише у випадку встановлення контролюючим органом порушення платником податків порядку обліку товарних запасів, та реалізації товарних запасів, які належним чином не обліковані, в тому числі реалізації таких товарів без застосування РРО.

Зі змісту Акта перевірки видно що відповідач вважає, що позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання та реалізації, а саме нафтопродуктів та газу скрапленого, при цьому, такі висновки обґрунтовані виключно тим, що на думку відповідача в момент реєстрації акцизного складу, товар не було оприбутковано. Разом з тим, на основі яких даних контролюючим органом зроблено відповідні висновки з акта перевірки та відзиву до позовної заяви встановити неможливо. Суд вважає, що висновки відповідача, в цій частині є необґрунтованими.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до перевірки ТзОВ «ОККО-Драйв» надано всі документи, на підтвердження належного ведення обліку пального за кількістю, зауважень до оформлення яких не було. Актом перевірки не встановлено порушень ТзОВ «ОККО-Драйв» вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО, що відповідачем не спростовано.

Крім того, контролюючим органом не встановлено фактів, здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів та без реєстрації акцизного складу так само як не встановлено здійснення реалізації пального або отримання і реалізації спирту етилового на такому складі без реєстрації акцизного складу.

Водночас, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів/газу скрапленого є співставлення даних обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів (в тому числі газу скрапленого), які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів (газу скрапленого).

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/18483/13-а, від 31.05.2019 у справі №809/1253/16, від 12.03.2020 у справі №823/1917/16, від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 14.05.2020 у справі №823/1918/16, від 21.05.2020 у справі №809/597/16.

Суд встановив, що під час проведення фактичної перевірки відповідачем фактичне вимірювання залишків пального в резервуарах ТзОВ «ОККО-Драйв» не проводилося, такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Тому, суд проаналізував спірні правовідносини в сукупності із письмовими доказами, встановив фактичні обставини справи у співвідношенні із нормами ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 та п. 12 ст. 3 цього ж Закону та висновує, що податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Львівській області №0140350709 від 14.06.2021, в частині застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 3281981,72 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення про застосування відповідної штрафної (фінансової) санкції у оспорюваній частині.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, зокрема, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування до ТзОВ «ОККО-Драйв» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3281981,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:

Відповідно до норм ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на рішення суду про задоволення позову ТзОВ «ОККО-Драйв», витрати на сплату судового збору відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 16432,00 грн. та надав такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правової допомоги №АО/С-21-75 від 15.02.2021 з Додатком №8 від 22.10.2021, акт наданої правової допомоги від 15.12.2021 по справі №380/18429/21 до договору про надання правової допомоги №АО/С-21-75 від 15.02.2021, платіжне доручення від 15.12.2021 №0002390677 на суму 16432,00 грн.

Оцінюючи клопотання позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить із таких міркувань:

Приписами ч. 9 ст.139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При прийнятті рішення щодо розподілу судових витрат суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, детально узагальнену в постанові від 15.04.2021 у справі №160/6899/20 таким чином: «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Оцінивши усі необхідні аспекти: предмет спору, складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, суд дійшов обґрунтованого висновку, що винагорода за послуги адвоката підлягає зменшенню.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, вирішуючи питання витрат щодо участі адвоката позивача в тому числі і у судових засіданнях у цій справі у суді першої інстанції, суд відповідно до принципу співмірності в тому числі щодо предмету спору та розумності визнає обґрунтованою суму у розмірі 8216,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0140350709 від 14.06.2021 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3281981 (три мільйони двісті вісімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 72 коп.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. Івана Франка,14А, ЄДРПОУ 20122395) судові витрати у виді судового збору в сумі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. Івана Франка,14А, ЄДРПОУ 20122395) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8216 (вісім тисяч двісті шістнадцять) 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 10.01.2022.

Суддя Кравців О.Р.